61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
14.06.2021 Справа № 905/622/21
Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ, в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця», м.Дніпро, Акціонерного товариства «Українська залізниця»
до Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м.Маріуполь Донецької області,
про стягнення штрафу у розмірі 94' 185,00грн,
без повідомлення (виклику) учасників справи -,
Акціонерне товариство «Українська залізниця», м.Київ, в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про стягнення штрафу у розмірі 94' 185,00грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невідповідність фактичної маси вантажу у вагоні №53054573, зазначеній у накладній №51083509, що підтверджується складеним комерційним актом №463003/100 від 08.10.2020.
Ухвалою господарського суду від 12.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/622/21; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Сторони належним чином повідомлялися про порушення провадження у справі, про що свідчать наявні у матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень.
28.04.2021 через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив №09/98 від 23.04.2021 на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог, посилаючись на відсутність у матеріалах справи штатного розпису станції Пологи РФ «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на підтвердження повноважень осіб, що підписали спірний комерційний акт. Відповідач також вказує на наявність підстав для зменшення розміру заявлених штрафних санкцій.
17.05.2021 через канцелярію суду від представників Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» надійшла відповідь на відзив №13-04/315 від 13.05.2021, у якій просять суд поновити строк на подачу відповіді на відзив та долучити її до матеріалів справи, задовольнити позов у повному обсязі, заперечують проти зменшення розміру штрафу.
Ухвалою господарського суду від 28.05.2021 поновлено Акціонерному товариству «Українська залізниця», м.Київ, в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця», м.Дніпро, Акціонерного товариства «Українська залізниця» пропущений процесуальний строк на подання відповіді на відзив, отже він приймається судом до розгляду.
Відповідно до ст.248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд ВСТАНОВИВ:
07.10.2020 Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (вантажовідправник) зі станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці відправило вантажоодержувачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Шипінг» на станцію Миколаїв-вантажний Одеської залізниці за залізничною накладною №51083509 у вагоні №53054573 вантаж - "чугун передельный рядовой".
При оформленні вказаної залізничної накладної маса вантажу визначена вантажовідправником, що підтверджується графою 24 перевізного документу, так відповідачем вказано масу вантажу у вагоні №53054573 - 69950кг, також у накладній зазначено, що вантаж перевозиться у супроводженні провідника відправника; вантаж розміщено і закріплено згідно з п.5.5. гл.3 Додатка 3 до СМГС; вантаж навалом.
Згідно з п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Статтею 52 Статуту залізниць України визначені випадки, коли на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу.
08.10.2020 під час прибуття вагону №53054573 з вантажем на проміжну станцію Пологи Придніпровської залізниці на підставі актів загальної форми №1367/1П, №30391 від 08.10.2020 вказаної станції було здійснено перевірку маси вантажу, під час якої виявлено, що маса вантажу у спірному вагоні не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, у зв'язку з чим був складений комерційний акт №463003/100, відповідно до якого за результатами переважування на справних 150-тонних електронних вагах №89 станції Пологи (повірка 03.09.20), у вагоні №53054573 виявилось - маса брутто 94320кг, нетто - 72420кг, тара - 21900кг, що більше маси зазначеної у документі на 2470кг та понад вантажопідйомність вагона на 2420кг.
У вказаному комерційному акті також зазначено, що навантаження згідно документу п.5.5. гл.3 Додатка 3 до СМГС. Навантаження навалом нижче бортів. Виїмки, заглиблення відсутні, окреслення без порушень. Вагон прибув у супроводі провідника відправника Пучков А.А. Розвантажувальні люка зачинені на запірний механізм. Перекосу кузова немає, люка закриті. Вагон у технічному стані справний.
За змістом "Розділу Д" комерційного акту контрольне зважування вантажу проводилося агентом комерційним Чубар С.В. в присутності начальника станції Чистов В.Є., начальника вантажного р-ну Прокопенко Л.О., приймальника поїздів Довбій І.М., ст. ОВР Черниш А.В., провідника відправника Пучков А.А.
Комерційний акт №463003/100 від 08.10.2020 підписаний начальником станції Чистов В.Є., начальником вантажного р-ну Прокопенко Л.О., агентом комерційним Чубар С.В.
Вказані у комерційному акті результати зважування підтверджуються випискою з книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах від 20.07.2020 станції Пологи Придніпровської залізниці та протоколами зважування вагонів від 08.10.2020 та від 14.10.2020.
Згідно наявного в матеріалах справи технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки №89 станції Пологи Придніпровської залізниці дата прийняття ЗВВТ в експлуатацію - 26.10.2007, міжпровірочний інтервал ЗВВТ становить 6 місяців, інтервал між оглядами-перевірками - 3 місяці; державна повірка здійснювалась 03.09.2020, ваги придатні для зважування. Тобто ваги, на яких проводилось контрольне переважування вантажу, проходили своєчасну перевірку та повірку.
Представником відповідача не надано доказів, які б викликали сумніви у достовірності показів зазначеного засобу ваговимірювальної техніки.
