проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"15" червня 2021 р. Справа № 922/431/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Россолов В.В., суддя Слободін М.М.
розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
апеляційну скаргу Фермерського господарства "Олежське-Агро", (вх.№ 1119 Х/1)
на рішення Господарського суду Харківської області від 16.03.2021 (повний текст складено 16.03.2021), ухвалене без виклику сторін у складі судді Жельне С.Ч.,
у справі №922/431/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропром - Центр", м. Київ
до відповідача Фермерського господарства "Олежське-Агро", с. Дунине, Близнюківський район Харківської області
про стягнення 45 499,11 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропром - Центр" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Фермерського господарства "Олежське-Агро" про стягнення 45 499,11 грн, з яких: 3% річних - 21 555,08 грн, інфляційні втрати - 23 944,03 грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.03.2021 у справі №922/431/21 позов задоволено повністю, вирішено стягнути з Фермерського господарства "Олежське-Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропром - Центр" інфляційні втрати - 23 944 грн 03 коп., 3% річних - 21 555 грн 08 коп., витрати по сплаті судового збору - 2270 грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу - 2500 грн.
Не погодившись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач, який просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду, скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 16.03.2021 у справі №922/431/21 повністю і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропром - Центр" відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги Фермерське господарство "Олежське-Агро" зазначає, що рішення Господарського суду Харківської області від 16.03.2021 у справі №922/431/21 не узгоджується з приписами ст. 61 Конституції України, за змістом якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме правопорушення.
Апелянт наголошує, що присуджена за рішенням суду від 20.02.2021 у справі №922/3239/18 грошова сума не є грошовим зобов'язанням. А тому положення ст. 625 ЦК України не застосовуються до зазначених відносин.
Крім того, скаржник вказує, що розділом 4 договору сторони вже погодили відповідальність сторін за порушення зобов'язань, в якому не передбачено відповідальність покупця за несвоєчасне виконання судового рішення.
Зазначає, що відсотки за користування грошовими коштами, що передбачені ст. 625 ЦК України, які за умовами договору нараховуються за кожен день прострочення виконання зобов'язання підпадають під визначення пені, яка вже стягнута за рішенням суду від 20.02.2019.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 апеляційну скаргу Фермерського господарства "Олежське-Агро" на рішення Господарського суду Харківської області від 16.03.2021 у справі №922/431/21 залишено без руху, встановлено апелянту строк впродовж 10 днів з моменту отримання ухвали на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків.
Після усунення скаржником недоліків апеляційної скарги, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.04.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Олежське-Агро" на рішення Господарського суду Харківської області від 16.03.2021 у справі №922/431/21. Встановлено позивачу строк до 28.05.2021 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту. Встановлено сторонам строк до 28.05.2021 для подання заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання учасникам провадження. Розгляд апеляційної скарги Фермерського господарства "Олежське-Агро" на рішення Господарського суду Харківської області від 16.03.2021 у справі №922/431/21 ухвалено здійснювати без повідомлення учасників справи.
Відповідно до рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення копії ухвали Східного апеляційного господарського суду від 28.04.2021 судом встановлено, що сторони належним чином повідомлені про відкриття апеляційного провадження та розгляд справи в порядку письмового провадження.
Заперечення щодо розгляду справи в порядку письмового провадження від учасників справи до суду не надходило.
Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляцій скаргу та не надав його до суду. Враховуючи зазначене, а також положення ч. 9 ст. 165 та ч. 3 ст. 263 ГПК України, колегія суддів здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
07.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропром-Центр" (постачальник) та Фермерським господарством "Олежське-Агро" (покупець) було укладено договір поставки товару №278 від 07.05.2018, за яким постачальник зобов'язується поставляти покупцеві насіннєвий матеріал, продукцію сільськогосподарського та виробничо-технічного призначення (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість (п. 1 Договору) (т. 14 а.с. 38-40).
Найменування товару, його кількість, ціна й загальна вартість указуються в Специфікаціях, які підписуються повноважними представниками сторін і є невід'ємною частиною Договору (п. 2 Договору).
Відповідно до п. 3.1 Договору ціна партії та строки оплати вказуються у Специфікації. Згідно п. 3.5 Договору покупець зобов'язаний оплатити постачальникові товар у строки й у порядку, зазначеному в Специфікації, а також здійснити перерахування ціни товару в порядку, передбаченому дійсним Договором (Специфікацією).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропром-Центр" звернулося з позовною заявою до Господарського суду Харківської області про стягнення з Фермерського господарства "Олежське-Агро" 304377,03 грн - основного боргу, 77616,14 грн - відсотки за користування товарним кредитом, пеню - 15.212,76 грн, 3% річних - 1275,87 грн та 30% штрафу - 114.597,95 грн, а також судові витрати у розмірі 7696,20 грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.02.2019 у справі №922/3229/18 позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Фермерського господарства "Олежське-Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропром-Центр" 304377,03 грн - основного боргу, 77616,14 грн - відсотків за користування товарним кредитом, 15212,76 грн - пені, 1275,87 грн - 3% річних, 114597,95 грн - 30% штрафу та 7696,20 грн судового збору.
