Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"03" червня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/1334/20
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Шніт А.В.
секретар судового засідання Трохимчук І.Р.
за участю представників сторін:
від позивача: Кирилюк В.Л., ордер серії АМ №1007234 від 24.12.2020;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився;
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиркомунсервіс"
до Житомирської міської об'єднаної територіальної громади в особі Житомирської міської ради
про визнання недійсними окремих положень договору оренди нерухомого майна
Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомиркомунсервіс" звернулося до господарського суду з позовом до Територіальної громади міста Житомира в особі Житомирської міської ради про визнання недійсним пункту 10.2 Договору оренди нерухомого майна № 1670 від 23.05.2013, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В.Я. 23.05.2013, зареєстрованого в реєстрі за № 4716, укладеного між Територіальною громадою міста Житомира в особі Житомирської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомиркомунсервіс".
Позивач зазначає, що окреме положення договору порушує його суб'єктивне право на приватизацію об'єкту оренди.
В якості правових підстав посилається, зокрема, на ст. 203, 215 ЦК України, Закон України "Про приватизацію державного майна", Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Ухвалою суду від 17.11.2020 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
09.12.2020 на електронну пошту суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 01.12.2020, згідно якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що спірний договір оренди відповідає Типовому договору оренди нерухомого майна комунальної власності територіальної громади міста Житомира, затвердженого рішенням Житомирської міської ради від 30.08.2012 №429.
14.01.2021 за вх.№871 на адресу суду від Житомирської міської ради надійшла заява, в якій представник відповідача просить проводити розгляд справи без її участі у зв'язку із неможливістю прибути в судове засідання. На виконання вимог ухвали суду від 24.12.2021 надано копію рішення міської ради від 30.08.2012 №429.
Ухвалою суду від 28.01.2021 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу №906/1334/20 до судового розгляду по суті на 04.03.2021.
Ухвалою суду від 04.03.2021 постановлено перейти зі стадії розгляду справи №906/1334/20 по суті до стадії підготовчого провадження у справі; розгляд справи у підготовчому засіданні призначити на 30.03.2021; залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Експлуатація штучних споруд" Житомирської міської ради; зобов'язано сторони подати суду докази що комплекс будівель гідротехнічної споруди "Гребля" не є гідротехнічною захисною спорудою.
29.03.2021 позивач подав клопотання про долучення доказів на виконання вимог ухвали суду від 04.03.2021 (а.с. 109-138).
Ухвалою суду від 30.03.2021 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 20.04.2021.
В судовому засіданні 20.04.2021 оголошено перерву до 12.05.2021.
Згідно ухвали від 12.05.2021 судове засідання відкладено на 03.06.2021.
02.06.2021 представником позивача подано до суду клопотання про долучення до справи доказів на підтвердження перебування комплексу будівель гідротехнічної споруди "Гребля" на балансі КП "Експлуатація штучних споруд" ЖМР (а.с.157-168).
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.
Відповідач та третя особа уповноважених представників в судове засідання не направили.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд
1. Фактичні обставини справи і зміст спірних правовідносин.
Пунктом 2 рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 20.03.2013 року № 115 відповідно до ст. 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 2, 4, 5, 6, 7, 9, 11, 17, 18, 19, 22 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Положення про оренду, методику розрахунку та порядок використання плати за оренду майна комунальної власності територіальної громади м. Житомира, затвердженого рішенням Житомирської міської ради від 30.08.2012 № 429 та Порядку проведення конкурсу на право укладення договору оренди нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Житомира, затвердженого рішенням Житомирської міської ради від 18.03.09 № 878, виконавчий комітет міської ради вирішив надати дозвіл на укладання договору оренди терміном двадцять років Товариству з обмеженою відповідальністю «Житомиркомунсервіс» гідротехнічної споруди комунального підприємства «Експлуатація штучних споруд» Житомирської міської ради за адресою вул. Жуйка, 12 за результатами конкурсу на право укладання договору оренди приміщення для розміщення гідротехнічної споруди з орендною платою 16 200,00 грн без ПДВ за базовий місяць розрахунку (а.с.18-26).
23.05.2013 між Територіальною громадою міста Житомира, в особі Житомирської міської ради (відповідач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Житомиркомунсервіс» (позивач, орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 1670, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В.Я., зареєстрований в реєстрі за № 4716 (а.с. 13-14).
