ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.06.2021Справа № 910/5889/21
Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/5889/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український папір"
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про стягнення грошових коштів
Без виклику учасників судового процесу.
12 квітня 2021 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Український папір" (позивач) надійшла позовна заява № 100/юр/21 від 12.04.2021 року до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки № 16730/53-124-01-20-12495 від 10.09.2020 року в розмірі 398 796,46 грн., з них: основного боргу - 381 633,00 грн. (триста вісімдесят одна тисяча шістсот тридцять три гривні), інфляційних втрат - 12 212,26 грн. (дванадцять тисяч двісті дванадцять гривень 26 копійок) та 3% річних - 4951,20 грн. (чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят одна гривня 20 копійок).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором поставки № 16730/53-124-01-20-12495 від 10.09.2020 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив оплату вартості поставленого йому позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/5889/21, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.
18.05.2021 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач у відзиві просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Заперечення мотивує тим, що оплата товару не проведена вчасно, у зв'язку з важким фінансовим становищем компанії, в якому вона опинилась в умовах законодавчих змін, що відбулися на ринку електричної енергії. Оплата товару здійснена в повному обсязі 14.04.2021 року. Додатково зауважує на необґрунтованості розрахунку 3% річних та інфляційних втрат. При цьому, вважає безпідставними відповідні нарахування на суму податку на додану вартість.
22.04.2021 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява № 121/юр/21 від 21.04.2021 року «Про зменшення розміру позовних вимог», в якій позивач просить стягнути з відповідача на його користь інфляційні втрати у розмірі 12 212,26 грн. та 3% річних у розмірі 4951,20 грн. Крім того, у поданій заяві позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн. та судовий збір у розмірі 5981,95 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Вказана заява, приймаючи до уваги дотримання позивачем вимог ст. 46, 252 Господарського процесуального кодексу України, прийнята судом до розгляду.
Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у відповідній заяві, прийнятою господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 17 163,46 грн.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
10.09.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український папір" (надалі - позивач, постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція") (надалі - відповідач, покупець) укладено договір поставки № 16730/53-124-01-20-12495 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар, найменування , асортимент, виробник, кількість, ціна та код товару згідно з УКТ ЗЕД зазначаються в специфікації № 1, (додаток №1), яка є невід'ємною частиною договору.
В п. 3.1. договори визначено, що строк поставки товару становить протягом 25 календарних днів з дати укладення сторонами договору.
Поставка товару здійснюється транспортом та за рахунок постачальника на умовах DPP згідно Інкотермс 2020 на склад вантажоотримувача/покупця за адресою: Хмельницьке відділення ВП «Складське господарство склад № 06, вул. Енергетиків, 36, м. Нетішин, Хмельницька обл., 30100 (п. 3.2. договору).
Згідно з п. 4.1. договору ціна товару по договору становить 381 650,94 грн.
За умовами п. 5.1. договору оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати поставки товару на склад вантажоотримувача, за умови відповідності поставленого товару вимогам договору щодо його кількості та якості.
Пунктом 6.3. договору передбачено, що з товаром постачальник надає покупцю видаткову накладну (в 3-х примірниках). Датою поставки товару вважається дата підписання вантажоотримувачем видаткової накладної (п. 6.4. договору).
У відповідності до специфікації № 1 ціна товару становить 381 650,94 грн.
На виконання умов договору поставки № 16730/53-124-01-20-12495 від 10.09.2020 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 381 633,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № КР-02000446 від 06.10.2020 року. Товар за видатковою накладною за якістю та кількістю прийнятий без заперечень 07.10.2020 року зав. скл. № 6 Зінчук О.П., що свідчать підписи та печатки сторін на видатковій накладній.
Як зазначає позивач, за отриманий товар відповідач не розрахувався, відтак, відповідач, за розрахунками позивача, має заборгованість за договором в розмірі 381 633,00 грн.
Факт заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 381 633,00 грн. також підтверджується підписаним обома сторонами без заперечень актом звірки взаєморозрахунків за 2020 рік, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем за видатковою накладною № КР-02000446 від 06.10.2020 року станом на 31.12.2020 року становить 381 633,00 грн.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 12 212,26 грн. та 3% річних у розмірі 4951,20 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір № 16730/53-124-01-20-12495 від 10.09.2020 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
За умовами частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
У п. 6.4. договору сторонами передбачено, що датою поставки товару вважається дата підписання ванажоотримувачем видаткової накладної. В свою чергу, за положеннями п. 3.2. договору поставка товару здійснюється на склад вантажоотримувача за адресою: Хмельницьке відділення ВП «Складське господарство склад № 06, вул. Енергетиків, 36, м. Нетішин, Хмельницька обл., 30100.
