ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.06.2021Справа № 910/4754/21
Суддя Господарського суду міста Києва Привалов А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників
справу № 910/4754/21
за позовом Адвокатського об'єднання "КЕЙНАС ЛІГАЛ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Руно"
про стягнення 265 353, 70 грн.
Адвокатське об'єднання "КЕЙНАС ЛІГАЛ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Руно" про стягнення 265 353,70 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором №1/0806 від 08.06.2017, внаслідок чого виникла заборгованість за отримані послуги з правової допомоги в сумі 118 547,00 грн, за прострочення сплати якої нараховані інфляційні втрати в сумі 20550,27 грн, 3% річних - 10425,64 грн, пеня - 92 121,39 грн та штраф у сумі 23 709,40 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2021 позовну заяву Адвокатського об'єднання "КЕЙНАС ЛІГАЛ" було залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.
09.04.2021 на адресу Господарського суду міста Києва від Адвокатського об'єднання "КЕЙНАС ЛІГАЛ" надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2021 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, в ухвалі суд визнав дану справу малозначною та ухвалив розгляд справи здійснювати без виклику представників сторін.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04116, м. Київ, вул. Шулявська, 7.
Відповідач ухвалу суду про відкриття провадження у справі та призначення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін отримав 19.04.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, долученим до матеріалів справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Станом на день винесення рішення від відповідача не надійшло відзиву на позовну заяву.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Між Адвокатським об'єднанням «КЕЙНАС ЛІГАЛ» (далі - Адвокатське об'єднання, Кейнас) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОХОЛДИНГ РУНО» (далі - «Клієнт) був укладений договір про надання правової допомоги №1/0806 від 08.06.2017 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Клієнт доручає, а Кейнас бере на себе зобов'язання надати за плату правову допомогу та інші консультаційні послуги з податкових та бухгалтерських питань згідно обсягів та на умовах, які передбачені положеннями цього Договору та додатками до нього, що є його невід'ємними частинами (надалі - Послуги).
У п. 4.1. Договору зазначено, що грошова винагорода за надання послуг та/або порядок и визначення встановлюються у відповідному Протоколі.
Відповідно до п. 5.1. Протоколу №1-КО-Т узгодження договірної вартості від 08.06.2017 (далі - Протокол) Клієнт додатково до інших погоджених сторонами платежів виплачує Кейнас Додаткову винагороду в випадках, розмірах та в строки, що визначені цим розділом.
Згідно п. 5.3. Протоколу у випадку повного чи часткового вирішення судом спору на користь клієнта Додаткова винагорода виплачується в розмірі 5 (п'ять) % від суми, на яку повністю чи частково скасовані Рішення контролюючого органу.
Додаткова винагорода виплачується протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту виставлення Кейнас Клієнту відповідного рахунку (п. 5.5. Протоколу).
У випадку прострочення Клієнтом будь-якого платежу/частини такого платежу Клієнт сплачує на користь Кейнанс неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується неустойка, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення або його частини (п. 6.1. Договору).
за одноразову відмову від виконання своїх зобов'язань після підписання Договору та/або Протоколу винна сторона сплачує іншій стороні штраф у розмірі 20% від вартості послуг (п. 6.5. Договору).
На виконання вказаного договору, Адвокатське об'єднання успішно здійснило супровід оскарження в судовому порядку (адміністративна справа №826/7512/17) податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 06.04.2017 №0015251404. Постанова Окружного адміністративного суду м. Києва (суд першої інстанції) у справі №826/7512/17 від 07.12.2017, залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду (суд апеляційної інстанції) від 20.03.2018, про скасування вказаного податкового повідомлення-рішення, набрала законної сили.
