ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
28.05.2021 м. Івано-ФранківськСправа № 909/121/21
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М., секретар судового засідання Андріїв Л.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк"
до відповідача: Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області
про звільнення нерухомого майна з-під податкової застави,
за участю:
від позивача: Борисов О.С.;
від відповідача: Муратова Н.І.
Встановив: Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській про звільнення з-під податкової застави накладеної на нерухоме майно: нежитлове приміщення в блоці № 1 Бізнес-центру, загальною площею 1036.00 кв.м. що знаходиться в місті Івано-Франківську, по вул. Грушевського. буд. 22а, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 321620526101, відповідно до акту опису майна, серія та номер: 14-15. виданий 26.02.2018 року, видавник - Головне управління ДФС в Івано-Франківській області, рішення про опис майна у податкову заставу, серія та номер: 1986/10/09-19-55-03-14, виданий 23.02.2018 року.
Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
Позовна заява (вх.№ 2428/21) прийнята судом до розгляду, відкрито провадження у справі; суд ухвалив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; розгляд справи по суті призначив на 10.03.2021 (ухвала про відкриття провадження у справі від 19.02.2021).
До суду надійшла заява ГУ ДФС в Івано-Франківській області про заміну сторони (вх. № 3744/21 від 10.03.2021) в якій останній просить замінити відповідача у справі на його правонаступника Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області.
07.04.2021, судом постановлено ухвалу згідно якої здійснено заміну відповідача Головного управління Держаної фіскальної служби в Івано-Франківській області на його правонаступника Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області.
13.05.2021, через канцелярію суду, надійшов відзив на позов вх.№6935/21, який прийнято судом до розгляду (а.с. 44, 45).
28.05.2021, розгляд справи по суті завершено; суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення. Хід розгляду справи викладено у наявних в матеріалах справи ухвалах суду та відображено у протоколах судових засідань.
Щодо підсудності даної справи.
Згідно приписів частин першої та другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; (п.6 ч. 1 ст. 20 ГПК України).
Як убачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів, спірні відносини, виникли між позивачем - Акціонерним товариством "Перший Український міжнародний банк" та відповідачем - Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області.
Акціонерне товариство "Перший Український міжнародний банк" у позовній заяві просить про звільнення з-під податкової застави належного йому на праві власності нерухомого майна, тобто предметом судового розгляду в цій справі є не дії та рішення податкового органу як суб'єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, а усунення перешкод у розпорядженні нерухомим майном належним позивачу на праві власності, що вказує на приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин, з урахуванням наведеного, виходячи зі змісту позовних вимог, предмету спору та суб'єктного складу сторін, спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
При цьому суд враховує висновки, викладені у Постанові ВП ВС від 01.07.2020 у справі №804/15129/15.
Позиція позивача.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
В обґрунтування позовних вимог останній посилався на безпідставність обтяження нерухомого майна позивача податковою заставою. При цьому зазначав наступне:
- відповідно до акту опису майна №14-15 від 26.02.2018 та рішення про опис майна у податкову заставу № 1986/10/09-19-55-03-14 від 23.02.2018, Головне управління ДФС в Івано-Франківській області обтяжило об'єкт нерухомого майна, належний на праві власності позивачу; боржником у спірному обтяжені є колишній власник майна - ОСОБА_1 ;
- 29 липня 2014 року, здійснено державну реєстрацію іпотечного договору (номер запису про іпотеку: 6495981, іпотекодавець: ОСОБА_1 , іпотекодердатель: Публічне акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк", об'єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення в блоці №1 Бізнес-центру, адреса: АДРЕСА_1 );
- з 19 квітня 2019 року власником нерухомого майна (нежитлове приміщення в блоці №1 Бізнес-центру, адреса: АДРЕСА_1 ) з усіма відповідними правами та обов'язками є позивач, а не ОСОБА_1 ;
- банк не є боржником перед ГУ ДФС в Івано-Франківській обл., натомість є повноправним власником Об'єкту нерухомого майна з усіма відповідними правами та обов'язками;
- податкова застава обмежує право позивача вільно розпоряджатися своїм майном, проте відповідач відмовив АТ "ПУМБ" щодо звільнення нерухомого майна з податкової застави.
