ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
07 червня 2021 року м. ОдесаСправа № 923/1536/15
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богатиря К.В.
суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.
секретар судового засідання Арустамян К.А.
за участю представників учасників провадження у справі про банкрутство:
Від Засновника (учасника) Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Херсонець» ОСОБА_1 - адвокат Копитіна О.С, довіреність № 974, дата видачі: 06.04.21; паспорт НОМЕР_1 від 09.02.09;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Засновника (учасника) Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Херсонець» ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 23.12.2020 про покладення субсидіарної відповідальності (суддя суду першої інстанції - Пригуза П.Д..; час і місце постановлення ухвали - 23.12.2020 (повний текст складено - 23.12.2020), вул. Театральна, 18, м. Херсон, 73000, Господарський суд Херсонської області)
по справі № 923/1536/15за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Херсонець»
ліквідатор Арбітражний керуючий Клигіна І.В.
про банкрутство
Постановою Господарського суду Херсонської області у цій справі від 06.10.2015 ТОВ «ВП «Херсонець» визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Ракіну Аллу Анатоліївну.
До Господарського суду Херсонської області 10.12.2019 ліквідатором арбітражним керуючим Ракіною А.А. подано заяву про покладання субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 , який за твердженнями ліквідатора є винною особою за доведення боржника ТОВ «ВП «Херсонець» до банкрутства.
Ліквідатором 10.04.2020 подано до суду уточнення до заяви про покладення субсидіарної відповідальності, в якій вона за змістом позовної заяви уточнила позовні вимоги та просить суд, зокрема, покласти субсидіарну відповідальність на засновника (він же керівник) Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Херсонець» ОСОБА_1 у сумі: 144 327 736,99 грн., що є незадоволеними затвердженими судом кредиторськими вимогами, та стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Херсонець», для погашення за рахунок майна банкрута затверджених судом незадоволених реєстрових кредиторських вимог ПАТ «Дельта Банк» в сумі 143 747 894,22 грн.; Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі в сумі 582 278,77 грн.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 23.12.2020 заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Херсонець» про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на ОСОБА_1 - задоволено частково; покладено субсидіарну відповідальність за доведення до банкрутства боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Херсонець», ідентифікаційний код 31048021, місцезнаходження вул. Марії Фортус, 36, м. Херсон, на засновника (керівника, голову ліквідаційної комісії) ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , у сумі: 38 507 765,81грн. (тридцять вісім мільйонів п'ятсот сім тисяч сімсот шістдесят п'ять гривень 81 копійок), що є незадоволеними кредиторськими вимогами з вини ОСОБА_1 ; стягнуто з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ліквідаційної маси Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Херсонець», ідентифікаційний код 31048021, місцезнаходження вул. Марії Фортус, 36, м. Херсон, в якості субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства в сумі 38 507 765,81грн. (тридцять вісім мільйонів п'ятсот сім тисяч сімсот шістдесят п'ять гривень 81 копійок).
Суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_1 не довів, що він вжив усіх залежних від нього заходів для належного виконання свого обов'язку збереження та передачі документації призначеному судом ліквідатору, або, у разі ухиляння ліквідатора від їх отримання (як стверджує відповідач), звернутися із скаргою на дії ліквідатора, або, зберігши документацію, передати документацію та відомості про майно боржника до господарського суду. Відсутність своєї вини у втраті документації відповідно до ст. 614 ЦК України ОСОБА_1 не доведено.
Суд першої інстанції вважає доведеним наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення - незабезпечення збереження, відновлення та передачі бухгалтерської та іншої документації банкрута, відомостей про матеріальні та інші цінності банкрута призначеному господарським судом ліквідатору, внаслідок чого стало неможливим ефективне здійснення ліквідаційної процедури ТОВ ВП «Херсонець», зокрема щодо встановлення активів підприємства, з вартості яких ліквідатором має формуватися ліквідаційна маса та задовольнятися витрати процедури і грошові вимоги кредиторів.
Суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 як голова ліквідаційної комісії боржника, а також власник та засновник боржника приховав від ліквідатора майнові активи боржника, що були ним встановлені під час інвентаризації майна, зробленій ліквідаційною комісією в грудні-січні 2015 року та в травні 2015 року.
Суд першої інстанції вказав, що відсутність документації бухгалтерського обліку та звітності у ліквідатора стало перешкодою у встановленні майнових активів боржника, з'ясуванні причин і підстав вибуття з володіння боржника майнових активів та наявності/відсутності підстав для розшуку і повернення їх або їх вартості до ліквідаційної маси.
