61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
15.06.2021 Справа № 905/810/21
Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор'євій М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Запорізького обласного вузлу спеціального зв'язку Державного підприємства спеціального зв'язку, м.Запоріжжя
до відповідача: Головного управління ДПС у Донецькій області, м.Маріуполь, Донецька область
про стягнення 23854,31грн.
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Позивач, Запорізький обласний вузол спеціального зв'язку Державного підприємства спеціального зв'язку, м.Запоріжжя звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача Головного управління ДПС у Донецькій області, м.Маріуполь, Донецька область (ЄДРПОУ 43142826) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 23854,31грн., в тому числі: 21366,50грн. - основний борг, 1514,85грн. - інфляційні втрати, 972,96грн. - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовуються обставинами неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором на послуги поштового зв'язку спеціального призначення №19 від 29.05.2020.
Ухвалою від 12.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 01.06.2021.
28.05.2021 та 31.05.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшли: заява про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та відзив на позовну заяву.
01.06.2021 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою від 01.06.2021 відмовлено у задоволенні заяви відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, судове засідання відкладено на 15.06.2021.
10.06.2021 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив в якій позивач заперечує проти доводів та заперечень відповідача.
У засідання суду 15.06.2021 представники сторін не з'явились, про місце, дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином.
Згідно із частинами 1, 3 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 ГПК України, зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд
29.05.2020 між Державним підприємством спеціального зв'язку в особі директора Запорізького обласного вузла спеціального зв'язку Державного підприємства спеціального зв'язку та Головним управлінням ДПС у Донецькій області укладений договір №19 на послуги поштового зв'язку спеціального призначення (далі - договір), за умовами пункту 1.1. якого виконавець надає відправнику послуги поштового зв'язку спеціального призначення (вид діяльності за ДК 021:2015 (СРV2008) - 64100000-7 «Поштові та кур'єрські послуги») (надалі - послуги) - перевезення та доставка відправлень спеціального зв'язку, (надалі - відправлення), які відповідають вимогам спеціального зв'язку.
Відповідно до пункту 1.2. договору виконавець приймає від відправника відправлення для перевезення і доставки їх адресатам в міста і пункти, які обслуговує спецзв'язок України.
Згідно з пунктом 2.1. договору, виконавець зобов'язується приймати від відправника в приміщені Головного управління ДПС у Донецькій області за юридичною адресою: м.Маріуполь, вул.Італійська, 59 відправлення, які відповідають вимогам спеціального зв'язку та забезпечити перевезення та доставку цих відправлень до адресатів в терміни, згідно Переліку класів доставки відправлень ДПСЗ з м.Запоріжжя по території України (www.dpsz.ua).
Згідно з пунктом 2.4. договору відправник зобов'язується протягом 2-х робочих днів отримати акт на виконання послуг спецзв'язку відповідно до п.3.2.
Пунктом 3.1. договору передбачено, що за послуги виконавця по забезпеченню умов даного договору відправником сплачуються кошти згідно діючих тарифів на послуги спеціального зв'язку на день надання послуг.
Акт на виконання послуг спецзв'язку надається відправнику в приміщені спецзв'язку протягом 2-х робочих днів по закінченню кожного місяця та відповідний рахунок на оплату. Відправник здійснює оплату за послуги виконавця протягом п'яти банківських днів з моменту отримання рахунку та акту на виконання послуг спецзв'язку (пункт 3.2. договору).
Відповідно до пункту 3.5. договору відправник має право не підписувати акт на виконання послуг спецзв'язку у випадку порушення виконавцем умов договору, про що відправник повинен повідомити протягом 3-х днів. У разі не підписання відправником акту на виконання послуг спецзв'язку протягом 5-ти днів від дати його отримання та ненадходження, зазначеного в цьому пункті повідомлення, послуги вважаються наданими виконавцем належним чином, якісно та прийнятими відправником у повному обсязі.
