ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.06.2021Справа № 910/4403/21
Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи
справу №910/4403/21
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Безпека-ФГРУП"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Французький квартал 2"
простягнення 322 230,39 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Безпека-ФГРУП" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Французький квартал 2" про стягнення 322 230,39 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором №23/12/2019 про надання охоронних послуг від 23.12.2019, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 302 000,00 грн, за прострочення сплати якої нараховані 3% річних - 6737,86 грн та інфляційні втрати в сумі 13 492,53 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Безпека-ФГРУП" залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.
19.04.2021 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2021 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі №910/4403/21. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 21.04.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 24, корпус 2, офіс 220.
Відповідач ухвалу суду від 21.04.2021, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 30.04.2021, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.
17.05.2021 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги визнає частково в сумі 140 000,00 грн, посилаючись на те, що акт виконаних робіт за квітень 2020 року не було надано відповідачу в порядку, визначеному договором, та не підписано уповноваженою особою відповідача з огляду на неналежне надання послуг позивачем і що також стало підставою для припинення договірних відносин між сторонами. Крім того, відповідач вказує на відсутність підстав для стягнення штрафних санкцій.
25.05.2021 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у який позивач зазначає, що незважаючи на визнання відповідачем заборгованості в сумі 140 000,00 грн, вона до теперішнього часу залишається несплаченою. Щодо вручення акту виконаних робіт за квітень 2020 року, позивач вказує, що такий акт було вручено представнику ТОВ "Французький квартал 2" в особі бухгалтера Товариства, проте не проставлено відмітку про отримання даного акту. Факт належного надання послуг за квітень 2020 року підтверджується податковою накладною з податку на додану вартість № 3 на суму 162000,00 грн, яку відповідач включив до свого податкового кредиту.
31.05.2021 на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній заперечує факт отримання акту надання послуг за квітень 2020 року, а також вказує про те, що до податкової накладної № 3 від 30.04.2020 було подано коригуючу податкову накладну № 1 від 30.06.2020, згідно з якою виключено податковий кредит на суму 162000,00 грн. Копія коригуючої податкової накладної № 1 від 30.06.2020 була додана до відзиву на позовну заяву.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
23.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Безпека-ФГРУП" (за договором - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Французький квартал 2" (за договором - замовник) було укладено Договір №23/12/2019 про надання охоронних послуг, за умовами п. 1.1. якого виконавець, за завданням замовника, зобов'язується з 1 січня 2020 року надавати охоронні послуги, а саме: приймає під охорону майно, яке визначено в Дислокації постів на об'єктах (Додаток № 1), а замовник зобов'язується приймати та своєчасно оплачувати в межах отриманих коштів належним чином надані послуги.
Відповідно до п. 4.1. договору, вартість послуг за договором складає загальну вартість надання послуг усіма постами, що передбачені Додатком № 1 до Договору, та становить 30 000,00 грн на місяць, в тому числі ПДВ, за один пост.
Оплата замовником вартості послуг здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування на поточний рахунок виконавця, вказаний у договорі, суми грошових коштів, щомісячно до 10-го числа місяця, що слідує за звітним в межах отриманих коштів (п. 4.2. Договору).
Умовами п. 4.4. Договору визначено, що оплата наданих послуг здійснюється на підставі актів, складених та підписаних сторонами у відповідності з розділом 7 Договору.
Як вбачається з п. 7.1. Договору, приймання-передача наданих послуг здійснюється сторонами за актами приймання-передачі наданих послуг. Виконавець зобов'язаний до кінця відповідного поточного місяця надати замовнику підписаний і скріплений печаткою акт приймання-передачі наданих послуг в двох примірниках.
Замовник зобов'язаний протягом трьох робочих днів, з моменту отримання відповідного акта приймання-передачі наданих послуг, підписати його, скріпити печаткою та повернути один примірник виконавцю, або надати вмотивовану письмову відмову в підписанні цього акта.
Акти виконаних робіт, податкові накладні або інші документи, передбачені діючим законодавством пересилаються виконавцем замовнику поштою/або вручаються наручно.
Згідно з п.11.1. Договору, цей договір діє з моменту його укладання і до 31 грудня 2022 року.
У відповідності з п. 13 Договору сторонами були підписані додатки до договору, а саме: Додаток № 1 - Дислокація постів на об'єктах; Додаток № 2 - Інструкція по охороні об'єктів; Додаток № 3 - Привила проведення ремонтних робіт.
Як слідує з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору виконав, а відповідач прийняв послуги на загальну суму 776 129,03 грн, що підтверджується підписаними між сторонами Актами надання послуг № 2 від 31.01.2020 на суму 176129,03 грн., № 3 від 29.02.2020 на суму 300 000,00 грн., № 8 від 31.03.2020 на суму 300 000,00 грн.
В той же час, відповідач взяте на себе грошове зобов'язання виконав частково, оплативши вартість наданих позивачем послуг у сумі 636 129,03 грн.
Таким чином, заборгованість за вказаними вище актами надання послуг склала 140 000,00 грн.
Дана обставина не заперечується сторонами по справі, що вбачається з позову та відзиву на позовну заяву, поданих суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Як слідує з матеріалів справи, 29.04.2020 сторони підписали Додаток № 3 про розірвання Договору № 23/12/2019 від 23.12.2019, згідно з яким припинили дію Договору №23/12/2019 про надання охоронних послуг від 23.12.2019 з 25.05.2020 року.
