Господарський суд Харківської області 03 червня 2021 року м. Харків
справа № 922/719/21
склад суду:суддя Бринцев О.В.
секретар судового засідання:Гула Д.В.
прокурор:Керівник Харківської місцевої прокуратури №2 Харківської області в інтересах держави в особі
позивач:Державна екологічна інспекція у Харківській області
відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "КОКСОВИЙ ЗАВОД "НОВОМЕТ"
вимоги позивача:стягнення 3.475.649,79 грн
прокурор:Зливка К.О.
представник позивача:Сосіна І.І.
представник відповідача: Тищенко А.В.
1. СУТЬ СПОРУ.
1.1. Прокурор та позивач стверджують, що з 11.12.2019 по 04.09.2020 відповідач експлуатував джерела викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без необхідних на це дозволів. Внаслідок цього було допущено перевищення нормативів викидів забруднюючих речовин, що є порушенням природоохоронного законодавства. В результаті порушення державі завдано шкоду в розмірі 3.475.649,79 грн.
1.2. Відповідач стверджує, що його вина у завданні шкоди відсутня. Вказує, що ним були своєчасно вчинені всі необхідні для одержання відповідних дозволів заходи. Також відповідач заявляє, що розмір шкоди розрахований позивачем неправильно. Крім того, відповідач вважає, що прокурор не має повноважень представляти позивача у спірних відносинах.
2. ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
2.1. Згідно з наказом Державної екологічної інспекції у Харківській області "Про здійснення позапланового заходу (перевірки) ТОВ "КОКСОВИЙ ЗАВОД "НОВОМЕТ" від 01.09.2020 №789/12-02 позивачем проведено перевірку відповідача з питань дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища (т.I, а.с.23-25). За результатами перевірки складено акт від 01.09.2020 №789/12-02/05-04 (т.I, а.с.26-34).
2.2. Перевіркою встановлено, що з 11.12.2019 по 04.09.2020 відповідач експлуатував джерела викидів в атмосферне повітря, хоча необхідні дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря у відповідача відсутні. В результаті відповідачем були здійснені викиди в атмосферне повітря понад встановлені нормативи, що є порушенням статей 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».
2.3. Відділом інструментально-лабораторного контролю Державної екологічної інспекції у Харківській області були проведені вимірювання та відібрані проби на джерелах викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря ТОВ “КОКСОВИЙ ЗАВОД “НОВОМЕТ”. За результатами вимірювань джерел викидів (паракотельня, котел №2 ДКВР-10/13) відповідно до протоколу вимірювань вмісту забруднюючих речовин від 03.09.2020 №789/12-02 (акт відбору проб від 01.09.2020 №789) виявлено зміст забруднюючих речовин (усереднено): вуглецю оксиду (СО) у розмірі 37,3 мг/ м3 (у перерахунку к 3% у розмірі 166,9 мг/ м3); азоту оксиду (сума в перерахунку на діоксид азоту) у розмірі 95,3 мг/ м3 (у перерахунку к 3% у розмірі 428,1 мг/ м3); сірки діоксиду в розмірі 174,3 мг/ м3 (у перерахунку к 3% у розмірі 783,3 мг/м3). На джерелі викидів (коксової батареї) відповідно до протоколу вимірювань вмісту забруднюючих речовин від 03.09.2020 №789/12-02 (акт відбору проб від 01.09.2020 №789) виявлено зміст забруднюючих речовин (усереднено): вуглецю оксиду (СО) у розмірі 0 мг/м3; азоту оксиду (сума в перерахунку на діоксид азоту) у розмірі 121,3 мг/м3 (у перерахунку к 6% у розмірі 517,9 мг/м3); сірки діоксиду в розмірі 160,3 мг/м3 (у перерахунку к 6% у розмірі 681,3 мг/м3). Таким чином, 01.09.2020 викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від паракотельної (котел №2 ДКВР-10/13 - димова труба) та коксової батареї (димова труба) здійснювались в наднормативному режимі (без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря).
2.4. На підставі обставин, встановлених в акті перевірки, посадовими особами позивача складені протоколи про адміністративне правопорушення від 02.09.2020 №001457 та від 02.09.2020 №001458 (т.I, а.с.69-70, 74-75), видано припис про усунення порушень природоохоронного законодавства від 08.09.2020 №92/05-04 (т.I, а.с.35) та здійснено розрахунок шкоди, завданої державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря на суму 3.283.098,82 грн (т.I, а.с. 46-50, 54-59, 63-67 ).