Як визначено пунктом 3.6. договору послуги вважаються наданими належним чином та прийнятими відправником у повному обсязі і у випадку, якщо відправник не виконує свого обов'язку по отриманню рахунку та акту на виконання послуг спецзв'язку в приміщенні спецзв'язку протягом 2-х робочих днів по закінченню кожного місяця, як це передбачено п.2.4. та п.3.2. договору. Оплата в такому випадку повинна бути здійснена відправником не пізніше 5 (п'ятого) робочого дня місяця наступного за тим, в якому було надано послуги спецзв'язку.
Згідно з пунктом 3.7. договору орієнтовна вартість послуг за цим договором на 2020 рік складає 49900,00грн. в т.ч. ПДВ 8316,67грн.
Припинення надання послуг чи розторгнення даного договору не звільняє відправника від сплати заборгованості (пункт 7.3. договору).
Цей договір набуває чинності з дати підписання і діє до 31.12.2020 року (пункт 8.1. договору).
За твердженнями позивача згідно з умовами договору та замовлення відповідача, позивачем було прийнято відправлень на загальну суму 71266,50грн.
На оплату вказаних послуг відповідачу було направлено рахунок та акт на виконання послуг за період з 01.05.2020 по 31.05.2020.
На підтвердження виконання своїх зобов'язань за договором позивачем до матеріалів позовної заяви додані копії реєстрів на відправлення, квитанцій про прийняття відправлень.
Позивач зазначає, що відповідач у повному обсязі не розрахувався за послуги поштового зв'язку спеціального призначення, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 21366,50грн.
Претензією №08/13-483 від 23.10.2020 позивач звернувся до відповідача про сплату боргу в сумі 21366,50грн. Проте вказана претензія залишена відповідачем без задоволення.
Вказане стало підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 21366,50грн., та нарахованих на підставі статті 625 ЦК України 3% річних в сумі 972,96грн. та інфляційних втрат в сумі 1514,85грн.
У відзиві на позовну заяву відповідач вважаючи позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, вказує про те, що: єдиним документом пов'язаним з виконанням господарської операції передбаченої договором, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є акт на виконання послуг спецзв'язку від 09.09.2020 на суму 49900,00грн.; замовник послуг (відповідач), згідно вимог діючого законодавства України мав право укласти договір, отримати відповідні послуги та оплатити їх лише на суму (у межах) наданих йому бюджетних асигнувань. З приводу укладання додаткової угоди до договору стосовно збільшення об'єму послуг, що надаються та як наслідок збільшення вартості договору, позивач до відповідача не звертався.
Вирішуючи питання про належність обраного позивачем способу захисту, суд зазначає наступне.
Статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) закріплено право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу.
Відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Як вбачається з Витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач - Головне управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 43142826) перебуває в стані припинення з 20.10.2020 за рішенням засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.
Згідно із статтею 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.
Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (частина 5 статті 104 ЦК України).
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 110 ЦК України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.
Статтею 105 ЦК України передбачено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.
Таким чином, кожна вимога кредитора має бути розглянута та прийняте рішення, яке надсилається кредитору.
Згідно з частиною 8 статті 111 ЦК України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.
Одним з етапів ліквідаційної процедури є розрахунок з кредиторами, та після завершення яких до єдиного державного реєстру вноситься запис про припинення юридичної особи.
Слід зазначити, що після внесення до державного реєстру запису про припинення юридичної особи боргові вимоги до останньої не можуть бути пред'явленими. Стягнення заборгованості з юридичної особи, яка перебуває у стані ліквідації, поза межами встановленої Законом ліквідаційної процедури може надати перевагу одній особі над іншими, вимоги яких підлягають задоволенню в першу чергу. З наведеного слід дійти висновку, що виконання рішень про задоволення вимог кредиторів юридичної особи, яка перебуває у стані ліквідації, передбачено саме ліквідаційною комісією (ліквідатором) в ході ліквідаційної процедури, а не у порядку Закону України «Про виконавче провадження».
