м. Чернівці
09 червня 2021 року Справа № 926/121/21
Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Марущака І.В.,
за участю секретаря судового засідання Максимюк В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні загального позовного провадження справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Раделія» (58018, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. В.Комарова, 15, код 40474206)
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1) ОСОБА_2 (59345, с. Стрілецький Кут, Кіцманський район, Чернівецька область);
2) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ),
про звільнення з посади директора товариства,
представники:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився;
від третьої особи-1 не з'явився;
від третьої особи-2 не з'явився.
І. Стислий виклад позицій сторін.
ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Раделія», в якому просить визнати її такою, що звільнена з посади директора ТОВ «Раделія» з 15 лютого 2018 року.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що з червня 2017 року вона є найманим працівником ТОВ «Раделія». Рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Раделія» від 15 січня 2018 року її було звільнено з посади директора цього товариства за власним бажанням.
Однак рішенням Господарського суду Чернівецької області від 30.11.2018 за позовом одного з учасників товариства визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Раделія», скасовано запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про внесення змін до відомостей про юридичну особі, що не пов'язані зі змінами в установчих документах.
На підставі рішення суду поновлено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про директора товариства ОСОБА_1 з 08.04.2019.
16 січня 2018 позивач звернулася до загальних зборів учасників ТОВ «Раделія» із заявою про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України, яка до цього часу не розглянута учасниками товариства, чим порушено її права.
Вказує, що бездіяльність ТОВ «Раделія» призвела до порушення її трудових прав, оскільки вона позбавлена можливості вільно обирати працю, як це передбачено у статті 43 Конституції України.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався.
Третя особи-1 у заяві від 17.02.2021 проти задоволення позовних вимог не заперечував та просив розглянути справу згідно чинного законодавства.
Третя особа-2 пояснень на позов не подала.
ІІ. Процесуальні дії у справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2020 вказану позовну заяву передано до провадження судді Марущака І.В.
Ухвалою суду від 16.01.2021 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху через її не відповідність вимогам статті 164 Господарського процесуального кодексу України та зобов'язано позивача надати суду докази доплати судового збору на суму 2270 грн, зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Ухвалою суду від 29.01.2021 продовжено позивачу строк для виправлення недоліків позовної заяви, а саме сплати судового збору на суму 1007 грн.
Ухвалою від 12.02.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив загальне позовне провадження у справі та призначив підготовче засідання на 04.03.2021, залучив до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) ОСОБА_2 ; 2) ОСОБА_3 ; зобов'язав позивача протягом двох днів з моменту отримання цієї ухвали надіслати третім особам копію позовної заяви та доданих до неї матеріалів листом з описом вкладення, а також установив відповідачу строк для подання відзиву на позов.
22.02.2021 позивачем надано суду докази надіслання третім особам копії позовної заяви та доданих до неї матеріалів листом з описом вкладення.
Ухвалою суду від 04.03.2021 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні до 18.03.2021.
Ухвалою від 18.03.2021 суд вирішив звернутися до Управління ДМС у Чернівецькій області із запитом щодо доступу до персональних даних громадянина України ОСОБА_3 за формою, наведеною в додатку № 3 до Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 02.03.2016; зобов'язати Управління ДМС у Чернівецькій області протягом п'яти днів з моменту отримання запиту суду надати інформацію про зареєстроване місце проживання ОСОБА_3 , у зв'язку з чим відкласти розгляд справи у підготовчому засіданні до 08.04.2021.
05.04.2021 року від Управління ДМС у Чернівецькій області до суду надійшла відповідь на запит, в якій повідомляється, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обліками ВОМІРМП УДМСУ в Чернівецькій області не значиться, паспортом громадянина України та паспортом громадянина України для виїзду за кордон в Чернівецькій області не документувався.
Ухвалою суду від 08.04.2021 суд вирішив продовжити строк підготовчого провадження; звернутися до Державної міграційної служби України та до Управління ДМС у Миколаївській області із запитом щодо доступу до персональних даних громадянина України ОСОБА_3 за формою, наведеною в додатку № 3 до Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 02.03.2016; зобов'язати Державну міграційну службу України та Управління ДМС у Миколаївській області протягом п'яти днів з моменту отримання запиту суду надати інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_3 , у зв'язку з чим відкласти розгляд справи у підготовчому засіданні до 22.04.2021.
