15.06.2021 місто Дніпро Справа № 908/2958/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),
суддів Подобєда І.М., Кощеєва І.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Концерну "Міські теплові мережі" на рішення Господарського суду Запорізької області від 08.02.2021 (повний текст складений 10.02.2021, суддя Мірошниченко М.В.) у справі №908/2958/20
за позовом: Концерну "Міські теплові мережі", м. Запоріжжя
до відповідача: Приватного підприємства "СВЗ", м. Запоріжжя
про стягнення суми, -
Концерн "Міські теплові мережі" звернувся до Господарського суду Запорізької області із позовом про стягнення з Приватного підприємства "СВЗ" на свою користь 101 891,48 грн. боргу за відпущену теплову енергію та гарячу воду, 13 410,05 грн. пені, 2 634,61 грн. 3% річних, 1 853,35 грн. інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.02.2021 у справі №908/2958/20 провадження у справі в частині стягнення 81 705,28 грн. заборгованості за відпущену теплову енергію та гарячу воду, що виникла у період із листопада 2018 року по квітень 2019 року, закрито; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що у справі №908/2274/19 розглянуті по суті позовні вимоги Концерну "Міські теплові мережі" до Приватного підприємства "СВЗ" про стягнення 81 705,28 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію в гарячій воді за період з листопада 2018 року по квітень 2019 року; вказані позовні вимоги були заявлені з підстав фактичного постачання теплової енергії у нежитлове приміщення Приватним підприємством "СВЗ" по вул. Трегубенка, 5 у м. Запоріжжі за бездоговірного її споживання.
Місцевий господарський суд дійшов до висновку, що предмет та підстава заявленого позову у справі №908/2274/19 є тими ж самими, що й у справі №908/2958/20 (стосовно стягнення основного боргу за період із листопада 2018 року по квітень 2019 року у сумі 81705,28 грн., спір у справі № 908/2274/19 виник між тими ж самими сторонами, що й спір у справі №908/2958/20, тому провадження у справі в частині стягнення 81705,28 грн. заборгованості за відпущену теплову енергію та гарячу воду, що виникла у період із листопада 2018 року по квітень 2019 року підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, місцевим господарським судом вказано, що подання позивачем додаткових доказів у цій справі (розрахунок теплового навантаження, методика нарахування тощо) не свідчать про іншу підставу позову у справі № 908/2958/20, аніж у справі № 908/2274/19.
Місцевий господарський суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 20 186,20 грн. заборгованості за відпущену теплову енергію та гарячу воду у період із листопада по грудень 2019 року з огляду на недоведеність її позивачем. Як встановлено місцевим господарським судом, розрахунок теплового навантаження, який використовувався позивачем, складений у 2016 році, при складанні розрахунку приймалися вихідні дані: температура повітря у приміщенні 18 С0, розрахункова температура вуличного повітря мінус 22 С0. Між тим, доказів того, що у спірний період вказані вихідні дані (температура повітря) були саме такими, як зазначено у розрахунку, позивачем не подано та не обґрунтовано належними доказами застосування вказаного розрахунку у спірний період. Докази зняття показань приладів обліку теплової енергії у будинку за спірний період не подані.
Місцевим господарським судом зазначено, що позивачем також не подано доказів щодо наявності єдиної системи централізованого опалення нежитлового приміщення відповідача з житловим будинком по вул. Трегубенка, 5, зокрема, актів обстеження нежитлового приміщення.
Місцевий господарський суд дійшов до висновку, що у суду відсутні будь-які належні та допустимі у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України докази того, що відповідачу у період із листопада по грудень 2019 у належне йому нежитлове приміщення за адресою: м. Запоріжжя, вул. Трегубенка, 5 було відпущено теплову енергію та гарячу воду, а відтак і факт її фактичного споживання.
Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Концерн "Міські теплові мережі" звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 08.02.2021 у справі №908/2958/20 та ухвалити нове рішення, яким стягнути з Приватного підприємства "СВЗ" на користь Концерну "Міські теплові мережі" 101 891,48 грн. боргу за відпущену теплову енергію та гарячу воду, 2 634,61 грн. 3% річних, 1 853,35 грн. інфляційних втрат.
Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий господарський суд дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині 81 705,28 грн. заборгованості, посилаючись на те, що у позовній заяві у справі №908/2958/20 змінені підстави позову стосовно стягнення суми основного боргу у розмірі 81705,28 грн., зокрема приведений у відповідність розмір об'єкту постачання теплової енергії 481,1 кв.м, замість 138,1 кв.м, наданий розрахунок теплового навантаження від 28.07.2016 та методика нарахування належної до сплати суми за кожний місяць спірного періоду, надані докази отримання проекту договору та підтвердження надсилання та отримання його відповідачем; змінений предмет позовних вимог, так, у справі № 908/2274/19 була заявлена вимога про стягнення пені за період із липня по серпень 2019 року, а у справі №908/2958/20 пеня заявлена за період із 16.11.2019 по 11.03.2020.
Апелянт не погоджується із висновками суду про недоведеність належними доказами постачання теплової енергії відповідачу, зазначаючи, що в матеріалах справи наявні усі необхідні докази на підтвердження надання послуг, а саме копії рішень про початок та закінчення опалювальних сезонів 2018-2019, 2019-2020 років у м. Запоріжжя, копії витягу з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, копія проекту договору, копія розрахунку теплового навантаження, рахунки за спірний період та реєстр отримання документів на відпущену теплову енергію, що є достатнім підтвердженням позовних вимог.
Апелянт також посилається на Закон України "Про житлово-комунальні послуги" та Правила користування тепловою енергією, затверджені постановою Кабінету Міністрів Укапни від 03.10.2007 №1198 щодо обов'язковості укладення договору на постачання теплової енергії, платності наданих послуг.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.04.2021 (колегією суддів у складі: головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів Подобєда І.М., Кощеєва І.М.) відкрито апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги Концерну "Міські теплові мережі" на рішення Господарського суду Запорізької області від 08.02.2021 у справі №908/2958/20; розгляд скарги призначений у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, в порядку письмового провадження.
Приватне підприємство "СВЗ" відзиву на апеляційну скаргу не надало, про розгляд справи повідомлялося телефонограмою, яку отримано представником Приватного підприємства "СВЗ" Риженковою І.О. 16.04.2021 об 11:45 год.
Відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (частина 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України)
Враховуючи, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, апелянтом не наведено конкретних обставин справи, які перешкоджали б розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд здійснює перегляд оскаржуваного рішення суду першої інстанції без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків місцевого господарського суду, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 2.4 Статуту Концерну "Міські теплові мережі" основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією; предметом діяльності Концерну є, зокрема, виробництво теплової енергії, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємства, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут.
Основними функціями Концерну є: забезпечення розвитку теплофікаційного господарства та забезпечення тепловою енергією населення для комунально-побутових потреб, бюджетних установ і організацій, госпрозрахункових підприємств, інших об'єктів, розташованих в зоні діяльності Концерну; збір коштів за послуги теплопостачання зони діяльності Концерну (територія міста Запоріжжя) з метою централізованих розрахунків за енергоресурси.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" постачання теплової енергії (теплопостачання) здійснюється на підставі договору; споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
За приписами частини 2 статті 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Відповідно до статей 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Так, відповідно до частини 3 статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (статті 628, 629 Цивільного кодексу України).
Загальний порядок укладання господарських договорів визначений статтею 181 Господарського кодексу України, згідно з якою господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).
Відповідно до Інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 02.12.2020, Приватному підприємству "СВЗ" (відповідачу) належить на праві приватної власності об'єкт нерухомого майна: нежиле приміщення, ХІІІ підвалу літ. А-4 по вул. Трегубенка, буд. 5 у м. Запоріжжі площами 138.1 кв.м, 35.2 кв.м, 17.7 кв.м, 16.5 кв.м, 31.7 кв.м, 102.7 кв.м, 139.2 кв.м, а всього загальною площею 481,1 кв.м.
