ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.05.2021Справа № 905/3553/15
Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у судовому засіданні заяву Компанії Ceska Exportni Banka, a.s.
про ухвалення додаткового рішення
у справі № 905/3553/15
за позовом Компанії Ceska Exportni Banka, a.s.
до 1) Бахмутського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області; 2) Головного територіального управління юстиції у Донецькій області в особі Відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області; 3) Управління державної казначейської служби України у м. Артемівську Донецької області; 4) Міністерства юстиції України; 5) Державної казначейської служби України
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Артемівський завод скловиробів"
за участю Прокуратури Донецької області
про стягнення 23 215 729,00 грн
представники учасників справи:
від позивача: Ніколаєв І.С. ордер серії КВ № 829737 від 10.07.2020; Титич В.М., ордер серії КВ № 829736 від 09.07.2020;
від відповідачів 1, 2, 3, 5: не з'явились;
від відповідача-4: Лінніченко І.В., довіреність № 558/20.6/22-21 від 22.01.2021;
від третьої особи: не з'явились;
від прокуратури: Константинова І.В., посвідчення № 058167 від 01.12.2020.
Компанія Ceska Exportni Banka, а. s. (Чеська Експортні Банка, а. с.) звернулась до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Артемівського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, Відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області та Управління державної казначейської служби України у м. Артемівську Донецької області про стягнення з Державного бюджету України 23 215 729,00 грн в рахунок відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями Відділу державної виконавчої служби Артемівського міськрайонного управління юстиції в Донецькій області та Відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.
Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Привалов А.І.) від 13.08.2019 у справі № 905/3553/15 позовні вимоги задоволено та стягнуто з Державного бюджету України на користь Компанії Ceska Exportni Banka, а. s. (Чеська Експортні Банка, а. с.) шкоду, заподіяну внаслідок неправомірних дій Бахмутського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, в розмірі 23 215 729,00 грн.
05.09.2019 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява Ceska Exportni Banka, a.s. про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якої позивач просив суд вирішити питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, на підставі документів, наявних у матеріалах справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 у справі № 905/3553/15 заяву Ceska Exportni Banka, a.s. про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу залишено без розгляду.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2019 у справі № 905/3553/15 залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 10.06.2020 закрито касаційне провадження за касаційною скаргою Першого заступника прокурора міста Києва на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 13.08.2019 у справі № 905/3553/15.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2021 ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 у справі № 905/3553/15 скасовано, справу направлено до Господарського суду міста Києва для вирішення питання про розподіл судових витрат, понесених Компанією Ceska Exportni Banka, a.s.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2021, у зв'язку з перебуванням судді Привалова А.І. у відпустці, справу № 905/3553/15 передано судді Нечаю О.В. для розгляду заяви Компанії Ceska Exportni Banka, a.s. про ухвалення додаткового рішення.
У зв'язку з надходженням до Північного апеляційного господарського суду касаційної скарги Київської міської прокуратури на додаткову постанову від 28.10.2020, на запит Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 № 905/3553/15/68/21, матеріли справи № 905/3553/15 було скеровано до суду апеляційної інстанції.
19.04.2021 матеріали справи № 905/3553/15 надійшли до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2021 справу № 905/3553/15 прийнято до свого провадження суддею Нечаєм О.В. для розгляду заяви Компанії Ceska Exportni Banka, a.s. про ухвалення додаткового рішення, розгляд вказаної заяви призначено на 12.05.2021.
12.05.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Ceska Exportni Banka, a.s. надійшов розрахунок до заяви про ухвалення додаткового рішення в цій справі.
12.05.2021 на електронну адресу Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшло заперечення на розрахунок судових витрат (без накладення електронного цифрового підпису).
У судове засідання 12.05.2021 з'явились представники позивача та прокуратури, представники інших учасників справи не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання учасники справи були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи обов'язковою судом не визнавалась.
У судовому засіданні 12.05.2021 судом було оголошено перерву до 28.05.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2021, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, учасників справи було повідомлено про те, що судове засідання у справі № 905/3553/15 призначено на 28.05.2021.
13.05.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Ceska Exportni Banka, a.s. надійшов розрахунок до заяви про ухвалення додаткового рішення в цій справі.
21.05.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Ceska Exportni Banka, a.s. надійшло пояснення на заперечення відповідача-1 на розрахунок судових витрат.
26.05.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від прокуратури надійшло пояснення на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення в цій справі.
У судове засідання 28.05.2021 з'явились представники позивача, відповідача-4 та прокуратури, представники інших учасників справи не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання учасники справи були повідомлені належним чином, явка представників учасників справи обов'язковою судом не визнавалась.
Представники позивача надали суду усні пояснення по суті заяви, просили суд її задовольнити.
Представники відповідача-4 та прокуратури заперечували проти вказаної заяви, просили суд відмовити в її задоволенні.
