вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" червня 2021 р. Справа№ 910/16443/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Демидової А.М.
Владимиренко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Павленко А.В.
від відповідача: Лукашенко М.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"
на рішення господарського суду міста Києва від 09.02.2021 (повне рішення складено та підписано 26.02.2021)
у справі № 910/16443/20 (суддя Паламар П.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лада-Спорт"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"
про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 2 034 667, 40 грн
Короткий зміст позовних вимог.
В жовтні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лада-Спорт" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про стягнення 1 919 000 грн страхового відшкодування, 34 654,14 грн інфляційних втрат, 36 492,46 грн трьох процентів річних та 44 520, 80 грн пені.
Позовні вимоги обґрунтовані неправомірною відмовою відповідача виплатити страхове відшкодування за договором добровільного страхування майна суб'єктів господарської діяльності та відповідальності перед третіми особами № 11/1180180/1006/19 від 26 червня 2019 року.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням господарського суду міста Києва від 09.02.2021 у справі №910/16443/20 позов задоволено та стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лада-Спорт" 1 577 750 грн шкоди, 28 491,69 грн інфляційних втрат, 30 003, 11 грн три проценти річних з простроченої суми, 7888,75 грн. пені, 24 669, 27 грн витрат по оплаті судового збору, 65000 грн. витрат по оплаті послуг адвоката (з урахуванням ухвали суду про виправлення арифметичних помилок від 26.02.2021).
Рішення суду мотивовано тим, що наданими доказами підтверджується розмір матеріальної шкоди, заподіяної позивачу внаслідок пожежі, що сталася 12.12.2019 в закладі громадського харчування (кафе) " Мімоза Бруклін Піца " по вул. Басейній, 1/2 у м. Києві, розмірі у 1 577 750 грн. При цьому доказів здійснення відповідачем в установлений строк страхової виплати за договором суду не надано.
Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів, позиція іншого учасника справи.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 09.02.2021 у цій справі, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що: суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги висновок фахівця Ращинського І.Ф. № 3/20 від 16.04.2020, який підтверджує порушення позивачем зобов'язань в частині зберігання та експлуатації застрахованого майна, які спричинили виникнення пожежі та знищення майна; також суд безпідставно врахував до страхової суми вартість знищеного майна на суму 600 000 грн, оскільки позивач не підтвердив в установленому договором страхування порядку витрат на закупівлю майна вже після пожежі.
Також в апеляційній скарзі відповідач послався на завищення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції (65 000 грн).
Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін. При цьому позивач зазначає, що відмова у виплаті страхового відшкодування здійснена лише на підставі висновку фахівця Ращинського І.Ф., свідоцтво експерта якого анульовано, а тому він не має права складати документ «експертне дослідження».
Відповідач подав свої заперечення на відзив, в яких зазначив, що фахівець Ращинський І.Ф. має спеціальні знання в галузі пожежної безпеки та статус судового експерта.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.04.2021 справу № 910/16443/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Євсіков О.О., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 клопотання про поновлення пропущеного строку задоволено, поновлено Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Провідна" строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 09.02.2021 у справі № 910/16443/20, відкрито апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 12.05.2021; зупинено дію оскарженого рішення.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1724/21 від 27.04.2021 у зв'язку з перебуванням суддів Євсікова О.О. та Корсака В.А. у відпустках з 28.04.2021 по 14.05.2021, призначено повторний автоматизований розподіл.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2021 справу № 910/16443/20 передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Демидова А.М., Владимиренко С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2021 прийнято апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" на рішення господарського суду міста Києва від 09.02.2021 у справі № 910/16443/20 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Ходаківська І. П. - головуючий, судді: Демидова А.М., Владимиренко С.В. до свого провадження та призначено розгляд апеляційної скарги на 09.06.2021.
У судове засідання, призначене на 09.06.2021, з'явились представники позивача та відповідача.
Представник відповідача (скаржника) у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав і просив суд апеляційної інстанції її задовольнити.
Представник позивача у судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив суд апеляційну скаргу відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Розгляд заяв та клопотань учасників справи
27.04.2021 відповідач, у порядку ст. 69 ГПК України, звернувся до суду із клопотанням про виклик судового експерта Ращинського І.Ф. для надання роз'яснень щодо проведеного ним дослідження, надання пояснень щодо дотримання вимог пожежної безпеки в приміщенні, в якому сталася пожежа, а також надання пояснень щодо фаху та кваліфікації експерта.