Матеріалами справи підтверджується, що 23.07.2019 Концерн "Міські теплові мережі" направив Приватному підприємству "СВЗ" лист від 21.07.2016 №4127/09-3, яким просив терміново звернутися до філії Концерну "Міські теплові мережі" Дніпровського району для укладання договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді на нежитлові підвальні приміщення загальною площею 481,1 кв.м по вул. Трегубенка, 5.
Листом від 03.08.2016 № 4376/09-3 Концерн "Міські теплові мережі" надіслав Приватному підприємству "СВЗ" 2 примірника підписаного і оформленого договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 100660 від 01.08.2016, який просив розглянути, підписати, завірити печаткою і 1 примірник повернути.
Приватне підприємство "СВЗ" листом від 10.09.2016 №1/16 на вказаний лист просило припинити постачання теплової енергії на об'єкт: нежитлове приміщення підвалу загальною площею 481,1 кв.м по вул. Трегубенка, 5.
Договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №100660 від 01.08.2016, який направлявся позивачем відповідачу, відповідачем не підписаний; доказів укладення договору у судовому порядку матеріали справи не містять.
Враховуючи наведені приписи законодавства наявність договору на відпуск енергії між сторонами у даному випадку є обов'язковим. Однак, як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується сторонами, договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді між сторонами у справі укладений не був.
При цьому, місцевим господарським судом зазначено, що відповідно до приписів статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України відсутність укладеного між сторонами договору купівлі-продажу теплової енергії не може бути підставою для звільнення споживача теплової енергії від обов'язку проведення розрахунку за фактично спожиту теплову енергію.
Концерн "Міські теплові мережі" просить стягнути з Приватного підприємства "СВЗ" на свою користь 101 891,48 грн. боргу за період із листопада 2018 року по квітень 2019 року та з листопада по грудень 2019 року за постачання теплової енергії у нежитлове приміщення загальною площею 481,1 кв.м за адресою: м. Запоріжжя, вул. Трегубенка, буд. 5, яке належить відповідачу на праві приватної власності.
На підтвердження заявленої до стягнення суми позивачем до матеріалів справи долучені копії рахунків та актів приймання-передачі теплової енергії надання послуг з централізованого постачання гарячої води за спірний період та реєстри їх поштового направлення відповідачу.
Так, за період із листопада 2018 року по квітень 2019 року позивачем виписані рахунки та складені акти на загальну суму 81705,28 грн.
Матеріалами справи підтверджується, що 22.08.2019 Концерн "Міські теплові мережі" звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "СВЗ" 96 522,37 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію в гарячій воді за період з листопада 2018 року по квітень 2019 року, вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №908/2274/19.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.11.2019 у справі №908/2274/19, яке набрало законної сили 29.11.2019, у задоволенні позову відмовлено.
Із рішення Господарського суду Запорізької області від 04.11.2019 у справі №908/2274/19 вбачається, що позивач звернувся до відповідача, як до власника нежитлового приміщення ХІІІ підвалу літ. А-4 (згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 24.06.2016 №62156483, копія якої залучено до матеріалів справи), яке знаходиться за адресою м. Запоріжжя, вул. Трегубенка, 5, із проханням про укладення договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, що підтверджується копією листа за вих. від 21.07.2016 №4127/09-3 (наданим позивачем до позовної заяви) без доказів направлення та отримання відповідачем. Станом на час розгляду цієї справи (№908/2274/19) в суді, між Концерном "Міські теплові мережі" та Приватним підприємством "СВЗ" відсутні врегульовані відповідним договором правовідносини з постачання теплової енергії у гарячій воді. Позивачем, як зазначено у позовній заяві, було відпущено теплову енергію відповідачу за період: з листопада 2018 року по квітень 2019 року на загальну суму 81 705,28 грн., що підтверджується рахунками та актами приймання-передачі теплової енергії, надісланими на адресу відповідача, що підтверджується реєстрами отримання документів за відпущену теплову енергію. Відповідач в період з листопада 2018 року по квітень 2019 року не виконав своїх зобов'язань по сплаті за спожиту теплову енергію та гарячу воду, заборгованість становить 81 705,28 грн., що підтверджується розрахунком основного боргу. У задоволенні позовних вимог Концерну "Міські теплові мережі" у справі №908/2279/19 було відмовлено у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.
Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача.
Місцевий господарський суд, проаналізувавши рішення Господарського суду Запорізької області від 04.11.2019 у справі № 908/2274/19, яке набрало законної сили, та матеріали справи, встановив, що господарським судом у справі №908/2274/19 розглянуті по суті позовні вимоги Концерну "Міські теплові мережі" до Приватного підприємства "СВЗ" про стягнення 81 705,28 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію в гарячій воді за період з листопада 2018 року по квітень 2019 року; вказані позовні вимоги були заявлені з підстав фактичного постачання теплової енергії у нежитлове приміщення Приватного підприємства "СВЗ" по вул. Трегубенка, 5 у м. Запоріжжі за бездоговірного її споживання.
Місцевий господарський суд дійшов до висновку, що предмет та підстава заявленого позову у справі №908/2274/19 є тими ж самими, що й у справі №908/2958/20 в частині стягнення 81 705,28 грн. основного боргу за період із листопада 2018 року по квітень 2019 року; спір у справі № 908/2274/19 та у справі №908/2958/20 виник між тими ж самими сторонами.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
За таких обставин місцевий господарський суд дійшов до висновку, що провадження у справі №908/2958/20 в частині вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 81 705,28 грн. заборгованості за відпущену теплову енергію та гарячу воду, що виникла у період із листопада 2018 року по квітень 2019 року підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Апелянт не погоджується із висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині 81 705,28 грн. заборгованості, посилаючись на те, що у позовній заяві у справі №908/2958/20 змінені підстави позову стосовно стягнення суми основного боргу у розмірі 81705,28 грн., зокрема приведений у відповідність розмір об'єкту постачання теплової енергії 481,1 кв.м, замість 138,1 кв.м, наданий розрахунок теплового навантаження від 28.07.2016 та методика нарахування належної до сплати суми за кожний місяць спірного періоду, надані докази отримання проекту договору та підтвердження надсилання та отримання його відповідачем; змінений предмет позовних вимог, так, у справі № 908/2274/19 була заявлена вимога про стягнення пені за період із липня по серпень 2019 року, а у справі №908/2958/20 пеня заявлена за період із 16.11.2019 по 11.03.2020.
Між тим, як правильно вказано місцевим господарським судом, сума заявлених вимог в частині стягнення 81 705,28 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію в гарячій воді за період з листопада 2018 року по квітень 2019 року у нежитловому приміщенні Приватного підприємства "СВЗ" по вул. Трегубенка, 5 у м. Запоріжжі у справі №908/2274/19 є тотожною сумі за аналогічний період у справі №908/2958/20, площа об'єкту нерухомості, на яку здійснювалося нарахування, є однаковою у вказаних справах. При цьому, подання позивачем додаткових доказів у цій справі (розрахунок теплового навантаження, методика нарахування) не свідчать про іншу підставу позову у справі № 908/2958/20, аніж у справі № 908/2274/19. Враховуючи, що місцевим господарським судом закрито провадження у справі в частині стягнення 81 705,28 грн. заборгованості, доводи апелянта про зміну періоду нарахування пені як доказ іншого предмету спору у справі №908/2958/20 відхиляється апеляційним господарський судом.
Згідно розрахунку теплового навантаження на опалення приміщення Приватного підприємства "СВЗ" за адресою: вул. Трегубенка, буд. 5, виконаного у 2016 році, максимальний тепловий потік на опалення приміщення загальною площею 481,1 кв.м складає 39371 ккал/год; вказаний розрахунок складений Концерном "Міські теплові мережі".
