ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.06.2021Справа № 910/5332/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши у спрощеному провадженні справу
за позовом Акціонерного товариства «Національна компанія «Нафтогаз України»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігоо»
про стягнення 66 772, 56 грн.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із вказаною позовною заявою до відповідача про стягнення 66 772, 56 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Приписами частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 2 статті 247 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2021 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив. Вказану ухвалу Господарського суду міста Києва сторони отримали у встановленому законом порядку, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим їм процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим їм процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, оскільки до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
Між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сігоо» (далі - Відповідач) 08.10.2018 року укладено Договір №2588/18-ТЕ-41 постачання природного газу (далі - Договір).
До договору було укладено додаткові угоди №1 - 16, відповідно до яких до Договору вносились зміни, зокрема в частині зміни періодів передачі природного газу, обсягу газу, порядку та умов передачі природного газу, ціна газу, пролонгувався строк дії договору відповідно до періодів передачі газу, змінювалась назва Позивача тощо.
На виконання умов Договору, Позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 2 336 228,05 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме: Актом приймання - передачі природного газу від 31 жовтня 2018 року, обсяг переданого газу: 12,382 тис. куб. м, вартістю: 73 430,21 грн., Актом приймання - передачі природного газу від З0 листопада 2018 року, обсяг переданого газу: 49,340 тис.куб.м, вартістю: 369 192,07 грн., Актом приймання - передачі природного газу від 31 грудня 2018 року, обсяг переданого газу: 61,330 тис.куб.м, вартістю: 458 908,60 грн., Актом приймання - передачі природного газу від 31 січня 2019 року, обсяг переданого газу: 64,980 тис.куб.м, вартістю: 486 220,13 грн., Актом приймання - передачі природного газу від 28 лютого 2019 року, обсяг переданого газу: 46,890 тис.куб.м, вартістю: 350 859,67 грн., Актом приймання - передачі природного газу від 31 березня 2019 року, обсяг переданого газу: 37,445 тис.куб.м, вартістю: 280 186,40 грн., Актом приймання - передачі природного газу від 30 квітня 2019 року, обсяг переданого газу: 13,190 тис.куб.м, вартістю: 98 695,66 грн., Актом приймання - передачі природного газу від 31 травня 2019 року, обсяг переданого газу: 7,005 тис.куб.м, вартістю: 51 673,28 грн., Актом приймання - передачі природного газу від 30 червня 2019 року, обсяг переданого газу: 6,396 тис.куб.м, вартістю: 43 833,68грн., Актом приймання - передачі природного газу від 31 липня 2019 року, обсяг переданого газу: 7,26900 тис.куб.м, вартістю: 44 162,35 грн., Актом приймання - передачі природного газу від 31 серпня 2019 року, обсяг переданого газу: 7,41700 тис.куб.м, вартістю: 42 817,46 грн., Актом приймання - передачі природного газу від 30 вересня 2019 року, обсяг переданого газу: 6,49500 тис.куб.м, вартістю: 36 248,54 грн.
Відповідно до пункту 5.1 (в редакції Додаткової угоди №4 від 26.11.2018 року) Договору, оплата за природній газ здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по своєчасній оплаті за поставлений природній газ, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 18 516, 45 грн. , збитки в розмірі 43 821, 43 грн., 3 % річних у розмірі 3 630, 68 грн. та інфляційні втрати у розмір 804, 00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Оплату за переданий газ Відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у визначений Договором строк, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема, вимоги пункту 6.1 Договору.
Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов та не спростував твердження позивача про неналежність виконання ним своїх зобов'язань з вчасної оплати поставленого природного газу, у зв'язку з чим суд, керуючись приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку, що споживач належним чином своїх грошових зобов'язань у строк встановлений договором не виконав, вартість переданого йому природного газу у визначений Договором строк не сплатив.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що відповідач обов'язку по сплаті грошових коштів у визначений договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У пункті 8.2 Договору сторони погодили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику, пеню у розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Щодо заявлених позовних вимог про стягнення пені в сумі 18 516, 45 грн., господарський суд враховуючи вимоги чинного законодавства, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат, зазначає, що вимога про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Перевіривши розрахунок позивача по інфляційним втратам та періоди по яким заявлено інфляційне нарахуванням, господарський суд вважає, що вимога позивача про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню в заявленій сумі, а саме в розмірі 804, 00 грн.
Дослідивши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3 %, суд вважає його обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги в цій частині також підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме у розмірі 3 630, 68 грн.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача збитків на суму 43 821, 43 грн.
Пунктом 5.7. Договору (в редакції Додаткової угоди №4 від 26.11.2018 року) передбачено, що відшкодування Позивачу збитків, розрахованих відповідно до умов п. 3.13. Договору, здійснюється наступним чином:
- Позивач на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо Відповідач порушив п. 3.9. Договору та не надав акт приймання передачі, то використання газу за відповідний період приймається 0 куб м) та замовлених обсягів, визначених п. 2.1. Договору, розраховує збитки відповідно до п. 3.13.1 або 3.13.2 п.3.13 Договору;
-Позивач після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає Відповідачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків;
-Відповідач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-прегензії, зобов'язаний відшкодувати Позивачу вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії.
