"15" червня 2021 р. Справа № 916/1138/21
Господарський суд Одеської області у складі:
судді Малярчук І.А.,
розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін справу №916/1138/21 за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6) до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Затишний дворик - 2012” (65039, м. Одеса, провулок 2-й, Черепанових, 12) про стягнення 19529,10грн., із яких 13283,85грн. пені, 3208,56грн. три проценти річних, 3036,69грн. інфляційних втрат,
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, заяв, клопотань, процесуальні дії суду:
Позивач у позовній заяві позовні вимоги обґрунтовує тим, що 10.10.2018р. між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та ОСББ “Затишний дворик - 2012” було укладено договір №7112/18-ТЕ-23 постачання природного газу, відповідно до умов якого позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 384606,25грн., та відповідач за умовами п.6.1. договору мав розрахуватись за отриманий газ до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Між тим, як зазначає позивач, оплату за переданий газ відповідач провів повністю, однак, несвоєчасно, чим порушив вказані умови договору, у зв'язку з чим позивачем нараховано 13283,85грн. пені, 3208,56грн. три проценти річних, 3036,69грн. інфляційних втрат.
Відповідач подав до суду відзив на позов від 05.06.2021р. за вх.№15091/21, де вказує, що між сторонами спору 10.10.2018р. був укладений договір №7112/18-ТЕ-23 постачання природного газу, відповідно до умов якого позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 3804 606,25грн., яка була сплачена, хоч із затримками, але в повному обсязі. За таких обставин, відповідач у відзиві просить суд зменшити заявлений позивачем розмір пені до 10%. В обґрунтування такого клопотання відповідач посилається на те, що основний борг за договором постачання природного газу хоча і з порушенням строків, проте був погашений у повному обсязі. Відповідач вказує, що доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення господарської діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій ОСББ «Затишний дворик-2012» суду не надано, вимоги про стягнення збитків, завданих неналежним виконанням відповідачем умов договору №7112/18-ТЕ-23, позивач не заявляв. Відповідач просить суд взяти до уваги те, що ОСББ «Затишний дворик-2012» є неприбутковою організацією, яка здійснює свою діяльність виключно за рахунок внесків мешканців житлового будинку, платоспроможність яких є вкрай низькою; отриманий від відповідача природний газ ОСББ використовує виключно на опалення житлового будинку. Поряд із цим відповідач відмічає, що своєчасність та повнота здійснення ОСББ розрахунків за договорами з постачальниками комунальних послуг залежить від своєчасності та повноти сплати внесків всіма мешканцями будинку; станом на 31.12.2018р. заборгованість мешканців перед ОСББ складала - 342396,81грн.; станом на 31.12.2019р. заборгованість мешканців за сплату внесків складає - 362554,10грн.
Також відповідач вказує, що, як вбачається з річних звітів про фінансові результати AT «HAK «Нафтогаз України», розміщені на офіційному сайті позивача, за 2018 та 2019 роки (період дії договору №7112/18- ТЕ-23), то чистий річний прибуток позивача в 2018 році склав 11567 млн. грн., у 2019 році - 63,3 млрд. грн.
Проаналізувавши судову практику по спорах за позовами AT «HAK «Нафтогаз України», відповідач дійшов висновку, що суми стягнутої з боржників неустойки є окремим джерелом доходів позивача, враховуючи, що позивач компенсує свої матеріальні втрати від інфляційних процесів шляхом стягнення передбачених ст.625 ЦК України нарахувань на суму заборгованості. Відповідач вказує, що стягнення з ОСББ неустойки є не лише непомірним тягарем для відповідача, але й призведе до затримок оплати комунальних послуг (за водопостачання та водовідведення, електроенергію) перед іншими постачальниками, і в тому числі за газ перед AT «HAK «Нафтогаз України», до затримок із виплати заробітної плати, що як наслідок потягне за собою нові штрафні санкції.
Крім того, відповідач вказує, що на сьогоднішній день введення державою заходів із запровадження карантину з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену короновірусом COVID-19, спричинило погіршення стану платоспроможності населення країни, в тому числі через вимушену неможливість працювати, а також втрату роботи громадянами. Відповідач вважає, що AT «HAK «Нафтогаз України», стягуючи з неприбуткової організації - ОСББ і в без того непростий період фінансові санкції, ставить під загрозу нормальне функціонування будинку і взагалі можливість замовлення поставок газу на наступний опалювальний період.
Також, відповідач, враховуючи ступінь вини відповідача, його фінансовий стан та бажання виконувати судові рішення добровільно, без застосування механізмів та наслідків примусового виконання, керуючись ст.ст.238, 239, 331 ГПК України, просить суд розстрочити виконання судового рішення на рік рівними платежами.