Концерном "Міські теплові мережі" надано методику нарахування за фактично відпущену теплову енергію за період з листопада 2018 року по грудень 2019 року, згідно з якою житловий будинок № 5 по вул. Трегубенка оснащений приладом обліку теплової енергії, розрахунок нарахування за опалення Приватного підприємства "СВЗ" проводиться згідно показникам будинкового приладу обліку пропорційно навантаження.
Згідно вказаної методики теплове навантаження приймалося - 39371 ккал/год. щомісяця.
Як правильно встановлено місцевим господарським судом, згідно з розрахунком теплового навантаження, складеним у 2016 році, приймалися вихідні дані: температура повітря у приміщенні 18 С0, розрахункова температура вуличного повітря мінус 22 С0.
Доказів того, що у спірний період вказані вихідні дані (температура повітря) були саме такими, як зазначено у розрахунку, позивачем не подано та не обґрунтовано належними доказами застосування вказаного розрахунку у спірний період. Докази зняття показань приладів обліку теплової енергії у будинку за спірний період не подані.
Також позивачем не подано доказів щодо наявності єдиної системи централізованого опалення нежитлового приміщення відповідача з житловим будинком по вул. Трегубенка, 5, зокрема актів обстеження нежитлового приміщення.
Відповідно до частини 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Тобто, саме Концерном "Міські теплові мережі" має бути доведено обсяг фактично спожитої відповідачем теплової енергії у спірний період.
Як зазначено у рішенні місцевого господарського суду, у суду відсутні будь-які належні та допустимі у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України докази того, що відповідачу у період із листопада по грудень 2019 року у належне йому нежитлове приміщення за адресою м. Запоріжжя, вул. Трегубенка, 5 було відпущено теплову енергію та гарячу воду у заявленому позивачем розмірі а відтак і факт її фактичного споживання у заявленому розмірі.
Акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період, які долучені до матеріалів справи, відповідачем не підписані. Належних доказів на підтвердження направлення актів приймання передачі-теплової енергії та рахунків відповідачу матеріали справи не містять. Подані позивачем реєстри відправлених рахунків, актів приймання-передачі т/енергії за листопад та грудень 2019 року не можуть вважатися такими доказами, оскільки складені позивачем, відмітки поштового відділення зв'язку щодо приймання до відправлення документів не містять, відповідних квитанцій поштових відділень зв'язку до матеріалів справи також не подано.
Рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального періоду 2019-2020 років, на які посилається позивач, лише підтверджують факт здійснення позивачем теплопостачання у м. Запоріжжі у спірному періоді, однак не доводять обсяг фактично поставленої відповідачу та спожитої ним теплової енергії.
Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Місцевий господарський суд дійшов до висновку, що позивачем не було доведено ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог.
Вирішуючи вказану справу по суті спору, місцевим господарським судом враховано, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини (факти), на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Таким чином, враховуючи вищевикладені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними. Позивачем не доведено належним чином факт поставки теплової енергії відповідачу у період: листопад - грудень 2019 року на суму 20 186,20 грн., відповідно, не доведена і заявлена до стягнення сума 20 186,20 грн. основного боргу.
Вимоги про стягнення з відповідача 13 410,05 грн. пені, 2 634,61 грн. 3% річних та 1 853,35 грн. втрат від інфляції також залишені судом без задоволення з огляду на те, що позивачем не доведено як виникнення, так і прострочення відповідачем грошового зобов'язання, а отже відсутня правова підстава для застосування положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". При цьому, місцевим господарським судом враховано, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.11.2019 у справі №908/2274/19 у задоволенні позовних вимог Концерну "Міські теплові мережі" про стягнення з Приватного підприємства "СВЗ" основного боргу за період із листопада 2018 по квітень 2019 року, на який були нараховані 3% річних, інфляційні втрати та пеня, було відмовлено у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.
Враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що заявлені позовні вимоги Концерну "Міські теплові мережі" про стягнення 20 186,20 грн. основного боргу, 13 410,05 грн. пені, 2 634,61 грн. 3% річних та 1 853,35 грн. втрат від інфляції не підлягають задоволенню у зв'язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.
Апелянт не погоджується із таким висновком місцевого господарського суду, посилаючись на те, що в матеріалах справи наявні усі необхідні докази на підтвердження надання послуг, а саме копії рішень про початок та закінчення опалювальних сезонів 2018-2019, 2019-2020 років у м. Запоріжжя, копії витягу з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, копія проекту договору, копія розрахунку теплового навантаження, рахунки за спірний період та реєстр отримання документів на відпущену теплову енергію, що є достатнім підтвердженням позовних вимог.
Між тим, апеляційний господарський суд не погоджується із такими доводами апелянта з огляду на те, що позивачем не доведено в установленому порядку факту поставки теплової енергії відповідачу у період: листопад - грудень 2019 року у заявленому розмірі, відповідно, не доведена і заявлена до стягнення сума 20 186,20 грн. основного борг за вказаний період.
Так, згідно методики нарахування за фактично відпущену теплову енергію за період з листопада 2018 року по грудень 2019 року, яку розроблено позивачем, житловий будинок № 5 по вул. Трегубенка оснащений приладом обліку теплової енергії, розрахунок нарахування за опалення Приватного підприємства "СВЗ" проводиться згідно показникам будинкового приладу обліку пропорційно навантаження.
Між тим, до матеріалів справи позивачем не надано жодного доказу на підтвердження заявленої до оплати кількості поставленої позивачем відповідачу теплової енергії. Враховуючи, що між сторонами не укладено договір про постачання теплової енергії, саме на позивача відповідно до Закону України "Про теплопостачання" покладений обов'язок довести обсяг фактично спожитої відповідачем теплової енергії у спірний період.
Апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду, що акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період, реєстри відправлених рахунків, акти приймання-передачі т/енергії за листопад та грудень 2019 року не підтверджують обсяг фактично спожитої відповідачем теплової енергії у спірний період, оплата за який (обсяг) є предметом спору у справі №908/2598/20, з огляду на те, що акти не підписані відповідачем (відсутнє погодження про спожитий обсяг теплової енергії).
Також апеляційним господарським судом враховується, що позивачем на підтвердження позовних вимог надані розрахунок теплового навантаження на опалення за 2016 рік та методику нарахування за фактично відпущену теплову енергію за період з листопада 2018 року по грудень 2019 року, однак не надано доказів їх дотримання при здійсненні нарахування обсягу спожитої відповідачем теплової енергії та, відповідно, її вартості.
Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині стягнення 81 705,28 грн. заборгованості та відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 20 186,20 грн. основного боргу, 13 410,05 грн. пені, 2 634,61 грн. 3% річних та 1 853,35 грн. втрат від інфляції
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.
Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
З огляду на викладене та керуючись ст. 129, ст. 275, ст. 276, ст. 282, ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Концерну "Міські теплові мережі" на рішення Господарського суду Запорізької області від 08.02.2021 у справі №908/2958/20 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 08.02.2021 у справі №908/2958/20 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Концерн "Міські теплові мережі".
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений - 15.06.2021.
Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна
Суддя І.М. Подобєд
Суддя І.М. Кощеєв
У зв'язку з припиненням відправлення поштової кореспонденції в Центральному апеляційному господарському суді, копії постанови Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2021 у справі №908/2958/20 поштою не надсилаються.
Надіслати копії цієї постанови на електронну адресу (згідно наявної в матеріалах справи інформації) Концерна "Міські теплові мережі" (lf.info@teploseti.zp.ua).
Про прийняття постанови Центрального апеляційного господарського суду від 15.06.2021 у справі №908/2958/20 повідомити Приватне підприємство "СВЗ" телефонограмою та/або шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті Центрального апеляційного господарського суду.