Відповідно до п. 1.1. Договору оренди (із змінами від 28.11.2016 №11652, внесеними Договором про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна № 1670, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В.Я. 23.05.2013 за № 4716,) Орендодавець (відповідач) передає, а Орендар (позивач) приймає в строкове платне користування комплекс будівель гідротехнічної споруди «Гребля» загальною площею 192,6 (сто дев'яносто дві цілих шість десятих) кв. м., який складається з: будівлі літ. «Ц» пл. 135,4 кв.м., будівлі літ. «Ч» пл. 34,8 кв.м., будівлі, насосної літ. «Ш» пл. 22,4 кв.м., для розміщення гідротехнічної споруди, що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Жуйка, № 12 (дванадцять), вартість яких визначена шляхом проведення незалежної оцінки і становить 291 940 грн. 00 коп. (двісті дев'яносто одну тисячу дев'ятсот сорок гривень 00 копійок) без ПДВ станом на 30 вересня 2016 року, що знаходиться на балансі КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради, орендною платою у розмірі 16300 грн. 00 коп. (шістнадцять тисяч триста гривень 00 копійок) без ПДВ за базовий місяць розрахунку (а.с. 17).
За Актом прийому-передачі приміщення від 03.04.2013 ТОВ «Житомиркомунсервіс» прийняло відповідно до Договору № 1670 в платне користування гідротехнічні споруди для розміщення гідротехнічної споруди за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.15).
При цьому пунктом 10.2. вищевказаного Договору оренди передбачено, що приватизація Орендарем об'єкту оренди за даним Договором не допускається.
Однак Позивач вважає, що дане окреме положення Договору оренди порушує його суб'єктивне право на приватизацію об'єкту оренди та є усі правові підстави для визнання пункту 10.2. Договору оренди недійсним з огляду на наступне.
Позивач наголошує, що п. 10.2. Договору оренди не відповідає вимогам законодавства, яке діяло на момент укладення даного Договору оренди, за наступного. Договір оренди нерухомого майна № 1670 від 23.05.2013 між Позивачем та Відповідачем укладався на підставі чинного на той час Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-ХІІ.
Відповідно до ч.1 ст. 25 вищевказаного Закону, у редакції, чинній на момент укладення Договору оренди, приватизація об'єкта оренди здійснюється відповідно до чинного законодавства.
Позивач зазначає, що комплекс будівель гідротехнічної споруди, який є об'єктом оренди за Договором оренди нерухомого майна № 1670 від 23.05.2013, не відповідає за технічними характеристиками і призначенням тим видам майна, що входять до переліку об'єктів, що не підлягають приватизації, наведеному у Законі України «Про приватизацію державного майна»; нормативно-правові акти, чинні на час укладення між Позивачем та Відповідачем Договору оренди, визначали об'єкти, що підпадають під приватизацію, вичерпний перелік об'єктів, приватизація яких заборонена, та можливі способи такої приватизації. Комплекс будівель гідротехнічної споруди «Гребля» загальною площею 192,6 кв. м., який складається з: будівлі літ. «Ц» пл. 135,4 кв.м., будівлі літ. «Ч» пл. 34,8 кв.м., будівлі, насосної літ. «Ш» пл. 22,4 кв.м., що є об'єктом оренди, в момент укладення Договору оренди нерухомого майна № 1670 за своїм призначенням, застосуванням, технічними даними та характеристиками не відносилися до жодного виду майна, що не підпадає під приватизацію, відповідно до переліків законодавчих актів, що регулювали процес приватизації. Тобто чинне на час укладення Договору оренди законодавство відносило вищевказаний об'єкт оренди до об'єктів приватизації та гарантувало фізичним та юридичним особам право приватизації такого об'єкту. Вказує, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено можливість обмеження або заборони приватизації способом іншим, ніж встановлення такої заборони саме законом України. У тому числі і не передбачено можливість встановлення такої заборони в договорі оренди чи будь-якому іншому правочині.
Відтак, посилається на те, що норма п.10.2. Договору оренди щодо недопущення приватизації об'єкту оренди за даним договором суперечила законодавству, чинному на момент укладення договору, що регулювали відповідні відносини приватизації, а також порушує гарантоване Конституцією України, ЦК України, ГК України та іншими законодавчими актами право Позивача набувати право власності на майно за результатами приватизації державного та спільного майна, що має за собою наслідки визнання такого пункту договору недійсним. При цьому, з огляду на відсутність впливу недійсності п. 10.2. Договору оренди на вчинення даного правочину в цілому, інші положення Договору оренди є дійсними.
Таким чином, за вказаних обставин, встановлена у Договорі оренди заборона здійснення Позивачем права приватизації орендованого індивідуально визначеного майна становить втручання у право власності Позивача, що включає в себе також очікування набути майно, наслідком чого є позбавлення його існуючих майнових прав. Таке втручання порушує принцип пропорційності та покладає на Позивача надмірний індивідуальний тягар. Наслідком цього втручання є порушення статті І Першого протоколу Конвенції та відповідно наявного у Позивача права на викуп в процесі приватизації орендованих приміщень, що є неприпустимим.