Відповідно до підп.8 п.6.2 Договору (в редакції Додаткової угоди №4 від 26.11.2018 року), Відповідач зобов'язаний, зокрема, відшкодувати Позивачу збитки, розраховані відповідно до п. 3.13. Договору.
Відповідно до піди.4 п. 6.3. Договору (в редакції Додаткової угоди №4 від 26.11.2018 року), Позивач має право вимагати від Відповідача відшкодування збитків, що виникли через порушення Відповідачем умов п. 2.1. Договору у разі, якщо відхилення фактично використаних Відповідачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.
Вказані пункти Договору, що почали діяти з 01.03.2019, узгоджуються з положеннями п. 1 Розділу VII Правил постачання природного газу (даті - Правила), затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 № 2496 (із змінами), а саме: відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим (крім споживачів, постачання яким здійснюється в рамках виконання спеціальних обов'язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб'єктів ринку природного газу на підставі статті 11 Закону України «Про ринок природного газу»), постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках:
1)якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період;
2)якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою:
В = (Уф - Уп) х Цх К.
де: Уф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за договором на постачання природного газу;
Уп - підтверджений обсяг природного газу па розрахунковий період;
Ц - ціна природного газу за договором постачання природного газу;
К - коефіцієнт, який визначається постачальником та не може перевищувати 0,5.
Відповідно до п. 2.1. Договору (в редакції Додаткової угоди №5 від 20.03.2019 року) Постачальник передає Споживачу у березні 2019 замовлений обсяг природного газу в кількості 26,150 тис. куб. м.
За підсумками березня 2019 року, відповідно до Акта приймання - передачі природного газу від 31 березня 2019 року, Відповідач у березні 2019 фактично спожив природний газ, в обсязі 37,445 тис. куб.м., тобто в обсязі більшому на 11, 29500 тис. куб. м., ніж було узгоджено сторонами відповідно до п. 2.1. Договору.
15.05.2019 Позивач направив на адресу Відповідача Акт-претензію за вих № 26-815-19, якою Позивач вимагав у Відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13. та 5.7. Договору га п. 1 Розділу VI Правил в розмірі 42 258,04 гри., за різницю між замовленим у березні 2019 обсягом природного газу (26,150 тис куб м) та фактичним обсягом використаного Відповідачем у березні 2019 природного газу за Договором (37,445 тис куб м), згідно детального розрахунку, наданого до даного позову.
Акт-претензія від 15.05.2019 (вих. № 26-815-19) отримана Відповідачем 06.06.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01001 0899580 1; проте, станом на момент звернення із цим позовом до суду, збитки Позивача в добровільному порядку Відповідачем не відшкодовані.
Відповідно до п. 2.1. Договору (в редакції Додаткової угоди №10 від 24.05.2019 року) Постачальник передає Споживачу у травні 2019 замовлений обсяг природного газу в кількості 6,570 тис. куб. м.
За підсумками травня 2019 року, відповідно до Акта приймання - передачі природного газу від 31 травня 2019 року, Відповідач у травні 2019 фактично спожив природний газ, в обсязі 7,005 тис. куб. м., тобто в обсязі більшому на 0,43500 тис. куб. м., ніж було узгоджено сторонами відповідно до п. 2.1. Договору.
26.11.2019 Позивач направив на адресу Відповідача Акт-претензію за вих. № 26-4088- 19, якою Позивач вимагав у Відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13. га 5.7. Договору та п. 1 Розділу VI Правил в розмірі 1 563,39 грн., за різницю між замовленим в травні 2019 обсягом природного газу (6,570 тис. куб. м.) та фактичним обсягом використаного Відповідачем у травні 2019 природного газу за Договором (7,005 тис. куб. м.), згідно детального розрахунку, наданого до даного позову.
Акт-претензія від 26.11.2019 за вих. № 26-4088-19 отримана Відповідачем 12.12.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01001 7452489 5; проте, станом на момент звернення із цим позовом до суду, збитки Позивача в добровільному порядку Відповідачем не відшкодовані.
Відповідно до ч.1 ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є встановлене договором або законом відшкодування збитків.
Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ч. 1 ст. 623 ЦК України).
Таким чином, розмір збитків, завданих Позивачу неналежним виконанням Відповідачем п. 2.1. Договору, розрахований на підставі н. 3.13. та 5.7. Договору та п. 1 Розділу VI Правил, складає 43 821,43 грн. та підлягає задоволенню в повному обсязі.
За таких обставин суд, оцінивши подані докази та наведені в обґрунтування доводи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СІГОО» (Україна, 01021, місто Київ, вул. Інститутська, будинок 18-Б, ідентифікаційний код 35532873) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «НАЦІОНАЛЬНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» (Україна, 01601, місто Київ, ВУЛИЦЯ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, будинок 6, ідентифікаційний код 20077720) збитки в розмірі - 43 821 (сорок три тисячі вісімсот двадцять одна) грн. 43 коп., пеня в розмірі - 18 516 (вісімнадцять тисяч п'ятсот шістнадцять) грн. 45 коп., 3 % річних - 3 630 (три тисячі шістсот тридцять) грн. 68 коп., втрат від інфляції - 804 (вісімсот чотири) грн. 00 коп. та витрати зі сплати судового збору - 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Алєєва