2.5. Згідно з висновком Національного наукового центру “Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса” від 24.02.2021 №16395/21074/2615-2622/2623-2630 (т.I, а.с.117-175) збитки за наднормативний викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря документально та арифметично підтверджуються в сумі 3.475.649,79 грн.
2.6. Претензії позивача про добровільне відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від 23.09.2020 №146 на суму 213,73 грн, від 23.09.2020 №147 на суму 85.087,09 грн, від 23.09.2020 №148 на суму 3.283.098,82 грн (т.I, а.с. 43-68) залишені відповідачем без задоволення.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПРОКУРОРА. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ПРОКУРОРА.
3.1. Предметом позову є стягнення збитків, заподіяних держави в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря в загальній сумі 3.475.649,79 грн.
3.2. Юридичними підставами позову є статті 15, 16, 22, 1166 ЦК України, статті 10, 11, 35, 38, 40, 41, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статті 2, 10, 11, 33, 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".
3.3. Фактичними підставами позову є дії відповідача з експлуатації джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідних дозволів.
4. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ПОЗИВАЧА.
4.1. Позивач позов прокурора підтримує. Вважає, що в діях відповідача наявний склад господарського правопорушення у вигляді завдання шкоди державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства (здійснення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря).
5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ВІДПОВІДАЧА. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ВІДПОВІДАЧА.
5.1. Відповідач проти задоволення позову заперечує. Стверджує, що шкода не підлягає стягненню з нього, оскільки:
- у заподіянні шкоди відсутня його, відповідача, вина, котра є обов'язковим елементом господарського правопорушення. Відповідачем були своєчасно вчинені всі залежні від нього заходи, необхідні для одержання відповідних дозволів. Натомість Міністерство енергетики та захисту довкілля України порушило порядок і строки розгляду відповідних документів, що і призвело до відсутності у відповідача необхідних дозволів;
- розмір шкоди визначений не на підставі Закону, як цього вимагає стаття 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", а підзаконного акту;
- в розрахунку завданої шкоди позивачем допущені помилки внаслідок неправильного застосування окремих коефіцієнтів (завищений коефіцієнт Кзі та завищений коефіцієнт Рві);
- прокурор не має повноважень на звернення до суду в інтересах позивача, оскільки для цього відсутні визначені статтею 24 Закону України «Про прокуратуру» підстави.
6. ІНШІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
6.1. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.03.2021 позовну заяву прокурора залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
6.2. Ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання від 03.06.2021, відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про повернення на стадію підготовчого провадження.
7. ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
7.1. Згідно з предметом позовних вимог, їх юридичними та фактичними підставами, а також з урахуванням заперечень відповідача проти цих вимог, перелік обставин, які є предметом доказування у справі, складають обставини, які дають відповіді на такі ключові питання:
1) Чи наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі позивача?
2) Чи наявний у діях відповідача склад господарського правопорушення (протиправна поведінка відповідача; наявність негативних наслідків у вигляді шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача і шкодою; вина)?
7.2. У відповідності до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно прокурор та позивач мають довести наявність обставин, що дають ствердну відповідь на ключові питання, а відповідач - негативну.
8. ВИСНОВОК СУДУ ПРО НАЯВНІСТЬ ПІДСТАВ ДЛЯ ПРЕДСТАВНИЦТВА ПРОКУРОРОМ ІНТЕРЕСІВ ДЕРЖАВИ В ОСОБІ ПОЗИВАЧА.
8.1. Мета та підстави представництва прокурором інтересів держави в суді визначені частиною третьою статі 23 Закону України «Про прокуратуру». Метою представництва прокурором інтересів держави є захист законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення. Підставами представництва є нездійснення захисту законних інтересів держави або здійснення його неналежним чином органом державної чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також відсутність такого органу. Наявність цих обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (ч.3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").
8.2. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень (ч.4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").
8.3. Суд погоджується з твердженням прокурора про наявність обставин, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави в спірних правовідносинах.
