61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
09.06.2021 Справа № 905/85/21
Господарський суд Донецької області у складі судді Аксьонової К.І. за участю секретаря судового засідання Парахотіна Ю.А., розглянувши справу
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ, в особі регіональної філії «Донецька залізниця», м. Лиман, Донецька область
до відповідача Управління соціального захисту населення Покровської міської ради Донецької області, м. Покровськ, Донецька область
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Покровської міської ради Донецької області, м. Покровськ, Донецька область
про стягнення збитків у сумі 818039,80грн
За участю представників:
від позивача: Єрьомичева А.В., адвокат за довіреністю від 20.05.2021
від відповідача: представник не з'явився
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 в порядку самопредставництва (в режимі відеоконференції)
Позивач, Акціонерне товариство «Українська залізниця», м. Київ, в особі регіональної філії «Донецька залізниця», м. Лиман, Донецька область, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Управління соціального захисту населення Покровської міської ради Донецької області, м. Покровськ, Донецька область, (з урахуванням клопотання позивача про заміну відповідача) про стягнення збитків у сумі 818039,80грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач ухиляється від здійснення відшкодування компенсаційних виплат за пільгове перевезення окремих категорій громадян залізничним транспортом за період 2017-2018, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевих бюджетів.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадах, зокрема справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
У відносинах щодо розрахунку із залізницею за пільгове перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, головні розпорядники державних коштів на фінансування соціальних програм виступають не як суб'єкти владних повноважень, а як боржники у зобов'язальних господарських правовідносинах. Отже, правовідносини у цій справі не є публічно-правовими, а тому спір має розглядатися за правилами господарського судочинства.
Аналогічну позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.03.2020 у справі №904/94/19 (п.6.41).
Відповідач проти позову заперечує, посилається на те, що у 2017 не було розроблено та прийнято рішення про затвердження порядку, який би визначив механізм проведення відшкодування витрат за пільгове перевезення, а тому в 2017 році видатки місцевих бюджетів на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян передбачено не було; відсутність бюджетних асигнувань та укладеного між сторонами договору унеможливлює виконання зобов'язань з погашення збитків; зазначає, що облікові форми на відшкодування витрат, які направляла залізниця, не відповідають вимогам затвердженого рішенням №7/50-16 від 17.01.2018 Покровської міської ради Порядку відшкодування витрат за безкоштовне перевезення пільгових категорій населення міським автомобільним транспортом приміського сполучення загального користування в частині неможливості здійснити персоніфікацію пільговиків, які скористалися послугами залізниці; вказує на недоведеність заявленої до стягнення суми компенсації за пільговий проїзд, оскільки не надавались помісячна станційна звітність, на підставі якої складається облікова форма;просить застосувати позовну давність.
Позивач у відповіді на відзив зазначає про те, що перевезення пасажирів на пільгових умовах виконано залізницею на виконання імперативних законодавчих вказівок; законодавством не передбачена залежність відшкодування вартості послуг від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету; відповідач в силу закону має відшкодувати за рахунок бюджетних коштів понесені витрати позивачу; позовна давність не пропущена.
Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Покровської міської ради Донецької області (залучена до участі у справі ухвалою суду від 11.03.2021) надійшли письмові пояснення, в яких третя особа заперечує проти позовних вимог; зазначає, що органи місцевого самоврядування, виходячи з фінансової спроможності місцевого бюджету, можуть виділити кошти на компенсацію проїзду залізничним транспортом відповідно до ст.91 Бюджетного кодексу України, однак таке фінансування не є його обов'язком, адже більшість пільг гарантує саме держава; згідно п.4 ст.48 Бюджетного кодексу України зобов'язання, прийняті на себе учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом України та Законом України «Про Державний бюджет України» (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів; прийняття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства; витрати бюджету на покриття цих зобов'язань не здійснюються; відсутність укладеного між сторонами договору унеможливлює виконання зобов'язань з погашення збитків; облікові форми, які направляла залізниця відповідачу, не відповідали вимогам затвердженого рішенням від 17.01.2018 Покровської міської ради Порядку відшкодування витрат за безкоштовне перевезення пільгових категорій населення міським автомобільним транспортом та залізничним транспортом приміського сполучення загального користування, що унеможливлювало проведення розрахунків; наявність збитків позивачем не доведена, оскільки надані облікові форми не містять достатньої інформації для перевірки осіб щодо наявності прав на пільгове перевезення; від позивача не надходили рахунки на відшкодування суми за пільговий проїзд за період з 2017-2018. Просить застосувати позовну давність.