Ухвалою від 22.04.2021 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні до 12.05.2021 у зв'язку з тим, що від Державної міграційної служби України та Управління ДМС у Миколаївській області не повернулися відповіді на запити щодо доступу до персональних даних про зареєстроване місце проживання (перебування) третьої особи-2 ОСОБА_3
30.04.2021 від Управління ДМС у Миколаївській області надійшла відповідь на запит щодо доступу до персональних даних про зареєстроване місце проживання (перебування) третьої особи-2 ОСОБА_3 , згідно якої останній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , з 18.04.2003 року.
Крім того, 06.05.2021 від Державної міграційної служби України також надійшла аналогічна відповідь на запит щодо доступу до персональних даних про зареєстроване місце проживання (перебування) третьої особи-2 ОСОБА_3 .
За наслідками підготовчого засідання суд постановив ухвалу від 12.05.2021 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 27.05.2021.
Востаннє, ухвалою від 27.05.2021 відкладено розгляд справи по суті до 09.06.2021. вирішено викликати відповідача ТОВ «Раделія» та третю особу-2 ОСОБА_3 в судове засідання на шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
У судове засідання 09.06.2021 позивач, яка була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, не з'явилася, однак 31.05.2021 від неї до суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.
Суд констатує, що позивач у судовому засіданні 27.05.2021 позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.
Відповідач явку свого представника у судове засідання 09.06.2021 не забезпечив, відзив на позов не подав. При цьому, ухвали суду неодноразово надсилались ТОВ «Раделія» на його адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 58018, вул. В.Комарова, 15, м. Чернівці, Чернівецька обл., проте повернулись до суду неврученими у зв'язку із відсутністю адресата та інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення відповідно, що підтверджується довідками ф.20 відділення поштового зв'язку.
Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
За таких обставин суд, керуючись статтями 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, констатує, що ним вживались усі можливі та передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд цієї справи, однак останній не скористався своїм правом на участь у судових засіданнях та подання заяв по суті спору.
Окремо суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань": якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Відтак суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце слухання справи.
Третя особа-1 ОСОБА_2 на розгляд справи не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи по суті, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, однак суд констатує, що 22.02.2021 ним подано заяву про розгляд справи без його участі.
Третя особа-2 ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився. Суд констатує, що ухвали суду надсилались йому на вказану в матеріалах справи та зазначену у відповідях на запити щодо доступу до його персональних даних про зареєстроване місце проживання (перебування), наданих Державною міграційною службою України та Управлінням ДМС у Миколаївській області, адресу, а саме: АДРЕСА_3 , утім всі поштові відправлення повернулись до суду неврученими, вказана причина невручення - адресат відсутній за вказаною адресою та інші причини.
При цьому, відповідач та Третя особа-2 викликалися в судове засідання шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (частина 4 статті 122 ГПК України).
Відповідно до частин четвертої статті 122 242 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
На офіційному веб-сайті судової влади України 28.05.2021 розміщено оголошення про виклик ТОВ «Раделія» та ОСОБА_3 у справі № 926/121/21.
Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно із пунктом 1 частини третьої цієї статті Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Крім того, судом враховано, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.
Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
З урахуванням наведеного відповідач та третя особа-2 не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалою суду від 27.05.2021 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Відповідно до частини дев'ятої статті 165 242 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин та ураховуючи, що позивач просить розглянути справу без його участі, суд вирішив за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні на підставі наявних матеріалів без участі представників учасників справи.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.
Заслухавши пояснення позивача, з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд установив таке.
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «Раделія» №1004980084 від 08.02.2019:
- учасниками товариства були ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , розмір внеску кожного становила 42000 грн;
- статутний капітал становить 126 000 грн., дата закінчення його формування - 11.05.2017 року;
- керівником товариства були: з травня 2016 по червень 2017 - учасник ОСОБА_2 , з червня 2017 по лютий 2018 - найманий працівник ОСОБА_1 з лютого 2018 по квітень 2019 - учасник ОСОБА_4 .