8.4. Так, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах, є саме позивач - Державна екологічна інспекція у Харківській області. Це вбачається з Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затв. Наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 №230. А саме пункту 2 розділу II, згідно з яким Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема, про охорону атмосферного повітря, зокрема щодо наявності та додержання умов дозволів на викиди забруднюючих речовин.
8.5. Проте позивач самостійно не вчинив необхідних дій щодо захисту законних інтересів держави в суді попри те, що ним були виявлені порушення з боку відповідача та навіть вчинені заходи щодо притягнення його до адміністративної відповідальності.
8.6. Листом від 26.02.2021 №43-1593вих (т.I, а.с.19-20) Харківська місцева прокуратура №2 в порядку частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомила Державну екологічну інспекцію у Харківській області про намір здійснювати представництво інтересів держави в суді шляхом звернення до господарського суду із позовною заявою до відповідача.
8.7. У відповідь Державна екологічна інспекція у Харківській області листом від 26.02.2021 №873-13-13 (т.I, а.с. 22) повідомила прокуратуру, що відповідачем дійсно не сплачено шкоду заподіяну державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Проте інспекція самостійно не зверталася до господарського суду з відповідним позовом, оскільки у неї відсутні бюджетні асигнування на сплату судового збору.
8.8. Таким чином, матеріалами справи підтверджено:
- наявність підстав для представництва прокурором законних інтересів держави (бездіяльність позивача, як суб'єкту владних повноважень, в компетенцію якого входить звернення до суду із позовом про стягнення шкоди, завданої порушенням природоохоронного законодавства);
- дотримання прокурором умов попереднього, до звернення до суду, повідомлення відповідного суб'єкта владних повноважень про намір звернутися із відповідним позовом (від 26.02.2021 №43-1593вих);
- відповідність поданого прокурором позову визначеній законом меті - захист законних інтересів держави порушених відповідачем внаслідок недотримання норм законодавства про охорону атмосферного повітря.
8.9. На підставі викладеного суд приходить до висновку про наявність у спірних правовідносинах достатніх фактичних та правових підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі позивача.
9. ЗАГАЛЬНІ УМОВИ СТЯГНЕННЯ ЗБИТКІВ
9.1. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені ст.1166 ЦК України. Відповідно до її положень майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
9.2. Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
9.3. Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено (ч.1 ст. 224 ГК України).
9.4. На підставі викладеного, з урахуванням пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27.03.1992 №6 та з урахуванням правових позицій Верховного Суду, викладених у справах про стягнення збитків (постанови від 09.10.2018 у справі №908/4007/15, від 17.09.2019 у справі №903/888/18, від 02.02.2021 у справі №911/2005/13), суд зазначає, що стягнення збитків допускається за одночасної наявності таких умов: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини.
10. ВИСНОВОК СУДУ ПРО НАЯВНІСТЬ ПРОТИПРАВНОЇ ПОВЕДІНКИ ВІДПОВІДАЧА.
10.1. Інкримінована відповідачеві протиправна поведінка полягає у здійсненні ним викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу.
10.2. Суд погоджується з даним звинуваченням з наступних підстав.
10.3. Приписами частини 1 статті 149, статті 151 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.
10.4. Відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" підприємства, установи, організації та громадяни-суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин.
10.5. Згідно зі статтею 11 цього Закону викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання відповідного дозволу.
10.6. Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами - є офіційним документом, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну. Дозвіл видається суб'єкту господарювання за формою, встановленою Мінприроди (пункт 2 Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №302).
10.7. Особи, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону несуть відповідальність згідно з законом (ст. 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".
10.8. Узагальнюючи наведені норми, суд приходить до висновку про те, що ними встановлено правило поведінки, яке полягає в обов'язку суб'єктів господарювання утримуватись від експлуатації стаціонарних джерел викиду з забруднюючих речовин в атмосферне повітря до моменту отримання відповідного дозволу. Цей висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду в аналогічних правовідносинах, викладеною в постанові від 06.03.2018 у справі №607/4516/17.
10.9. Відповідач в процесі своєї господарської діяльності вчинив порушення вказаного правила поведінки - в період з 11.12.2019 по 04.09.2020 здійснював експлуатацію стаціонарних джерел викиду з забруднюючих речовин в атмосферне повітря без отримання дозволу, необхідного згідно з вимогами статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".
