10 червня 2021 року Справа № 915/1636/20
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області,
головуючий суддя Давченко Т.М.
за участі секретаря Кнауб А.А.,
прокурора Григорян Е.Р.
та представника позивача-1 Гордієнка Д.О.
від інших учасників справи представники не з?явилися;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 915/1636/20
за позовом керівника Миколаївської обласної прокуратури,
вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54030;
в інтересах держави в особі:
1) Кабінету Міністрів України,
вул. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008;
2) державного підприємства “Очаківське лісомисливське господарство”,
вул. Лісна, 6, с. Василівка, Очаківський район, Миколаївська область, 57555;
до відповідачів:
1) Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області,
вул. Леніна, 33, смт. Березанка, Березанський район, Миколаївська область, 57400;
2) Коблівської сільської ради,
вул. Одеська, 4, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська область, 57456;
про визнання незаконними та скасування розпорядження і рішення, припинення права комунальної власності та зобов?язання повернути земельну ділянку
Керівником Миколаївської обласної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та державного підприємства “Очаківське лісомисливське господарство” (далі ? ДП “Очаківське ЛМГ”) пред?явлено до Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області (далі ? Березанська РДА) та Коблівської сільської ради позов з такими вимогами:
“1. Визнати незаконним і скасувати розпорядження Березанської районної державної адміністрації від 10.07.2020 №153, яким земельні ділянки з кадастровими номерами 4820982200:09:000:0823, 4820982200:09:000:0820, 4820982200:09:000:0824, 4820982200:09:000:0822 передано районною державною адміністрацією у комунальну власність Коблівської сільської ради, що увійшли в межі населеного пункту Коблеве Березанського району Миколаївської області відповідно до проекту землеустрою щодо встановлення та зміни меж населеного пункту Коблеве в межах території Коблівської сільської ради Березанського району згідно акту прийому-передачі земельних ділянок із державної власності у комунальну власність.
2. Визнати незаконним і скасувати рішення Коблівської сільської ради від 22.09.2020 №30, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об?єднання земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва в межах території населеного пункту с. Коблеве, Березанського району Миколаївської області та об?єднано земельні ділянки: площею 0,1000 га, кадастровий номер: 4820982200:09:000:0824; площею 0,1000 га, кадастровий номер: 4820982200:09:000:0823; площею 0,1000 га, кадастровий номер: 4820982200:09:000:0822; площею 0,1000 га, кадастровий номер: 4820982200:09:000:0819; площею 0,1000 га, кадастровий номер: 4820982200:09:000:0820; площею 0,1000 га, кадастровий номер: 4820982200:09:000:0821 в одну земельну ділянку загальною площею 0,6000 га за кадастровим номером: 4820982200:12:042:0104.
3. Припинити право комунальної власності Коблівській сільській раді Березанського району на земельну ділянку площею 0,6 га (кадастровий номер 4820982200:12:042:0104), розташовану в межах села Коблеве Березанського району Миколаївської області, яке 24.09.2020 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що вчинено запис № 38383191.
4. Зобов?язати Коблівську сільську раду Берерзанського району повернути у власність держави в особі Кабінету Міністрів України, з правом постійного користування державного підприємства “Очаківське лісомисливське господарство”, земельну ділянку площею 0,6 га з кадастровим номером 4820982200:12:042:0104, розташовану в межах населеного пункту Коблеве Березанського району Миколаївської області.
5. Стягнути з відповідачів на користь Миколаївської обласної прокуратури (СДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, р/р НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір за подачу позову.”
За такими вимогами ухвалою від 04.01.2021 відкрито провадження в даній справі, вирішено розглянути справу за правилами загального позовного провадження, у розумний строк, тривалість якого обумовлюється запровадженням в Україні карантину через спалах у світі корона вірусу COVID-19 та введенням Урядом України протиепідемічних заходів, а також призначено підготовче засідання на 02.02.2021.
Ухвалою від 02.02.2021, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження у справі; підготовче засідання відкладено на 06.04.2021.