04.06.2021р. за вх.№15141/21 позивач подав до справи відповідь на відзив, де вказує, що, здійснюючи підприємницьку діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов'язань, оскільки погодився з умовами щодо порядку і строків виконання грошових зобов'язань, а також погодився з умовами договору щодо відповідальності за порушення грошових зобов'язань. Позивач вважає, що, укладаючи договір на поставку природного газу, відповідач усвідомлював всі ризики та свідомо, з доброї волі погодився на умови поставки, в тому числі і щодо нарахування пені. Позивач відзначає, що посилання про наявність перед відповідачем заборгованості населення не є підставою для звільнення від господарсько-правової відповідальності. Позивач також вказує, що відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язань. За твердженням позивача, несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на нього державою обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.
Щодо клопотання відповідача про розстрочення позивач вказує, що відповідачем не надано доказів наявності тих виключних обставину які є підставою для відстрочки виконання рішення суду згідно статті 331 ГПК України: відсутності коштів на рахунках; відсутності майна, на яке можливо звернути стягнення; наявності реальної загрози банкрутства. Позивач вважає, що збитковість діяльності підприємства, наявність у нього кредиторської заборгованості в істотному розмірі є результатом провадження господарської діяльності відповідачем, як самостійним суб'єктом господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для відстрочки та/або розстрочки виконання судового рішення. На думку позивача, посилання відповідача на скрутний матеріальний стан, який виник внаслідок несплати споживачами вартості спожитого природного газу, за змістом ст.331 ГПК України, не може вважатися обставиною, що слугуватиме підставою для розстрочки виконання рішення, оскільки обов'язковість судових рішень, яка передбачена п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України, не залежить від наявності чи відсутності у боржника коштів. Позивач також звернув увагу суду на те, що відповідачем не надано доказів на підтвердження наявності у нього можливості виконання рішення у даній справі з умовою розстрочення його виконання на 1 рік. Позивач, у наведених відповідачем обставинах не вбачає виняткових обставин, достатніх та необхідних для розстрочки виконання рішення суду в розумінні ст.ст.73, 74, 76, 77, 331 ГПК України. Позивач вказує, що скрутне матеріальне становище та наявність дебіторської заборгованості не є самостійними та достатніми підставами для розстрочки судового рішення.
Так, положення ч.1 ст.248 ГПК України визначають, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Отже, враховуючи, вжиті судом заходи із забезпечення повідомлення відповідача про розгляд судом справи №916/1138/21 засобами поштового зв'язку, суд, зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, дійшов висновку в контексті гарантій ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року щодо розумного строку розгляду справи, про необхідність розгляду справи по суті за наявними матеріалами.
Ухвалою суду від 27.04.2021р. відкрито провадження у справі №916/1138/21, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Заяву відповідача від 11.05.2021р. за вх.№12626/21 про ознайомлення з матеріалами справи судом задоволено.
Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:
10.10.2018р. між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (постачальник) та ОСББ “Затишний дворик - 2012” (споживач) було укладено договір №7112/18-ТЕ-23, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Постачальник передає споживачу з 01.10.2018р. по 17.10.2018р. (включно) газ, обсягом до 1,5тис. куб.м. (п.п.1.1., 1.2., 2.1. договору).
Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачу у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу (п.3.7. договору №7112/18-ТЕ-23 від 10.10.2018р.).
Згідно п.5.2. договору №7112/18-ТЕ-23 від 10.10.2018р. ціна за 1000 куб.м. газу на дату укладання договору становить 4942грн., крім того податок на додану вартість - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40грн.
Відповідно до п.п.6.1., 6.2. договору №7112/18-ТЕ-23 від 10.10.2018р. оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством і цим договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п.п.8.1., 8.2. договору №7112/18-ТЕ-23 від 10.10.2018р.).
Відповідно до розділу 12 договору №7112/18-ТЕ-23 від 10.10.2018р. він діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2018р. до 17.10.2018р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Також сторонами до договору №7112/18-ТЕ-23 від 10.10.2018р. було підписано додаткову угоду №1 від 29.10.2018р., якою змінено обсяг постачання газу та встановлено його у розмірі 2,100тис. куб. метрів, продовжено строк дії договору до 26.10.2018р. включно.
Додатковою угодою №2 від 29.10.2018р. сторони встановили обсяг поставки газу у розмірі 3,600тис. куб.м., продовжили договір до 31.10.2018р. включно.