За твердженнями позивача, після припинення договірних відносин директор ТОВ "Безпека-ФГРУП" передав представнику ТОВ "Французький квартал 2" в особі бухгалтера Товариства для підписання акт надання послуг № 26 від 30.04.2020 на суму 162 000,00 грн.
Однак, відповідач акт надання послуг № 26 від 30.04.2020 на суму 162 000,00 грн не підписав та не повернув його позивачу зі своїми зауваженнями, не подав письмової мотивованої відмови від підпису, а тому відповідно до п. 7.4. договору послуги вважаються наданими виконавцем у повному обсязі.
Отже, підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення заборгованості у розмірі 302 000,00 грн, яка складається з залишку несплаченої заборгованості в сумі 140 000,00 грн за підписаним актом надання послуг № 8 від 31.03.2020 та заборгованості в сумі 162 000,00 грн за непідписаним актом надання послуг № 26 від 30.04.202. Також позивачем за період з 13.06.2020 по 11.03.2021 на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховані 3% річних у сумі 6737,86 грн та інфляційні втрати - 13 492,53 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив факт отримання представником ТОВ "Французький квартал 2" акту надання послуг № 26 від 30.04.2020 на суму 162 000,00 грн заперечує та вважає, що в нього за умовами Договору №23/12/2019 від 23.12.2019 не виникло обов'язку зі сплати 162 000,00 грн заборгованості.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження обсягу та вартості наданих послуг позивачем було долучено підписані між сторонами Акти надання послуг № 2 від 31.01.2020 на суму 176129,03 грн., № 3 від 29.02.2020 на суму 300 000,00 грн., № 8 від 31.03.2020 на суму 300 000,00 грн.
Судом встановлено, що зазначені акти були підписані з боку відповідача без жодних зауважень та заперечень щодо якості та обсягу наданих послуг.
В той же час, відповідач взяте на себе грошове зобов'язання виконав частково, оплативши вартість наданих позивачем послуг у сумі 636 129,03 грн.
Отже, заборгованість за вказаними вище актами надання послуг склала 140 000,00 грн.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із п. 4.2. Договору сторони погодили, що оплата замовником вартості послуг здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування на поточний рахунок виконавця суми грошових коштів, щомісячно до 10-го числа місяця, що слідує за звітним в межах отриманих коштів.
Умовами п. 4.4. Договору визначено, що оплата наданих послуг здійснюється на підставі актів, складених та підписаних сторонами у відповідності з розділом 7 Договору.
Судом встановлено, що всупереч положенням ст. 530 Цивільного кодексу України та умовам п. 4.2. Договору, відповідач свої грошові зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг в повному обсязі не виконав внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 140 000,00 грн.
Щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 162 000 грн, яка ґрунтується на акті надання послуг № 26 від 30.04.2020, суд відзначає слідуюче.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами як письмові, речові і електронні докази.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Судом встановлено відсутність у матеріалах справи будь-яких письмових доказів, з яких можливо встановити факт вручення або надіслання на адресу відповідача акту надання послуг № 26 від 30.04.2020 на суму 162 000,00 грн.
Твердження позивача щодо вручення представнику ТОВ "Французький квартал 2" в особі бухгалтера Товариства для підписання акт надання послуг № 26 від 30.04.2020 на суму 162 000,00 грн жодним доказом не підтверджено.
Крім того, у матеріалах справи відсутнє будь-яке листування як з приводу не підписання відповідачем акту надання послуг № 26 від 30.04.2020 і не повернення його позивачу, так і вимог щодо сплати заборгованості в розмірі 162 000,00 грн.
Оскільки позивачем не доведено факту вручення або надіслання відповідачу акту надання послуг № 26 від 30.04.2020, відповідно відсутні підстави стверджувати, що в силу положень п. 7.4. Договору послуги вважаються прийнятими та у відповідача виникає обов'язок по оплаті цих послуг. Передумовою не підписання акту замовником і не надання ним письмової вмотивованої відмови від підписання є вручення або надіслання замовнику такого акту, тоді як з матеріалів справи дана обставина не вбачається.
Отже, приймаючи до уваги зазначене та враховуючи зібрані у справі докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості у сумі 140 000,00 грн.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача за період з 13.06.2020 по 11.03.2021 на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 3% річних у сумі 6737,86 грн та інфляційні втрати у сумі 13 492,53 грн.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Сплата річних процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо оплати наданих послуг за Договором у розмірі 140 000,00 грн, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат за період, завлений позивачем.
Суд здійснив перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, виходячи із суми заборгованості 140 000,00 грн.
За розрахунком суду позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню у сумі 3123,51 грн за період з 13.06.2020 по 11.03.2021 та інфляційні втрати в сумі 7717,36 грн за період з червня 2020 року по лютий 2021 року, приймаючи до уваги період заявлений у позовній заяві та те, що суму боргу 140 000,00 грн відповідач повинен був сплатити до 10 квітня 2020 року на підставі п. 4.2. Договору.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Безпека-ФГРУП", з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Французький квартал 2" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 24, корпус 2, офіс 220; ідентифікаційний код 42078315) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Безпека-ФГРУП" (08543, Київська обл., Фастівський район, с. Червоне, провул. Набережний, 26; ідентифікаційний код 42505335) основну заборгованість у розмірі 140 000,00 грн, 3% річних у розмірі 3123 грн 51 коп., інфляційні втрати в сумі 7717 грн 36 коп. та судовий збір у розмірі 2262 грн 61 коп.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано - 14.06.2021.
Суддя А.І. Привалов