Ухвалою від 08.02.2021 задоволено заяву керівника Миколаївської обласної прокуратури про вжиття заходів забезпечення позову в даній справі, заборонено Коблівській сільраді вчиняти будь-які дії, спрямовані на передачу у власність або у користування земельної ділянки з кадастровим номером 4820982200:12:042:0104 у селі Коблеве, Березанського району, Миколаївської області, її поділ або об?єднання з іншими ділянками; заборонено органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4820982200:12:042:0104 у селі Коблеве, Березанського району, Миколаївської області.
Ухвалою від 06.04.2021, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.05.2021, проте в указану дату засідання не відбулося у зв?язку з перебуванням головуючого судді у відпустці, про що сторонам направлені відповідні повідомлення.
Ухвалою від 17.05.2021 призначено засідання на 27.05.2021.
В судовому засіданні 27.05.2021 оголошено перерву до 10.06.2021.
Позов у даній справі мотивовано тим, що на підставі спірного розпорядження Березанської РДА від 10.07.2020 №153 земельні ділянки державного лісового фонду, які перебували в постійному користуванні ДП “Очаківське ЛМГ”, за відсутності для достатніх правових підстав перейшли до комунальної власності всупереч встановленої законом заборони; у подальшому спірним рішенням Коблівської сільської ради від 22.09.2020 № 30 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об?єднання земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва в межах території населеного пункту с Коблеве, Березанського району Миколаївської області і об?єднано зазначені вище земельні ділянки в одну, після чого право власності на новосформовану земельну ділянку зареєстровано за Коблівською сільською радою, про що 24.09.2020 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис № 38383191.
На думку прокурора, указані вище розпорядження Березанської РДА та рішення Коблівської сільради прийняті з порушенням вимог ст.ст. 317, 319, 321, 328 ЦК України, ст. 11 ЛК України, а також порушують інтереси держави в особі Кабінету Міністрів України (як належного розпорядника земель) та ДП “Очаківське ЛМГ” (як посійного землекористувача).
З урахуванням того, що спірні ділянки відносяться до земель державного лісового фонду та вибули з державної власності поза волею власника ? Кабінету Міністрів України, розпорядження Березанської районної державної адміністрації від 10.07.2020 № 153 та рішення Коблівської сільської ради від 22.09.2020 № 30 суперечать земельному та лісовому законодавству та підлягають скасуванню, право комунальної власності Коблівської сільської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 4820982200:12:042:0104, сформовану за рахунок спірних земельних ділянок, підлягає припиненню в порядку абз. 3 ч. 3 ст. 26 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, а земельна ділянка з кадастровим номером 4820982200:12:042:0104 має бути повернутою держави в особі Кабінету Міністрів України, з правом постійного користування ДП “Очаківське ЛМГ” в порядку ст. 152 ЗК України, ст. 391 ЦК України.
В якості підстав для представництва інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП “Очаківське ЛМГ” прокурор посилається на не здійснення останніми, як власником і розпорядником земель державного лісового фонду та постійним землекористувачем спірних ділянок, своїх обов?язків щодо захисту інтересів держави шляхом звернення до суду з відповідною позовною заявою.
Коблівська сільрада у відзиві від 20.01.2021 № 121 позов не визнала, вважаючи його необґрунтованим та безпідставним.
Так, відповідач-2 вважає, що прокурором не подано достатніх доказів того, що передані спірні земельні ділянки віднесені до категорії земель лісогосподарського призначення. В матеріалах справи відсутні: належним чином оформленні плавно-картографічні матеріали лісовпорядкування станом на період подачі позову, які б підтверджували належність спірних земельних ділянок до лісового фонду; будь-які документи щодо відведення та закріплення спірних земельних ділянок за будь-якими лісовпорядними організаціями відсутні. У зв?язку з цим, висновок про належність спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення є припущенням.
При цьому Коблівська сільрада посилається на дані Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об?єднання “УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ” від 30.08.2016 № 451, згідно яких земельні ділянки за кадастровими номерами 4820982200:09:000:0823, 4820982200:09:000:0824, 4820982200:09:000:0822 були виключені зі складу лісового фонду під час польових лісовпорядних робіт у 2013 році відповідно рішень місцевих органів влади та даних відділу Держгеокадастру Березанського району, а земельна ділянка за кадастровим номером 4820982200:09:000:0820 станом на 01.01.2013 була вилучена із складу земель лісового фонду на підставі даних відділу Держгеокадастру Березанського району.