Розгляд справи здійснено в порядку загального позовного провадження. Провадження у справі відкрито ухвалою Господарського суду Донецької області від 18.01.2021; підготовче засідання призначено на 11.02.2021 з подальшим відкладанням на 25.02.2021.
Ухвалою суду від 25.02.2020 за клопотанням позивача замінено первісного відповідача, Покровську міську раду Донецької області, на належного відповідача, Управління соціального захисту населення Покровської міської ради Донецької області; встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву; підготовче засідання призначено на 11.03.2021; за клопотанням нового відповідача ухвалою суду від 03.03.2021 розгляд справи №905/85/21 розпочато спочатку зі стадії відкриття провадження у справі; підготовчі засідання проведені 11.03.2021, 31.03.2021, 15.04.2021, 12.05.2021, 19.05.2021, 02.06.2021; строк підготовчого провадження у справі продовжувався на 30 днів; ухвалою суду від 02.06.2021 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 09.06.2021.
У судове засідання 09.06.2021 з'явились представники позивача та третьої особи (в режимі відеоконференції); представник позивача підтримав позовні вимоги; представник третьої особи заперечив проти позовних вимог. Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином; 08.06.2021 на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи; підстав для відкладення розгляду справи, виходячи з положень ст.202 Господарського процесуального кодексу України, суд не вбачає.
Виходячи з того, що під час розгляду справи судом було створено необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст.ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про розгляд справи по суті в даному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
За період 2017-2018 позивач здійснив перевезення пільгових категорій населення за пільговими тарифами.
На підтвердження здійсненого перевезення пільгових категорій населення за пільговими тарифами позивачем надані облікові форми про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного бюджету, а також загальні зведені відомості по типах пільг та квитків за 2017 - 2018 роки.
Відповідно до облікових форм про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевого бюджетів позивачем визначені періоди, категорії пільговиків, кількість оформлених пільгових проїзних квитків, сума недоотриманих коштів.
В облікових формах визначені категорії пільговиків: інваліди Великої Вітчизняної війни 1, 2, 3 групи та прирівняні до них особи (ІВВВ 1, ІВВВ2, ІВВВ3); учасники Великої Вітчизняної війни, бойових операцій (УВВВ); батьки військовослужбовців, які загинули чи померли (БЗВ); інваліди війни 1, 2, 3 групи та особи, які супроводжують в поїздах інваліда (ІВ1, ІВ2, ІВ3, СУПРІ); учасники бойових дій (УВУ); інваліди 1, 2, 3 групи та особи, які супроводжують інвалідів 1 групи (ІНВ, СІНВІ1); постраждалі внаслідок Чорнобильської аварії 1 категорії, учасники ліквідації, діти віком від 6-18 років, яким встановлена інвалідність пов'язана з Чорнобильською катастрофою (ЛЧАЕС, ДЧ-18), пенсіонери за віком (ПЕНС); ветерани: органів внутрішніх справ, військової служби (ВОВС); діти віком 6 до 18 років (до 23 років) з багатодітних сімей (ДИТС); діти-сироти і діти, які залишились без піклування батьків, віком від 16-18 років (ДС6-18); діти-інваліди віком від 6-18 років (Д16-18).
Відповідно до облікових форм за 2017 рік сума недоотриманих коштів з урахуванням податку на додану вартість склала: за січень 2017 - 15177,86грн; за лютий 2017 - 18724,11грн; - за березень 2017 - 28442,74грн; за квітень 2017 - 33027,91грн; за травень 2017 - 31711,40грн; за червень 2017 - 33557,48грн; за липень 2017 - 31458,12грн; за серпень 2017 - 32117,27грн; за вересень 2017 - 34838,60грн; за жовтень 2017 - 32959,26грн; за листопад 2017 - 7169,32грн; за грудень 2017 - 16249,98грн.