Суд першої інстанції дійшов до висновку, що сума дебіторської заборгованості, що відображалася у обліку ТОВ ВП «Херсонець», у тому числі та, що частково зарахована ліквідаційною комісією, становить 11 378 156,00 гривень ( 3 346 246,00грн. + 403 220,00грн + 398 000,00грн. + 119 000,00грн + 7 111 690,00грн.), є безпідставно виведеними активами боржника на пов'язаних осіб. Зважаючи на те, що ОСОБА_1 приховано документацію з фінансово-господарської діяльності боржника, вказавши у рішенні ліквідаційної комісії про відсутність первинних документів про господарські операції, які стали підставою для відображення їх у бухгалтерському обліку, суд доходить переконання, що відповідачем вчинено правопорушення у виді умисного завдання шкоди кредиторам на суму дебіторської заборгованості боржника в розмірі 11 378 156,00 грн.
Суд першої інстанції також вказав, що оскільки ОСОБА_1 прийняв на себе повноваження власника ТОВ ВП «Херсонець» з червня 2010 року та протягом понад п'яти років володіння корпоративними правами, а з 2012 року і повноваженнями керівника (генерального директора) боржника, не вжив будь-яких дій щодо стягнення дебіторської заборгованості, не вжив заходів щодо списання безнадійної дебіторської заборгованості, погіршив фінансовий стан боржника, здійснив безпідставне виведення активів підприємства та заплутування і знищення документів бухгалтерського обліку та звітності, отже цими діями ОСОБА_1 сприяв умисному спливу строків позовної давності, що завдало шкоди кредиторам.
Суд першої інстанції також вказав, що ОСОБА_1 як власник та керівник ТОВ ВП «Херсонець» фактично за рахунок боржника фінансував діяльність, або надавав товарний кредит чи здійснював інші господарські операції, характер яких ОСОБА_1 умисно не підтверджено, та протягом тривалого часу умисно не здійснював заходів щодо погашення дебіторської заборгованості пов'язаного підприємства ТОВ «Крес-Автогруп». Отже, заява ОСОБА_1 як голови ліквідаційної комісії та Рішення №3 ліквідаційної комісії від 16.03.2015 року (том 1, а.с. 62) про залік взаємних вимог до ТОВ «Крес Автогруп» на суму 7 111 690,00грн. та, відповідно, про зменшення активів боржника за період роботи ліквідаційної комісії з 30.01.2015 по 22.05.2015 року на 7 111 690,00грн., є протиправною та фраудаторною дією, метою якої є завдання шкоди кредиторам.
Із загальної суми вимог, які ліквідатор просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь кредитора банку (його правонаступника), суд першої інстанції виключив курсову різницю за валютним кредитом у розмірі 105 808 209,93 гривень як шкоди кредитору, яка настала в результаті світової фінансової кризи, за яку громадяни та суб'єкти підприємницької діяльності не можуть нести відповідальності.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню до ліквідаційної маси 37 942 120,29 грн. непогашених вимог кредитора ТОВ «Фінансова компанія «ДАТА ФІНАНС» та 565 645,52 грн. непогашених вимог кредитора ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі, а всього - 38 507 765,81 гривень.
21.01.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Засновника (учасника) Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Херсонець» ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 23.12.2020 про покладення субсидіарної відповідальності, в якій апелянт просить скасувати оскаржувану ухвалу на ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ліквідатора ТОВ «Виробниче підприємство «Херсонець» про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на ОСОБА_1 .
Апелянт вказав, що оскаржувана ухвала є незаконною та підлягає скасуванню у зв'язку з допущеними судом першої інстанції порушеннями, а саме не з'ясуванням обставин, що мають значення для справи: недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими: невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
На думку апелянта, основним фактором, який вплинув на втрату боржником платоспроможності, є наслідки світової фінансової кризи, а не доведення до банкрутства.
Апелянт зазначив, що висновок суду про втрату платоспроможності боржника в період здійснення мною правомочностей власника (засновника) та керівника боржника не відповідає фактичним обставинам справи та спростовується наявними в матеріалах справи доказами:
- звітом ліквідатора ТОВ «ВП «Херсонець» за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ «ВП «Херсонець», 2018 рік;
- аналізом фінансово-господарської діяльності та в аналізі показників фінансово-господарської діяльності, ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Херсонець» станом на 31.12.2014, проведеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «ТРАНСЕКСІМ-АУДИТ»;
- висновком судової економічної експертизи №46, складеного судовим експертом ОСОБА_2 .
Апелянт вказує, що твердження суду щодо погіршення показників фінансово-економічного стану боржника саме протягом 2010 - 2013 років не відповідає дійсності, оскільки протягом інших періодів відповідні показники не розраховувалися.
Апелянт зазначає, що суд не з'ясував обставин, шо мають значення для справи, а саме ким вчинено дії, визнані судом діями з доведення до банкрутства, та до чиїх повноважень ці дії відносяться.