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «Раделія» №1005578642 від 24.07.2019:
- статутний капітал становить 126 000 грн., дата закінчення його формування - 11.05.2017 року;
- перелік учасників: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , розмір внеску кожного становить 42000 грн та 84000 грн відповідно;
- посаду керівника товариства поновлено за ОСОБА_1 з квітня 2019 року.
Господарським судом Чернівецької області розглядалась справа №926/1469/18 за позовом гр. ОСОБА_4 третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю "Раделія" треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: - Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців юридичного управління Чернівецької міської ради, гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства
В рішенні Господарського суду Чернівецької області від 30.11.2018 по справі №926/1469/18 зазначено:
«Як вбачається з наявного в матеріалах справи протоколу загальних зборів товариства №4 від 16.02.2018 року до порядку денного спірних зборів включено наступні питання:
- обрання голови та секретаря зборів;
- зміни у виконавчому органі товариства;
- надання повноважень щодо державної реєстрації.
В протоколі №4 зазначено, що на зборах присутні гр. ОСОБА_4 , гр. ОСОБА_5 та гр. ОСОБА_2 .
Перелік учасників, які зареєструвались для участі у загальних зборах 16.02.2018 року, суду не надано.
Як стверджує позивач (заява свідка від 18.09.2018 року, а.с.72), він 16.02.2018 року перебував у м. Чернівцях, проте участі у спірних загальних зборах не приймав.
Згідно довідки ПАТ КБ «Приватбанк» від 06.04.2018 року гр. ОСОБА_5 16.02.2018 року знімав кошти з карти у відділенні банку в м. Запоріжжя.
В заяві свідка гр. ОСОБА_5 також підтвердив факт відсутності на загальних зборах.
Факт відсутності на загальних зборах учасників товариства 16.02.2018 року позивача та гр. ОСОБА_5 також підтвердили у своїх поясненнях гр. ОСОБА_2 і гр. ОСОБА_1 .
Спірним рішенням загальних зборів товариства, що затверджені протоколом №4 від 16.02.2018 року, вирішено:
- звільнити з посади директора товариства ОСОБА_1 та призначити на посаду директора товариства ОСОБА_4 ;
- обрати ОСОБА_2 відповідальною особою за проведення реєстрації змін товариства в органах державної реєстрації.
Протокол підписано ОСОБА_1 та ОСОБА_6 як головою зборів.
Справжність підпису ОСОБА_1 та ОСОБА_6 16.02.2018 року засвідчено приватним нотаріусом Хоменко М.О.
Доказів повідомлення позивача у встановленому статутом порядку (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) про дату, час, місце проведення загальних зборів учасників товариства 16.02.2018 року та їх порядок денний суду не надано.
Відповідно до наказу №2-0000000027 гр. ОСОБА_1 з 15.02.2018 року за власним бажанням звільнена з посади директора товариства.
20.02.2018 державним реєстратором Чернівецької міської ради Охрімовською Т.Г здійснено державну реєстрацію внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами установчих документів (зміна керівника юридичної особи) за реєстраційним номером №10381070004010233.
Із заявою про державну реєстрацію внесення змін до відомостей про юридичну особу від 19.02.2018 року звернулась гр. ОСОБА_6 .
Станом на момент вирішення спору гр. ОСОБА_4 зазначений як керівник товариства (Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 16.08.2018 року, а.с.35-37).».
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 30.11.2018 року по справі №926/1469/18 позов гр. ОСОБА_4 за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю "Раделія" за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців юридичного управління Чернівецької міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства задоволено в повному обсязі. Визнано недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Раделія", яке оформлено протоколом №4 від 16.02.2018 року, скасовано запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах, здійснений 20.02.2018 року за №10381070004010233 та стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Раделія" на користь гр. ОСОБА_4 3524 грн. судового збору.
Рішення Господарського суду Чернівецької області від 30.11.2018 по справі №926/1469/18 залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.03.2019.
