61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
15.06.2021 м.Харків Справа № 905/704/21
Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервіс групп ЛТД”, м.Харків
до відповідача: Відділу культури Мирноградської міської ради, м.Мирноград, Донецька область
про стягнення 20815,99грн.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Сервіс групп ЛТД”, м.Харків, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача Відділу культури Мирноградської міської ради, м.Мирноград, Донецька область про стягнення 20815,99грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки електричної енергії споживачу №77/20-ЕЛ від 30.01.2020.
Ухвалою від 27.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; сторонам визначено строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.
Згідно з положеннями статті 248 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Відповідно до частині 2 статті 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Згідно з частинною 3 статті 252 ГПК України, якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відзиву на позовну заяву та заперечень проти розгляду справи у спрощеному позовному провадженні до суду не надходило.
Згідно із частиною 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 ГПК України, зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил частини 9 статті 165, статті 202 ГПК України.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд
30.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс групп ЛТД» (постачальник, позивач) та Відділом культури Мирноградської міської ради (споживач, відповідач) укладено договір №77/20-ЕЛ про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір), який відповідно до пункту 1.1 є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору.
Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі», Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312, та є однаковими для всіх споживачів (пункт 1.2. договору).
Згідно з пунктом 2.1. договору, за цим договором постачальник продає електричну енергію (активну) споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, підключених до електричних мереж у точках приєднання згідно переліку (Додаток 3), а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднання, яка є Додатком 1 до цього договору (пункт 3.1. договору).
Відповідно до пункту 3.3. договору, постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору.
Пунктом 5.1. договору, сторонами визначено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що зазначаються відповідно до наступного механізму: на момент підписання договору ціна електричної енергії дорівнює ціні, з якою постачальник переміг на торгах. В подальшому ціна електричної енергії може змінюватися виключно за згодою сторін. Сторона яка має бажання змінити ціну електричної енергії зобов'язана направити другій стороні мотивовану письмову пропозицію зміни ціни. Сторона не має права відмовитись від виконання договору через незгоду другої сторони зі зміною ціни, якщо їй не направлялась мотивована пропозиція, або мотивація була безпідставною. Загальна вартість цього договору на момент його укладання становить 730 111,20грн. з ПДВ.
Згідно з пунктом 5.2. договору спосіб визначення ціни електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника.
Для одного об'єкта споживача (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії.
Відповідно до пунктів 5.3., 5.4. договору, інформація про діючу ціну електричної енергії має бути розміщення на офіційному веб-сайті постачальника. Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором у тому числі у разі її зміни.
Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (пункт 5.5. договору).
За умовами пункту 5.7. договору, оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснення споживачем у строк 10 календарних днів з дня отримання рахунків, термін оплати може бути продовжений у залежності від бюджетного фінансування.
Відповідно до пункту 5.9. договору, у разі виникнення у споживача заборгованості за електричною енергією за цим договором споживач повинен звернутися до постачальника із заявою про складання графіка погашення заборгованості на строк не більше 10 місяців та за вимогою постачальника подати довідки, що підтверджують неплатоспроможність (обмежену платоспроможність) споживача. Графік погашення заборгованості оформлюється додатком до цього договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості. Укладання сторонами та дотримання споживачем графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від здійснення поточних платежів за цим договором.
Порядок звіряння фактичного обсягу спожитої електричної енергії на певну дату чи протягом відповідного періоду визначається відповідно до комерційної пропозиції, обраної споживачем (пункт 5.12. договору).
Цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, що викладена в Додатку №2 цього договору та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, в частині розрахунків до 31.12.2020 (пункт 13.1. договору).
Цей договір набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору, та сплаченого рахунку (квитанції) постачальника (пункт 13.2. договору).
Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб.
Доказів його розірвання або визнання недійсним, сторонами не надано.
В подальшому сторонами договору було укладено ряд додаткових угод, в тому числі і додаткову угоду №8 від 18.12.2020, якою сторони погоди продовжити строк дії договору на строк достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі.
За твердженнями позивача, на виконання умов договору відповідно до акту прийому-передачі електричної енергії №63 від 10.02.2021, копію якого додано до матеріалів позовної заяви, постачальник (позивач) передав, а споживач (відповідач) прийняв за січень 2021 року електроенергію в обсязі 8,303030 тис.кВт.год. в сумі 20 815,99грн. з ПДВ. Також позивачем надана копія акту звірки взаєморозрахунків станом за період 01.01.2020 - 01.03.2021 за підписом позивача та відповідача.
Факт отримання акту прийому-передачі електричної енергії відповідачем не заперечується та не спростовується.
Будь-яких зауважень чи застережень з боку відповідача, щодо акту прийому-передачі електричної енергії, в тому числі його підписання, суду не надано.
Вартість прийнятої електричної енергії споживачем у встановлений строк не сплачена, що призвело до порушення строків виконання грошових зобов'язань за договором.
Таким чином, у зв'язку з викладеними обставинами наявності непогашеної заборгованості з оплати вартості отриманої електроенергії за договором від 30.01.2020 №77/20-ЕЛ за січень 2021 року, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі та просить стягнути з відповідача заборгованість за договором в сумі 20815,99грн.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного:
Предметом доказування у даній справі є обставини щодо надання позивачем послуг з постачання активної електроенергії за укладеним із відповідачем договором та обставини щодо виконання/невиконання останнім своїх договірних зобов'язань з їх оплати.
Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Наведена норма кореспондується з положеннями пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів регулюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Згідно з пунктом 14 частини 1 статті 4 вказаного Закону учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, серед іншого, договір про постачання електричної енергії споживачу.