Апелянт посилається на те, що розмір субсидіарної відповідальності судом визначено з порушенням ст. 61 КУзПБ, оскільки визначений законом розмір субсидіарної відповідальності перебуває в чіткій кореспонденції з характером порушення - доведенням до банкрутства. За висновком суду, відповідач винен в доведенні боржника до банкрутства лише на 26,78 відсотка. З огляду на викладене, апелянт доходить до висновку, що судом фактично розглядалася не заява про покладення субсидіарної відповідальності, а позов про відшкодування шкоди, завданої боржнику окремими діями (бездіяльністю) відповідача.
Апелянт не погоджується з висновком суду про приховування ним документів та зазначає, що передача ліквідатору документів підтверджується актом приймання-передачі документів та печатки ТОВ «Виробниче підприємство «Херсонець» 21 жовтня 2015 року. Частину документів ОСОБА_3 відмовилась приймати офіційно у зв'язку з їх великим обсягом та станом, проте фактично вони залишились в її розпорядженні - в кабінеті бухгалтерії за адресою: АДРЕСА_2 . Жодних зауважень щодо передачі документів ОСОБА_3 не висловила.
Апелянт вказує, що судом першої інстанції також не зазначено, яким чином відсутність документів вплинула на втрату платоспроможності боржника, тобто на втрату можливості задовольнити вимоги кредиторів, отже не доведено причинного зв'язку між діями щодо приховування документів та доведенням боржника до банкрутства.
Апелянт зазначає, що встановлений судом факт приховування ОСОБА_1 майна від ліквідатора не міг вплинути на втрату платоспроможності боржника, оскільки мав місце після втрати ним платоспроможності, та після визнання боржника банкрутом.
Апелянт також послався на те, що суд в якості однієї з дій щодо доведення до банкрутства шляхом приховування майна банкрута визнав бездіяльність щодо стягнення дебіторської заборгованості боржника, однак ліквідатор на таку підставу не посилався, а суд самостійно, за власною ініціативою обґрунтував покладення субсидіарної відповідальності вказаною обставиною.
На думку апелянта, проведений з ТОВ «Крес Автогруп» залік не вплинув на платоспроможність боржника, оскільки в результаті його проведення було зменшено на однакову суму як заборгованість ТОВ «Крес Автогруп» перед ТОВ «ВП «Херсонець», так і заборгованість ТОВ «ВП «Херсонець» перед ТОВ «Крес Автогруп».
Апелянт вказує, що судом не встановлено дій відповідача, внаслідок яких було втрачено автобусні шасі в кількості 30 штук, в результаті чого завдано шкоди боржнику та які призвели до втрати ним платоспроможності.
Апелянт також послався на те, що субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства не може бути покладено за дії, вчинені до 18 січня 2013 року у зв'язку з тим, що закон, яким встановлено таку відповідальність, не має зворотної дії в часі.
Окрім того, апелянт зазначає, що висновок суду про поважність пропущення позовної давності не відповідає встановленим обставинам справи і свідчить про необ'єктивність та упередженість судді Пригузи П.Д.
Керуючись викладеним вище, апелянт просить ухвалу Господарського суду Херсонської області від 23.12.2020 у справі №923/1536/15 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Херсонець» про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на ОСОБА_1 .
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 923/1536/15 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді - Бєляновський В.В., Поліщук Л.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2021.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 поновлено засновнику (учаснику) Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Херсонець» ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Херсонської області від 23.12.2020 по справі № 923/1536/15; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Засновника (учасника) Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Херсонець» ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 23.12.2020 про покладення субсидіарної відповідальності у справі № 923/1536/15; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 26.02.2021. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ГПК України до відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи; призначено справу № 923/1536/15 до розгляду на 11 березня 2021 о 15:00; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов'язковою; роз'яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами.
25.02.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду від арбітражної керуючої Клигіної І.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу Засновника (учасника) Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Херсонець» ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 23.12.2020 про покладення субсидіарної відповідальності у справі № 923/1536/15.
Ліквідатор ТОВ «ВП «Херсонець» вважає, що апеляційна скарга засновника (учасника) боржника ОСОБА_1 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, оскільки не спростовує доводів, викладених в оскаржуваній ухвалі, тому просить залишити без змін ухвалу Господарського суду Херсонської області від 23.12.2020 у справі №923/1536/15.
У судовому засіданні у суді апеляційної інстанції ліквідатор Клигіна І.В. надала усні пояснення про те, що вона особисто не вважає ОСОБА_1 винним у доведенні до банкрутства ТОВ «ВП «Херсонець». Раніше свою позицію у такому вигляді вона не викладала, оскільки заява про покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 вже знаходилася на розгляді господарського суду, та на її думку саме суд повинен був встановити наявність або відсутність вини ОСОБА_1 у доведенні боржника до банкрутства.