Відповідач-2 вважає, що він, отримавши за розпорядженням голови Березанської райдержадміністрації від 10.07.2020 року № 153 із земель державної власності у комунальну власність земельні ділянки: кадастровий номер 4820982200:09:000:0823, площею 0,1000 га, кадастровий номер 4820982200:09:000:0824, площею 0,1000 га, кадастровий номер 4820982200:09:000:0822, площею 0,1000 га, кадастровий номер 4820982200:09:000:0820, площею 0,1000 га, набув законне право отримати це майно у власність.
Крім того, Коблівська сільрада вважає, що в даному випадку участь прокурора у судовому процесі не обґрунтована, оскільки ставить під загрозу принцип рівності та справедливий баланс між сторонами, може створювати відчуття нерівності у сторони.
Прокурор у відповіді від 12.02.2021 № 15/1-176вих-21 на відзив зазначив, що, на його думку, матеріали справи містять належні та допустимі докази на підтвердження позиції про належність спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення. Так, прокурор послався на рішення Березанського районного суду Миколаївської області, прийняті у лютому 2017 року у справах №№ 469/1293/16-ц, 469/1297/16-ц, 469/1296/16-ц, 69/1294/16-ц, 469/1292/16-ц, 469/1295/16-ц.
Крім того, прокурор вважає, що в даному випадку його участь у судовому процесі обґрунтована та не загрожує порушенням принципу рівності та справедливого балансу між сторонами; прокурором при зверненні до суду з позовом у даній справі у повному обсязі дотримано вимог ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України “Про адвокатуру”.
Кабінет Міністрів України у відповіді від 30.03.2021 № 5110/15.1-17 на відзив зазначив, що підтримує заявлений прокурором позов у повному обсязі з викладених у ньому підстав.
Інших документів по суті справи від сторін не надійшло; Березанська РДА своїм правом подання відзиву на позов не скористалася.
Від позивача-2 та відповідачів, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, представники в засідання не з?явилися.
Вислухавши прокурора та представника позивача-1, які підтримали позов з викладених у ньому підстав, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.
Прокурор зазначає, що спірні земельні ділянки, за рахунок яких сформовано ділянку за кадастровим номером 4820982200:12:042:0104, належать до земель державного лісового фонду, знаходяться у межах законодавчо визначеної прибережної захисної смуги Чорного моря та перебувають у постійному користуванні ДП “Очаківське ЛМГ”, і надання їх у приватну власність для будівництва та обслуговування індивідуальних дачних будинків забороняється.
Судом встановлено, що у 2017 році Березанським районним судом Миколавської області розглянуті справи №№ 469/1293/16-ц, 469/1297/16-ц, 469/1296/16-ц, 69/1294/16-ц, 469/1292/16-ц, 469/1295/16-ц за позовами першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі: Державного агентства лісових ресурсів України, Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства та ДП “Очаківське ЛМГ” до Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області та фізичних осіб (відповідно номерам справ, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ), предметами спору в яких було: 1) визнання незаконними та скасування розпорядження Березанської РДА від 02.06.2011 № 311 (у кожній справі ? в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність відповідної фізичної особи земельних ділянок за кадастровими номерами 4820982200:09:000:0820, 4820982200:09:000:0821, 4820982200:09:000:0822, 4820982200:09:000:0819, 4820982200:09:000:0823, 4820982200:09:000:0824 відповідно); 2) визнання недійсними та скасування виданим указаним вище фізичним особам державних актів на право власності; 3) зобов?язання зазначених осіб повернути відповідні земельні ділянки у власність держави в особі Березанської РДА спірні земельні ділянки.
Рішеннями Березанського районного суду Миколаївської області від 13.02.2017 у справі № 469/1293/16-ц, від 16.02.2017 у справі № 469/1297/16-ц, від 16.02.2017 у справі № 469/1296/16-ц, від 20.02.2017 у справі № 69/1294/16-ц, від 20.02.2017 у справі № 469/1292/16-ц, від 20.02.2017 у справі № 469/1295/16-ц задоволені зазначені вище позовні вимоги; при цьому суд погодився з доводами прокурора про незаконність розпорядження Березанської РДА від 02.06.2011 № 311, встановивши, зокрема, що спірні земельні ділянки перебувають у межах прибережної захисної смуги Чорного моря та входять до земель державного лісового фонду Березанського лісництва ДП “Очаківське ЛМГ”.
