ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.05.2021Справа № 910/20033/20
За позовом Приватного акціонерного товариства "Екопрод"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про стягнення 4 301 572,78 грн
Суддя: Шкурдова Л.М.
Секретар сз Лисенко А.І.
Представники:
від позивача - Продан І.О., за ордером.
від відповідача - Зеленковський О.О., за дов.
від третьої особи 1 - не з'явився
від третьої особи 2 - не з'явився
Господарським судом міста Києва розглядається справа за позовом Приватного акціонерного товариства "Екопрод" до Державного підприємства "Гарантований покупець", за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення 4 301 572,78 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2020 року відкрито провадження у справі №910/20033/20 за правилами загального позовного провадження, призначено розгляд справи по суті.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 27.04.2018 між позивачем, як суб'єктом господарювання, що виробляє електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії, та Державним підприємством «ЕНЕРГОРИНОК» (далі - ДП «ЕНЕРГОРИНОК») укладено Договір №15081/01 про купівлю-продаж електроенергії, за умовами якого позивач, в якості продавця за «зеленим» тарифом зобов'язалось продавати, а ДП «Гарантований покупець» зобов'язалось купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом. Позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору про купівлю-продаж електроенергії щодо оплати електричної енергії, в зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 3 678 258,87 грн - суми основного боргу, 264 889,84 грн. - пені, 257 478,12 грн. - штрафу, 63 249,07 грн. - 3% річних, 37 696,88 грн - інфляційні втрати.
17.03.2021 позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 3 660 143,77 грн - суму основного боргу, 263 765,32 грн - пеню, 256 210,07 грн - 7 % штрафу, 62 974,38 грн - 3 % річних та 37 534,65 грн - інфляційні втрати.
Відповідачем подано відзив на позов, в якому відповідач зазначив, що позивачем невірно визначено вартість відпущеної електроенергії за квітень 2020 року. Відповідач зазначає про відсутність прострочення виконання грошового зобов'язання та відсутність у Гарантованого покупця вини у неотриманні позивачем повної оплати, що пов'язане з невиконанням спеціальних обов'язків НЕК «Укренерго».
Відповідачем подано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, мотивоване тим, що різниця між вартістю електроенергії, що сплачується гарантованим покупцем позивачеві в рази перевищує вартість продажу цієї електроенергії в подальшому; оплата продавцям за «зеленим» тарифом залежить від коштів, що надійшли від НЕК «Укренерго» в оплату вартості послуги, відповідач вказує про відсутність вини відповідача у простроченні оплат.
Позивачем подано заперечення на відзив на позов, в якому зазначено, що підписання відповідачем Актів купівлі-продажу електричної енергії, які є первинними обліковими документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
В судовому засіданні 30.03.21 закрито підготовче провадження, призначено здійснювати розгляд справи по суті.
У судовому засіданні 18.05.2021 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
27.04.2018 року між приватним акціонерним товариством "Екопрод", як суб'єктом господарювання, що виробляє електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії, та Державним підприємством «ЕНЕРГОРИНОК» укладено Договір №15081/01 про купівлю-продаж електроенергії (далі - Договір).
02.07.2019 сторонами Договору було підписано Додаткову угоду №15081/01 до Основного договору, відповідно до якої сторона Договору ДП «ЕНЕРГОРИНОК» була замінена на Державне підприємство «Гарантований покупець».
В подальшому між сторонами були підписані Додаткові угоди до Основного договору.
Відповідно до пункту 1.1. Договору (з урахуванням Додаткових угод) продавець за «зеленим» тарифом зобов'язався продавати, а ДП «Гарантований покупець» зобов'язалось купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26 квітня 2019 року №641 (далі - Порядок №641), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 13 грудня 2019 року №2804 (далі - Порядок №2804).
Згідно з п.3.3. Договору оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку №641 або глави 6 Порядку №2804.
Відповідно до п.4.1. Договору продавець за «зеленим» тарифом має право вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього Договору.
Згідно з п. 4.5. Договору гарантований покупець зобов'язаний: 1) купувати у продавця за «зеленим» тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; 2) у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за «зеленим» тарифом електричну енергію; 3) нараховувати плату за відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії продавця за «зеленим» тарифом відповідно до положень глави 9 Порядку №641.
Відповідно до пункту 10.1 Порядку №641 до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Згідно пункту 10.2 Порядку №641 з урахуванням положень глави 8 цього Порядку гарантований покупець протягом перших трьох робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє йому два примірники акту купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони.
Відповідно до пункту 10.4 Порядку №641 після отримання від продавця акту купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
Згідно з п.6.1. Порядку №2804 з урахуванням вимог глави 5 цього Порядку гарантований покупець протягом перших п'яти робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата споживачу за «зеленим» тарифом за розрахунковий місяць, та направляє споживачу за «зеленим» тарифом два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони.