Відповідно до облікових форм за 2018 рік сума недоотриманих коштів з урахуванням податку на додану вартість склала: за січень 2018 - 20282,57грн; за лютий 2018 - 28087,93грн; за березень2018 - 26476,86грн; за квітень 2018 - 41936,49грн; за травень 2018 - 46922,16грн; за червень 2018 - 46625,21грн; за липень 2018 - 47498,56грн; за серпень 2018 - 49953,80грн; за вересень 2018 - 51649,58грн; за жовтень 2018 - 56818,35грн; за листопад 2018 - 46356,39грн; за грудень 2018 - 39997,85грн.
Загальний розмір недоотриманих коштів за перевезення залізничним транспортом пільгових категорій громадян за 2017-2018 склав 818039,80грн. Вказані облікові форми залізницею направлялись розпоряднику коштів, що не заперечується відповідачем. Доказів повної або часткової компенсації позивачу вказаних сум матеріали справи не містять.
Позивач листом від 10.02.2017 звертався до Покровської міської ради з проханням ініціювати внесення на черговій сесії в порядок денний питання щодо відшкодування за перевезення залізничним транспортом приміського сполучення окремих категорій громадян, які відповідно до чинного законодавства України мають право на пільговий проїзд. У відповідь Покровська міська рада листом від 15.03.2017 повідомила позивача про те, що у зв'язку з відсутністю чіткого порядку, який би визначав механізм проведення відшкодування витрат на пільгове перевезення окремих категорій осіб, міською радою не розглядалось питання укладання договорів та виділення коштів з місцевого бюджету для компенсації збитків у 2017 році.
Листом від 26.02.2018 Покровська міська рад Донецької області повідомила залізницю про те, що рішенням Покровської міської ради Донецької області від 16.02.2018 №7/51-26 затверджено Порядок відшкодування витрат за безкоштовне перевезення пільгових категорій населення (без обмеження кількості осіб) м. Покровська, та селище Шевченко залізничним транспортом приміського сполучення загального користування, який визначає механізм надання пільг та здійснення відшкодування витрат за пільгові перевезення в залізничному транспорті приміського сполучення окремих пільгових категорій населення; звітна документація, яка буде надаватись розпоряднику коштів за іншою формою ніж тією, що передбачена порядком, прийматися до обліку не буде; зважаючи на відсутність бюджетних призначень на зазначені цілі, договір на даний час не можливо.
15.03.2018 позивач звертався до відповідача з проханням внести зміни у Порядок відшкодування витрат за безкоштовне перевезення пільгових категорій населення в частині виключення з порядку положень щодо зазначення у звітності адреси проживання/перебування пільговика та здійснювати перевезення відповідно до облікових форм.
Позивач також звертався до відповідача з претензією від 11.12.2019 про відшкодування заборгованості за перевезення пільгової категорії громадян за 2017 рік у розмірі 315434,05грн, у відповідь на яку відповідач листом від 10.01.2020 повідомив про неможливість відшкодування суми наданих послуг по пільговому перевезенню пасажирів за 2017 у зв'язку з тим, що в місцевому бюджеті за 2017 не були передбачені видатки на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремим категоріям громадян та не укладався договір.
Виплати з відшкодування витрат за перевезення пільгових категорій громадян позивач не отримав. Вказані обставини й стали підставою для звернення до суду з даним позовом. Розглядаючи спір по суті, суд виходить з такого.
За змістом п.п.1, 6 ст. Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо визначаються виключно законами України.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».
Статтею 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» передбачено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Соціальні пільги на пасажирські перевезення для ряду категорій громадян встановлено, зокрема, Міжурядовою Угодою про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них від 12 березня 1993 року, законами України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про охорону дитинства», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Відповідно до ч.6 ст.9 Закону України «Про залізничний транспорт» для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.
Норми вказаних законів, зокрема, закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії. Обслуговуючи категорію громадян України, які мають право на пільговий проїзд залізничним транспортом, залізниця не має права відмовити їм з підстав відсутності належного фінансування для подальшого відшкодування залізницям витрат на перевезення визначених категорій громадян. Разом з тим безумовний обов'язок залізничного перевізника надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондується з безумовним обов'язоком держави в особі її органів відшкодувати витрати з надання таких пільг перевізнику.
Забезпечуючи пільгове перевезення окремих категорій громадян, держава поклала на себе обов'язок відшкодовувати за рахунок державного або місцевого бюджетів збитки, понесені залізничним транспортом.