Указані вище рішення набрали законної сили в порядку, визначеному законодавством, та є преюдиційними при вирішенні спору в даній справі у розумінні ч. 4 ст. 75 ГПК України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Матеріали справи не містять доказів вилучення спірних земельних ділянок з постійного користування ДП “Очаківське ЛМГ” або припинення права постійного користування підприємства цими землями.
Крім того, згідно інформації Миколаївської обласної державної адміністрації від 18.09.2020 № 05/67-2627/5-20, відповідні розпорядження щодо спірних земельних ділянок не приймалися; згідно листа Державного агентства лісових ресурсів України від 15.09.2020 № 31636/0/2-20, Миколаївське обласне управління лісового та мисливського господарства та ДП “Очаківське ЛМГ” не надавали та не погоджували зміну цільового призначення спірних земельних ділянок з кадастровими номерами 4820982200:09:000:0823, 4820982200:09:000:0820, 4820982200:09:000:0824, 4820982200:09:000:0822 для їх використання у цілях, не пов?язаних з веденням лісового господарства.
ДП “Очаківське ЛМГ” у листах від 17.08.2016 № 268 та від 16.09.2020 № 213 зазначило, що заяви про відмову від права постійного користування спірними земельними ділянками ним не подавалися, згода на вилучення ділянок не надавалася; ділянки і на даний час знаходяться у постійному користуванні ДП “Очаківське ЛМГ”, рішень про зміну категорії цих ділянок уповноваженим органом виконавчої влади не приймалося.
Разом із тим, згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, після прийняття згаданих вище рішень Березанського районного суду Миколавської області та скасування записів про право власності фізичних осіб на спірні земельні ділянки, державним реєстратором Березанської РДА право власності на земельні ділянки за кадастровими номерами 4820982200:09:000:0819 та 4820982200:09:000:0821 (як на ділянки комунальної форми власності) було зареєстровано за Коблівською сільрадою (записи від 14.06.2017 № 20911905 та від 07.06.2017 № 20885940 відповідно) з посиланням як на підставу для державної реєстрації на положення Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності” від 06.09.2012, серія та номер 5245-V. При цьому запис про право власності не містить посилання на конкретні положення закону від 06.09.2012, серія та номер 5245-V.
У подальшому спірним рішенням Березанської районної державної адміністрації від 10.07.2020 № 153 передано решту спірних ділянок з кадастровими номерами 4820982200:09:000:0823, 4820982200:09:000:0820, 4820982200:09:000:0824, 4820982200:09:000:0822 у комунальну власність Коблівської сільської ради, як такі, що увійшли в межі населеного пункту Коблеве Березанського району Миколаївської області відповідно до проекту землеустрою щодо встановлення та зміни меж населеного пункту Коблеве в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області згідно акту прийому-передачі земельних ділянок із державної власності у комунальну власність.
У зв?язку з передачею ділянок за кадастровими номерами 4820982200:09:000:0820, 4820982200:09:000:0822, 4820982200:09:000:0823, 4820982200:09:000:0824 у комунальну власність Коблівської сільської ради спірним рішенням Березанської РДА від 10.07.2020 № 153, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були внесені записи від 21.07.2020 № 37495517, від 21.07.2020 № 37495600, від 20.07.2020 № 37464258 та від 20.07.2020 № 37463942 відповідно.
Згідно листів Березанської РДА від 20.10.2020 № 1170-01-2-30-20 та Коблівської сільради від 30.09.2020 № 1489, підставами для прийняття розпорядження від 10.07.2020 № 153 та прийняття земельних ділянок у комунальну власність слугували: рішення Березанської районної ради Миколаївської області від 07.10.2020 № 7 “Про погодження зміни меж с. Коблеве”, від 03.03.2011 № 13 “Про погодження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж та складу земель населеного пункту Коблеве Березанського району”, розпорядження Березанської РДА від 14.02.2011 № 67 “Про погодження проекту землеустрою щодо встановлення та зміни меж населеного пункту Коблеве ”, рішення Миколаївської обласної ради від 23.09.2011 № 2 “Про встановлення та зміну межі населеного пункту Коблеве Березанського району Миколаївської області”.