Так, статтею 112 ЦК України передбачено, що у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом; 2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності; 3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів); 4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги. Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги. Черговість задоволення вимог кредиторів за договорами страхування визначається законом. У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу юридичної особи звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи. Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.
Таким чином, несвоєчасне заявлення кредитором (позивачем) грошових вимог у процедурі припинення боржника (відповідача) впливає лише на порядок задоволення таких вимог.
Між тим, як встановлено судом, в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про звернення позивача до відповідача із заявою про включення його грошових вимог до реєстру вимог кредиторів з дотриманням строків, встановлених чинним цивільним законодавством.
Виходячи із змісту статті 112 ЦК України, у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право звернутися до суду з відповідним позовом до ліквідаційної комісії, що відповідає способу захисту права, встановленого статтею 20 Господарського кодексу України та статтею 16 Цивільного кодексу України.
Такого способу захисту порушеного особою, що припиняється, права кредитора як звернення із вимогами саме про стягнення заборгованості норми статей 104-112 ЦК України не передбачають.
У розрізі спірних правовідносин, судом також враховано правову позицію щодо застосування норм статей 104-112 ЦК України, що викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №487/3335/13-ц та постановах Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №924/478/16, від 01.08.2018 у справі №910/24157/16, від 20.01.2020 у справі №922/416/19 і ін.
У пункті 42 постанови Верховного Суду від 20.01.2020 у справі №922/416/19 Верховний Суд зазначає: "У постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у подібній справі №924/478/16 Суд погодився з висновками місцевого та апеляційного господарського судів щодо того, що позивачем відповідно до вимог статті 112 ЦК та з урахуванням приписів частини другої статті 16 ЦК України обраний не вірний спосіб захисту, оскільки жодна норма цивільного законодавства не вимагає додаткового звернення кредитора до суду з позовом про стягнення заборгованості до звернення з позовом про включення кредиторських вимог до проміжного ліквідаційного балансу боржника. Належним способом захисту прав кредитора у даному випадку є вимога про зобов'язання включення до проміжного ліквідаційного балансу боржника визнаних ним вимог, а не про стягнення з боржника грошових коштів. Звернення кредитора з позовом про стягнення заборгованості з боржника не вирішить спору щодо наявності чи відсутності підстав для включення цих вимог до ліквідаційного балансу особи, що припиняється.
Такі висновки Верховного Суду стосуються саме наслідків застосування до вимог кредиторів статті 112 ЦК України у процедурі ліквідації платоспроможної юридичної особи, про що зазначене у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №917/462/20.
Відомості про ліквідацію юридичної особи та строк пред'явлення вимог кредиторів в обов'язковому порядку вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та є публічно доступними.
В даному випадку, строк для розгляду вимог кредиторів було встановлено до 21.12.2020.
Як було зазначено, згідно із частиною 3 статті 112 ЦК України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.
Як встановлено в частині 4 зазначеної статті вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суд зазначає, що з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства") Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
Конвенцією визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги те, що заявлена вимога про стягнення з відповідача заборгованості за неналежне виконання зобов'язань за договором - є неефективним способом захисту, суд дійшов висновку, що позивачем у даному конкретному випадку, неправильно обрано спосіб захисту, оскільки жодна норма цивільного законодавства не вимагає додаткового звернення кредитора до суду з позовом про стягнення заборгованості до звернення з позовом про включення кредиторських вимог до проміжного ліквідаційного балансу боржника, що є самостійною підставою для відмови у позові.
Витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви, відповідно приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Відмовити у задоволенні позовних вимог Запорізького обласного вузла спеціального зв'язку Державного підприємства спеціального зв'язку, м.Запоріжжя до відповідача Головного управління ДПС у Донецькій області, м.Маріуполь, Донецька область про стягнення заборгованості у загальному розмірі 23854,31грн.
Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області.
Рішення складено та підписано 15.06.2021.
Суддя М.О. Лейба