Рішення Господарського суду Харківської області від 20.02.2019 у справі №922/3229/18 не оскаржувалося та набрало законної сили.
На виконання зазначеного судового рішення було видано наказ від 19.03.2019 у справі №922/3229/18.
26.04.2019 постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюковим Ю.В. відкрито виконавче провадження ВП№59003350 з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 19.03.2019 у справі №922/3229/18 (т. 1 а.с. 13).
Відповідно до відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюковим Ю.В. від 18.10.2019 винесено постанову в межах виконавчого провадження ВП№59003350 про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі заяви стягувача.
Згідно з постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленко О.В. від 23.03.2020 відкрито виконавче провадження ВП№61629137 з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 19.03.2019 у справі №922/3229/18 (т. 1 а.с. 14).
У зв'язку з невиконанням відповідачем вказаного рішення, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропром-Центр" звернулося з даною позовною заявою.
Позивач у позовній заяві зазначає, що за період з моменту винесення рішення боржником відбулося часткове погашення заборгованості, а саме: 18.09.2019 було зараховано на рахунок позивача 10000 грн; 23.09.2019 було зараховано на рахунок позивача 10000 грн; 24.09.2019 було зараховано на рахунок позивача 10000 грн; 26.09.2019 було зараховано на рахунок позивача 10000 грн; 27.09.2019 було зараховано на рахунок позивача 10 000 грн; 30.09.2019 було зараховано на рахунок позивача 84416,62 грн; 07.10.2019 було зараховано на рахунок позивача 10 000 грн; 08.10.2019 було зараховано на рахунок позивача 10000 грн; 18.10.2019 було зараховано на рахунок позивача 10000 грн; 12.08.2020 було зараховано на рахунок позивача 126818,19 грн.
Враховуючи, що рішенням Господарського суду Харківської області від 20.02.2019 у справі №922/3229/18 було стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість на загальну суму 520775,95 грн, яка останнім не була сплачена, позивач звернувся з даним позовом, за яким просить стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних за період з 21.02.2019 (наступний день за днем винесення рішення по стягненню заборгованості) по 25.01.2021 включно.
Оскаржуваним рішенням позов задоволено повністю, вирішено стягнути з Фермерського господарства "Олежське-Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропром - Центр" інфляційні втрати - 23 944 грн 03 коп., 3% річних - 21 555 грн 08 коп., витрати по сплаті судового збору - 2270 грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу - 2500 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Господарського суду Харківської області від 20.02.2019 у справі № 922/3229/18 вирішено стягнути з Фермерського господарства Олежське-Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропром-Центр" 304377,03 грн - основного боргу, 77616,14 грн- відсотків за користування товарним кредитом, 15212,76 грн - пені, 1275,87 грн - 3% річних, 114597,95 грн - 30% штрафу та 7696,20 грн судового збору. З 18.09.2019 по 18.10.2019 на виконання рішення Господарського суду Харківської області від 20.02.2019 у справі №922/3229/19 відповідачем частково погашено суму заборгованості. За період з 21.02.2019 по 25.01.2021, тобто за період, який не був охоплений при стягненні інфляційних втрат і 3% річних за рішенням у справі №922/3229/18 позивачем нараховано інфляційних втрат 23 944,03 грн та 3% річних у розмірі 21 555,08 грн. Перевіривши розрахунок інфляційних втрат і 3% річних, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, а вимоги по їх стягненню такими, що підлягають задоволенню.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, місцевий суд зазначив, що обсяг наданих адвокатом послуг підтверджується наявними в матеріалах справи договором №2609-1/19 про надання правничої допомоги від 26.09.2019 з Додатком №1 до нього, актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 27.01.2021, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ЗР №21/1348 та платіжним дорученням №3228 від 27.01.2021.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки Господарським судом Харківської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як встановлено судом, рішенням Господарського суду Харківської області від 20.02.2019 у справі №922/3229/18 стягнуто з Фермерського господарства "Олежське-Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропром-Центр" 304377,03 грн - основного боргу, 77616,14 грн - відсотків за користування товарним кредитом, 15212,76 грн - пені, 1275,87 грн - 3% річних, 114597,95 грн - 30% штрафу та 7696,20 грн судового збору.
Рішення набрало законної сили 19.03.2019.
Судом враховується, що вказане рішення набрало законної сили та на час розгляду спору не скасовано. Отже, встановлені цим рішенням обставини мають преюдиціальне значення для вирішення даного спору, в якому беруть участь ті ж самі сторони та не підлягають доведенню повторно.