Відповідачем подано відзив на позов, в якому відповідач зазначив, що факт підписання Договору оренди сторонами свідчить про те, що ними досягнуто згоду щодо всіх його істотних умов, в тому числі щодо заборони здійснення приватизації вказаного майна в договорі.
2. Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).
Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить стаття 20 Господарського кодексу України.
За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Пунктом 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29.05.2013 визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
За змістом п.2.9, 2.5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" №11 від 29.05.2013 господарським судам необхідно з урахуванням приписів ст. 215 Цивільного кодексу України та ст. 207 Господарського кодексу України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, ч.1 ст.220, ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 207 Господарського кодексу України) і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора; відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків.
За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогою про визнання недійсними пункту 10.2 Договору оренди нерухомого майна №1670 від 23.05.2013 недійсними повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.
Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного майна» (в редакції, чинній на момент укладення Договору оренди) приватизація державного майна - платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об'єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.
Згідно з частиною 2 статті 2 цього Закону, приватизація здійснюється на основі принципів, серед яких законність, державне регулювання та контроль.
Відповідно до ч. 4 ст. З Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.
Частиною 2 статті 5 ЗУ «Про приватизацію державного майна» визначено, що приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства.
При цьому загальнодержавне значення мають:
а) об'єкти та майно, які забезпечують виконання державою своїх функцій, забезпечують обороноздатність держави, її економічну незалежність, та об'єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України:
майно органів державної влади та органів місцевого самоврядування, майно Збройних Сил України (крім майна, щодо якого законом встановлено особливості приватизації), Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, сил цивільної оборони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, правоохоронних і митних органів, що безпосередньо забезпечує виконання цими органами встановлених законодавством завдань, майно закладів охорони здоров'я системи екстреної медичної допомоги;
надра, корисні копалини загальнодержавного значення, території та об'єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, водні ресурси, лісові ресурси, інші природні ресурси, які є об'єктами права власності Українського народу; системи створення та збереження золотовалютних резервів;
емісійна система, майнові комплекси підприємств і установ, що забезпечують випуск та зберігання грошових знаків і цінних паперів;
радіотелевізійні передавальні центри, а також об'єкти, що забезпечують зв'язком органи законодавчої та виконавчої влади;
державні радіоканали та телевізійні канали;
засоби урядового, фельд'єгерського та спеціального зв'язку;
державні реєстри, інші інформаційні системи, що створені та утримуються за рахунок коштів державного бюджету;
б) об'єкти, діяльність яких забезпечує соціальний розвиток, збереження та підвищення культурного, наукового потенціалу, духовних цінностей:
Національний архівний фонд, архіви (архівні установи), документи з них, архівні підрозділи, архівні відділи та бібліотеки, об'єкти культури, мистецтва, у тому числі виняткової історичної, художньої, наукової чи іншої культурної цінності, що занесені чи підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання, а також об'єкти архітектури, меморіальні комплекси, заповідники, парки загальнонаціонального значення;
пам'ятки, включені до переліку пам'яток, що не підлягають приватизації; пам'ятки археології;
пам'ятки державної частини Музейного фонду України (музейні предмети, музейні колекції та музейні зібрання);
документи Державного бібліотечного фонду України; вихідні матеріали та фільмокопії, що зберігаються у фільмофонді; заклади культури, що забезпечують державні соціальні нормативи у сфері обслуговування населення закладами культури;
об'єкти культури, що належать до майнових комплексів установ Національної академії наук України;
майно підприємств, установ та організацій Національної академії наук України, галузевих академій наук, що використовується для виконання фундаментальних і прикладних досліджень, акції (частки, паї) господарських товариств, утворених на основі майнових комплексів Національної академії наук України, галузевих академій наук;
об'єкти освіти, крім навчальних закладів, майно яких вноситься до статутного капіталу публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з державного бюджету;
в) об'єкти, контроль за діяльністю яких з боку держави гарантує захист громадян від наслідків впливу неконтрольованого виготовлення, використання або розповсюдження небезпечних речовин:
ядерні матеріали, ядерні установки і об'єкти, призначені для поводження з радіоактивними відходами, які мають загальнодержавне значення;
полігони, будови, споруди та устаткування для захоронення твердих промислових та побутових відходів, скотомогильники;
г) об'єкти, які забезпечують життєдіяльність держави в цілому:
запаси державного резерву незалежно від його місцезнаходження, підприємства, установи і організації та інші об'єкти, що входять до системи державного резерву; майно Державної кримінально-виконавчої служби України;