Рішенням Коблівської сільської ради від 22.09.2020 № 30 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об?єднання земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва в межах території населеного пункту с Коблеве, Березанського району Миколаївської області та об?єднано земельні ділянки: площею 0,1000 га, кадастровий номер: 4820982200:09:000:0824; площею 0,1000 га, кадастровий номер: 4820982200:09:000:0823; площею 0,1000 га, кадастровий номер: 4820982200:09:000:0822; площею 0,1000 га, кадастровий номер: 4820982200:09:000:0819; площею 0,1000 га, кадастровий номер: 4820982200:09:000:0820; площею 0,1000 га, кадастровий номер: 4820982200:09:000:0821 в одну земельну ділянку загальною площею 0,6 га за кадастровим номером: 4820982200:12:042:0104.
Відповідно до інформації відділу у Березанському районі Головного управління Держгеокадастру в області від 21.10.2020 № 249/105-20, зазначені вище шість земельних ділянок об?єднано між собою та утворено нову земельну ділянку площею 0,6 га з кадастровим номером 4820982200:12:042:0104.
Право власності на новосформовану земельну ділянку з кадастровим номером 4820982200:12:042:0104 зареєстровано за Коблівською сільською радою, про що 24.09.2020 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис № 38383191.
Згідно листа Коблівської сільської ради від 30.09.2020 № 1489, рішень про надання у власність або у користування новосформованої ділянки не приймалось.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об?єктами права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Положеннями Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ст. 3 ЗК України).
Частиною 1 статті 328 ЦК передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
За змістом ст.ст. 317, 319, 321 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Ліси, які знаходяться в межах території України, є об?єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб?єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи. У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону. (ст. 7,8 ЛК України).
Землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності (ст. 56 ЗК України).
Земельні ділянки лісогосподарського призначення, у відповідності до ст. 57 3К України, за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.
Згідно пункту 4 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 06.09.2012 № 5245-VІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності”, у державній власності залишаються земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук.
Отже, землі, які перебувають у постійному користуванні державних підприємств, незалежно від їх місцезнаходження, належать до земель державної власності.
Право комунальної власності на ліси набувається при розмежуванні в установленому законом порядку земель державної і комунальної власності, а також шляхом передачі земельних ділянок з державної власності в комунальну та з інших підстав, не заборонених законом (ст. 11 Лісового кодексу України).
Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для ведення водного господарства; будівництва об?єктів, пов?язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; індивідуального дачного будівництва (ч. 3 ст. 122 ЗК України).
У відповідності до ч. 2 ст. 117 ЗК України, до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, зокрема, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об?єктів у комунальну власність.
Згідно пункту 24 Перехідних положень ЗК України, з дня набрання чинності цим пунктом (27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, зокрема, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук).
Крім цього, згідно ч. 5 ст. 116 ЗК України надання у власність земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, проводиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Статтею 141 ЗК України установлено, що однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є вилучення земельної ділянки, у випадках визначених Законом.
Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації (ч.ч. 3, 4 ст. 142 ЗК України).
Статтею 149 ЗК України в редакції, чинній на момент реєстрації права власності на спірні земельні ділянки за Коблівською сільрадою, установлено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
Частиною 9 цієї ж статті в редакції, чинній на момент реєстрації права власності на спірні земельні ділянки за Коблівською сільрадою, визначено, що вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п?ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу, належить до повноважень Кабінету Міністрів України.
Частинами 5-8 ст. 149 ЗК України визначалося, що районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності (крім випадків, визначених частиною дев?ятою цієї статті), які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства; в) будівництва об?єктів, пов?язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції тощо) з урахуванням вимог частини восьмої цієї статті.
Обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п?ятою, дев?ятою цієї статті.
Київська, Севастопольська міські державні адміністрації вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах їх територій для всіх потреб, крім випадків, визначених частиною дев?ятою цієї статті.
Рада міністрів Автономної Республіки Крим на території Автономної Республіки Крим вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, у межах сіл, селищ, міст та за їх межами для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п?ятою, дев?ятою цієї статті, а також погоджує вилучення таких земель районними державними адміністраціями на їх території для будівництва об?єктів, пов?язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції тощо).