У даній справі позивачем нараховано 3% річних та інфляційні втрати на суму 520775,95 грн, яка була стягнута за рішенням суду та яка складається з:
304377,03 грн - основного боргу,
77616,14 грн - відсотків за користування товарним кредитом,
15212,76 грн - пені,
1275,87 грн - 3% річних,
114597,95 грн - 30% штрафу
7696,20 грн - судового збору.
Отже позивачем при здійсненні розрахунку до складу основної суми заборгованості, яка стягнута рішенням суду від 20.02.2019, також включено відсотки за користування кредитом, штраф, пеню, 3% річних та судовий збір, що суперечить вимогам чинного законодавства, адже відсотки за користування кредитом, штраф, пеня, 3% річних та судовий збір не є основним боргом, на який відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України можуть нараховуватися 3% річних та інфляційні втрати.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 03.07.2019 у справі № 910/1972/18.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом встановлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Статтею 625 ЦК України передбачені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання які поширюються на всі види грошових зобов'язань.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
За вимогами ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Таким чином, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, зокрема, і факту наявності боргу, встановленого рішенням суду.
Виходячи із положень ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.
Отже, у розумінні наведених приписів, позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
При цьому, базою (основою) для нарахування 3% річних та інфляційних втрат, згідно з вимогами наведеної норми, є сума основного боргу, необтяжена іншими нарахуваннями, що спростовує доводи заявника про зворотне.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.03.2018 у справі №914/712/16.
Разом з тим, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена у постанові від 04.06.2019 у справі №916/190/18.
У даному випадку зобов'язанням, на яке нараховуються 3% річних та інфляційні втрати у разі прострочення його виконання, є зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару.
Отже, рішення Господарського суду Харківської області від 20.02.2019 у справі №922/3229/18 не є підставою виникнення нового грошового зобов'язання у спірних правовідносинах, а лише підтверджує факт порушення грошового зобов'язання, яке виникло на підставі порушення умов договору поставки.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Згідно із наявним у матеріалах справи розрахунком (наведений у позові) позивачем нараховано 3% річних та інфляційні втрати за загальний період з 22.02.2019 по 31.12.2020, тобто за період, що не був охоплений рішенням суду, та, як вже було зазначено судом, позивач не вірно визначив суму основної заборгованості.
Однак суд першої інстанції на зазначені обставини увагу не звернув та не виправив зазначену помилку.
Тому для визначення розміру 3% річних та інфляційних втрат судом апеляційної інстанції враховується сума основної заборгованості у розмірі 304377,03 грн, яка була стягнута рішенням суду від 20.02.2019, без врахування комісії за користування кредитом, штрафу, пені, 3% річних та судового збору.
Як встановлено судом, відповідачем в межах виконавчого провадження було здійснено часткові оплати заборгованості на загальну суму 291234,81 грн, а саме: 18.09.2019 - 10000 грн; 23.09.2019 - 10000 грн; 24.09.2019 - 10000 грн; 26.09.2019 - 10000 грн; 27.09.2019 - 10 000 грн; 30.09.2019 - 84416,62 грн; 07.10.2019 - 10 000 грн; 08.10.2019 - 10000 грн; 18.10.2019 - 10000 грн; 12.08.2020 - 126818,19 грн.
Враховуючи зазначене, а також положення статті 534 ГПК України, яка передбачає, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу, колегія суддів зазначає, що кошти, які були частково сплачені відповідачем у першу чергу спрямовуються на погашення заборгованості зі сплати судового збору, у другу чергу - заборгованість зі сплати відсотків за користування товарним кредитом, пені, штрафу та річних, та в останню чергу - основою заборгованості.
Таким чином, заборгованість зі сплати судового збору, комісії за користування кредитом, пені, штрафу, 3% річних, що у загальному розмірі складає 216398,92 грн, у повному обсязі була погашена боржником після платежу 12.08.2020, а також відбулося часткове погашення основної заборгованості. Станом на 12.08.2020 сума основної заборгованості після здійсненого відповідачем платежу становила 249541,14 грн.
Враховуючи зазначене, 3 % річних підлягають нарахуванню за період з 22.02.2019 по 11.08.2020 на суму 304377,03 грн, та складають 13418,97 грн, за період з 12.08.2020 по 31.12.2020 на суму 249541,14 грн та складають 2904,50 грн.
Таким чином, вимога про стягнення 3% річних є обґрунтованою та підлягає стягненню у розмірі 16323,47 грн. Позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 5231,61 грн є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Разом з тим, здійснивши за допомогою комп'ютерної програми "Ліга.Закон" розрахунок інфляційних втрат на суму заборгованості 304377,03 грн за період з 01.03.2019 по 31.07.2020 та на суму 249541,14 грн за період з 01.09.2020 по 31.12.2020 судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні у розмірі 12011,73 грн та 9357,76 грн відповідно, що у загальній сумі складає 21369,49 грн.
Позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 2574,54 грн є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК, колегія суддів зазначає, що в даному випадку наявні правові підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст. 625 ЦК.
Щодо доводів відповідача, що розділом 4 договору сторони вже погодили відповідальність сторін за порушення зобов'язань, в якому не передбачено відповідальність покупця за несвоєчасне виконання судового рішення, колегія суддів зазначає, що обов'язок боржника сплатити 3% річних та інфляційні втрати у разі прострочення виконання грошового зобов'язання (в даному випадку зобов'язання з оплати поставленого товару) виникає в силу прямої дії норми ст. 652 ЦК України, а не згідно умов договору постачання товару.
Колегія не погоджується з твердженням відповідача, що 3% річних підпадають від визначення пені, оскільки пеня - є штрафною санкцією, яка встановлюється зокрема умовами договору, та застосовується як міра відповідальності до сторони, що порушила умови договору.
В той час, як передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування відсотків річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у отриманні компенсації від боржника.
Доводи апелянта, що в даному випадку нарахування 3% річних та інфляційних втрат є притягненням до подвійної відповідальності судова колегія відхиляє, оскільки по-перше, як зазначалося, нарахування інфляційних втрат та 3% річних не є мірою відповідальності, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у отриманні компенсації від боржника. По-друге нарахування 3% річних та інфляційних втрат здійснюється на прострочену основну суму заборгованості за період, що не був охоплений судовим рішенням у справі №922/3229/18.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
За положеннями ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі викладеного, враховуючи, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при неповному з'ясуванні обставин справи та неправильному застосування норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги Фермерського господарства "Олежське-Агро" та скасування Господарського суду Харківської області від 16.03.2021 у справі №922/431/21 в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 5231,61 грн та інфляційних втрат у розмірі 2574,54 грн, з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Щодо стягнення 2500,00 грн правничої допомоги суд зазначає про таке.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як передбачено ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем та адвокатським об'єднанням "МАЙСТЕР ПРАВА" в особі Голови Зудінова О.С. укладено договір №2609-1/19 про надання правничої допомоги від 26.09.2019, відповідно до умов якого складено 27.01.2021 Акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) на загальну суму 2 500,00 грн.
Повноваження адвоката Зудінова О.С. підтверджується копією довіреності №1 від 28.04.2020, договором №2609-1/19 про надання правничої допомоги від 26.09.2019 з Додатком №1 до нього, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ЗР №21/1348.
На підтвердження обсягу та вартості виконаних адвокатом робіт до матеріалів позовної заяви додано акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 27.01.2021 та платіжне доручення №3228 від 27.01.2021.
Отже, позивачем надані до суду належні докази на підтвердження виконання наданих послуг з правничої допомоги у розмірі 2500,00 грн.
Колегія суддів враховує, що відповідачем в апеляційній скарзі не наводилося заперечень стосовно розміру вказаної суми. За таких обставин, перегляд рішення в зазначеній частині не входить до меж апеляційного розгляду справи в даному провадженні.
Разом з тим, враховуючи, що, як було зазначено вище, оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині стягнення 3% річних у розмірі 5231,61 грн та інфляційних втрат у розмірі 2574,54 грн, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог, сума витрат позивача на професійну правничу допомогу підлягає розподілу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, та покладається на відповідача у розмірі 2070,00 грн.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витраті зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Олежське-Агро" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Харківської області від 16.03.2021 у справі №922/431/21 в частині стягнення з Фермерського господарства "Олежське-Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропром-Центр" 3% річних у розмірі 5231,61 грн та інфляційних втрат у розмірі 2574,54 грн.
Прийняти в цій частини нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 16.03.2021 у справі №922/431/21 залишити без змін.
Стягнути з Фермерського господарства "Олежське-Агро" (64821, Харківська область, Близнюківський район, село Дунине, вул. Квітнева, буд.17; код ЄДРПОУ: 37896274) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропром-Центр" (04080, м.Київ, вул. Кирилівська, буд.60, корпус "П", офіс 9 ; код ЄДРПОУ: 30211319) витрати по сплаті судового збору 1879,56 та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2070,00 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропром-Центр" (04080, м.Київ, вул. Кирилівська, буд.60, корпус "П", офіс 9 ; код ЄДРПОУ: 30211319) на користь Фермерського господарства "Олежське-Агро" (64821, Харківська область, Близнюківський район, село Дунине, вул. Квітнева, буд.17; код ЄДРПОУ: 37896274) 586,66 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 287-289 ГПК України.
Головуючий суддя І.А. Шутенко
Суддя В.В. Россолов
Суддя М.М. Слободін