10.10. Факт порушення підтверджується наявними у справі письмовими доказами (актом перевірки від 01.09.2020 №789/12-02/05-04 (т.I, а.с. 26-34), приписом від 08.09.2020 №92/05-04 (т.I, а.с.35), постановами про накладення адміністративного стягнення від 09.09.2020 №207/05-04, від 09.09.2020 №208/05-04 (т.I, а.с.71-72, 76-77), самим дозволом, датою видачі якого є 05.03.2021 (т.I, а.с. 220)) та не заперечується відповідачем.
10.11. Суд критично оцінює посилання відповідача на законність здійснення ним господарської діяльності з експлуатації стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу в силу принципу «мовчазної згоди», передбаченого статтею 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності". Суд не погоджується з даним твердженням, з огляду на наступне.
10.12. Згідно із абзацом десятим частини першої статті 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" принцип мовчазної згоди - принцип, згідно з яким суб'єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.
10.13. Частиною шостою статті 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" передбачено, що у випадку невиконання дозвільним органом свого юридичного обов'язку (в установлений Законом строк видати документ дозвільного характеру або направити повідомлення про відмову у його видачі), тобто через свою бездіяльність, суб'єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру.
10.14. Таким чином, юридичний факт, який полягає у бездіяльності дозвільного органу, стає передумовою для виникнення правовідносин, у яких суб'єкт господарювання може застосувати принцип мовчазної згоди. При цьому з наведених вище норм вбачається, що застосування принципу мовчазної згоди можливе при сукупній наявності таких умов:
1) суб'єктом господарювання подані всі визначені законом документи для отримання дозволу, що підтверджується копією заяви (опису прийнятих документів) з відміткою про дату їх прийняття;
2) закінчення строку розгляду поданих документів - 10 робочих днів від дня подання заяви;
3) відсутність/несвоєчасність відповіді суб'єкта владних повноважень по суті поданої заяви.
10.15. В даному разі ці умови відсутні.
10.16. По-перше, відповідачем було подано не всі визначені законом документи для отримання дозволу. Так у листі ТОВ «КОКСОВИЙ ЗАВОД «НОВОМЕТ» від 18.03.2020 вих. №18/03-01 (т.I, а.с. 203) серед додатків зазначено про надання звіту з інвентаризації стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Натомість доказів реєстрації даного звіту станом на 18.03.2020 в Мінприроди, як того вимагає пункт 1.11. Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин (далі - Інструкція), відповідачем не надано. Навпаки, з листа Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 19.02.2020 №12.2.2-ВИХ540-20 (т.I, а.с. 200-201) випливає, що звіт по інвентаризації викидів забруднюючих речовин виконаний з порушенням Інструкції (КНД 211.2.3.014-95). У подальшому листом від 27.02.2020 вих. №27/02-06 (т.I, а.с. 202) відповідач направив доопрацьований звіт по інвентаризації викидів забруднюючих речовин ТОВ «КОКСОВИЙ ЗАВОД «НОВОМЕТ». Проте доказів того, що доопрацьований звіт відповідав вимогам Інструкції та був зареєстрований Міністерством до 18.03.2020 (дати звернення з заявою про видачу дозволу) матеріали справи також не містять. Листом від 27.05.2020 №212.2.2-ВИХ/1564-20 (т.I, а.с 205) Міністерство повідомило відповідача про те, що у зв'язку з оголошенням карантину зупиняється перебіг строків звернення за отриманням адміністративних послуг, тому звіт по інвентаризації викидів забруднюючих речовин буде розглянутий після припинення карантину. Відповідач ці дії Міністерства не оскаржував. Таким чином, суд зазначає, що надісланий 18.03.2020 відповідачем на адресу Міністерства звіт з інвентаризації стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря ТОВ «КОКСОВИЙ ЗАВОД «НОВОМЕТ» не був зареєстрований у встановленому законодавством порядку. Отже, заявником не було подано всі визначені законом документи, необхідні для отримання дозволу. Це означає відсутність першої з названих вище умов, необхідних для застосування принципу мовчазної згоди.