Як вже було встановлено судом вище, на підставі видаткової накладної № КР-02000446 від 06.10.2020 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 381 633,00 грн. Накладна підписана представником відповідача 07.10.2020 року та скріплена печаткою відокремленого підрозділу "Складське господарство" склад № 06, що кореспондується з місцем поставки, визначеним у п. 3.2. договору.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що згідно податкової накладної № 2300008 від 06.10.2020 року, що має відмітку контролюючого органу про її прийняття, та квитанції про реєстрацію даної податкової накладної в ЄРПН від 09.10.2020 року, ТОВ «Український папір» зареєстровано податкове зобов'язання по поставці ДП "НАЕК "Енергоатом" ВП «Хмельницька АЕС» товару на суму 381 633,00 грн.
За умовами п. 5.1. договору оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати поставки товару на склад вантажоотримувача, за умови відповідності поставленого товару вимогам договору щодо його кількості та якості.
Відповідно до статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Згідно зі статтею 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
За приписами частини 1 статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Отже, виходячи з умов п. 5.1. договору строк оплати товар до 06.11.2020 року включно.
Станом на момент звернення до суду з даним позовом за отриманий товар відповідач не розрахувався, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 381 633,00 грн.
Судом встановлено, що 14.04.2021 року відповідачем було сплачено на користь позивача заборгованість за отриманий товар у розмірі 381 633,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями: №№ 2895, 2896, 2897, 2898, 2899, 2900, 2901, 2902, 2903, 2904, 2905, 2906, 2907, 2908, 2914, 2915, 2916, 2919, 2924, 2925 від 14.04.2021 року.
Таким чином, на момент винесення рішення у даній справі спір щодо суми заборгованості в частині 381 633,00 грн. відсутній.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі в частині позовних вимог у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Враховуючи, що предмет спору в частині позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 381 633,00 грн. припинив своє існування, суд дійшов висновку, що провадження щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 381 633,00 грн. підлягає закриттю, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 12 212,26 грн. та 3% річних у розмірі 4951,20 грн.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вже зазначалося судом вище, відповідач зобов'язаний був здійснити оплату товару до 06.11.2020 року включно, отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання з 07.11.2020 року.
Судом встановлено, що при нарахуванні 3% річних позивач помилково враховував день, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане, а не з дня, наступного за останнім днем, в який зобов'язання мало бути виконане.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних, судом встановлено, що загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 4919,92 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 31,28 грн. позивачу належить відмовити.
В частині нарахування інфляційних втрат судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19. Зокрема, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Оскільки прострочення виконання зобов'язання виникло з 07.11.2020 року, правомірним є нарахування інфляційних втрат за період з листопада 2020 року. Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку про його правомірність, тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати в розмірі 12 212,26 грн.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 17 132,18 грн., з них: інфляційних втрат - 12 212,26 грн. (дванадцять тисяч двісті дванадцять гривень 26 копійок) та 3% річних - 4919,92 грн. (чотири тисячі дев'ятсот дев'ятнадцять гривень 92 копійки).
Щодо витрат по сплаті судового збору, у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог суд зазначає наступне.
Суд звертає увагу, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».
Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.
Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.
Загальна сума ціни позову, з урахування поданої позивачем заяви про зменшення позовних вимог, становить - 17 163,46 грн.
Як визначено нормами Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, позовної заяви немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" передбачено, що з 1 січня 2021 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2270,00 грн.
Таким чином, сума судового збору за позовними вимогами у зв'язку із їх зменшенням становить - 2270,00 грн., тобто 17 163,46 грн. х 1,5%.
За таких обставин, позивачу підлягає поверненню судовий збір в сумі 3711,95 грн. з розрахунку: 5981,95 (судовий збір сплачений за подання позовної заяви) - 2270,00 грн. (судовий збір з урахуванням зменшення позовних вимог).
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи відповідного клопотання, питання про повернення позивачу з державного бюджету судового збору у розмірі 3711,95 грн., сплаченого при поданні позову може бути вирішено у випадку подання ним відповідного клопотання згідно з приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 2265,86 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача.
Щодо витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 2500,00 грн. суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За приписами ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
В обґрунтування поданої ним заяви про відшкодування судових витрат на оплату послуг адвоката позивач надав наступні докази:
- копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 09/УП/21 від 09.04.2021 року;
- копію рахунку-фактури № 09/УП/21 від 09.04.2021 року;
- копію акту приймання-передачі наданих юридичних послуг № 09/УП/21-09 від 12.04.2021 року;
- копію детального опису робіт (наданих послуг) від 12.04.2021 року;
- платіжне доручення № 307586127 від 09.04.2021 року.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу адвоката пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2495,44 грн.
Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (ідентифікаційний код 24584661, адреса: 01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український папір" (ідентифікаційний код 25394112, адреса: 04073, м. Київ, вул. Куренівська, 2-Б) грошові кошти: інфляційних втрат - 12 212,26 грн. (дванадцять тисяч двісті дванадцять гривень 26 копійок), 3% річних - 4919,92 грн. (чотири тисячі дев'ятсот дев'ятнадцять гривень 92 копійки), витрат на правничу допомогу адвоката - 2495,44 грн. (дві тисячі чотириста дев'яносто п'ять гривень 44 копійки) та судовий збір - 2265,86 грн. (дві тисячі двісті шістдесят п'ять гривень 86 копійок).
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 15.06.2021р.
Суддя О.В. Котков