Клопотання мотивовано тим, що відповідний висновок пожежно-технічного дослідження, що виконаний Ращинським І.Ф. , не визнається позивачем та критично оцінений судом першої інстанції, з чим заявник категорично не погоджується.
Позивач подав заперечення на клопотання про виклик експерта Ращинського І.Ф., пославшись на те, що ця особа не має свідоцтва про присвоєння статусу судового експерта, оскільки відповідні докази у справі відсутні, а тому він не може бути викликаний у судове засідання як судовий експерт у розумінні ст. 69 ГПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 98 ГПК України суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку. Тобто за змістом цієї статті виклик експерта є правом суду, а не обов'язком.
При цьому відповідно до ст. 104 ГПК України висновок експерта, про виклик якого скаржник заявляв клопотання, не має заздалегідь встановленої сили та оцінюється судом разом з іншими доказами згідно зі ст. 86 цього кодексу.
У судовому засіданні 09.06.2021 колегія суддів заслухала представників сторін та дійшла висновку відмовити в задоволенні зазначеного клопотання, оскільки виклик експерта за заявою учасників справи є правом, а не обов'язком суду та суд не вбачає необхідності отримання додаткових пояснень Ращинського І.Ф. щодо висновків, які вже були ним викладені в експертному пожежно-технічному дослідженні № 3/20 від 16.04.2020.
Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.
Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до умов договору добровільного страхування майна суб'єктів господарської діяльності та відповідальності перед третіми особами № 11/1180180/1006/19 від 26 червня 2019 року, укладеного між позивачем та відповідачем, застраховано належне позивачу майно (технологічне обладнання, офісне обладнання, побутова техніка, меблі, предмети інтер'єру, господарський інвентар), розташоване в закладі громадського харчування (кафе) " Мімоза Бруклін Піца " по вул. Басейній, 1/2 у м. Києві .
Сторонами було визначено перелік застрахованого майна та оформлено у вигляді додатку до Методичного керівництва для укладення договорів добровільного страхування суб'єктів господарської діяльності і відповідальності перед третіми особами за страховим продуктом «ПРОВІДНА БІЗНЕС» «Майно - Класика» № 11/1180180/1006/19 від 26 червня 2019 року.
На виконання умов договору страхування, позивач перерахував відповідачу страховий платіж у сумі 6 134, 99 грн, що пітверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 761 від 27.06.2019.
В розділі 1 договору добровільного страхування майна визначено, що страховим випадком є, зокрема, вогонь (пожежа; удар блискавки; вибух; падіння пілотованих літальних об'єктів).
Згідно з п.п. 6.1., 6.2. договору страховим випадком при страхуванні майна є пошкодження, знищення та (або) втрата застрахованого майна внаслідок настання подій (страхових ризиків), зазначених у п. 6.2. договору обрання яких належним чином позначене у п. 1.1.1. договору, що фактично сталися в період дії договору та не підпадають під виключення зі страхових випадків і обмеження страхування, передбачені договором, внаслідок чого виникає зобов'язання страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальникові та (або) вигодо набувачеві; під подіями (страховими ризиками), зазначеними у розділі 1 договору мається на увазі, зокрема, вогонь: пожежа (в т.ч. наслідки пожежі; висока температура, задимлення з осіданням сажі і кіптяви в результаті пожежі (або тління) незалежно від місця виникнення пожежі та виділення корозійного газу.
Розділом 2 договору визначено, що страхова сума складає 3 363 100 грн, у т.ч. технологічне обладнання - 1 253 100 грн, офісне обладнання та побутова техніка - 110 000 грн, меблі, предмети інтер'єру, господарський інвентар - 2 000 000 грн.
Пунктом 9.1.3. договору передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування шляхом сплати одержувачеві страхового відшкодування пені в розмірі 0,01 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 5 % від суми заборгованості.
Відповідно до п. 12.1. договору при страхуванні майна розмір страхового відшкодування за пошкоджене, знищене або втрачене застраховане майно визначається у розмірі прямих (реальних) збитків страхувальника (вигодонабувача) внаслідок настання страхового випадку, але не більше від відповідної страхової суми і відповідних лімітів відповідальності страховика згідно з п. 5.11 договору.