Умови постачання електричної енергії, права та обов'язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу (частини 7 статті 56 Законом України "Про ринок електричної енергії").
Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312, визначено, що договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг - це домовленість між постачальником універсальних послуг та побутовим або малим непобутовим споживачем, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачем у певний період часу постачальником універсальних послуг за цінами постачальника універсальних послуг.
Згідно зі статтею 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" електропостачальники мають право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.
Споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів (пункт 1 частини 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії", пп. 5.5.5 Правил).
За змістом частин 6, 7 статті 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 цього Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Як зазначено у пункті 4.13 Правил, для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.
У пункті 4.21 Правил встановлено, що оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватись згідно зі строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом. Зазначені строки не можуть бути меншими за 5 днів з дня надання платіжного документа споживачу.
Згідно з пунктом 5.7 договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк 10 календарних днів з дня отримання рахунка, термін оплати може бути продовжений у залежності від бюджетного фінансування.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем у січні 2021 року поставлено відповідачу електричну енергію на суму 20815,99грн., яка прийнята останнім, що підтверджується підписаним між ними актом №63 від 10.02.2021 прийому-передачі електричної енергії. В акті відображено за який місяць надана електроенергія та сума (з урахуванням ПДВ), належна до сплати за її споживання. Акт з боку відповідача підписаний без зауважень та заперечень.
Доказів існування між сторонами іншого договору на постачання електричної енергії матеріали справи не містять.
Проте внаслідок неналежного виконання споживачем (відповідачем) умов договору про постачання електричної енергії утворилась заборгованість в сумі 20815,99грн., існування якої підтверджено актом звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2020-01.03.2021, складеним та підписаним представником постачальника та представником споживача, підписи яких скріплено печатками.
Відповідач не був позбавлений можливості відмовитись від підписання цього акта. Заперечення відповідача щодо акта звірки розрахунків у матеріалах справи відсутні.
Суд зазначає, що акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату.
Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем.
Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 17.10.2018 у справі №905/3063/17, від 04.12.2019 у справі №916/1727/17, від 20.08.2020 у справі №902/959/19.
Продовження терміну оплати чи укладенням сторонами договору про реструктуризацію заборгованості, як це передбачено умовами договору, судом не встановлено та сторонами не доведено.
Доказів добровільної сплати вказаної заборгованості, а також доказів, які б спростовували обсяг спожитої відповідачем електроенергії, суду не подано.
Здійснивши аналіз вищенаведених умов договору, судом встановлено, що в договорі сторони дійшли згоди про те, що обов'язок зі сплати вартості електричної енергії настає у відповідача після отримання виставленого йому позивачем рахунку на оплату вартості спожитої електричної енергії, оформленого відповідно до нормативно-правових актів та положень договору.
Приймаючи до уваги викладені обставини та зазначені вище умови оплати, строк оплати поставленої позивачем активної електроенергії у січні 2021 року є таким, що настав.
Від відповідача не надходило заперечень щодо отримання акту та рахунку направлених позивачем, а також відповідачем не подавалися і заперечення або заяви щодо незгоди з визначеним обсягом переданої електроенергії та нарахованою позивачем сумою, пред'явленою відповідачу до оплати.
За вказаних обставин, враховуючи встановлення факту не виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за умовами договору щодо оплати вартості прийнятої у січні 2021 року (спожитої) електроенергії, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, в тому числі підписаним відповідачем актом звірки взаєморозрахунків за період 01.01.2020-01.03.2021 суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту електроенергію у січні 2021 року в сумі 20815,99грн. є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Також позивачем заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу:
Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 3 статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно положень статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.
У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Така позиція викладена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Клопотання іншої сторони про зменшення суми судових витрат в матеріалах справи відсутнє.
В підтвердження зобов'язань щодо витрат на правничу допомогу адвоката, позивачем надані: копія договору №20/1 про надання послуг з правничої (адвокатської) допомоги від 09.01.2020, укладеного між позивачем та адвокатом Макаровим С.О., копія акту приймання-передавання наданих послуг від 12.04.2021, копія дублікату квитанції №2608174422 від 12.04.2021, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН №000476 від 17.08.2018, копію ордеру серії СВ №1004716 від 09.01.2020, який виписано на підставі договору про надання правової допомоги №20/1 від 09.01.2020.
Згідно з актом приймання-передавання наданих послуг від 12.04.2021 адвокатом Макаровим С.О. клієнту ТОВ «Сервіс групп ЛТД» надані юридичні (адвокатські) послуги, в тому числі із складання позовної заяви про стягненням заборгованості за договором №77/20-ЕЛ від 30.01.2020.
Враховуючи висновок суду про обґрунтованість та доведеність позовних вимог, а також приймаючи до уваги, що підготовка позовної заяви у даній справі здійсненна адвокатом Макаровим С.О. на підставі договору про надання послуг з правової (адвокатської) допомоги від 09.01.2020, суд дійшов висновку про доведеність факту надання адвокатом послуг в межах даної справи та наявність правових підстав для стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 4000,00грн.
Керуючись статтями 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 126, 129, 165, 236-238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс групп ЛТД», м.Харків до відповідача Відділу культури Мирноградської міської ради, м.Мирноград, Донецька область про стягнення 20815,99грн., задовольнити.
Стягнути з Відділу культури Мирноградської міської ради (85320, Донецька обл., місто Мирноград, вулиця Дарко, будинок 2; код ЄДРПОУ 22039304) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс групп ЛТД» (61202, місто Харків, вулиця Цілиноградська, будинок 58А; код ЄДРПОУ 38772399) заборгованість в сумі 20815,99грн., судовий збір в сумі 2270,00грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області.
Рішення складено та підписано 15.06.2020.
Суддя М.О. Лейба