Розпорядженням керівника апарату Південно-західного апеляційного господарського суду № 59 від 10.03.2021, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Бєляновського В.В. з 23.02.2021 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 923/1536/15.
Відповідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2021 справу № 923/1536/15 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючий суддя - Богатир К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2021 прийнято апеляційну скаргу Засновника (учасника) Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Херсонець» ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 23.12.2020 про покладення субсидіарної відповідальності у справі № 923/1536/15 до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді - Богатиря К.В., суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2021 повідомлено учасників справи, які не прибули для участі у розгляді апеляційної скарги Засновника (учасника) Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Херсонець» ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 23.12.2020 про покладення субсидіарної відповідальності у справі № 923/1536/15, про оголошену перерву у судовому засіданні до 13.04.2021 о 16:00 год.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.04.2021 повідомлено учасників справи, які не прибули для участі у розгляді апеляційної скарги Засновника (учасника) Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Херсонець» ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 23.12.2020 про покладення субсидіарної відповідальності у справі № 923/1536/15, про оголошену перерву у судовому засіданні до 19.05.2021 о 15:00 год.
19.05.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду апелянта надійшли пояснення. В даних поясненнях апелянт вказує, що Позивачем не доведено, а судом не встановлено, що дії (бездіяльність), які призвели до втрати платоспроможності, вчинено саме відповідачем. Фактично суд встановив, що відповідачем не доведено відсутність своєї вини в діях інших осіб.
Окрім того, 19.05.2021 апелянтом надано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи висновку судового експерта Манжосіної О.В. № 48 від 17.05.2021.
19.05.2021 оголошено перерву у судовому засіданні до 07.06.2021 о 12:00 год.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.05.2021 повідомлено учасників справи, які не прибули для участі у розгляді апеляційної скарги Засновника (учасника) Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Херсонець» ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 23.12.2020 про покладення субсидіарної відповідальності у справі № 923/1536/15, про оголошену перерву у судовому засіданні до 07.06.2021 о 12:00 год.; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: місто Одеса, проспект Шевченка, 29, в залі засідань № 7, 3-й поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов'язковою.
07.06.2021 у судовому засіданні прийняла участь представник апелянта - адвокат Копитіна О.С., представники кредиторів та ліквідатор у судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце проведення судового засіданні повідомлялися належним чином. Копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.05.2021, якою повідомлено про оголошену перерву у судовому засіданні до 07.06.2021 о 12:00 год., направлялася на електронну адресу ГУДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі та ТОВ "ФК "Дата Фінанс" 25.05.2021 та була отримана в цей же день, що підтверджується роздруківками з електронної пошти.
Окрім того, представники ГУДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі та ТОВ "ФК "Дата Фінанс" були повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання телефонограмами, які містяться в матеріалах справи.
Ліквідатор Клигіна І.В. була присутня у судовому засіданні по справі №923/1536/15 19.05.2021, тому була повідомлена належним чином про оголошено перерву до 07.06.2021 о 12:00.
Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від від 19.05.2021, якою повідомлено про оголошену перерву у судовому засіданні до 07.06.2021 о 12:00 год., була оприлюднена на офіційному веб-порталі судової влади України 24.05.2021. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України».)
Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 07.06.2021, не визнавалась апеляційним господарським судом обов'язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу Засновника (учасника) Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Херсонець» ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 23.12.2020 про покладення субсидіарної відповідальності у справі № 923/1536/15, до суду не повідомлялося.
Таким чином, суд вважає, що з метою розгляду скарги у даній справі у розумні строки, в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги Засновника (учасника) Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Херсонець» ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Херсонської області від 23.12.2020 про покладення субсидіарної відповідальності у справі № 923/1536/15 по суті, не дивлячись на відсутність представників кредиторів та ліквідатора, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність зазначених представників у даному випадку не перешкоджає вирішенню скарги та не повинно заважати здійсненню правосуддя у встановлений законом строк.
Фактичні обставини, встановлені судом.
17.07.2001 року виконавчим комітетом Херсонської міської ради зареєстровано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців за ідентифікаційним кодом 31048021 товариство з обмеженою відповідальністю «Херсонський авто-складальний завод «Анто-Рус» ( скорочена назва: ТОВ «Херсонський автоскладальний завод «Анто-Рус»).
Засновники юридичної особи: ОСОБА_4 з розміром внеску до статутного фонду - 1 102 000,00 грн; ОСОБА_5 , Російська Федерація, з розміром внеску до статутного фонду - 58 000,00 грн. ( усього розмір статутного капіталу 1 160 000,00 грн.).
Основні види діяльності: 34.10.1 Виробництво автомобільного транспорту. 34.30.0 Виробництво вузлів, деталей та приладдя для автомобілів та їх двигунів; 45.21.1 Будівництво будівель; 45.34.9 Інші монтажні роботи; 50.10.1 Оптова торгівля автомобілями; 50.20.2 Технічне обслуговування та ремонт автомобілів за замовленням населення. Керівник - ОСОБА_6 , підписант - ОСОБА_7 .