12 грудня 2019 року приблизно о 21:15 год. в закладі громадського харчування (кафе) " Мімоза " по вул. Басейній, 1/2 у м. Києві сталася пожежа, внаслідок якої було знищено належне позивачу майно, що підтверджується поясненнями представників сторін, наявними у матеріалах справи актом про пожежу від 12 грудня 2019 року, складеним комісією у складі відділу запобігання надзвичайним ситуаціям Печерського РУ ГУ ДСНС України у м. Києві та слідчого відділу Печерського УП ГУ НП в м. Києві та звітом про причину виникнення пожежі, складеного відділом запобігання надзвичайним ситуаціям Печерського РУ ГУ ДСНС України у м. Києві.
Відповідно до звіту про причину виникнення пожежі, складеного відділом запобігання надзвичайним ситуаціям Печерського РУ ГУ ДСНС України у м. Києві, ймовірною причиною пожежі є виникнення "аварійних режимів" в роботі електромережі.
Поясненнями сторін, заявою № 293585 від 16 грудня 2019 року підтверджується факт належного повідомлення позивачем відповідача про настання страхового випадку.
Листом № 17-10/2520 від 4 червня 2020 року відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на те, що пожежа сталася внаслідок недотримання ним правил пожежної безпеки, а саме внаслідок порушення п. 5.10.2 НПАОП 40.1-1.32-01. Правил будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок, п. 1.20 Правил пожежної безпеки в Україні, п. 2.3.98 Правил улаштування електроустановок.
Листом від 16.09.2020 позивач звернувся до відповідача із скаргою на відмову у виплаті страхового відшкодування, пославшись на відсутність правових підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування у порядку п.п. 9.2.5., 14.1.7. Договору страхування.
Листом від 05.10.2020 № 17-12/4448 відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування, пославшись на відсутність правових підстав для перегляду попереднього рішення та подальшого відшкодування.
До матеріалів справи залучено запит адвоката позивача Павленка А.В. від 31.07.2020, адресований відповідачу, про надання інформації щодо проведення/непроведення пожежно-технічної експертизи, товарознавчої експертизи вартості застрахованого майна та складання/нескладання акта щодо наявності застрахованого майна.
Листом від 12.08.2020 № 17-12/3651 відповідач надав адвокату позивача Павленку А.В. акти огляду №№ 293585 від 18.12.2020 та висновок фахівця за результатами проведення експертного пожежно-технічного дослідження Ращинського І.Ф. від 16.04.2020 № 3/20 (копії яких містяться у матеріалах справи).
На звернення адвоката позивача Павленка А.В. № 12/08 від 20.08.2020, ТОВ «Чернігів-Електро» надало технічний висновок щодо висновку № 3/20 від 16.04.2020, виконаного фахівцем Ращинським І.Ф. , в якому зазначено, що у висновку № 3/20 від 16.04.2020 не вказано та не конкретизовано технічно які саме види «аварійного режиму» в роботі електромережі спричинили пожежу та внаслідок чого виник «аварійний режим» в роботі електромережі; порушення технічних вимог викладених нормативних документах, а саме п. 5.10.2 «НПАОП 40.1-1.32-01. Правила будови електроустановок Електрообладнання спеціальних установок»; п. 2.3.98 «Правила улаштування електроустановок» в даному випадку не знаходиться в причинно-наслідковому зв'язку з пожежею, яка сталася 12.12.2019 року в закладі громадського харчування (кафе) " Мімоза Бруклін Піца " по вул. Басейній, 1/2 у м. Києві, при обставинах викладених в звіті про причини виникнення пожежі та висновку № 3/20 від 16.04.2020 (копія містяться у матеріалах справи).