Позиція відповідача. Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав викладених у відзиві на позов, посилаючись на те, що дії ГУ ДФС в Івано-Франківській області узгоджуються з приписами Податкового кодексу України та спрямовані на забезпечення виконання покладених на нього функцій.
Заперечуючи проти позову представник стверджує, що згідно приписів п.93.2 ст. 93 Податкового Кодексу України підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених пунктом 93.1 цієї статті, а саме:
отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу та/або розстрочених (відстрочених) грошових зобов'язань та процентів за користування розстроченням (відстроченням) в установленому . законодавством порядку;
визнання податкового боргу безнадійним;
набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства;
отримання платником податків внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження або в інших випадках, передбачених статтею 55 цього Кодексу, рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання;
отримання платником податків згоди контролюючого органу на відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 92 цього Кодексу.
На думку відповідача, у ГУ ДПС в Івано-Франківській області відсутні підстави для звільнення майна з податкової застави, оскільки станом на дату реєстрації застави - 28.02.2018, власником нерухомості, що стала об'єктом останньої був ОСОБА_1 податковий борг якого станом на 15.04.2021 не сплачений.
Обставини справи, встановлені судом. Оцінка доказів.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив таке.
19 квітня 2019 року, Державним реєстратором Узинської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області ОСОБА_2 зареєстровано за Акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" (надалі - Позивач, АТ "ПУМБ" або Банк) право власності на: нежитлове приміщення в блоці №1 Бізнес-центру, загальною площею 1036,00 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 321620526101 (надалі - Об'єкт нерухомого майна).
Зазначений вище факт підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №164265220 від 19.04.2019 року (а.с. 10).
У відповідності до акта опису майна від 26 лютого 2018 року № 14-15, рішення про опис майна у податкову заставу № 1986/10/09-19-55-03-14 від 23.02.2018, Головне управління ДФС в Івано-Франківській області обтяжило Об'єкт нерухомого майна, а саме: нежитлове приміщення в блоці №1 Бізнес-центру, загальною площею 1036,00 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний № 321620526101.
Згідно наявної в матеріалах справи Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки: 238433888; дата, час формування: 23.12.2020), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 321620526101, об'єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення в блоці №1 Бізнес-центру, адреса: АДРЕСА_1 , номер запису про обтяження: 25062592, дата, час державної реєстрації: 28.02.2018, вид обтяження: податкова застава, можливість відчуження: за погодженням з обтяжувачем, відомості про суб'єктів обтяження: обтяжувач - Головне управління ДФС в Івано-Франківській області, боржник - ОСОБА_1 .
У зазначеній вище довідці також відображено, що приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Слободян Лілією Андріївною, 29 липня 2014 року, здійснено державну реєстрацію іпотечного договору (номер запису про іпотеку: 6495981, іпотекодавець: ОСОБА_1 , іпотекодердатель: Публічне акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк".
Наявність обтяження нерухомого майна у вигляді податкової застави перешкоджає Акціонерному товариству "Перший український міжнародний банк" в здійсненні своїх прав та обов'язків власника об'єкту нерухомого майна, а саме його відчуження. Проте, ГУ ДФС в Івано-Франківській області відмовило Банку щодо звільнення з податкової застави нежитлового приміщення в блоці №1 Бізнес-центру, загальною площею 1036,00 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний № 321620526101, в зв'язку з чим позивач звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області за захистом порушених прав та законних інтересів.
Відповідач заперечує, щодо позовних вимог; на підтвердження своїх заперечень до відзиву долучив наступні докази:
акт опису майна від 26 лютого 2018 року № 14-15 (а.с. 49);
рішення про опис майна у податкову заставу № 1986/10/09-19-55-03-14 від 23.02.2018 року (а.с. 50);
відповідь ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 16.04.2021 № 4086/6/09-19-13-02-14 на звернення АТ "Пумб" № КНО-61.1.1/31 від 01.04.2021 (а.с. 51).
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення. Висновки суду.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову враховуючи наступне.
За приписами статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За змістом статті 319 цього Кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Зазначений принцип відображено й конкретизовано в частині першій статті 321 ЦК України, згідно з якою право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має права вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном.
Негаторний позов подається у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є його спрямованість на захист права від порушень, не пов'язаних з позбавленням володіння майном, а саме у разі протиправного вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.