22.05.2007 року змінено назву юридичної особи на Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомобільний завод Анторус», змінено підписанта та керівника: звільнено вище зазначених, та призначено керівником та підписантом ОСОБА_8 . Інші відомості залишилися без змін.
11.06.2009 року відбулися зміни у керівному складі юридичної особи: керівником та підписантом призначено ОСОБА_9 .
23.10.2009 року відбулися зміни у складі засновників товариства: вибув ОСОБА_5 , залишився єдиний учасник ОСОБА_4 з розміром статутного внеску 2 000 000,00 грн. Керівником та підписантом призначено ОСОБА_10 .
22.06.2010 року відбулися зміни у складі засновників товариства: вибув ОСОБА_4 , одноособовим власником (засновником) товариства став відповідач ОСОБА_1 з розміром статутного внеску 2 000 000,00 грн. він же кінцевий бенефіціарний власник (контролер).
05.12.2012 року ОСОБА_1 як засновником внесено зміни до видів діяльності товариства: 29.10. Виробництво автотранспортних засобів; 29.32. Виробництво інших вузлів, деталей і приладдя для автотранспортних засобів; 45.11. Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель за даними органів статистики за підсумками діяльності за рік: 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.
04.12.2012 року відбулися зміни у керівному складі товариства: власником товариства ОСОБА_1 звільнено ОСОБА_10 та призначено керівником та підписантом себе самого - ОСОБА_1
25.03.2014 року відбулася зміна назви юридичної особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомобільний завод Анторус» змінено на іншу назву: Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство Херсонець» (скорочена назва: ТОВ «ВП «Херсонець» на підставі прийнятого рішення засновником Гавриловим А.В. за № 18/03-14 від 18.03.2014 року.
У період з 23.10.2009 року по 04.12.2012 року керівництво товариством здійснював ОСОБА_10 , тобто понад 2 роки під час знаходження підприємства у власності ОСОБА_1 .
Головним бухгалтером у цей час була ОСОБА_11 .
У період з 04.12.2012 року до 06.10.2015 року (до визнання товариства банкрутом та введення ліквідаційної процедури) керівництво товариством одночасно, будучи його засновником здійснював ОСОБА_1 , головним бухгалтером була ОСОБА_11 до березня 2014 року.
З квітня 2014 року ОСОБА_1 одноособово здійснював керівництво товариством, виконував функції головного бухгалтера, був матеріально-відповідальною особою.
09.12.2014 засновник ТОВ «ВП «Херсонець» Гаврилов А.В. прийняв рішення за № 09/12-2014 (том 1 а.с. 38, том 22 а.с. 124) про припинення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Херсонець», м. Херсон шляхом ліквідації та утворив ліквідаційну комісію у складі:
- Голова ліквідаційної комісії: Гаврилов Андрій Васильович,
- член ліквідаційної комісії: ОСОБА_11 .
Цим Рішенням № 09/12-2014 від 09.12.2014 ОСОБА_1 як засновник вирішив ліквідувати Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Херсонець», утворив ліквідаційну комісію, встановив строки розгляду претензій кредиторів, доручив ліквідаційній комісії провести усі дії, пов'язані з ліквідацією Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Херсонець».
Відомості про ліквідацію товариства було опубліковано у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації «Бюлетень державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» за № 303 (33) від 10.12.2014 року на сторінці 97, запис № 4191.
Рішенням № 1 від 15 грудня 2014 року (том 1 а.с. 41, том 22 а.с. 126) ліквідаційна комісія під головуванням Гаврилова А.В. вирішила з метою належного проведення процедури ліквідації провести інвентаризацію активів (дебіторської заборгованості), пасивів (кредиторської заборгованості) залишків на складах товариства та інші дії, що пов'язані з цією процедурою в строк до 02.02.2015 року, та за результатами проведеної інвентаризації підготувати перелік кредиторів та дебіторів товариства тощо. Представником ОСОБА_1 , ліквідаторами та матеріалами справи, а також змістом вказаного Рішення №1 ліквідаційної комісії підтверджується, що вказаний на цьому рішенні рік 2015 є помилковим, насправді рішення прийнято 15 грудня 2014 року.
Рішенням ОСОБА_1 за № 20/12-2014 як засновника та голови ліквідаційної комісії від 20.12.2014 (том 1 а.с. 42, том 22 а.с. 127) змінено склад ліквідаційної комісії, вирішено провести інвентаризацію та виконати усі дії, що передбачені рішенням № 1 від 15.12.2014, надати ліквідаційній комісії інвентаризаційні акти у строк до 02.02.2015.