Також, до матеріалів справи залучено копію зареєстрованої в установленому порядку декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань пожежної безпеки на приміщення закладу громадського харчування загальною площею 134, 1 кв. м. по вул. Басейній, 1/2 у м. Києві ; копію листа ДСНС від 24.03.2017 № 26-4413/261 про відсутність порушень протипожежних вимог будівельних норм і правил у розробленій проектній документації «Автоматична система пожежної сигналізації, оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей при пожежі. Приміщення кафе « Mimosa » по вул. Басейній, 1/2 у м. Києві ; копію листа ГУ ДСНС від 11.08.2017 № 65/1/4389 «Про проведення позапланової перевірки», в якому зазначено, що за результатами проведеної перевірки, порушень законодавства у сфері пожежної і техногенної безпеки не виявлено, системи протипожежного захисту знаходяться у працездатному стані, у відповідності до чинних нормативно-правових актів; копію технічного звіту по перевірці 17.07.2017 технічного стану та профілактичних випробувань електроустаткування, електричних мереж і заземлюючих пристроїв на об'єкті кафе « Mimosa » по вул. Басейній, 1/2 у м. Києві , затвердженого ТОВ «ПОЖСТАТУС ЛТД», в якому міститься висновок про подальшу придатність до експлуатації заземлених пристроїв, ліній електропередачі й електроустаткування; копія довідки позивача щодо вартості застрахованого майна; видаткові накладні 02.07.2020; документи про проведення позивачем службового розслідування за фактом пожежі в закладі.
Спір виник у зв'язку з відмовою страховика виплатити страхове відшкодування, що стало підставою для звернення ТОВ «Лада-Спорт» до суду з відповідним позовом. Матеріально-правовою підставою позову позивач визначив ст.ст. 624, 625, 979, 988 ЦК України, ст.ст. 16, 20 Закону України "Про страхування".
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.
За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки. Здійснення правочину законодавством може пов'язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов'язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб'єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети (такий правовий висновок міститься в п. 7.3 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц).
Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У відповідності до вимог ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
За приписами ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Відповідно до звіту про причину виникнення пожежі, складеного відділом запобігання надзвичайним ситуаціям Печерського РУ ГУ ДСНС України у м. Києві ймовірною причиною пожежі в закладі громадського харчування по вул. Басейній, 1/2 у м. Києві стало виникнення "аварійних режимів" в роботі електромережі.
Обґрунтовуючи свої заперечення проти позову відповідач посилається на те, що позивачем було порушено правила пожежної безпеки, що підтверджується висновком фахівця Ращинського І.Ф , за результатами проведення експертного пожежно-технічного дослідження № 3/20 від 16 квітня 2020 року.
Відповідно до частини першої статті 69 ГПК України експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з'ясування відповідних обставин справи.
Статтею 98 ГПК України унормовано, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.
Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.
У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.
У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.
Відповідно частини першої статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Згідно з приписами статті 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов'язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
Відповідно до статті 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про судову експертизу» (у редакції, чинній станом на час складення відповідного висновку) судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.
Статтею 10 вказаного Закону унормовано, що судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань.
Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.
До проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.
Судовому експерту забороняється використовувати свої повноваження з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки та пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб.
До фахівця у відповідній галузі знань, який проводить судову експертизу, застосовуються положення цього Закону щодо гарантій, прав, обов'язків, відповідальності судового експерта, крім відповідальності за відмову від проведення експертизи та положень розділу III цього Закону.
Отже згідно з наведеними положеннями ГПК України та Закону України «Про судову експертизу» висновок експерта у господарській справі може бути наданий державною спеціалізовано установою, судовим експертом, який не є працівником такої установи та іншим фахівцем (експертом) з відповідної галузі знань у порядку та на умовах, визначених Законом України «Про судову експертизу».
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів; стаття 86 ГПК України).
Відповідно до приписів статті 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Згідно з приписами частин першої та другої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 зі справи № 910/4055/18, від 16.04.2019 зі справи № 925/2301/14.
Висновок фахівця Ращинського І.Ф, за результатами проведення експертного пожежно-технічного дослідження № 3/20 від 16 квітня 2020 року, що виконаний на замовлення відповідача, за своїм юридичним статусом не є висновком експерта у відповідності до вимог статті 101 ГПК України, оскільки в ньому відсутнє застереження про те, що даний висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за дачу свідомо неправдивого висновку. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази присвоєння Ращинському І.Ф. кваліфікації судового експерта. Однак, цей висновок підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами на загальних підставах відповідно до вимог ст. 86 ГПК України, при цьому сторони не позбавлені можливості надати суду докази на його спростування.