Крім того, сторонами договору №7112/18-ТЕ-23 від 10.10.2018р. укладено додаткову угоду №3 від 02.11.2018р., якою продовжено строк дії договору до 30.11.2018р. (включно). Також вказаною додатковою угодою: доповнено п.2.1. договору наступним абзацем «постачальник передає споживачу з 01.11.2018р. по 30.11.2018р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 8 тис.куб.м; викладено з 01.11.2018р. п.5.2. договору у наступній редакції: «Ціна за 1000 куб.м газу з 01 листопада 2018 року становить 6 235,51 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 7 482,61 гри. (сім тисяч чотириста вісімдесят дві гривні 61 коп.).».
Додатковою угодою №4 від 03.12.2018р. викладено розділи 1-12 договору №7112/18-ТЕ-23 від 10.10.2018р. в іншій редакції, зокрема: Постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Постачальник передає споживачу в період з 01.10.2018р. по 30.04.2019р. (включно) замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 66 тис.куб.м. Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу. Ціна за 1000 куб.м. газу становить 6235,51грн., крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 7482,61грн. Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100- відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу. У разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за яким нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника і діє в частині постачання природного газу до 30.04.2019р. (включно), а в частині проведення розрахунків-до їх повного здійснення (п.п.1.1., 1.2., 2.1., 3.8., 4.2., 5.1., 7.2., 11.1. договору).
Додатковою угодою №6 від 26.03.2019р. сторони домовились про поставку споживачу в період з 01.10.2018р. по 30.04.2019р. 60,427тис.куб.м. природного газу. При цьому за додатковою угодою №7 від 24.04.2019р. обсяг постачання за квітень 2019р. становить 0 куб.м. природного газу.
На виконання умов договору №7112/18-ТЕ-23 від 10.10.2018р. позивачем відповідачу було поставлено газ за актами приймання-передачі від 30.11.2018р. на суму 67687,70грн., від 31.12.2018р. на суму 95298,55грн.,від 31.01.2019р. на суму 103282,49грн., від 28.02.2019р. на суму 74564,23грн., від 31.03.2019р. на суму 43773,28грн.
На підтвердження проведення повної, але несвоєчасної оплати відповідачем за поставлений газ позивач подав до справи виписки по особовому рахунку ОСББ «Затишний дворик-2012» за період з 01.10.2018р. по 28.02.2021р.
24.12.2020р. позивач звернувся до відповідача із претензією від 17.12.2020р. про сплату 13283,85грн. пені, 3208,56грн. три проценти річних, 3036,69грн. втрат від інфляції.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши викладені сторонами пояснення, їх мотивовані оцінки кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення або відмови у позові, проаналізувавши нижченаведені норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Як передбачено ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).
Таким чином, судом встановлено, що в період з листопада 2018р. по березень 2019р. включно позивач за договором №7112/18-ТЕ-23 від 10.10.2018р. поставив відповідачу природний газ на загальну суму 384606,25грн., за який відповідач розрахувався повністю, але несвоєчасно, що підтверджується наданими позивачем виписками по особовому рахунку відповідача, протилежного суду не доведено.
Так, у зв'язку з несвоєчасним проведенням відповідачем оплати заборгованості, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню загалом в сумі 13283,85грн. за період з 26.12.2018р. по 25.10.2019р.
За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до п.п.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Суд, перевіривши зроблений позивачем розрахунок пені встановив, що його зроблено вірно, у зв'язку з чим сума пені - 13283,85грн. за період з 26.12.2018р. по 25.10.2019р. є правомірною.
Так, відповідач просить суд зменшити заявлений позивачем розмір пені до 10 %.
На підтвердження клопотання про зменшення пені відповідач подав до справи довідки №28/04/2020/2 від 28.04.2020р., №28/04/2020/3 від 28.04.2020р., відповідно до яких: станом на 31.12.2018р. заборгованість мешканців будинку за адресою 2-й дров. Черепанових, 12, перед ОСБВ «Затишний дворик-2012» за комунальні внески складала 342396,51грн. (з них заборгованість за теплопостачання будинку 144505,74грн); станом на 31.12.2019р. заборгованість мешканців будинку перед ОСББ «Затишний дворик-2012» за комунальні внески складала 362554,10грн. (з них заборгованість за теплопостачання будинку - 178965,73грн.; прямі договори на водопостачання та електропостачання у мешканців ОСБВ відсутні, у зв'язку з цим сплата за надані послуги виконується через рахунки об'єднання; будинок опалюється даховою котельнею з використаннням природного газу; сплата внесків має цільовий та періодичний характер.