Як встановлено судом, 30.01.2015 ліквідаційною комісією під головуванням засновника ОСОБА_1 було проведено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей ТОВ «ВП «Херсонець» та підписано відповідні акти інвентаризації.
Рішенням № 2 ліквідаційної комісії від 02.02.2015 (том 1 а.с. 43, том 22 а.с. 128) затверджено Акти інвентаризації від 30.01.2015 та перехідний ліквідаційний баланс підприємства (том 1 а.с. 44-60, том 22 а.с. 129-141). Вирішено підготувати необхідні документи та до закінчення подачі вимог кредиторів направити документи дебіторам підприємства про погашення заборгованості. До наступного засідання комісії розглянути всі кредиторські вимоги як безспірні, так і заявлені ліквідаційній комісії товариства, та після розгляду дебіторських та кредиторських вимог товариства, проведення визначеної законодавством роботи по зменшенню взаємної кредиторсько-дебіторської заборгованості підготувати матеріали для повторного проведення інвентаризації.
Рішенням №3 ліквідаційної комісії від 16 березня 2015 року (том 1 а.с. 62, том 22 а.с. 157) під головуванням Гаврилова А.В. розглянуто питання виявленої кредиторської та дебіторської заборгованості, розглянуто заявлені кредиторами вимоги до ліквідаційної комісії боржника, що ліквідується.
22.05.2015 ліквідаційною комісією під головуванням Гаврилова А.В. проведено вдруге інвентаризацію активів і пасивів боржника, що ліквідується (том 1 а.с. 64-78, том 22 а.с. 142-156). За результатами проведеної інвентаризації було складено інвентаризаційні описи товарно-матеріальних цінностей (результати отримані під час проведення інвентаризації будуть аналізуватися нижче).
Рішенням № 4 ліквідаційної комісії від 02 червня 2015 року (том 1 а.с. 79, том 22 а.с. 155) під головуванням Гаврилова А.В. розглянуто та затверджено Акти інвентаризації активів, пасивів та залишків на складі від 22.05.2015 та вирішено звернутися до господарського суду про визнання банкрутом ТОВ ВП «Херсонець».
31 серпня 2015 року ліквідаційною комісією боржника - ТОВ «ВП «Херсонець» щодо якого власником прийнято рішення про ліквідацію, було подано до господарського суду заяву про порушення справи про банкрутство, у зв'язку з недостатністю майнових активів для задоволення вимог кредиторів (том 1 а.с. 3-9, том 22 а.с. 162-165), за підписом голови ліквідаційної комісії А.В. Гаврилова.
Ліквідаційною комісією боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Херсонець", м. Херсон, щодо якого власником прийнято рішення про ліквідацію, подано до господарського суду заяву про порушення справи про банкрутство, у зв'язку з недостатністю майнових активів для задоволення вимог кредиторів.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 03.09.2015 заяву прийнято до провадження і призначено до розгляду у підготовчому засіданні.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 24.09.2015 порушено провадження у справі про банкрутство та призначено судове засідання для вирішення питання щодо визнання боржника банкрутом.
Постановою Господарського суду Херсонської області від 06.10.2015 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Херсонець", м. Херсон, ідентифікаційний код 31048021 банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців і призначено ліквідатором банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Херсонець", м. Херсон, ідентифікаційний код 31048021 арбітражного керуючого Ракіну Аллу Анатоліївну, свідоцтво № 729 від 29.04.2013.
Ухвалою від 15 грудня 2015 року (том 3 а.с. 187-190) Господарським судом Херсонської області затверджено реєстр кредиторських вимог ТОВ «ВП «Херсонець», до якого внесено вимоги таких кредиторів:
- ПАТ «Дельта Банк» 143 747 894,22 грн.;
- ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області в сумі 582 278,77 грн.
Загальна сума кредиторських вимог 144 330 172,99 грн.
До Господарського суду Херсонської області 10.12.2019 ліквідатором арбітражним керуючим Ракіною А.А. подано заяву про покладання субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 у сумі 144 327 736,99 грн.
Ліквідатор Ракіна А.А. у своїй заяві стверджує, що у діях громадянина ОСОБА_1 міститься склад цивільного правопорушення - доведення до банкрутства юридичної особи-боржника ТОВ «ВП «Херсонець», що підтверджується наявними матеріалами справи, отже він має нести субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства у розмірі вимог, що є різницею між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. В обґрунтування своїх вимог ліквідаторами доводиться таке.
Відповідачеві ОСОБА_1 ліквідатором ставилися у провину такі дії та бездіяльність, що стали причиною неплатоспроможності боржника:
1. ОСОБА_1 як голова ліквідаційної комісії боржника, а також власник та засновник боржника приховав від ліквідатора статистичну звітність, документацію бухгалтерської та господарської діяльності боржника, відомості про майнові активи, що унеможливило встановити дійсний склад майнових активів боржника, які можна було би включити до складу ліквідаційної маси та використати для задоволення вимог кредиторів, які слід було розшукувати для їх повернення до ліквідаційної маси.