Згідно частини 7 статті 20 ЗК України (чинної як на час зміни цільового призначення спірних земельних ділянок, так і на даний час), зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Отже законодавцем на час вибуття спірних ділянок з постійного користування ДП “Очаківське ЛМГ” було визначено, що вилучення земель державного лісового фонду для нелісогосподарських потреб належить до виключних повноважень Кабінету Міністрів України; крім того, для такого вилучення була необхідною згода відповідних землекористувачів. Зміна цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до ст. 27 Лісового Кодексу України, Кабінет Міністрів України у сфері лісових відносин: 1) забезпечує реалізацію державної політики у сфері лісових відносин; 2) спрямовує та координує діяльність органів виконавчої влади щодо організації охорони, захисту, використання та відтворення лісів; 3) забезпечує розроблення та виконання загальнодержавних програм з охорони, захисту, використання та відтворення лісів; 4) затверджує державні програми з охорони, захисту, використання та відтворення лісів; 5) передає у власність, надає у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності; 7) приймає рішення про обмеження або тимчасове припинення діяльності підприємств, установ та організацій у разі порушення ними природоохоронного та лісового законодавства; 8) вирішує інші питання у сфері лісових відносин відповідно до Конституції України та закону.
Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини справи, а також: відсутність доказів вилучення спірних земельних ділянок з постійного користування ДП “Очаківське ЛМГ” уповноваженим на це органом (Кабінетом Міністрів України) або припинення права постійного користування підприємства цими землями з інших підстав; те, що ДП “Очаківське ЛМГ” не надавало згоди на вилучення спірних земельних ділянок та не подавало заяв про відмову від права постійного користування спірними земельними ділянками; відсутність погодження Кабінету Міністрів України на зміну цільового призначення спірних земельних ділянок, ? суд визнає, що:
1) державним реєстратором Березанської РДА безпідставно зареєстровано право власності на земельні ділянки за кадастровими номерами 4820982200:09:000:0819 та 4820982200:09:000:0821 (як на ділянки комунальної форми власності) за Коблівською сільрадою;
2) Березанською РДА прийнято спірне розпорядження від 10.07.2020 № 153 (яким передано земельні ділянки з кадастровими номерами 4820982200:09:000:0823, 4820982200:09:000:0820, 4820982200:09:000:0824, 4820982200:09:000:0822 у комунальну власність Коблівської сільської ради) за відсутності відповідного обсягу повноважень та достатніх правових підстав.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України та ст. 24 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.
Статтями 14 Конституції України та 373 ЦК України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Статтею 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ? офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно ? єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно покликана надати відповідну силу правовстановлюючим документам і виступає формальною умовою подальшого захисту (у тому числі і судового) прав особи, що виникають з правовідносин, предметом яких є нерухоме майно.
За результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом “а” пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом “а” пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав) (ч.ч. 1, 3 ст. 26 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”).
Відповідно до статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов?язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
Статтею 391 Цивільного кодексу України установлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Як неодноразово зазначалось Верховним Судом, заволодіння громадянами та юридичними особами землями, стосовно яких діє чітка заборона на вилучення, зміна їх цільового призначення та надання у користування всупереч вимог Земельного кодексу України є неможливим (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц).
Зайняття спірної земельної ділянки з порушенням положень ЗК України та ЛК України необхідно розглядати як не пов?язане з позбавленням володіння порушення права власності держави. У такому разі позовну вимогу зобов?язати повернути земельну ділянку потрібно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки (п. 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, п. 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суд від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц).
Ураховуючи викладене, суд визнає, що розпорядження Березанської РДА від 10.07.2020 № 153 суперечить актам цивільного законодавства і порушує інтереси держави, як власника спірної землі, а тому є незаконним і підлягає скасуванню.
З цих же підстав підлягає визнанню незаконним та скасуванню рішення Коблівської сільської ради від 22.09.2020 № 30, прийняте на підставі розпорядження від 10.07.2020 № 153 та згаданих вище реєстраційних дій державного реєстратора Березанської РДА.