Згідно пп. «ґ» п. 3 ч.1 ст.91 Бюджетного кодексу України до видатків, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, в тому числі компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.
За змістом ст.ст. 89, 102 Бюджетного кодексу України видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року №256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» (далі - Порядок № 256).
Відповідно до п.3 Порядку № 256 головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Згідно з п.5 Порядку № 256 головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення).
В абзаці першому п.6 Порядку №256 зазначено, що фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі.
Отже розпорядником коштів бюджетного фінансування вказаних соціальних пільг у місті Покровськ Донецької області є Управління соціального захисту населення Покровської міської ради Донецької області, а відшкодування витрат, понесених внаслідок пільгового перевезення, здійснюється відповідачем за рахунок державних субвенцій.
Відповідно до п.8 Порядку № 256 головні розпорядники здійснюють у 5-денний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік компенсаційних виплат за пільговий проїзд категорій громадян.
Механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, а також субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на зазначені цілі, визначений Постановою Кабінету Міністрів України № 1359 від 16.12.2009 «Про затвердження Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян» (далі - Порядок № 1359).
Пунктом 2 Порядку №1359 визначено, що до пільгових перевезень залізничним транспортом (далі - пільгові перевезення) належать безоплатні перевезення або перевезення окремих категорій громадян зі знижкою, встановленою законодавством.
Відповідно до п.п.3, 4 Порядку № 1359 облік пільгових перевезень та визначення суми недоотриманих коштів від таких перевезень проводиться залізницями на підставі інформації автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями та реєстраторів розрахункових операцій про оформлені та видані пасажирам безоплатні або пільгові проїзні документи (квитки). Сума недоотриманих коштів обчислюється в автоматизованому режимі під час оформлення кожного безоплатного та пільгового проїзного документа (квитка) як різниця між повною вартістю проїзду, встановленою згідно з діючими тарифами для відповідного виду сполучення, маршруту прямування, категорії поїзда та вагона, і вартістю проїзду, що сплачує пасажир відповідно до наданих пільг.
Пунктом 5 Порядку № 1359 визначено, що інформація про оформлені та видані пасажирам безоплатні та пільгові проїзні документи (квитки) включається до місячної станційної звітності.
При цьому відповідно до п.7 Порядку № 1359 сума недоотриманих коштів включається до місячної станційної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний документ (квиток), незалежно від місця проживання (навчання) пасажира.
Як передбачено п.п.9 - 11 Порядку № 1359 на підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком. Для компенсації недоотриманих коштів облікова форма складається окремо для органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на цю мету державним бюджетом, та органу виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом. Залізниці не пізніше ніж 15 числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми. Головні розпорядники коштів, передбачених на компенсаційні виплати, після надходження їх на власні рахунки у п'ятиденний строк перераховують зазначені кошти відповідній залізниці.
Виходячи з положень Порядку 1359, облік пільгових категорій на залізничному транспорті здійснюється за виданими безкоштовними (пільговими) проїзними документами, які оформляються на підставі відповідного посвідчення за кожною категорією. Видача проїзних документів здійснюється через автоматизовану систему керування пасажирськими перевезеннями (АСК ПП УЗ) та реєстратори розрахункових операцій «Спекка-00».
Сума недоотриманих доходних надходжень розраховується автоматизовано за кожним пільговим (безкоштовним) квитком у залежності від маршруту прямування згідно з діючими тарифами та формується в місячну звітність.
На підставі станційної звітності залізниці формують облікові форми, відповідно до яких головним розпорядникам коштів виставляються рахунки.
В облікових формах зазначено фактичну кількість оформлених пільгових проїзних квитків та відповідну недоотриману суму коштів за перевезення фактичної кількості пільговиків.
Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Як вбачається з відомостей, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, Управління соціального захисту населення Покровської міської ради Донецької області є окремою юридичною особою, створеною і зареєстрованою у встановленому законом порядку, яка наділена цивільною правоздатністю і дієздатністю.
Частина друга ст. 218 Господарського кодексу України та ст.617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.
Чинним законодавством не передбачена залежність відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Закон України «Про залізничний транспорт» та Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 1196 від 27.12.2006, не передбачають будь-яких обмежень в наданні послуг з пільгових перевезень в разі відсутності коштів на зазначені цілі.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00), ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Таким чином перевезення пасажирів на пільгових умовах виконано залізницею не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі у силу закону має відшкодувати за рахунок бюджетних коштів понесені витрати позивачу.