2. ОСОБА_1 як голова ліквідаційної комісії боржника, а також власник та засновник боржника приховав від ліквідатора майнові активи боржника, що були ним встановлені під час інвентаризації майна, зробленій ліквідаційною комісією в грудні-січні 2015 року та в травні 2015 року.
3. Згідно акту документальної позапланової перевірки ТОВ «Автомобільний завод «АнтоРус» з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 29.06.2011 року по 25.06.2012 року було встановлено, що 29.06.2011 року (у цей час засновником був ОСОБА_1 , керівником ОСОБА_10 , головний бухгалтер ОСОБА_11 ) було укладено контракт № DF-AN-1 WuHan Dongfeng Trade Co., LTD на поставку автобусних шасі. Загальна вартість контракту складала 40 000 000,00 доларів США.
Ліквідатор вказує, що було перераховано 477 000,00 доларів США в рахунок вище зазначеного контракту ТОВ «ВП «Херсонець» (ТОВ «Автомобільний завод «Анто Рус» на рахунок імпортера 04.08.2011 року меморіальним валютним ордером № 178 KRS11; 18.08.11р. меморіальним валютним ордером № 187 KRS11; 06.10.11р. платіжним дорученням в іноземній валюті (МТ 103) № GVJ11110062271. Зазначені дані про перерахування іноземної валюти також було підтверджено листом в.о. генерального директора ОСОБА_10 на адресу прокуратури Херсонської області заступнику прокурора Кострицькому В.В. 07.11.11 № 02-12/610-11.
Кошти за товар у сумі 477 000,00 доларів США на рахунок ТОВ «ВП «Херсонець» не повернуто.
З боку Продавця обов'язки у межах контракту № DF-AN-1 WuHan Dongfeng Trade Co., LTD на поставку автобусних шасі на отриману суму 477 000,00 доларів США було виконано.
Однак, як встановлено ліквідатором, товар в кількості 30 штук автобусних шасі ТОВ «ВП «Херсонець» не отримав.
Ліквідатор вважає, що цей факт вказує на те, що ОСОБА_1 нанесено збитки інтересам ТОВ «ВП «Херсонець» у сумі 477 000,00 доларів США, що вплинуло на доведення ТОВ «ВП «Херсонець» до неспроможності здійснювати погашення кредиторської заборгованості, на здійснення господарської діяльності, та призвело у подальшому до банкрутства, що вона вважає очевидним, безсумнівним та доведеним.
4. Відповідно до встановлених ліквідатором ОСОБА_3 даних, які зазначено у акті перевірки ДПІ, ОСОБА_1 є засновником та керівником інших суб'єктів господарської діяльності, у тому числі був засновником ТОВ «Крес Автогруп».
Під час аналізу банківських виписок, зокрема ПАТ «Кредитпромбанк» (договори відсутні), ліквідатор встановила, що у той час, коли сам ТОВ «ВП «Херсонець» знаходиться у залежності від кредитних коштів, фінансовий стан є надкритичним, існує загроза неплатоспроможності, не сплачуються своєчасно заборгованості за власними кредитними договорами, укладається договір, за яким виступив ТОВ «Автомобільний завод «Анто-Рус» у якості поручителя за ТОВ «Крес Автогруп» по кредитному договору та договору поруки № 13/21/001/10-КЛТ від 11.06.2010 року, та здійснює за цим договором поруки відповідні виплати. Наприклад, 13.01.2011 року - 285 000,00 грн.; 01.04.2011 року - 83 000,00 грн.; 08.06.2011 року - 50 000,00 грн.; 08.06.2011 - 50 000,00 грн.; 05.07.2011 р. - 59 900,00 грн., 05.07.2011 року - 59 900,00 грн. та інші.
Приховування засновником ОСОБА_1 (він же керівник, він же матеріально-відповідальна особа, він же головний бухгалтер) первинних, бухгалтерських документів, документів фінансово-господарської діяльності, податкової та статистичної звітності, та інших документів, які були у розпорядженні товариства, стало важливою перешкодою для повного з'ясування ліквідатором ОСОБА_3 вищевказаних обставин та можливістю ліквідатору звернутися до третіх осіб у разі наявності таких підстав з позовом для повернення 477 000,00 доларів США (по курсу у національній валюті - гривни), а також за вище зазначеним договором поруки, та договорами, які є сумнівними у відповідності до висновків ФСУ, призвели до затягування у ліквідаційній процедурі, створили перешкоди ліквідатору у пред'явленні вимог до дебіторів та встановленні фактичної дебіторської, кредиторської заборгованості, здійсненні відповідних дій з векселями, встановленні фактичних обставин стосовно зовнішньоекономічної діяльності та фактичних розрахунків ТОВ «ВП «Херсонець» з контрагентами.