10.17. По-друге, відповідні документи було подано вже після початку вчинення ним порушення - після початку експлуатації ним джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, яке відбулося 11.12.2019 - з дати отримання в тимчасове платне користування майна з виробництва коксу та коксопродуктів на підставі договору оренди від 26.09.2019 №28-250 та акту прийому-передачі від 11.12.2019. До Міністерства енергетики та захисту довкілля України за отриманням дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря відповідач звернувся лише в березні 2020 року листом від 18.03.2020 вих. №18/03-01, (т.I, а.с. 203). Тобто, в період часу з 11.12.2019 до 29.03.2020 відповідачем в будь-якому разі здійснювалась експлуатація джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу і за відсутності жодних умов для застосування принципу мовчазної згоди.
10.17. Мовчазна згода, як вбачається з статті 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", може бути застосована лише у разі, якщо необхідні умови були виконані до початку здійснення відповідної діяльності .
10.18. Такий висновок суду (про неможливість застосування принципу мовчазної згоди за відсутності передбачених законом умов; у разі, якщо господарська діяльність вже розпочата з порушенням) відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 09.11.2018 у справі №908/1593/17.
10.11. З огляду на викладене, беручи до уваги доведеність матеріалами справи факту експлуатації відповідачем джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності необхідного дозволу, а також враховуючи неможливість застосування принципу мовчазної згоди, суд вважає доведеним факт протиправної поведінки відповідача, а саме порушення статей 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» шляхом експлуатації стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу.
11. ВИСНОВОК СУДУ ПРО НАЯВНІСТЬ ЗБИТКІВ ТА ПРАВИЛЬНІСТЬ ЇХ РОЗРАХУНКУ.
11.1. Прокурор та позивач стверджують, що внаслідок експлуатації стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу відповідачем завдано державі шкоду в розмірі 3.475.649,79 грн.
11.2. Суд погоджується з цими твердженнями прокурора та позивача з наступних підстав.
11.3. В загальному вигляді склад збитків визначено положеннями частини другої статті 22 ЦК України, частини першої статті 225 ГК України.
11.4. Спеціальний склад та порядок визначення розміру збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання визначено Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затв. наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 28.04.2020 №277 (далі також - Методика).
11.5. Згідно з пунктом 2.1. Методики наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються, зокрема, викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.
11.6. У випадках викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються стаціонарними джерелами суб'єкта господарювання без дозволу, застосовуються розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об'ємної витрати газопилового потоку (п.п. 2.8.1. п. 2.8 Методики).
11.7. Висновок Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" від 24.02.2021 №16395/21074/2615-2622/2623-2630 (т.I, а.с. 80-109) містить розрахунок шкоди, зроблений на підставі Методики, згідно з яким розмір шкоди становить 3.475.649,79 грн.
11.8. Перевіривши зазначений розрахунок з урахуванням наявних у справі доказів та наданих сторонами пояснень, суд дійшов висновку про те, що цей розрахунок є документально обґрунтованим та математично правильним та відповідає вимогам Методики.
11.9 Суд критично оцінює заперечення відповідача про неможливість визначення збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря на підставі Методики. Мотивуючі ці заперечення, відповідач посилається на положення статті 34 Закону України «Про охорону атмосферного повітря». Згідно з нею шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом. Зазначена ж Методика не була затверджена Законом, зауважує відповідач, і тому вона застосуванню не підлягає.
11.10. Суд зазначає, що в даному разі законодавець, вказуючи в статті 34 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», що порядок та розмір шкоди визначається «законом», використав термін «закон» в широкому сенсі, що включає в себе «закон», «законодавство», «нормативний акт». Підставами цього висновку є наступне:
по-перше, питання про порядок та розмір шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, не входить до встановленого статтею 92 Конституції України вичерпного переліку питань, котрі визначаються виключно законами України;
по-друге, законодавцем наразі не використані спеціальні юридичні конструкції «виключно законом…», «виключно цим кодексом» тощо, які вживаються ним у разі, коли в силу підвищеної суспільної важливості певного питання термін «закон» слід розуміти саме у вузькому сенсі - виключно як «Закон», а не будь-який інший нормативний акт (ст.92 Конституції України, ст.2, п.11.1 ст.11 ПК України, ч.2 ст.4 Бюджетного кодексу України, ст.4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» тощо).
11.11. В широкому ж розумінні термін «закон», як і термін «законодавство», включає в себе як закони, так і інші акти Верховної Ради України, так і акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а в деяких випадках - також і нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади (див. рішення Конституційного Суду України від 30.05.2001 №7-рп/2001).