Вказану правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 10.10.2018 у справі №904/9488/17, від 03.03.2020 у справі №904/94/19.
Наведеним спростовуються доводи відповідача про те, що оплата не була здійснена, оскільки з державного бюджету на 2017-2018 рік не виділено субвенцій місцевому бюджету в спірному розмірі на здійснення пільгового перевезення залізничним транспортом.
Посилання відповідача на відсутність в облікових формах ідентифікуючої інформації щодо осіб, які скористалися пільгами відповідно до Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 29 січня 2003 року № 117, суд відхиляє, оскільки надані позивачем до матеріалів справи щомісячні облікові форми за 2017-2018 роки відповідають затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2009 року №1359 типовій формі. Внесення додаткової інформації, про яку зазначає відповідач, затвердженою обліковою формою не передбачено.
Посилання відповідача на відсутність укладеного між сторонами договору на відшкодування вартості пільгового перевезення залізничним транспортом за 2017-2018 роки, судом відхиляються з огляду на те, що відсутність договору про відшкодування компенсаційних виплат за наданий пільговий проїзд не звільняє сторін від виконання господарського зобов'язання, оскільки зобов'язання сторін у цій справі, враховуючи приписи ст.174 Господарського кодексу України, виникають безпосередньо із законів України і не залежать від волевиявлення сторін.
З огляду на викладене, враховуючи той факт, що відповідач, який є розпорядником бюджетних коштів, не провів розрахунків за рахунок субвенцій з державного та місцевого бюджетів за пільгові перевезення окремих категорій громадян, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем збитків за перевезення пільгових категорій громадян за період 2017-2018 у розмірі 818039,80грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заявив про застосування строку позовної давності.
Відповідно до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України).
За приписами ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Як встановлено судом, Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» зверталось до відповідача з претензією від 11.12.2019 про відшкодування заборгованості за перевезення пільгової категорії громадян за 2017 рік у розмірі 315434,05грн, а відповідь на зазначену претензію було надано 10.01.2020. У відповіді на претензію зазначено про неможливість відшкодування суми наданих позивачем послуг по пільговому перевезенню пасажирів за 2017 у зв'язку з тим, що в місцевим бюджетом за 2017 не були передбачені видатки на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремим категоріям громадян та між сторонами не укладено договір.
Таким чином з часу отримання відповіді на претензію з 10.01.2020 належить рахувати трирічний строк позовної давності, встановлений ст.257 Цивільного кодексу України, оскільки згідно з ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.
Дійшовши такого висновку, суд зазначає про врахування правової позиції, яку наведено Верховним Судом у постанові від 20.03.2019 у справі №918/401/18.
З огляду на наведене та враховуючи день звернення позивача до суду з даним позовом (30.12.2020), суд зазначає, що позовні вимоги про стягнення збитків за 2017 рік заявлено позивачем в межах строку позовної давності.
Крім того, слід зазначити, що Постановою КМУ від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» установлено з 12 березня 2020 на всій території України карантин.
02.04.2020 набрав чинності Закон України від 30.03.2020 № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким розділ ХІІ «Прикінцеві положення» Цивільного кодексу України доповнено п.12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Наведене у сукупності свідчить про відсутність підстав для відмови у задоволенні позову з підстав спливу позовної давності.
Отже з урахуванням правомірністі та доведеністі матеріалами справи позовних вимог про стягнення збитків у сумі 818039,80грн за період 2017-2018, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
З огляду на задоволення позовних вимог витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 12270,60грн за приписами ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача. Доказів понесення інших судових витрат, крім судового збору, сторонами не надано.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Управління соціального захисту населення Покровської міської ради Донецької області (85300, Донецька область, м. Покровськ, вул. Поштова, 22, код ЄДРПОУ 25953161) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул.Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (84400, Донецька область, м.Лиман, вул. Привокзальна, 22, код ЄДРПОУ 40150216) збитки у сумі 818039,80грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 12270,60грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В судовому засіданні 09.06.2021 проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 15.06.2021.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається з урахуванням п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Суддя К.І. Аксьонова