Після перевантаження надлишку вантажу у вагон №64417306, що підтверджується актом загальної форми №3033/В від 15.10.2020, спірний вантаж було відправлено за досильною накладною №46898052 на станцію призначення Миколаїв-вантажний Одеської залізниці.
Відповідно до п.12 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002р. №334, якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі "Є" комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: "Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено". Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається.
При невідповідності відомостей, указаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявились під час перевірки вантажу, багажу або вантажобагажу, складається новий комерційний акт.
Так, на станції призначення був заповнений розділ "Є" комерційного акту №463003/100/240 від 08.10.2020 про те, що при переважуванні вантажу різниця проти цього акту не виявлена.
Посилаючись на положення статей 118 та 122 Статуту залізниць України, позивач нарахував та пред'явив до стягнення з відповідача штраф за невірно зазначену масу вантажу у розмірі п'ятикратної провізної плати за спірний вантаж у розмірі 94' 185,00грн.
Вказані обставини і стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:
Згідно ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст.173-175 Господарського кодексу України.
Як встановлено ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Як зазначено в ст.6 глави 1 Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Згідно ч.2 ст. 908 Цивільного кодексу України та ч.5 ст.307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту).
Статтею 37 Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст.5 Статуту).
Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1. розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №863/5084, а також ст.23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п.2.1 та п.2.2, графи "Маса вантажу, визначена відправником, кг" та "Спосіб визначення маси" заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно ст.37 Статуту та п.5 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №861/5082, визначається відправником.
Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п.2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника. Так, правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.24 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Згідно ч.1 ст.129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Для засвідчення обставини невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах законодавцем у ст.129 Статуту визначено складання комерційного акту. Таким чином, підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника є обставини, викладені у комерційному акті.
Отже, допустимими доказами неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення для отримання вантажоодержувачем, в розумінні ч.1 ст.77 ГПК України, є належно складені працівниками залізниці комерційні акти за наслідком контрольного зважування вантажу, який було здано до перевезення залізницею.
Пунктом 10 Правил складання актів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002р. N334, передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажною двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акту можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Таким чином, комерційний акт повинні підписати три працівники залізниці. Однак, зазначена норма не виключає можливості залучення до складення комерційного акту й інших працівників залізниці.
Така правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду від 01.06.2018р. у справі №910/3930/17 та від 18.06.2018р. у справі №910/11397/17.
Як було зазначено вище, комерційний акт №463003/100 від 08.10.2020 підписаний начальником станції Чистов В.Є., начальником вантажного району Прокопенко Л.О., агентом комерційним Чубар С.В. Таким чином, при підписанні спірного комерційного акту з боку залізниці було дотримано усі імперативні вимоги Правил складання актів.
У підтвердження кола працівників станції, які мають право підписувати комерційні акти, позивачем надані суду копії:
- наказу №21 від 11.02.2020 про призначення відповідальних працівників станції Пологи бути уповноваженими особами на підписання від імені залізниці комерційних актів, у тому числі агента комерційного Чубаря С.В.;
- посадової інструкції №3293 від 25.02.2020 агента комерційного станції Пологи Чубаря С.В., що затверджена 25.02.2020 начальником станції Пологи Чистовим В.Е.
Посадовою інструкцією агента комерційного станції Пологи Чубаря С.В серед переліку завдань та обов'язків, зокрема, визначено повноваження на огляд поїздів в комерційному відношенні з метою виявлення та усунення комерційних несправностей, які загрожують безпеці руху поїздів і схоронності вантажів, що перевозяться.
Суд відзначає, що начальник станції та начальник вантажного району мають повноваження на підписання комерційних актів в силу прямої вказівки в п.10 Правил складання актів.
Таким чином, з огляду на наявні у справі докази, наявний в матеріалах справи комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнається судом належним доказам на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній, фактичній масі вантажу, а заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву не спростовують викладене вище.
Підставою позову є обставини, які підтверджують правову позицію позивача щодо неправильного зазначення у накладній маси вантажу. З позиції процесуального права ці та інші обставини становлять предмет доказування.
Так, статтею 77 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
- письмовими, речовими і електронними доказами;
- висновками експертів;
- показаннями свідків.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом (частини 1 - 2 статті 91 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).
Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Слід зазначити, що правило належності доказів обов'язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб'єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Питання про прийняття доказів спершу повинно вирішуватися під час їх представлення суду. Однак остаточно може з'ясуватися неналежність доказу і на подальших стадіях, під час їх оцінки судом, аж до проголошення рішення.
Мета судового дослідження полягає у з'ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у визначенні прав та обов'язків (відповідальності) осіб, які є суб'єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв'язок із фактами, що підлягають установленню. Отже, належність доказів нерозривно пов'язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.
Належність доказів по суті це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання.
Враховуючи описані вимоги процесуального законодавства, у даному спорі належними та допустимими доказами неправильного зазначення маси вантажу у перевізному документі є документи (їх копії), що вимагаються законом. При цьому, такі докази мають бути отримані у законний спосіб. Саме такі докази і були оцінені судом в ході розгляду цієї справи.