Пункт 6.2 Порядку №2804 визначає, що після отримання від гарантованого покупця двох примірників Акта, підписаних з його сторони, споживач за «зеленим» тарифом повертає протягом перших семи робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, гарантованому покупцю один примірник Акта, підписаний зі своєї сторони. Згідно пункту 6.3 Порядку №2804 після отримання від споживача за «зеленим» тарифом Акта протягом двох робочих днів після затвердження Регулятором вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок зі споживачем за «зеленим» тарифом із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового місяця з урахуванням авансових платежів.
Відповідно до ст.526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У березні 2020 року позивачем було продано відповідачу 590 086 кВт електричної енергії за ціною 3,2591 грн. (без ПДВ) за 1 кВт. на загальну суму 1 923 149,28 грн. без урахування ПДВ (2 307 779,14 грн. з урахуванням ПДВ), що підтверджується Актом купівлі- продажу електричної енергії від 31.03.2020 року.
У квітні 2020 року позивачем було продано відповідачу 611 087 кВт електричної енергії за ціною 3,5066 грн. (без урахування ПДВ) за 1 кВт на загальну суму 2 142 837,67 грн. без урахування ПДВ ( 2 571 405,21 грн. з урахуванням ПДВ), що підтверджується Актом купівлі-продажу електричної енергії від 30.04.2020 року.
03.11.2020 між ПрАТ «ЕКОПРОД» та Державним підприємством «Гарантований покупець» підписано Акт коригування до Акту купівлі-продажу електроенергії за квітень 2020 року від 30.04.2020 року та зменшено обсяг електроенергії на загальну суму 18 115,09 грн з ПДВ.
Судом встановлено, що відповідачем частково оплачено вартість поставленої електричної енергії, в зв'язку з чим вартість неоплаченої енергії склала 3 660 143,77 грн.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказів того, що відповідач здійснив оплату поставленого товару в повному обсязі матеріали справи не містять, в зв'язку з чим суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 660 143,77 грн. суму основного боргу.
Посилання відповідача на відсутність у нього обов'язку щодо оплати електричної енергії, суд вважає необґрунтованим, оскільки сторонами договору підписані акти купівлі-продажу електроенергії, відповідачем отримано електричну енергію, а відтак у відповідача виникає обов'язок з оплати. При цьому, дії чи бездіяльність третіх осіб не можуть впливати на наявність чи відсутність обов'язків сторін за даним Договором.
В зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання за Договором позивач просить суд стягнути з відповідача 263 765,32 грн - пеню за період з 05.05.2020 по 30.11.2020, 256 210,07 грн - 7 % штрафу, 62 974,38 грн - 3 % річних та 37 534,65 грн - інфляційні втрати за період з 05.05.20 по 30.11.2020.
Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом перевірено розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат за заявлений позивачем період, в зв'язку з чим суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 62 974,38 грн та інфляційних втрат в розмірі 37 534,65 грн.
Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до пункту 4.6. Договору - ДП «Гарантований покупець» несе відповідальність за порушення порядку оплати продавцю за «зеленим» тарифом, що визначений у главі 10 Порядку. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від неоплаченої суми (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З ДП «Гарантований покупець» також може стягуватись додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок продавця належних коштів.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення пені та штрафу та вважає його обґрунтованим.
Що стосується заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).
Згідно зі ст.217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду у справі №902/417/18 (постанова від 18.03.2020) дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Отже, враховуючи специфіку відносин, які існують на ринку електричної енергії в Україні, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є зменшення розміру заявлених до стягнення з відповідача пені та штрафу до 1 000,00 грн. Таке зменшення суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для задоволення позову не спростовує.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.74, 76-80, 129, 236 - 240 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ. вул. Симона Петлюри, 27; код ЄДРПОУ 43068454) на користь Приватного акціонерного товариства "Екопрод" (85700, Донецька область, м.Волноваха, вул. Центральна, буд, 6-В, код ЄДРПОУ 23981928) заборгованість у розмірі 3 660 143 (три мільйона шістсот шістдесят тисяч сто сорок три) грн 77 коп., 1 000 (тисячу) грн 00 коп - пеню, 1 000 (тисячу) грн 00 коп штраф, 62 974 (шістдесят дві тисячі дев'ятсот сімдесят чотири) грн 38 коп - 3 % річних, 37 534 (тридцять сім тисяч п'ятсот тридцять чотири) грн 65 коп - інфляційні втрати, 64 209 (шістдесят чотири тисячі двісті дев'ять) грн 42 коп - витрати по сплаті судового збору.
3. В задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного тексту рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до суду апеляційної інстанції.
Суддя Шкурдова Л.М.
Дата складення тексту рішення: 14.06.2021