У липні 2019 року ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до ТОВ «Раделія» про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів учасників ТОВ «Раделія», оформленого протоколом №1 від 15.01.2018.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 по справі № 926/1734/19 апеляційну скаргу ОСОБА_4 від 10.01.2020 задоволено, рішення Господарського суду Чернівецької області від 16.12.2019 у справі №926/1734/19 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено, визнано недійсним рішення позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Раделія» (ідент. код 40474206, місцезнаходження: 58018, м. Чернівці, вул. Комарова,15), оформлене протоколом №1 від 15.01.2018 та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Раделія», ідент. код 40474206, місцезнаходження: 58018, м. Чернівці, вул. Комарова,15, на користь ОСОБА_4 , ідент.номер НОМЕР_2 , місцепроживання: АДРЕСА_4 , -1921,00 грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 2 881,50грн судового збору за перегляд рішення апеляційним судом.
В постанові Західного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 по справі № 926/1734/19 зазначено наступне:
«Поряд з тим, згідно з протоколом загальних позачергових зборів учасників ТОВ "Раделія" №1 від 15.01.2018 порядок денний цих зборів був наступним:
1 -обрання голови та секретаря зборів;
2 - затвердження регламенту зборів;
3 - зміна засновників товариства;
4 -відкликання та обрання директора товариства;
5 -обрання відповідального за реєстрацію змін у товаристві.
У протоколі вказано, що на зборах присутні: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та запрошена ОСОБА_1 .
Згідно з протоколом №1 збори прийняли такі рішення:
-призначити ОСОБА_2 головою зборів та призначити ОСОБА_1 секретарем зборів;
- надати ОСОБА_1 дозвіл фіксувати хід зборів письмово та засобом мобільного зв'язку;
-відхилити пропозицію ОСОБА_5 про виключення ОСОБА_2 зі складу засновників товариства;
-звільнити діючого директора ОСОБА_1 15.02.2018 та прийняти на посаду нового директора ОСОБА_4 16.02.2018;
- обрати ОСОБА_2 відповідальною особою за проведення реєстрації змін ТОВ «Раделія» в органах державної реєстрації.
В протоколі загальних зборів від 16.02.2018 учасників товариства зазначити такими, що були присутніми.
У цьому протоколі вказано, що ОСОБА_4 запропонував відкликати діючого директора ОСОБА_1 15.01.2018 та висунув свою кандидатуру на посаду директора ТОВ «Раделія». ОСОБА_1 зазначила про неможливість миттєвої передачі повноважень новому директору, оскільки триває річна звітність, зміна директора потребує певного часу для подання відповідних документів, перереєстрацію даних та зміну електронних ключів, у зв'язку з чим запропонувала відтермінувати її звільнення на 15.02.2018 та прийняття на посаду нового директора ОСОБА_4 . 16.02.2018
Протокол від 15.01.2018 підписаний головою зборів ОСОБА_2 та секретарем ОСОБА_1
16.10.2018 приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Хоменко М.О. засвідчено справжність підписів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на протоколі №1 від 15.01.2018, та вказано, що ці підписи зроблено у присутності нотаріуса.».
16 січня 2018 ОСОБА_1 звернулася до загальних зборів учасників ТОВ «Раделія» ( ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 ) із заявою про звільнення її з посади директора товариства за власним бажанням з 15 лютого 2018 року на підставі статті 38 КЗпП України.
Відповідна заява направлена ТОВ «Раделія» 19 січня 2018 року рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яку товариство отримало 24.01.2018.