Розглянувши заяву Ceska Exportni Banka, a.s. про ухвалення додаткового рішення в цій справі, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Скасовуючи ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 у справі №905/3553/15, якою заяву Ceska Exportni Banka, a.s. про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката було залишено без розгляду, суд апеляційної інстанції, не погодившись із висновком суду першої інстанції, у постанові від 12.01.2021 зазначив, що оскільки при ухваленні рішення судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат, враховуючи зміст заяви позивача від 04.09.2019, місцевий господарський суд повинен був розглянути заяву позивача про ухвалення додаткового рішення в розрізі двох аспектів, а саме розглянути клопотання позивача від 16.04.2018 про розподіл судових витрат за період з 06.03.2015 по 29.12.2017 та розглянути клопотання позивача про розподіл судових витрат за період з 01.01.2018 по час розгляду справи по суті (13.08.2019).
Частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Частинами 1, 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку, така заява залишається без розгляду.
Судом апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги позивача на ухвалу суду від 09.09.2019 було встановлено, що в судовому засіданні 13.08.2019 представник позивача повідомив, що буде звертатись до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, оскільки станом на час розгляду справи по суті не має змоги подати докази, що підтверджують розмір понесених клієнтом витрат за весь час розгляду справи. При цьому просив суд задовольнити клопотання позивача про розподіл судових витрат у тому об'ємі, що зазначено в клопотанні.
Враховуючи вищенаведене, оскільки при ухваленні судового рішення в цій справі судом не було вирішено питання про судові витрати, наявні правові підстави для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката, на підставі документів, що містяться у матеріалах справи.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, у розумінні наведених положень процесуального закону зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. У частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими, суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката за період з 06.03.2015 по 29.12.2017 та з 01.01.2018 по час розгляду справи по суті (13.08.2019) у матеріалах справи містяться Договір б/н від 19.11.2007, зведена деталізація послуг та витрат - детальний опис (Специфікація) послуг, наданих повіреним клієнту на виконання Договору б/н від 19.11.2007 за період 06.03.2015 - 29.12.2017 у сумі 9 060,2 Євро; зведена деталізація послуг та витрат - детальний опис (Специфікація) послуг, наданих повіреним клієнту на виконання Договору б/н від 19.11.2007 за період з 01.01.2018 - 16.09.2019 у сумі 5 882,07 Євро; виписки з банківського рахунку повіреного про зарахування коштів, які підтверджують сплату клієнтом цих сум.
За змістом поданих Компанією Ceska Exportni Banka a.s. до суду клопотань, заяв, розрахунків за договором (акцептована оферта) банк сплачує повіреному такі гонорари за послуги, відшкодування витрат та інші платежі, які зазначаються останнім в рахунках. Всі рахунки, що надсилаються позивачу, супроводжуються звітами, що містять детальний опис доручень (деталізація послуг та витрат), виконаних протягом відповідного періоду, із зазначенням загальної суми гонорару кожного члена професійного персоналу, який виконував роботу за відповідним проектом, а також із зазначенням загальної суми інших платежів та витрат, здійснених повіреним від імені позивача. Гонорари з послуги повіреного розраховуються шляхом множення погодинної ставки виконавця на кількість годин, витрачених для виконання кожного доручення. Повірений виставляє клієнту рахунки в Євро. Після ознайомлення з деталізацією послуг та витрат та її погодження банк сплачує повіреному кошти, визначені в рахунку.
Верховний Суд у постанові від 30.03.2021 у цій справі підтвердив правомірність стягнення з Державного бюджету України на користь Компанії Ceska Exportni Banka a.s. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, понесених позивачем за Договором б/н від 19.11.2007, укладеним у вигляді акцептованої оферти шляхом обміну факсограмами.
Суд звертає увагу, що предметом судового розгляду, з урахуванням позиції суду апеляційної інстанції, викладеної у постанові від 12.01.2021, є вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу адвоката за період з 06.03.2015 по 29.12.2017 та з 01.01.2018 по час розгляду справи по суті (13.08.2019).
Разом з тим, після подання заяви про ухвалення додаткового рішення у цій справі, позивачем було надано Розрахунок до вказаної заяви, до якого додано Договір №0000026558 від 05.05.2020, а також рахунок № 235 від 12.04.2020, відповідно до яких, за твердженнями позивача, між клієнтом та повіреним було змінено порядок розрахунків та встановлено повіреному "гонорар успіху" в розмірі 69 520,00 Євро.
Враховуючи вищенаведене, за розрахунком позивача, витрати на професійну правничу допомогу складають 9 060,2 Євро - за період з 06.03.2015 по 29.12.2017; 5 882,07 Євро - за період з 01.01.2018 - 16.09.2019 та "гонорар успіху" в розмірі 69 520,00 Євро, відповідно до Договору № 0000026558 від 05.05.2020, що разом складає 84 462,27 Євро.
Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2020 у цій справі, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 30.03.2021, заяву Компанії Ceska Exportni Banka, a.s. про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Компанії Ceska Exportni Banka, а. s. (Чеська Експортні Банка, а. с.) компенсацію витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 156 043,00 грн, що еквівалентно 4 650,00 Євро.