майно підприємств, установ і організацій національної гідрометеорологічної служби; матеріали Державного інформаційного геологічного фонду України; матеріали та дані Державного картографо-геодезичного фонду України, топографо- геодезичні і картографічні матеріали, створені за кошти державного бюджету;
державні еталони, інші об'єкти, що забезпечують функціонування Державної метрологічної служби;
автомобільні дороги, крім тих, що належать підприємствам (до першого розгалуження їх за межами території цих підприємств);
магістральні залізничні лінії загального користування та розміщені на них технологічні споруди, передавальні пристрої, що безпосередньо використовуються для забезпечення процесу перевезень, а саме: залізничні станції та колії загального користування, тягові підстанції, контактна мережа та інші пристрої технологічного електропостачання, системи сигналізації, централізації, блокування та управління рухом поїздів, об'єкти і майно, призначені безпосередньо для виконання аварійно- відновлювальних робіт;
метрополітен, міський електротранспорт;
майно, що забезпечує цілісність об'єднаної енергетичної системи України та диспетчерське (оперативно-технологічне) управління, магістральні та міждержавні електричні мережі;
атомні електростанції, гідроелектростанції з греблями, що забезпечують водопостачання споживачам та проведення гідромеліоративних робіт;
магістральні нафто- і газопроводи та магістральний трубопровідний транспорт, що обслуговують потреби держави в цілому, підземні нафто- та газосховища;
майнові комплекси підрозділів пожежної охорони (пожежні депо, пости, адміністративні приміщення), транспортні засоби спеціального призначення, що забезпечують виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією пожеж, наслідків стихійного лиха;
об'єкти інженерної інфраструктури та благоустрою міст, інших населених пунктів, включаючи мережі, споруди, устаткування, які пов'язані з постачанням споживачам води, газу, тепла, а також відведенням і очищенням стічних вод;
акваторії портів, причали і пірси всіх категорій та призначень, огороджувальні та захисні гідротехнічні споруди, засоби навігаційного обладнання, системи сигналізації, портові системи інженерної інфраструктури та споруди зв'язку, енерговодопостачання та водовідведення, автомобільні дороги та залізничні колії (до першого розгалуження за межами території порту);
аеродроми та аеродромні об'єкти (злітно-посадкові смуги, руліжні доріжки, перони, системи посадки, наземні засоби зв'язку, навігації, спостереження, інші елементи аеродромів, що забезпечують безпеку польотів);
водосховища і водогосподарські канали комплексного призначення, міжгосподарські меліоративні системи, гідротехнічні захисні споруди; місця поховання.
Таким чином, комплекс будівель гідротехнічної споруди, який є об'єктом оренди за Договором оренди нерухомого майна № 1670 від 23.05.2013, не відповідає за технічними характеристиками і призначенням тим видам майна, що входять до переліку об'єктів, що не підлягають приватизації, наведеному у зазначеній статті Закону України «Про приватизацію державного майна».
Відтак, норма п.10.2. Договору оренди щодо недопущення приватизації об'єкту оренди за даним договором суперечила законодавству, чинному на момент укладення договору, що регулювали відповідні відносини приватизації, а також порушує гарантоване Конституцією України, ЦК України, ГК України та іншими законодавчими актами право позивача набувати право власності на майно за результатами приватизації державного та комунального майна, що має за собою наслідки визнання такого положення договору недійсним.
При цьому з огляду на відсутність впливу недійсності п. 10.2. Договору оренди на вчинення даного правочину в цілому, інші положення Договору оренди є дійсними.
Посилання відповідача на факт підписання Договору оренди сторонами свідчить про те, що ними досягнуто згоду щодо всіх його істотних умов, в тому числі щодо заборони здійснення приватизації вказаного майна в договорі не може бути підставою для відмови у задоволенні позову, з огляду на те, що нормами цивільного кодексу чітко визначено, що підставою для визнання договору недійсним (частини договору) є суперечність змісту правочину нормам чинного законодавства України на момент його укладення.
Посилання відповідача, як на підставу для відмови у позові на відсутність порушеного права позивача суд вважає необґрунтованим, оскільки встановлення заборони приватизації майна в п.10.2. Договору обмежує права саме орендаря, оскільки закон передбачає можливість приватизації майна, порушене право полягає в обмеженні позивача звернутися до органів, які здійснюють приватизацію майна.
Керуючись статтями 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсним пункт 10.2. Договору оренди нерухомого майна № 1670, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В.Я. 23 травня 2013 року, зареєстрованого в реєстрі за № 4716, укладеного між Територіальною громадою міста Житомира, в особі Житомирської міської ради (10014, м. Житомир, майдан Корольова, буд. 4/2, ідентифікаційний код 13576954), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомиркомунсервіс" (10020, м.Житомир, вул.Боргунська, буд. 50, ідентифікаційний код 38190789).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 14.06.21
Суддя Шніт А.В.
Віддрукувати:
1 - в справу
2 - позивачу (рек. з пов.) та на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1
3 - відповідачу (рек. з пов.) та на електронну пошту: mvk@zt-rada.gov.ua
4 - третій особі (рек. з пов.) та на електронну пошту: kpshtuchni_sporydu@ukr.net