11.12. Оскільки станом на даний час закону у вузькому сенсі цього слова, який би регулював питання про порядок та розмір шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, не існує, застосуванню підлягає існуючий підзаконний акт, котрий спеціально регулює ці питання - Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затв. Наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 28.04.2020 №277.
11.13. Приходячи до цього висновку, суд враховує, що вказана Методика була затверджена Міненерго вже після того, як Закон України «Про охорону атмосферного повітря» (в т.ч. стаття 34) був викладений в новій редакції згідно з Законом від 21.06.2001 №2556-ІІІ. Тобто, відповідний наказ про затвердження Методики був виданий саме на виконання цього закону. Отже, він і є тим самим нормативним актом, про який йдеться в цій статті 34 Закону України «Про охорону атмосферного повітря». При цьому цей наказ не визнаний незаконним, не скасований ні в судовому, ні в іншому порядку, а отже є чинним.
11.14. Цей висновок суду про чинність Методики та можливість визначення розміру шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, на її підставі узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 21.10.2019 у справі №826/3820/18.
11.15. Посилання відповідача на неправильність використання в наданому прокурором розрахунку шкоди, виконаного за Методикою, коефіцієнту «Кзі», рівного одиниці, суд також оцінює критично. У пункті 4.4. Методики визначено, що у разі, якщо в даному населеному пункті інструментальні вимірювання концентрації даної забруднюючої речовини не виконуються, а також якщо рівні забруднення атмосферного повітря населеного пункту i-тою забруднюючою речовиною не перевищують ГДК, значення коефіцієнта «Кзі» приймається рівним одиниці.
11.16. В даному разі результати інструментальних вимірювань концентрації відповідних забруднюючих речовин, на які посилається відповідач, свідчать, що рівні забруднення атмосферного повітря населеного пункту i-тою забруднюючою речовиною не перевищують ГДК. Тому в розрахунку правильно використано коефіцієнт «Кзі» рівний одиниці.
11.17. Твердження відповідача про неправильне визначення коефіцієнту «Рві» суд також вважає безпідставним. Масова концентрація забруднюючої речовини (оксиду виглецю) у протоколі вимірювань від 03.09.2020 №789/12-02 (т.I, а.с. 38-39) приведена у перерахунку на 3% мг/куб. м, що відповідає Методиці. Доказів протилежного відповідачем суду не надано.
11.18. З огляду на викладене суд приходить до висновку про те, що внаслідок експлуатації стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу відповідачем дійсно завдано державі шкоду, а її розмір визначається згідно Методики і становить 3.475.649,79 грн.
12. ВИСНОВОК СУДУ ПРО НАЯВНІСТЬ ПРИЧИННОГО ЗВ'ЯЗКУ.
12.1. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав, а шкідливий результат є прямим наслідком саме цієї протиправної поведінки.
12.2. Наразі шкідливий результат у вигляді наднормативного забруднення атмосферного повітря є прямим наслідком протиправної поведінки відповідача, яка полягала в здійсненні експлуатації стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу в порушення статей 10, 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".
12.3. На підставі викладеного, а також беручи до уваги в порядку частини першої статті 75 ГПК України, частини четвертої статті 165 ГПК України відсутність заперечень відповідача проти причинного зв'язку, суд вважає наявність причинного зв'язку доведеною.
13. ВИСНОВОК СУДУ ПРО НАЯВНІСТЬ ВИНИ ВІДПОВІДАЧА.
13.1. Частиною другою статті 1166 встановлена презумпція винуватості особи, яка завдала шкоду. Втім, ця особа звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
13.2. Заперечуючи проти позову, відповідач стверджує, що в даному разі шкоду завдано не з його вини. Відповідач заявляє, що ним Міністерству енергетики та захисту довкілля України були подані всі документи, необхідні для отримання відповідного дозволу, але попри це дозвіл не був виданий внаслідок порушення строків та порядку розгляду цих документів, допущених міністерством.
13.3. Суд не погоджується з даним твердженням відповідача з огляду на наступне.
13.4. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ст. 61 Конституції України). Це означає, що в деліктних зобов'язаннях кожна особа самостійно відповідає за вчинені нею правопорушення. Вчинення делікту однією особою має наслідком притягнення її до відповідальності, а не звільнення від відповідальності інших осіб, котрі вчинили інші делікти у пов'язаних відносинах.