Проаналізувавши наявний в матеріалах справи висновок фахівця Ращинського І.Ф. за результатами проведення експертного пожежно-технічного дослідження № 3/20 від 16 квітня 2020 року, суд апеляційної інстанції встановив, що дослідження проводилось з використанням лише візуального (оглядового) методу, при цьому фахівцем не застосовувались інші сучасні методи дослідження (такі як, мікроскопічні, металографія, рентгеноструктурний аналіз тощо). Тобто фахівцем не була застосована комплексна методика проведення дослідження, за допомогою якої можна було б встановити дійсну причину виникнення пожежі.
Позивачем було надано технічний висновок ТОВ «Чернігів-Електро» щодо висновку № 3/20 від 16.04.2020, виконаного фахівцем Ращинським І.Ф. , в якому зазначено, що у висновку № 3/20 від 16.04.2020 не вказано та не конкретизовано технічно які саме види «аварійного режиму» в роботі електромережі спричинили пожежу та внаслідок чого виник «аварійний режим» в роботі електромережі; порушення технічних вимог викладених нормативних документах, а саме п. 5.10.2 «НПАОП 40.1-1.32-01. Правила будови електроустановок Електрообладнання спеціальних установок»; п. 2.3.98 «Правила улаштування електроустановок» в даному випадку не знаходиться в причинно-наслідковому зв'язку з пожежею, яка сталася 12.12.2019 року в закладі громадського харчування (кафе) "Мімоза Бруклін Піца" по вул. Басейній, 1/2 у м. Києві, при обставинах викладених в звіті про причини виникнення пожежі та висновку № 3/20 від 16.04.2020.
Як зазначає позивач та не заперечується відповідачем, приміщення кафе « Mimosa » по вул. Басейній, 1/2 у м. Києві було відремонтовано у 2017 році підрядником, відповідно до проектної документації, здійснена заміна електричної проводки, поставлено сучасні електричні прибори, автомати захисту від короткого замикання та перенавантаження, пристрої захисного відключення, приміщення обладнано автоматичною системою протипожежної сигналізації. Тобто при наявності «аварійних режимів» в роботі електромережі таких як, коротке замикання, перенавантаження, порушення ізоляції мав спрацювати автоматичний захист. Доказів спрацювання автоматичного захисту матеріали справи не містять, що ставить під сумнів висновок фахівця Ращинського І.Ф. про причини виникнення «аварійних режимів» в роботі електромережі, як дійсну причину пожежі. За відсутності конкретизації видів та причин виникнення «аварійних режимів» в роботі електромережі, без застосування точних методів дослідження неможливо достовірно визначити причини та умови виникання пожежі.
Водночас, позивачем надано докази, які підтверджують організацію та дотримання правил пожежної безпеки в закладі громадського харчування (кафе) по вул. Басейній, 1/2 у м. Києві, відсутність порушень пожежної безпеки при перевірці закладу контролюючими органами та відсутність порушень при монтажі та експлуатації електричних приборів та ліній електропередач, а саме: копію зареєстрованої в установленому порядку декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань пожежної безпеки на приміщення закладу громадського харчування загальною площею 134, 1 кв. м. по вул. Басейній, 1/2 у м. Києві; копію листа ДСНС від 24.03.2017 № 26-4413/261; копію листа ГУ ДСНС від 11.08.2017 №65/1/4389 «Про проведення позапланової перевірки»; копію технічного звіту по перевірці 17.07.2017 технічного стану та профілактичних випробувань електроустаткування, електричних мереж і заземлюючих пристроїв на об'єкті кафе «Mimosa» по вул. Басейній, 1/2 у м. Києві, затвердженого ТОВ «ПОЖСТАТУС ЛТД»).
Також слід зазначити, що за умовами п. 9.3.2 договору добровільного страхування страховик має право перевіряти стан застрахованого майна, здійснювати його огляд під час укладення та дії договору, з'ясовувати умови утримання та експлуатації застрахованого майна та повідомляти страхувальника про виявлені несприятливі обставини і давати рекомендації з метою запобігання страхових випадків.
Таким чином, відповідач мав можливість перевірити стан застрахованого майна та дотримання правил пожежної безпеки, однак таким своїм правом не скористався. Відповідних доказів матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Іншими словами тлумачення змісту ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного наявного в матеріалах справи доказу окремо, а також взаємний зв'язок у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов про недоведеність факту порушення позивачем, як страхувальником, правил пожежної безпеки в закладі громадського харчування (кафе) " Мімоза " по вул. Басейній, 1/2 у м. Києві . Подані позивачем докази є більш вагомими, а обставини, на підтвердження яких вони надавалися, є більш вірогідними.