Ураховуючи те, що спірна земельна ділянка відносяться до земель державного лісового фонду та вибула з державної власності поза волею власника ? Кабінету Міністрів України, а розпорядження Березанської РДА від 10.07.2020 № 153 та рішення Коблівської сільради від 22.09.2020 № 30 судом визнано незаконними та такими, що підлягають скасуванню, ? право комунальної власності Коблівської сільради на земельну ділянку з кадастровим номером 4820982200:12:042:0104 підлягає припиненню в порядку абз. 3 ч. 3 статті 26 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, а саму ділянку, утворену за рахунок спірних земельних ділянок, належить повернути у власність держави в особі Кабінету Міністрів України, з правом постійного користування ДП “Очаківське ЛМГ”.
Надаючи правову оцінку наявності підстав для представництва прокурором в суді інтересів держави в особі органів, компетентних на здійснення такого захисту в спірних правовідносинах, суд приходить до такого.
Статтею 324 ЦК України передбачено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.
Кабінет Міністрів України, відповідно до ст. ст. 84, 122, 149 ЗК України, є розпорядником земельних ділянок лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб.
Статтею 17 ЦК України передбачено, що орган державної влади здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом. Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду.
Враховуючи викладене, Кабінет Міністрів України має право звернутися до суду за захистом порушеного права як власник та розпорядник земель державного лісового фонду, однак заходів до усунення порушень законодавства дотепер не вжито.
Обласною прокуратурою 10.09.2020 скеровано до Кабінету Міністрів України запит № 05/2-874вих-20, де вказано про конкретні порушення законодавства при прийнятті Березанською районною державною адміністрацією спірного розпорядження та звернуто увагу на необхідність вжиття Кабінетом Міністрів України, як розпорядником земель державного лісового фонду, заходів до скасування такого рішення.
Листом секретаріату Кабінету Міністрів України від 15.09.2020 № 31634/0/2-20 обласну прокуратуру, окрім іншого, повідомлено, що вказаний запит надіслано Мін?юсту, Держлісагентству та Держгеокадастру для розгляду в установленому порядку.
Міністерством юстиції України, яке відповідно до ст. 37 Закону України “Про Кабінет Міністрів України”, є представником інтересів Кабінету Міністрів України у судах, листом від 12.10.2020 повідомлено, що у разі звернення обласної прокуратури до суду із зазначеним позовом, Міністерством буде забезпечено представництво інтересів у відповідній судовій справі.
Також до листа Мін?юста від 12.10.2020 долучено листи:
- Держлісагентства від 15.09.2020, де вказано про те, що агентство доручило ДП “Очаківське ЛМГ” та Миколаївському обласному управлінню лісового та мисливського господарства вжити заходів щодо захисту майнових інтересів щодо спірної земельної ділянки;
- Держгеокадастру від 05.10.2020, в якому вказано, що перевірки дотримання вимог земельного законодавства стосовно наявності в межах спірної земельної ділянки земель лісогосподарського призначення не проводились. Також висловлена позиція про те, що заходи претензійно-позовного характеру можливо здійснювати за умови встановлення факту незаконного відчуження земель лісогосподарського призначення, привласнення, розтрати майна або заволодіння ним, шляхом зловживання службовим становищем та в інших випадках спричинення шкоди.
Разом із тим, ні Кабінетом Міністрів України, ні підпорядкованими йому Міністерствами та центральними органами виконавчої влади будь-яких реальних та дієвих заходів щодо звернення до суду не вжито, що свідчить про нездійснення захисту інтересів держави.
Іншою особою, яка мала право на звернення до суду з позовом у даній справі, є ДП “Очаківське ЛМГ” ? як особа, у постійному користуванні якої перебуває спірна земельна ділянка.
Обласною прокуратурою 09.09.2020 скеровано ДП “Очаківське ЛМГ” лист щодо надання інформації про заходи, вжиті для усунення порушень законодавства в даному випадку.
ДП “Очаківське ЛМГ” листом від 16.09.2020 № 213 повідомило, що заходи до усунення порушень законодавства не вживались, оскільки підприємству не було відомо про прийняття оскаржуваних рішень і останнє на наділено повноваженнями щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах; крім того, підприємство зазначило про відсутність коштів на оплату судового збору.
Таким чином, ДП “Очаківське ЛМГ” упродовж тривалого часу не вчинило жодних заходів до усунення порушень законодавства, що свідчить про не здійснення захисту інтересів держави.
Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави у випадках, визначених законом. Право звернення прокурора або його заступника до господарського суду в інтересах держави передбачено ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” та ст. 4 ГПК України.
Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб?єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
У відповідності до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об?єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, сам факт незвернення до суду відповідного органу з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв?язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
В даному випадку судом з?ясовано, що позивачами не вжито заходів для захисту інтересів держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Ураховуючи викладені обставини та положення законодавства, суд визнає, що прокурором доведено наявність у даному випадку підстав для представництва в суді законних інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП “Очаківське ЛМГ”.
Таким чином, позовні вимоги прокурора належить задовольнити у повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до наступного.
Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату позовної заяви судовим збором, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України).
Отже, витрати прокуратури на оплату позовної заяви судовим збором, згідно платіжного доручення від 11.12.2020 № 2207 у сумі 14318 грн. 25 коп., належить у цій сумі відшкодувати за рахунок відповідачів у солідарному порядку.
У судовому засіданні 10.06.2021, згідно зі ст. 240 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238 ГПК України, суд
1. Позов керівника Миколаївської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та державного підприємства “Очаківське лісомисливське господарство” задовольнити повністю.
2. Визнати незаконним і скасувати розпорядження Березанської районної державної адміністрації від 10.07.2020 № 153, яким передано земельні ділянки з кадастровими номерами 4820982200:09:000:0823, 4820982200:09:000:0820, 4820982200:09:000:0824, 4820982200:09:000:0822 у комунальну власність Коблівської сільської ради, що увійшли в межі населеного пункту Коблеве Березанського району Миколаївської області відповідно до проекту землеустрою щодо встановлення та зміни меж населеного пункту Коблеве в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області згідно акту прийому-передачі земельних ділянок із державної власності у комунальну власність.
2. Визнати незаконним і скасувати рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області від 22.09.2020 № 30, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об?єднання земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва в межах території населеного пункту с. Коблеве, Березанського району Миколаївської області та об'єднано земельні ділянки: площею 0,1000 га, кадастровий номер: 4820982200:09:000:0824; площею 0,1000 га, кадастровий номер: 4820982200:09:000:0823; площею 0,1000 га, кадастровий номер: 4820982200:09:000:0822; площею 0,1000 га, кадастровий номер: 4820982200:09:000:0819; площею 0,1000 га, кадастровий номер: 4820982200:09:000:0820; площею 0,1000 га, кадастровий номер: 4820982200:09:000:0821 в одну земельну ділянку загальною площею 0,6000 га за кадастровим номером: 4820982200:12:042:0104.
3. Припинити право комунальної власності Коблівської сільської ради Березанського району на земельну ділянку площею 0,6 га за кадастровим номером 4820982200:12:042:0104, розташовану в межах села Коблеве Березанського району Миколаївської області, яке 24.09.2020 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що вчинено запис № 38383191.
4. Зобов?язати Коблівську сільську раду Берерзанського району Миколаївської області (ідентифікаційний код 04375748) повернути у власність держави в особі Кабінету Міністрів України, з правом постійного користування державного підприємства “Очаківське лісомисливське господарство” (ідентифікаційний код 00993567), земельну ділянку площею 0,6 га з кадастровим номером 4820982200:12:042:0104, розташовану в межах населеного пункту Коблеве Березанського району Миколаївської області, яка сформована за рахунок земельних ділянок: площею 0,1000 га, кадастровий номер: 4820982200:09:000:0824; площею 0,1000 га, кадастровий номер: 4820982200:09:000:0823; площею 0,1000 га, кадастровий номер: 4820982200:09:000:0822; площею 0,1000 га, кадастровий номер: 4820982200:09:000:0819; площею 0,1000 га, кадастровий номер: 4820982200:09:000:0820; площею 0,1000 га, кадастровий номер: 4820982200:09:000:0821.
5. Стягнути у солідарному порядку з Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області, вул. Леніна, 33, смт. Березанка, Березанський район, Миколаївська область, 57400, ідентифікаційний код 04056693, та Коблівської сільської ради, вул. Одеська, 4, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська область, 57456, ідентифікаційний код 04375748, на користь Миколаївської обласної прокуратури, вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54030, ідентифікаційний код 02910048, Банк ДКСУ м. Київ МФО 820172, р/р НОМЕР_1 , грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 14318 грн. 25 коп.
Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 15.06.2021.
Суддя Т.М. Давченко