У подальшому директором ОСОБА_1 неодноразово направлялися ТОВ «Раделія» та її учасниками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повідомлення про скликання загальних зборів засновників товариства, а саме:
1) 16.02.2018 скликано загальні збори засновників ТОВ «Раделія», порядок денний визначено: 1) обрання голови та секретаря зборів; 2) про зміни у виконавчому органі товариства; 3) про надання повноважень щодо державної реєстрації;
2) 10.11.2018 скликано загальні збори засновників ТОВ «Раделія», які оформлено протоколом загальних зборів № 5. Порядок денний визначено: 1) обрання голови та секретаря зборів; 2) затвердження регламенту зборів; 3) реорганізація товариства; 4) ліквідація товариства; 5) про визначення уповноваженої особи товариства у зв'язку зі змінами у статуті товариства; 6) визначення термінів ліквідації; 7) про призначення ліквідаційної комісії; 8) визначення відповідального про ліквідацію. У протоколі зазначено, що збори вважаються не проведеними за відсутністю всіх запрошених учасників ТОВ «Раделія»;
3) 14.02.2019 скликано загальні збори засновників ТОВ «Раделія», які оформлено протоколом загальних зборів № 1. Порядок денний визначено: 1) обрання голови та секретаря зборів; 2) визначення місця роботи товариства за 2019 рік; 3) реорганізація товариства (відкликання та обрання директора); 4) виключення учасників-боржників товариства; 5) реєстрація редакції нового статуту згідно закону «Про товариства» від 06.02.2018; 6) визначення щодо ліквідації товариства; 7) про призначення уповноваженої особи товариства у зв'язку із змінами у статуті товариства; 8) визначення термінів ліквідації; 9) про призначення ліквідаційної комісії; 10) визначення відповідального про ліквідацію. У протоколі зазначено, що збори вважаються не проведеними за відсутністю всіх запрошених учасників ТОВ «Раделія»;
4) 18.05.2019 скликано загальні збори засновників ТОВ «Раделія», які оформлено протоколом загальних зборів № 2. Порядок денний визначено: 1) обрання голови та секретаря зборів; 2) про зміни у виконавчому органі товариства; 3) реорганізація товариства; 4) перерозподіл часток учасників товариства; 5) про визначення уповноваженої особи товариства у зв'язку зі змінами у товаристві; 6) визначення щодо ліквідації; 7) інші питання. У протоколі зазначено, що збори вважаються не проведеними за відсутністю всіх запрошених учасників ТОВ «Раделія»;
5) 13.09.2019 скликано загальні збори засновників ТОВ «Раделія», які оформлено протоколом загальних зборів № 3. Порядок денний визначено: 1) обрання голови та секретаря зборів; 2) визначення місця роботи товариства за 2019 рік; 3) реорганізація товариства (відкликання та обрання директора); 4) виключення учасників-боржників товариства; 5) реєстрація редакції нового статуту згідно закону «Про товариства» від 06.02.2018; 6) про призначення уповноваженої особи товариства у зв'язку із змінами у статуті товариства. У протоколі зазначено, що збори вважаються не проведеними за відсутністю запрошеного мажоритарного учасника ТОВ «Раделія»;
6) 29.12.2020 скликано загальні збори засновників ТОВ «Раделія», які оформлено протоколом загальних зборів № 1. Порядок денний визначено: 1) обрання голови та секретаря зборів; 2) про зміни у виконавчому органі товариства; 3) про обрання уповноваженої особи щодо повноважень державної реєстрації; 4) реорганізація товариства; 5) визначення щодо ліквідації товариства; 6) інші питання. У протоколі зазначено, що збори вважаються не проведеними за відсутністю всіх запрошеного мажоритарного учасника ТОВ «Раделія».
Усі зазначені вище протоколи загальних зборів учасників ТОВ «Раделія» підписані учасником товариства ОСОБА_2 .
ІV. Мотиви суду та оцінка наданих учасниками справи доказів.
Установивши фактичні обставини справи та проаналізувавши зміст позовних вимог, суд зазначає наступне.
Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_1 посилається на те, що у зв'язку з неявкою учасників ТОВ «Раделія» на загальні збори вона позбавлена можливості реалізувати передбачене частиною першою статті 38 КЗпП України право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.
Посилаючись на передбачену статтею 22 КЗпП України заборону будь-якого прямого або непрямого обмеження прав при укладенні, зміні та припиненні трудового договору, просить у судовому порядку припинити її трудові відносини з ТОВ «Раделія» на підставі частини першої статті 38 КЗпП України.
Порядок створення та діяльності господарських товариств, одним із різновидів яких є товариство з обмеженою відповідальністю урегульовано у низці нормативних актів, серед яких Цивільний кодекс України , Господарський кодекс України , Закон України від 19 вересня 1991 року № 1576-ХІІ «Про господарські товариства».
Зазначені нормативні акти зазнали змін протягом часу своєї дії, тому суд застосовує норми матеріального права на час виникнення спірних правовідносин відповідно до вимог частини першої статті 5 ЦК України.