13.5. Тому порушення Міністерством енергетики та захисту довкілля України строків та порядку розгляду поданих відповідачем документів (у разі якщо б таке порушення дійсно мало місце) могло б бути лише підставою для притягнення Міністерства (чи його посадових осіб) до відповідальності за вчинений ним делікт. Але така відповідальність в жодному разі не звільняє відповідача від його персональної відповідальності за вчинений ним делікт.
13.6. При цьому факт вчинення делікту Міністерством енергетики та захисту довкілля України у вигляді порушення строків та порядку розгляду документів, поданих відповідачем, не доведений. Так, матеріали справи не містять доказів визнання дій чи бездіяльності міністерства або його посадових осіб щодо розгляду документів відповідача незаконними. Як вбачається з пояснень представника відповідача, з такими позовами відповідач до суду не звертався.
13.7. Надати юридичну оцінку відповідним діям/бездіяльності Міністерства енергетики та захисту довкілля України в цьому процесі суд не вбачає можливим, оскільки це питання виходить за межі предмету та підстав даного позову. Крім того, відповідачем не надано суду доказів, необхідних для вирішення цього питання (копій документів, що були надані ним міністерству). За їх відсутності надати юридичну оцінку листу від 19.02.2020 №12.2.2-ВИХ/540-20, котрими ці документи були повернуті для доопрацювання, не вбачається можливим.
13.8. Натомість делікт, вчинений відповідачем, доведений матеріалами справи. Він, як зазначено вище, полягає в здійсненні експлуатації стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу всупереч вимог статей 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».
13.9. Суд зауважує, що технологічна неможливість припинення роботи відповідних стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (на яку посилається представник відповідача) не означає неможливості виконання встановленого законом обов'язку утримуватись від їх експлуатації без відповідного дозволу. Так, відповідач не був позбавлений можливості утриматись від набуття правомочностей з володіння, користування джерелами до отримання ним відповідних дозволів (не підписувати акт прийому передачі від 11.12.2019 до договору оренди від 26.09.2019 №28-250). В разі ж, якщо це вже сталося, відповідач не був позбавлений можливості передати ці джерела викидів в тимчасове користування (в суборенду) чи в управління іншим особам, котрі відповідні дозволи мають. Такі дії, на думку суду, дозволили б уникнути вчинення відповідного правопорушення.
13.10. За таких обставин суд приходить до висновку про те, що відповідачем наявність його вини у завданні шкоди не спростована.
14. ВИСНОВОК СУДУ ПРО ЗАДОВОЛЕННЯ ПОЗОВУ.
14.1. Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
14.2. Під час вирішення даного спору судом встановлено факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача та встановлено наявність усіх чотирьох елементів складу господарського правопорушення, необхідних для стягнення збитків в порядку статті 1166 ЦК України.
14.3. На підставі викладеного вимоги прокурора щодо стягнення з відповідача збитків, заподіяних в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, в загальній сумі 3.475.649,79грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
15. СУДОВІ ВИТРАТИ.
15.1. Частиною четвертою статті 129 ГПК України визначено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. Таким чином, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 52.134,75 покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 13, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОКСОВИЙ ЗАВОД "НОВОМЕТ" (61071, місто Харків, Карачівське шосе, буд. 44, код ЄДРПОУ 42031832) на користь держави збитки, заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря в загальній сумі 3.475.649,79 грн, які перерахувати на рахунок: р/р UA59 89 99 98 03 33 10 93 31 00 00 20 008, УК Новобавар/мХар Новобаварс/24062100, код ЄДРПОУ 37999612, МФО 899998, для зарахування по коду бюджетної класифікації 24062100, символ звітності 331 в установі банку - ГУ ДКСУ у Харківській області.
3. Видати наказ після набрання рішення законної сили.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОКСОВИЙ ЗАВОД "НОВОМЕТ" (61071, місто Харків, Карачівське шосе, буд. 44, код ЄДРПОУ 42031832) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, код ЄДРПОУ 02910108) витрати зі сплати судового збору в розмірі 52.134,75 грн.
5. Видати наказ після набрання рішення законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суду Харківської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 14.06.2021.
Суддя О.В. Бринцев