За положеннями ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
При цьому, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятком, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами. Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
В чинному законодавстві України відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка наявним доказам, якими заявник обґрунтовує свої заперечення.
Так, неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Сторони підтверджують той факт, що заборгованість відповідачем повністю погашено до відкриття провадження по справі №916/1138, отже, ступінь виконання відповідачем зобов'язань за листопад 2018р. - березень 2019р. характеризується повним, але несвоєчасним погашенням заборгованості, що мала місце. Відповідач подав до справи довідки №28/04/2020/2 від 28.04.2020р., №28/04/2020/3 від 28.04.2020р. про стан заборгованості мешканців будинку перед ОСББ станом на грудень 2018р. та грудень 2019р., які складені ним особисто та не можуть вважатись належними доказами, що підтверджують його скрутне фінансове становище. Поряд із цим, відповідач не подав до справи відповідних фінансових звітів (балансів), довідок з банківських установ про відсутність коштів на рахунках, довідку з податкової щодо кількості відкритих рахунків. Звідси, суд вбачає, що відповідач не довів наявність у нього скрутного фінансового становища.
Положення ст.1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
Відповідно до ч.4 ст.4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання. Об'єднання відповідає за своїми зобов'язаннями коштами і майном об'єднання, від свого імені набуває майнові і немайнові права та обов'язки, виступає позивачем та відповідачем у суді. Об'єднання не несе відповідальності за зобов'язаннями співвласників.
Органами управління об'єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об'єднання. Вищим органом управління об'єднання є загальні збори (ч.ч.1, 2 ст.10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
З огляду на те, що самі жителі багатоквартирного будинку (їх загальні збори) є органом управління та задля їх потреб саме і створено ОСББ, суд вбачає недоречним посилання відповідача на причину несвоєчасного розрахунку із позивачем через несплату мешканцями будинку вартості набутих комунальних послуг.
Суд, беручи до уваги наведене, доходить висновку про недоведеність обставин, що свідчать на користь можливості зменшити розмір заявленої до стягнення пені. Отже, позовна вимога про стягнення з відповідача 13283,85грн. пені за період з 26.12.2018р. по 25.10.2019р. підлягає судом задоволенню у повному обсязі.
Щодо клопотання відповідача про розстрочення судового рішення на рік рівними платежами суд зазначає про наступне.
Згідно ч.1 ст.239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
За заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч.ч.1, 3, 4, 5 ст.331 ГПК України).
Як встановлено судом вище, відповідач не подав до суду доказів скрутного фінансового становища. Не довів винятковості випадку неоплати позивачу своєчасно платежів за договором. Не обґрунтував та не довів також відповідач можливості здійснення оплати рівними частинами протягом року розстрочення.
Таким чином, враховуючи те, що заявник не довів суду фактичними доказами наявність обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим та підтверджуючі документи, з огляду на що та з врахуванням необхідності дотримання принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, обов'язковості судового рішення, встановленого ч.2, ч.7 ст.2, ст.326 ГПК України, ст.124 Конституції України, у суду відсутні підстави дійти висновку щодо задоволення клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення рівними частинами протягом року, внаслідок чого воно задоволенню судом не підлягає.
Крім того, позивач у зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем за отриманий газ нарахував до стягнення з відповідача 3208,56грн. три проценти річних за період з 26.12.2018р. по 15.01.2020р., 3036,69грн. інфляційних втрат за січень - грудень 2019р.
Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши зроблені позивачем розрахунки трьох процентів річних, втрат від інфляції, встановив, що їх зроблено вірно. Отже, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3208,56грн. три проценти річних за період з 26.12.2018р. по 15.01.2020р., 3036,69грн. інфляційних втрат за січень - грудень 2019р. підлягають судом задоволенню у повній мірі.
Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За розгляд даного позову судом позивач поніс витрати на оплату судового збору в сумі 2270грн., які в порядку ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача у зв'язку з повним задоволенням судом позовних вимог.
Керуючись ст.ст.123, 124, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 239, 331, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Задовольнити повністю позов Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Затишний дворик - 2012” (65039, м. Одеса, провулок 2-й, Черепанових, 12) про стягнення 19529,10грн.
2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Затишний дворик - 2012” (65039, м. Одеса, провулок 2-й, Черепанових, 12, код ЄДРПОУ 38438952) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 13283 (тринадцять тисяч двісті вісімдесят три) грн. 85коп. пені, 3208 (три тисячі двісті вісім) грн. 56коп. три проценти річних, 3036 (три тисячі тридцять шість) грн. 69коп. інфляційних втрат, 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до п.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 15 червня 2021 р.
Суддя І.А. Малярчук