Факт надання Відповідачу правової допомоги підтверджується: Актами здачі-прийняття наданих послуг № КЛ-00000075 від 30 червня 2017, № КЛ-00000094 від 31 серпня 2017, № КЛ-00000114 від 29 вересня 2017, № КЛ00000133 від 30 листопада 2017, № КЛ-00000154 від 29 грудня 2017, № КЛ00000029 від 30 березня 2018, № КЛ-00000068 від 29 червня 2018; Звітами за червень 2017, липень 2017 - серпень 2017, за вересень 2017, жовтень 2017 - листопад 2017, грудень 2017, січень 2018 - березень 2018 та квітень 2018 - червень 2018.
Сторони на підставі розділу 5 Протоколу узгодження договірної вартості №1-KO-T від 08.06.2017, факту належного виконання договірних відносин та наданих послуг та з огляду на набрання судовим рішенням законної сили підписали Акт здачі-прийняття наданих послуг №КЛ-00000040 від 04.04.2018 (далі - Акт) на суму 136 547,00 грн, в якому засвідчили належне надання послуг та прийняття їх Клієнтом.
Позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату додаткової винагороди №КЛ-00000038 від 04.04.2018 на суму 136 547,00 грн.
Сума винагороди за Актом підлягала сплаті Клієнтом до 12.04.2018 (відповідно до п.5.5. Протоколу).
Відповідач частково Сплатив суму винагороди у розмірі 18 000,00 грн, а саме: 01.06.2018 - 2 000,00 грн. 19.07.2018 - 2 000,00 грн. 20.07.2018 - 5 000,00 грн. 22.08.2018 - 3 000,00 грн. 06.11.2018 - 1 000,00 грн, 30.11.2018 - 5 000,00 грн.
У зв'язку із викладеним, у відповідача утворилася заборгованість перед Позивачем за Договором, Протоколом, Актом становить 118 547,00 грн.
Зважаючи на викладене, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення заборгованість за отримані послуги з правової допомоги в сумі 118 547,00 грн, за прострочення сплати якої нараховані інфляційні втрати в сумі 20550,27 грн, 3% річних - 10425,64 грн, пеня - 92 121,39 грн та штраф у сумі 23 709,40 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Згідно зі ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, надав передбачені договором послуги, які були прийняті відповідачем без зауважень та заперечень, що підтверджується результатом розгляду справи №826/7512/17 та Актом здачі-прийняття наданих послуг №КЛ-00000040 від 04.04.2018.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем зобов'язань з оплати вказаного Акту настав.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснив часткову оплату наданих послуг, а саме на суму 18 000,00 грн.
Таким чином, неоплаченими залишились надані послуги за договором в сумі 118 547,00 грн.
Враховуючи те, що строк оплати наданих послуг за договорами настав, а доказів оплати їх в повному обсязі станом на день розгляду справи відповідачем не надано, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 118 547,00 грн.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Перевіривши розрахунок штрафу, судом встановлено, що він є арифметично вірним, тому вимоги у цій частині суд задовольняє повністю.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вбачається з умов п. 6.1. Договору, сторони передбачили, що нарахування неустойки припиняється через три роки від дня коли зобов'язання мало бути виконано.
За перерахунком суду розмір пені є більшим, ніж заявлено позивачем, проте суд, не виходячи за межі позовних вимог, задовольняє вказані вимоги відповідно до розрахунку позивача в сумі 92 121,39 грн.
Щодо заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрати, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі №905/600/18.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що він є арифметично вірним, тому вимоги у цій частині суд задовольняє повністю.
Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, факт порушення відповідачем зобов'язань за Договором №1/0806 від 08.06.2017 належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Руно" (04116, м. Київ, вул. Шулявська, 7, ідентифікаційний код 32736177) на користь Адвокатського об'єднання "КЕЙНАС ЛІГАЛ" (03126, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 36/1, кв. 53, ідентифікаційний код 40229631) основний борг в розмірі 118 547 грн, пеню в розмірі 92 121 грн 39 коп., штраф в розмірі 23 709 грн 40 коп., інфляційні втрати в розмірі 20 550 грн 27 коп., 3% річних в розмірі 10 425 грн 64 коп. та судовий збір в розмірі 3 980 грн 31 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.
Повний текст рішення складено та підписано: 15.06.2021.
Суддя А.І. Привалов