Відповідно до частини третьої статті 81 Господарського кодексу України та частини першої статті 50 Закону України «Про господарські товариства» товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.
Відповідно до змісту частини першої статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права визначаються як права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи у управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Згідно з частиною третьою статті 167 Господарського кодексу України корпоративні відносини визначаються як відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Повноваженнями щодо управління товариством наділені учасники товариства, права яких передбачено у статті 10 Закону України «Про господарські товариства».
Управління товариством здійснюють його органи, якими є загальні збори учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 ЦК України). У товариствах, в яких законом чи установчими документами передбачено утворення виконавчого органу, здійснення управлінської діяльності покладено на нього ( статті 23 Закону України «Про господарські товариства») .
Відповідно до статті 58 Закону «Про господарські товариства» вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.
У частині першій статті 98 ЦК України передбачено, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і тих, що належать до компетенції інших органів товариства.
Компетенція загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю визначена у статті 59 Закону України «Про господарські товариства», яка також відсилає до статті 41 цього закону. Відповідно до зазначених норм до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю належить утворення і відкликання виконавчого та інших органів.
Відповідно до частини першої статті 99 ЦК України виконавчий орган створюють загальні збори товариства. У частині 3 статті 99 ЦК України передбачено, що члени виконавчого органу можуть бути у будь-який час усунені від виконання своїх обов'язків, якщо у установчих документах не визначені підстави їх усунення.
Згідно статті КЗпП України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. У КЗпП України визначено виключний перелік підстав припинення трудового договору.
Отже, відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні.
Разом з тим особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.
Судом установлено, що в матеріалах справи відсутні будь які чинні протоколи загальних зборів ТОВ «Раделія, якими вирішувалось би питання звільнення позивача з посади директора товариства за її заявою, хоча пройшов значний період часу з 16 січня 2018 (більше трьох років) та взагалі про проведення будь яких повноважних загальних зборів відповідача з 20018 року, хоча згідно з п.6.6 статуту загальні збори учасників товариства скликаються не рідше двох разів на рік.
Відповідно суд прийшов до висновку, що ТОВ «Раделія» не виконало вимоги трудового законодавства, не здійснило будь-яких дій, спрямованих на вирішення питання про звільнення ОСОБА_1 з посади директора товариства. Тобто існує порушення права позивача на припинення трудових відносин.
Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно частини першої, другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.
Згідно з частиною першою статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя «включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру». Стаття 8 Конвенції «захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом». Поняття «приватне життя» в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на «приватне життя» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» (Oleksandrv., № 21722/11, § 165)).
З урахуванням положень частини першої статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної практики Європейського Суду з прав людини необхідно зробити висновок, що наявність у реєстрі інформації щодо позивача як про керівника товариства відноситься до професійної діяльності останнього та охоплюється поняттям «приватне життя».
У пункті 4 частини першої статті 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.
Згідно з частиною першою статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року №14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.
Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.
Враховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.
Передбачений частиною першою статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.
За встановлених у цій справі обставин положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.
Недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.
Згідно з частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.
Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «C.G. та інші проти Болгарії» («C. G. and Others v. Bulgaria», заява № 1365/07, § 39), «Олександр Волков проти України» («Oleksandr Volkov v. Ukraine», заява № 21722/11, § 170)).
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Кантоні проти Франції» («Cantoni v. France», заява № 17862/91, § 31-32), «Вєренцов проти України» («Vyerentsov v. Ukraine», заява «№ 20372/11, § 65)).
Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно підкреслює цінність та важливість дотримання формалізованих норм процесу, за допомогою яких сторони забезпечують вирішення спору, оскільки завдяки цьому може обмежуватися обсяг дискреції, забезпечуватися рівність сторін, запобігатися свавілля, забезпечуватися ефективне вирішення спору та розгляд справи судом упродовж розумного строку, а також забезпечуватися правова визначеність та повага до суду. В той же час «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Белеш та інші проти Чеської Республіки» (Beles and Others v. the Czech Republic, заява № 47273/99, § 50-51, 69); «Волчі проти Франції» (Walchli., заява № 35787/03, § 29).