Отже, предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.
При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 925/366/18.
Заперечення відповідача не спростовують доводів позивача, враховуючи наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова застава це - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.
Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.
Статтею 87 ПК України визначено джерела сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків.
За приписами пункту 87.2 статті 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Відповідно до пункту 87.3 статті 87 ПК України не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків: 87.3.1. майно платника податків, надане ним у заставу іншим особам (на час дії такої застави), якщо така застава зареєстрована згідно із законом у відповідних державних реєстрах до моменту виникнення права податкової застави (підпункт 87.3 пункту 87 статті 87); майно, що не може бути предметом застави відповідно до Закону України "Про заставу" (підпункт 87.3.7 пункту 87.3 статті 87).
Згідно зі статтею 88 ПК України, яка розкриває зміст податкової застави, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.
За приписами пункту 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Згідно з пунктом 89.2 статті 89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
Відповідно до пункту 89.3 статті 89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Пріоритет податкової застави щодо інших обтяжень (включаючи інші застави) встановлюється відповідно до закону (пункт 90.1 статті 90 ПК України).
Проаналізувавши наведені вище положення законодавства суд дійшов висновку, що закон встановлює пріоритет іпотекодержателя та передбачає черговість реалізації зареєстрованих прав та вимог на нерухоме майно та, відповідно, черговість повернення заборгованості, в результаті невиконання позичальником своїх основних зобов'язань.
З огляду на викладене, з урахуванням обставин справи, суд погоджується з доводами позивача про те, що оскільки його право як іпотекодержателя на отримання своїх вимог щодо спірного нерухомого майна на підставі положень Закону України "Про іпотеку" було приорітетним, він у передбаченому законодавством порядку його реалізував та набув право власності на це майно, правові підстави для подальшого перебування такого майна у податковій заставі відсутні.
Крім того, слід також зазначити, що відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно з пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не вживалися жодні заходи на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків боржника (отримання дозволу суду, реалізація майна боржника, тощо). Враховуючи, що право власності на майно набуте позивачем (іпотекодержателем) у законному порядку, ніким не оскаржено, подальше знаходження майна у податковій заставі є порушенням його правомочностей як власника і підлягає судовому захисту на підставі ст.391 ЦК України.
Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
За приписами ст. 76, 77, 78 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до норм ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.
Відповідач доводи позивача не спростував, обставин з якими чинне законодавство пов'язує подальше знаходження нерухомого майна, власником якого є позивач, у податковій заставі не навів.
В контексті наведеного, оцінюючи всі наявні докази в їх сукупності, з урахуванням предмету та підстав позовних вимог у даній справі, суд дійшов висновку про доведеність позивачем заявлених позовних вимог та відповідно наявність підстав для їх задоволення.
Також суд враховує, що у справі "Серявін та інші проти України", Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Судові витрати.
Основними засадами (принципами) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст. 2 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За подання даного позову Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" сплатило судовий збір в розмірі 2270,00 грн, що підтвержується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № КНО-1 від 11 лютого 2021 року (а.с. 6).
Враховуючи задоволення позову, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 4, 20, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 86, 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про звільнення нерухомого майна з-під податкової застави - задоволити.
Зобов'язати Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (вул. Незалежності, 20. м. Івано-Франківськ, 76018, ідентифікаційний код 43142559), звільнити з-під податкової застави, накладеної на нерухоме майно: нежитлове приміщення в блоці №1 Бізнес-центру, загальною площею 1036,00 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 321620526101, відповідно до акту опису майна, серія та номер: 14-15, виданий 26.02.2018 року, видавник: Головне управління ДФС в Івано-Франківській області, рішення про опис майна у податкову заставу, серія та номер: 1986/10/09-19-55-03-14, виданий 23.02.2018 року. Головне управління ДФС в Івано-Франківській обл. (номер запису про обтяження 25062592).
Стягнути з Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області, вул. Незалежності, 20. м. Івано-Франківськ, 76018 (ідентифікаційний код 43142559) на користь Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк", вул. Андріївська, буд.4, м. Київ, 04070 (ідентифікаційний код 14282829) - судовий збір в сумі 2270,00 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 15.06.2021.
Суддя Л.М. Неверовська