Положеннями ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В розділі 1 договору добровільного страхування майна передбачено, що страховим випадком є вогонь (пожежа; удар блискавки; вибух; падіння пілотованих літальних об'єктів).
Пунктом 6.1. та підпунктом 6.2.1 пункту 6.2. договору страхування встановлено, що страховим випадком при страхуванні майна є пошкодження, знищення та (або) втрата застрахованого майна внаслідок настання подій (страхових ризиків), зазначених у п. 6.2. договору обрання яких належним чином позначене у п. 1.1.1. договору, що фактично сталися в період дії договору та не підпадають під виключення зі страхових випадків і обмеження страхування, передбачені договором, внаслідок чого виникає зобов'язання страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальникові та (або) вигодонабувачеві; під подіями (страховими ризиками), зазначеними у розділі 1 договору мається на увазі, зокрема, вогонь: пожежа (в т.ч. наслідки пожежі; висока температура, задимлення з осіданням сажі і кіптяви в результаті пожежі (або тління) незалежно від місця виникнення пожежі та виділення корозійного газу.
Відповідно до п. 12.1. договору при страхуванні майна розмір страхового відшкодування за пошкоджене, знищене або втрачене застраховане майно визначається у розмірі прямих (реальних) збитків страхувальника (вигодонабувача) внаслідок настання страхового випадку, але не більше від відповідної страхової суми і відповідних лімітів відповідальності страховика згідно з п. 5.11 договору.
Факт пожежі у закладі громадського харчування (кафе) "Мімоза" по вул. Басейній, 1/2 у м. Києві, внаслідок якої було знищено належне позивачу майно, підтверджуються поясненнями представників сторін, наявними у матеріалах справи актом про пожежу від 12 грудня 2019 року, складеним комісією у складі відділу запобігання надзвичайним ситуаціям Печерського РУ ГУ ДСНС України у м. Києві та слідчого відділу Печерського УП ГУ НП в м. Києві та звітом про причину виникнення пожежі, складеного відділом запобігання надзвичайним ситуаціям Печерського РУ ГУ ДСНС України у м. Києві.
Поясненнями сторін, заявою № 293585 від 16 грудня 2019 року підтверджується факт належного повідомлення позивачем відповідача про настання страхового випадку.
Таким чином, обґрунтованим є висновок місцевого господарського суду, що у відповідача виник обов'язок перед позивачем відшкодувати шкоду, заподіяну знищенням майна під час пожежі, розмір якої правомірно визначено на підставі актів огляду №№ 293585 від 18 грудня 2019, 293585 від 19 грудня 2019, довідки дійсної вартості застрахованого майна від 20 грудня 2019, згідно із якими вартість майна (столи холодильні, планетарний міксер, фільтр для води, сервер, люстри, стільці та столи), яке було знищене під час пожежі або ж має значні пошкодження становить 1 577 750 грн.
Посилання відповідача на невиконання позивачем умов п.п. 11.1.8.1. п. 11.1.8. договору страхування, як на підставу для відмови у виплаті страхового відшкодування судом відхиляється, оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивач після пожежі закупив меблі, в т.ч. стільці в кількості 60 шт) на суму 318 000 грн, що підтверджується видатковою накладною №17 від 02.07.2020 та столи в кількості 29 шт на суму 331 500 грн, що підтверджується видатковою накладною № 2 від 02.07.2020 (а.с.238-239).
Доказів здійснення відповідачем в установлений строк страхової виплати за договором не надано, у зв'язку з чим суд правомірно задовольнив позовну вимогу про стягнення з відповідача 1 577 750 грн страхового відшкодування.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Відповідно до умов п. 9.1.3. договору страхування у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування шляхом сплати одержувачеві страхового відшкодування пені в розмірі 0,01% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 5 % від суми заборгованості.
Також, відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Таким чином, встановивши факт порушення відповідачем грошового зобов'язання, місцевий суд правомірно частково задовольнив позов в частині пені, інфляційних втрат і 3 % річних, здійснивши перерахунок нарахувань.
За розрахунком суду першої інстанції розмір 3 % річних становить 30 003, 11 грн, інфляційних втрат - 28 491, 69 грн, пені - 7 888, 75 грн, нарахованих за період з 03.03.2020 по 20.10.2020.