При проведенні оцінювання Європейський суд з прав людини часто наголошує на питаннях «правової визначеності» та «належного здійснення правосуддя» як на двох основних елементах для проведення розмежування між надмірним формалізмом та прийнятим застосуванням процесуальних формальностей. Зокрема, Європейський суд з прав людини виходить з того, що є порушенням права на доступ до суду, коли норми не переслідують цілі правової визначеності та належного здійснення правосуддя та утворюють свого роду перепону, яка перешкоджає вирішенню справи учасників судового процесу по суті компетентним судом (див., наприклад, рішення у справах «Карт проти Туреччини» (Kart. Turkey [ВП], заява № 8917/05, § 79 (в кінці); «Ефстатіу та та інші проти Греції» (Efstathiou and Others v. Greece, заява № 36998/02, § 24 (в кінці); «Ешим проти Туреччини» (Esim., заява № 59601/09, § 21).
Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що вона просить суд визнати її такою, що звільнена з посади директора ТОВ «Раделія» з 15 лютого 2018 року.
Згідно із Законом України «Про господарські товариства» вирішення питання про звільнення керівника відноситься до виключної компетенції загальних зборів товариства.
У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику із метою захисту свої прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими.
Встановлені у справі обставини, а саме: написання позивачем заяви про звільнення за власним бажанням, ознайомлення із вказаною заявою усіх учасників товариства, ініціювання позивачем проведення загальних зборів із винесенням питання про зміни у виконавчому органі товариства на порядок денний свідчать про те, що позивачем дотримана процедура звільнення із займаної посади директора товариства.
Разом з тим, відповідно до вимог статті 5 ГПК України, з урахуванням встановлених обставин справи та виходячи з того, що пред'явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між директором ОСОБА_1 і ТОВ «Раделія», суд вважає, що ефективним і таким, що не суперечить закону, у даному випадку буде такий спосіб захисту як припинення трудових відносин ОСОБА_1 з ТОВ «Раделія» на підставі частини першої статті 38 КЗпП України.
Визначення запропонованим чином способу захисту прав позивача судом не призводить до порушення диспозитивних засад господарського судочинства, оскільки справа розглядається у межах заявлених ОСОБА_1 вимог і на підставі доказів, поданих нею.
Однак, вимога про «звільнення з посади з 15 лютого 2018 року» не підлягає до задоволення, оскільки за період з 15.02.2018 по даний час позивач як директор могла вчиняти правочини від імені товариства чи здійснювати будь-які інші дії на виконання повноважень директора ТОВ «Раделія», що можуть мати правові наслідки.
V. Юрисдикція цього спору.
За приписами частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до положень частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
Отже, ознаками господарського спору, який належить до юрисдикції господарського суду, є, зокрема, участь у спорі суб'єкта господарювання, наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним та Господарським кодексами України (далі - ЦК України та ГК України), іншими актами господарського і цивільного законодавства, а також спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за пунктами 1, 3 частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Судом установлено, що у травні 2020 ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Чернівців з позовом до ТОВ «Раделія», виконавчого комітету Чернівецької міської ради, треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , про звільнення з посади директора, зобов'язання виключити з реєстру запис про керівника (директора) товариства.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 18.05.2020, залишеною без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 25.06.2020, провадження у справі за вказаним позовом закрито у зв'язку з тим, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Ухвалою Верховного Суду Касаційного цивільного суду у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівців від 18.05.2020 та постанову Чернівецького апеляційного суду від 25.06.2020 відмовлено.
У подальшому ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Чернівецької області з позовом до ТОВ «Раделія» про звільнення з посади директора, указавши на порушення її трудових прав на підставі статті 38 КЗпП України.
За статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; відповідно до положень частини третьої статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно із частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Водночас, суд зазначає, що відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 2 лютого 2021 року у справі № 906/1308/19 «Щодо конфлікту юрисдикцій.
7.46. Оскільки суд загальної юрисдикції відмовив позивачу у відкритті провадження у справі за позовом, поданим до тих самих відповідачів, з тим самим предметом та з тих самих підстав, що й у цій справі, Велика Палата Верховного Суду вважає, що це поставило під загрозу сутність гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту.