Відповідач у відзиві не обґрунтував свою позицію у відзиві відносно того, з яких саме підстав наказ №21 від 11.02.2020 не може бути прийнятий судом у якості допустимого доказу у справі відносно визначення кола відповідальних працівників залізниці на підписання комерційних актів. Вказаний наказ підписаний посадовою особою - начальником станції, відтак не має підстав ставити під сумнів викладені у ньому відомості.
Згідно з п. 9 Правил складання актів особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть встановлену законом відповідальність. Спірний комерційний акт в тому числі підписаний начальником станції, отже своїм підписом посадова особа - керівник станції підтвердив викладені у ньому обставини.
Суд відзначає, що наявним в матеріалах справи актом підтверджується відсутність слідів доступу до вантажу, відсутність виїмок, заглиблень, тощо. Викладені обставини дають підстави вважати що саме відправник неправильно зазначив масу вантажу у спірній накладній. Відповідач не спростував фактів, встановлених у розділі “Д”, “Є” комерційного акта №463003/100/240 від 08.10.2020, суду не додано ніяких доказів, які б ставили під сумнів дані, зазначені у доданих до позову документах, зокрема у комерційному акті.
Таким чином, факт невірного зазначення маси вантажу підтверджується матеріалами справи та не спростований відповідачем належними та допустимими доказами.
Згідно з п.5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. за № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 № 863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Згідно із ст.122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.
Враховуючи, що провізна плата за перевезення вантажу у спірному вагоні складала 18' 837,00грн., позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача штраф в сумі 94' 185,00грн. Судом встановлено, що розрахунок суми штрафу є арифметично вірним, та відповідає ст.ст.118, 122 Статут залізниць України.
Щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд зазначає наступне.
Позиція відповідача щодо зменшення розміру штрафу обґрунтована здійсненням підприємством господарської діяльності в умовах проведення антитерористичної операції; фінансовими результатами підприємства; дебіторською заборгованістю; соціальною відповідальністю підприємства, сплатою обов'язкових податків і зборів; а також відсутність збитків у позивача.
Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з ч.1 ст.233 Господарського суду України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст.86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що зменшення розміру неустойки є правом суду, при реалізації якого повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість такого випадку. При цьому, саме на відповідача покладається обов'язок довести винятковість конкретного випадку та надати відповідні належні та допустимі докази на підтвердження цього.
У розумінні приписів ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд також зауважує на тому, що позивач є також господарюючим суб'єктом як і відповідач та несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.
Підприємництвом, за положеннями ст.42 Господарського кодексу України, є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
При цьому здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.
Наданий відповідачем звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за перше півріччя 2020 року відображає лише фінансові результати товариства за 2020 рік, у той час як клопотання про зменшення штрафних санкцій заявлено в 2021 році. До того ж, вказаний фінансовий документ не відображає загальне матеріальне становище товариства, його активи.
Суд вважає за необхідне звернути увагу також на наступне.
Частиною 5 статті 307 Господарського суду України, яка кореспондується із частиною 4 статті 909, статтею 920 Цивільного кодексу України, встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів за цими перевезеннями визначаються транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Отже, норми Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які регулюють в тому числі питання відповідальності за наслідки неправильного зазначення вантажовідправником у накладній маси вантажу.
В даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає зі зазначених положень Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року №457, якими чітко визначено розмір штрафу.
Відповідно до пункту 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).
Відтак, недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України. При цьому, при застосуванні статті 118 Статуту залізниць слід мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених у цій статті порушень, встановлених залізницею на станції призначення або під час перевезення та на станції відправлення після пред'явлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки. Положення статті 122 Статуту залізниць України не пов'язує стягнення штрафу з наявністю (відсутністю) наслідків у перевізника від неправильності відомостей, зазначених у накладній, чи з наявністю вини вантажовідправника.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 05.02.2019р. у справі № 914/2339/17, від 12.02.2018р. у справі №906/434/17.
Судом також враховано, що розмір штрафу за дане правопорушення визначений Кабінетом Міністрів України і підстав вважати його надмірно великим у порівнянні з допущеним правопорушенням у суду не має.
Крім того суд приймає до уваги, що спірним комерційним актом засвідчено факт навантаження понад вантажопідйомність вагону, що є загрозою безпеки пуху.
Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави для зменшення розміру штрафних санкцій.
Враховуючи викладене, оскільки саме відповідач, як вантажовідправник, визначає масу вантажу, заповнює і підписує накладну, а згідно статті 24 Статуту саме вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, вимоги позивача до відповідача є обґрунтованими, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача повністю.
Керуючись ст.ст.12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 236-238, 247, 252 ГПК України, господарський суд, -
В И Р I Ш И В:
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ, в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про стягнення штрафу у розмірі 94' 185,00грн - задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Левченка, буд.1; код ЄДРПОУ 00191129) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» (49038, Дніпропетровська область, м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, буд.108; код ЄДРПОУ 40081237) штраф у розмірі 94' 185,00грн; судовий збір в розмірі 2270грн.00коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 ГПК України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень ГПК України).
Повний текст рішення, у зв'язку з перебуванням судді Макарової Ю.В. у відпустці з 07.06.2021 по 11.06.2021 включно, складено та підписано 14.06.2021.
Суддя Ю.В. Макарова