З урахуванням викладеного, позивач вказує, що станом на 11.05.2021, згідно з офіційним курсом Національного банку України 79 812,27 Євро (84 462,27 - 4 650,00) становить 2 672 944,85 грн, при цьому, згідно з наданим суду розрахунком витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивач просить суд стягнути з Державного бюджету України витрати на правову допомогу в розмірі 2 828 675,20 грн.
Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Правові висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), у додатковій постанові від 19 лютого 2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19), постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 у справі № 753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2019 у справі № 910/3929/18 та інших.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому в статті 43 Конституції України. Аналогічний висновок викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Відповідачі, будучи обізнаними про розгляд заяви позивача, у встановленому процесуальним законом порядку клопотання про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу не подали.
Надаючи оцінку запереченню відповідача-1 на розрахунок судових витрат, що надійшло на електронну адресу, суд зазначає, що документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо), які подаються до суду шляхом їх направлення на електронну адресу суду, долучаються до матеріалів справи та розглядаються судом у разі їх підписання уповноваженою особою з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису. При перевірці заперечення відповідача-1 на предмет його скріплення кваліфікованим електронним підписом, судом встановлено, що вказане заперечення не підписане кваліфікованим електронним підписом представника відповідача-1, про що також свідчить відмітка відділу діловодства Господарського суду міста Києва, відтак правові підстави для його врахування при вирішенні питання розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу у суду відсутні.
Заперечення прокурора щодо необхідності зменшення судом суми понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу відхиляються судом як безпідставні, оскільки, як уже зазначалося вище, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, натомість у цій справі прокурор статусу сторони, відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України, не має.
З огляду на вищенаведене, оскільки матеріалами справи підтверджується понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката в загальному розмірі 14 942,27 Євро, з яких 9 060,2 Євро - за період з 06.03.2015 по 29.12.2017 та 5 882,07 Євро - за період з 01.01.2018 - 16.09.2019 і стягнення адвокатських витрат у зазначеній позивачем сумі відповідатиме критеріям розумності, необхідності, співмірності та справедливості, заява позивача в цій частині є обґрунтованою.
За змістом статті 244 Господарського процесуального кодексу України додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту.
Оскільки судове рішення у цій справі ухвалено 13.08.2019, а Договір № 0000026558, яким, за доводами позивача, було змінено порядок розрахунків між клієнтом і повіреним та встановлено повіреному "гонорар успіху" в сумі 69 520,00 Євро, було укладено у травні 2020 року, враховуючи позицію суду апеляційної інстанції, викладену в постанові від 12.01.2021, щодо необхідності вирішення судом питання про розподіл судових витрат за період з 06.03.2015 по 29.12.2017 та за період з 01.01.2018 по дату ухвалення судового рішення в цій справі (13.08.2019), у суду відсутні правові підстави для здійснення розподілу визначеного вказаним договором "гонорару успіху" в сумі 69 520,00 Євро, відтак заява позивача в цій частині задоволенню не підлягає.
У поданому до суду Розрахунку до заяви про ухвалення додаткового рішення позивач просив стягнути з Державного бюджету України суму понесених витрат на правову допомогу в еквіваленті національної валюти, виходячи з курсу євро до гривні, встановленого Національним банком України, станом 11.05.2021.
Станом на 11.05.2021 Національним банком України встановлено наступний офіційний курс євро до гривні на рівні 33,4904 гривень за один Євро, https://bank.gov.ua/ua/markets/exchangerates?date=11.05.2021&period=daily, відтак розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 500 422,60 грн (14 942,27 х 33,4904).
Підсумовуючи вищенаведене, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 500 422,60 грн, відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з Державного бюджету України, у зв'язку з чим заява Компанії Ceska Exportni Banka, a.s. про ухвалення додаткового рішення у цій справі підлягає частковому задоволенню. В іншій частині заява позивача не підлягає задоволенню з вищевказаних підстав.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 221, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Компанії Ceska Exportni Banka, a.s. про ухвалення додаткового рішення у справі № 905/3553/15 задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Компанії Ceska Exportni Banka, а. s. (Чеська Республіка, м. Прага, вул. Водічкова, 34, п.с. 701, 111 21; ідентифікаційний номер № 63078333, зареєстрований у Торговому реєстрі при Муніципальному суді в Празі) витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 500 422 (п'ятсот тисяч чотириста двадцять дві) грн 60 коп.
3. В іншій частині заяви Компанії Ceska Exportni Banka, a.s. відмовити.
4. Після набрання додатковим рішенням законної сили видати наказ.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного додаткового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на додаткове рішення подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне додаткове рішення складено 15.06.2021, у зв'язку з перебуванням судді Нечая О.В. у відпустці з 31.05.2021 по 13.06.2021.
Суддя О.В. Нечай