7.47. У пункті 1 статті 6 Конвенції закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства», заява № 4451/70, пункт 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 17 січня 2012 року у справі «Станєв проти Болгарії», заява № 36760/06, пункт 230).
7.48. Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
7.49. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами.
7.50. У рішенні від 9 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України» (заяви № 7714/06 та № 23654/08) ЄСПЛ встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо відсутності у заявників доступу до суду касаційної інстанції з огляду на те, що відмова Вищого адміністративного суду України розглянути касаційні скарги заявників всупереч ухвалам Верховного Суду України не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й знівелювала авторитет судової влади. Крім того, ЄСПЛ вказав, що держава має забезпечити наявність засобів для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо судової юрисдикції (пункти 27, 28, 38, 40).
У рішенні від 1 грудня 2011 року у справі «Андрієвська проти України» (заява № 34036/06) ЄСПЛ визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції з огляду на те, що Вищий адміністративний суд України відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою заявниці, оскільки її справа мала цивільний, а не адміністративний характер, і тому касаційною інстанцією мав бути Верховний Суд України. Натомість останній відмовив у відкритті касаційного провадження, зазначивши, що судом касаційної інстанції у справі заявниці є Вищий адміністративний суд України (пункти 13, 14, 23, 25, 26).
У рішенні від 17 січня 2013 року у справі «Мосендз проти України» (заява № 52013/08) ЄСПЛ встановив, що заявник був позбавлений ефективного національного засобу юридичного захисту, гарантованого статтею 13 Конвенції, через наявність юрисдикційних конфліктів між цивільними й адміністративними судами (пункти 116, 119, 122,125).
У рішенні від 21 грудня 2017 року у справі «Шестопалова проти України» (заява № 55339/07) ЄСПЛ зробив висновок, що заявниця була позбавлена права на доступ до суду всупереч пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки національні суди надавали їй суперечливі роз'яснення щодо юрисдикції, відповідно до якої позов заявниці мав розглядатися у судах України, а Вищий адміністративний суд України не виконав рішення Верховного Суду України щодо розгляду позову заявниці за правилами адміністративного судочинства (пункти 13, 18,24).
7.51. З огляду на існування юрисдикційного конфлікту, з метою забезпечення права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту, Велика Палата Верховного Суду вважає, що ця справа має бути розглянута за правилами господарського судочинства лише тому, що позивачу має бути забезпечено доступ до правосуддя, навіть в іншому, ніж це передбачено законом, судочинстві, оскільки перешкоди до розгляду в належному (цивільному) судочинстві виникли у зв'язку з процесуальною діяльністю суду.
Подібний висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у її постановах від 12 грудня 2018 року у справах № 490/9823/16-ц та № 761/12676/17, від 27 березня 2019 року у справі № 766/10137/17».
Таким чином, суд вважає, що з метою забезпечення права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту ця справа має бути розглянута за правилами господарського судочинства.
VІ. Висновки суду.
За результатами розгляду цієї справи суд дійшов висновку, що позивач довела наявність правових підстав для визнання припиненими трудових відносин із ТОВ «Раделія» у зв'язку із звільненням із займаної посади директора товариства на підставі частини першої статті 38 КЗпП України, оскільки невирішення загальними зборами учасників товариства питання про звільнення працівника з посади директора є порушенням його права щодо вільного вибору праці, а тому позов підлягає задоволенню частково. У задоволенні вимог про «звільнення з посади з 15 лютого 2018 року» слід відмовити.
VІІ. Розподіл судових витрат.
У відповідності до статті 129 ГПК України сплачений позивачем судовий збір слід покласти на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Про понесення інших судових витрат позивач не заявляв.
Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Припинити трудові відносини між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Раделія» (58018, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. В.Комарова, 15, код 40474206) на підставі частини першої статті 38 КЗпП України.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Раделія» (58018, Чернівецька обл., м. Чернівці, вул. В.Комарова, 15, код 40474206) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 950 грн відшкодування судового збору.
4. У задоволенні решти позову відмовити.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення (пункт 4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України).
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Повний текст рішення складено та підписано 15 червня 2021 року.
Суддя І.В. Марущак