Таким чином висновок суду першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні про часткове задоволення позовних вимог з відповідним розподілом судових витрат зроблений з правильним застосування норм матеріального та процесуального права, а також відповідно до встановлених обставин справи. У зв'язку з викладеним рішення місцевого суду підлягає залишенню без змін як законне та обґрунтоване.
Щодо посилання скаржника на завищення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції (65 000 грн) суд апеляційної інстанції зазначає, що скаржником не наведено обставин і надано доказів, які свідчили б про звернення його до суду першої інстанції з клопотанням про зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 ГПК України), чи про подання ним до того ж суду доказів неспівмірності таких витрат (частина шоста тієї ж статті ГПК України), або обставин, які перешкоджали б поданню суду таких доказів. Між тим, згідно з частиною четвертою статті 13 названого Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій. Отже, доводи скаржника в цій частині суд апеляційної інстанції не може визнати обґрунтованими.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини першої статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
З приводу висвітлення всіх доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Решту аргументів скаржника, окрім викладених у мотивувальній частині даної постанови, суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
Згідно з частиною першою статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, відповідно до пункту 1 частини третьої зазначеної статті, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами першою, другою статті 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини третьої статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Пунктом 8 частини 3 статті 165 ГПК України передбачено, що відзив повинен містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На обґрунтування поданої заяви про розподіл судових витрат позивач подав належним чином завірені копії ордеру на надання правничої допомоги, звіту (детальний опис виконаних робіт) за договором про надання правничої допомоги адвокатом Павленко А.В. від 10.06.2020, акта підтвердження виконаної роботи від 15.04.2021, рахунку № 9 від 15.04.2021. При цьому, копія договору про надання правничої допомоги адвокатом Павленко А.В. від 10.06.2020 та угоди щодо визначення гонорару, витрат та ціни договору від 10.06.2020, копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю містяться в матеріалах справи (а.с. 17-20)
Відповідно до звіту (детальний опис виконаних робіт) за договором про надання правничої допомоги від 10.06.2020 адвокат Павленко А.В. виконав такі роботи:
поточні усні консультації, прийняття та вивчення документів, надання рекомендації, доведення позиції адвоката в спірних правовідносинах - витрачено 2 години;
складання та підготовка відзиву на апеляційну скаргу, формування документів, підготовка доказів, направлення поштою копії відзиву на апеляційну скаргу та доказів позивачу у справі; подання поштою відзиву на апеляційну скаргу та доказів до суду - витрачено 12 годин;
планована участь в засіданні суду апеляційної інстанції - витрачено 2 години.
Виконання адвокатом Павленком А.В. робіт (надання послуг) та їх прийняття позивачем підтверджується підписаним сторонами актом виконаної роботи від 15.04.2021 на загальну суму 15 000 грн та відповідним рахунком на оплату послуг.
Як передбачено частиною четвертою статті 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання наведених вимог суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 126 ГПК України).
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Такий висновок викладений у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18 та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.
Від відповідача клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та заперечень стосовно розміру заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, понесених у зв'язку із переглядом справи судом апеляційної інстанції, не надходило.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.
Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до справи, відповідач не суду надав.
З огляду на наведене, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, суд вважає, що заявлені позивачем витрати на правову допомогу у розмірі 15 000 грн відповідають встановленим критеріям.
Враховуючи викладене, подана позивачем заява про відшкодування витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги у суді апеляційної інстанції, підлягає задоволенню.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Судові витрати
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за результатами розгляду апеляційної скарги у даній справі покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 09.02.2021 у справі №910/16443/20 залишити без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна".
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (03049, місто Київ, ПРОСПЕКТ ПОВІТРОФЛОТСЬКИЙ, будинок 25, код ЄДРПОУ 23510137) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лада-Спорт" (14000, Чернігівська обл., місто Чернігів, ВУЛИЦЯ ШЕВЧЕНКА, будинок 4, код ЄДРПОУ 24836524) 15 000 грн (п'ятнадцять тисяч гривень нуль копійок) витрат на професійну правничу допомогу.
Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.
Поновити дію рішення господарського суду міста Києва від 09.02.2021 у справі № 910/16443/20.
Матеріали справи № 910/16443/20 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено - 14.06.2021.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді А.М. Демидова
С.В. Владимиренко