ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
про залишення апеляційної скарги без руху
"14" червня 2021 р. Справа № 918/1068/20
Головуючий суддя (суддя-доповідач у справі) Північно-західного апеляційного господарського суду Петухов М.Г., перевіривши матеріали апеляційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях
на рішення Господарського суду Рівненської області від 23.02.2021
(ухвалене о 10:53 год у м. Рівне, повний текст складено 25.02.2021)
у справі № 918/1068/20 (суддя Марач В.В.)
за позовом Громадської організації "Ветеранів та інвалідів Рівненщини "Незламний"
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях
про визнання незаконними дій
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 23.02.2021 у справі № 918/1068/20 позов Громадської організації "Ветеранів та інвалідів Рівненщини "Незламний" задоволено. Визнано незаконними дії Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях щодо відкликання згоди на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого державного майна (виробничих приміщень адмінбудинку літ. "А-4", загальною площею 1 418,7 кв.м., що розташований за адресою: м. Рівне, вул. Кавказька, 7) згідно листа від 21.08.2020 №17-02.2-2559. Стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях на користь Громадської організації "Ветеранів та інвалідів Рівненщини "Незламний" 2 102 грн судового збору.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях звернулося з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Рівненської області від 23.02.2021 у справі № 918/1068/20, скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Від Громадської організації "Ветеранів та інвалідів Рівненщини "Незламний" надійшли заперечення проти відкриття апеляційного провадження у яких позивач вказує, що відповідач вже оскаржував рішення Господарського суду Рівненської області від 23.02.2021 у справі №918/1068/20. Зазначає, що РВ ФДМУ по Рівненській та Житомирській областях при первісному оскарженні не сплатив судовий збір, наслідком чого стало залишення апеляційної скарги без руху з цих відстав, а потім - повернення апеляційної скарги. Посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19 вважає, що відсутні об'єктивні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження. За наведеного просить визнати підстави пропуску строку на апеляційне оскарження, вказані відповідачем неповажними та відмовити у відкриті апеляційного провадження.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, перевіривши відповідність їх вимогам Господарського процесуального кодексу України, суд встановив, що апеляційна скарга підлягає залишенню без руху, з огляду таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються, зокрема докази сплати судового збору.
Перевіривши матеріали апеляційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях, апеляційний господарський суд зазначає, що до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Виходячи зі змісту пп. 2 п.2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір в розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.
При цьому, відповідно до п.п.4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
За таких обставин, Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Рівненської області від 23.02.2021 у справі № 918/1068/20 слід було сплатити судовий збір у розмірі 3 153 грн (2 102 грн х 150%).
Також, як зазначено вище, скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Рівненської області від 23.02.2021 у справі № 918/1068/20.
Мотивуючи вказане клопотання, відповідач зазначає, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях вже зверталося з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Рівненської області від 23.02.2021 у справі № 918/1068/20, однак ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.03.2021 скаргу залишено без руху, зобов'язано скаржника усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: подати докази сплати судового збору в розмірі 3 153 грн.
В подальшому, ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.04.2021 апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях на рішення Господарського суду Рівненської області від 23.02.2021 у справі № 918/1068/20 повернуто скаржнику.
За наведених обставин, скаржник просить поновити строк на оскарження рішення суду першої інстанції на підставі ч. 3 ст. 256 ГПК України.
Розглядаючи вказане клопотання, суд зазначає таке.
Згідно ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною 4 статті 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Статтею 119 ГПК України не передбачено конкретного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.
У кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.
При цьому поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яке він використовує виходячи із поважності причин пропуску строку на оскарження.
Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 Господарського процесуального кодексу України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Водночас, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі "Мушта проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
У справі "Пономарьов проти України", no. 3236/03, від 03.04.2008 Європейський суд з прав людини зазначив, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі "Рябих проти Росії", п. 46 рішення у справі "Устименко проти України").
Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі "Пономарьов проти України", п.47 рішення у справі "Устименко проти України").
Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.
Господарський процесуальний обов'язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб'єктивному процесуальному праву суду.
Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.
Суд бере до уваги, що повний текст оскаржуваного рішення був складений 25.02.2021, тому відповідно до приписів ст. 256 ГПК України останній день на його оскарження припадає на 17.03.2021.
Як вбачається із матеріалів справи, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях оскаржувало рішення Господарського суду Рівненської області від 23.02.2021 у справі № 918/1068/20 (а. с. 121-124).
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.03.2021 скаргу відповідача залишено без руху, зобов'язано скаржника усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: подати докази сплати судового збору в розмірі 3 153 грн (а. с. 126).
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.04.2021, враховуючи не усунення скаржником недоліків скарги, апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях на рішення Господарського суду Рівненської області від 23.02.2021 у справі № 918/1068/20 повернуто скаржнику (а. с. 131).
При цьому, за приписами ч. 4 ст. 174 ГПК України, вище вказана скарга вважається неподаною.
Тому враховуючи, що останнім днем на оскарження рішення Господарського суду Рівненської області від 23.02.2021 у справі № 918/1068/20 є 17.03.2021, а апеляційна скарга подана 28.05.2021 (підтверджується відміткою поштового відділення на конверті), суд констатує, що остання подана з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Нормою ч. 3 ст. 256 ГПК України передбачено, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Апеляційний господарський суд констатує, що подаючи скаргу, відповідач сам зазначає про вище вказані обставини щодо залишення первісної апеляційної скарги без руху та її подальше повернення. Вказує, що несплата судового збору була пов'язана з відсутністю бюджетних асигнувань на сплату судового збору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19 зробила висновок, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів .
Відсутність бюджетного фінансування не надає суб'єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
Тобто, виходячи з принципу "належного урядування" державні органи зобов'язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
У справі Рисовський проти України Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
За наведеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку є неповажними, а тому відхиляються судом апеляційної інстанції.
Також, суд зазначає, що звертаючись із скаргою від 27.05.2021 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях посилається на те, що ФДМ України були виділенні кошти для сплати судового збору, однак не додає докази сплати судового збору, про що вказано вище в цій ухвалі.
Положеннями ч.3 ст.260 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст.256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху на підставі ст. ст. 164, 174, ч.2 ст.260 ГПК України з метою надання заявнику можливості виправити вищенаведені недоліки шляхом подання в 10-денний строк, доказів сплати судового збору у розмірі 3 153 грн в порядку визначеному Законом України "Про судовий збір", вказати інші підстави для поновлення строку та надати відповідні докази на підтвердження таких підстав.
При цьому, суд звертає увагу скаржника на те, що у відповідності до приписів п.4 ст.260 ГПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
Питання про відмову у відкритті апеляційного провадження вирішується не пізніше п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків (ч.3 ст.261 ГПК України).
Керуючись статтями 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях на рішення Господарського суду Рівненської області від 23.02.2021 у справі №918/1068/20 - залишити без руху.
2. Скаржнику - Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки: докази сплати судового збору у розмірі 3 153 грн в порядку визначеному Законом України "Про судовий збір"; вказати інші підстави для поновлення строку та надати відповідні докази на підтвердження таких підстав.
3. Роз'яснити апелянту, що невиконання вимог ухвали, тягне за собою настання наслідків передбачених ст. 261 ГПК України.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя-доповідач Петухов М.Г.