Ухвалою від 13.12.2019 Господарський суд Херсонської області прийняв заяву до розгляду та призначив судове засідання для її розгляду.
Ліквідатором 10.04.2020 подано до суду першої інстанції уточнення до заяви про покладення субсидіарної відповідальності, в якій вона за змістом позовної заяви уточнила позовні вимоги та просить суд, зокрема, покласти субсидіарну відповідальність до засновника (він же керівник) Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Херсонець» ОСОБА_1 у сумі: 144 327 736,99 грн., що є незадоволеними затвердженими судом кредиторськими вимогами, та стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Херсонець», для погашення незадоволених за рахунок майна банкрута затверджених судом реєстрових кредиторських вимог ПАТ «Дельта Банк» в сумі 143 747 894,22 грн.; Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі в сумі 582 278,77 грн.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 відсторонено від виконання повноважень ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничого підприємства «Херсонець» арбітражного керуючого Ракіну Аллу Анатоліївну. Призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничого підприємства «Херсонець» арбітражного керуючого Клигіну Ірину Володимирівну.
Відповідачем ОСОБА_1 14.07.2020 подано до суду заяву про застосування наслідків пропуску строків позовної давності ліквідатором щодо заяви про покладання субсидіарної відповідальності на нього
До Господарського суду Херсонської області 14.07.2020 надійшла уточнена позовна заява про покладання субсидіарної відповідальності з уточненими вимогами, за підписом арбітражного керуючого Ракіної А.А. У цій позовній заяві йшлося про залучення до участі у справі співвідповідачів до раніше заявленої вимоги, а саме колишніх власників (засновників), керівників ТОВ «ВП «Херсонець» та його правових попередників (ТОВ «Автомобільний завод Анторус», код ЄДРПОУ 31048021) у зв'язку з доведенням боржника до банкрутства, окрім ОСОБА_1 : громадян ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , на яких покласти відповідальність солідарно у сумі 144 327 736,99 гривень.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 16.07.2020 позовну заяву (уточнюючу) № 02/07-103 датовану від 07.06.2020 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника, разом з усіма додатками - повернуто арбітражному керуючому Ракіній А.А. без розгляду. Підставою для повернення позовної заяви стала відсутність процесуальної дієздатності у заявниці, оскільки станом на день подачі до суду заяви (14.07.2020) ліквідатором у справі про банкрутство ТОВ «ВП «Херсонець» була арбітражний керуючий Клигіна І.В., якій і належить право подавати такі позови.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 15.07.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника до судового розгляду по суті на 20.08.2020, запропонував новому ліквідатору арбітражному керуючому Клигіній І.В. визначитися з позовними вимогами, викладеними у позовній заяві попереднім ліквідатором ОСОБА_3 та надати до суду свою письмову позицію з спірного питання.
До суду першої інстанції 20.08.2020 ліквідатор арбітражний керуючий Клигіна І.В. надала письмові пояснення, в яких просила суд розглянути та задовольнити позовну заяву ліквідатора ТОВ «ВП «Херсонець» Ракіної А.А. про покладення на засновника (керівника) боржника ОСОБА_1 субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника.
23.10.2020 до Господарського суду Херсонської області ліквідатором ОСОБА_14 подано заяву про зменшення позовних вимог. Заява обґрунтовується такими обставинами: ліквідатором здійснено оцінку майнового активу Автомобіль, наявність якого встановлена під час розгляду цієї справи, а також вирахувано з суми визнаних судом вимог кредиторів грошові суми, що були отримані від продажу активів ліквідаційної маси, розмір якої становить 526 784,07 грн.
Ліквідатор Клигіна І.В. заявила про зменшення позовних вимог до засновника (учасника) ТОВ «ВП «Херсонець» Гаврилова А.В. на суму ліквідаційної маси боржника - 526 784,07 грн. Всього просила стягнути на користь ТОВ «ВП «Херсонець» для погашення вимог кредиторів 143 800 952,92 грн. (144 327 736,99 - 526 784,07).
Субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства за своєю правовою природою є відповідальністю за зловживання суб'єктивними цивільними правами, які завдали шкоди кредиторам.
Згідно з ч. 2, 3, 4, 6 ст. 13 ЦК України При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. За загальним правилом цивільно-правова відповідальність настає за наявності таких умов (підстав): - протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; - шкідливого результату такої поведінки (шкоди); - причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; - вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Це правило знайшло відображення в практиці Верховного Суду: - постанова Верховного Суду від 13.03.2020 року у справі №923/43/19: «Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою і завданими збитками; вина боржника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає».
- постанова Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 904/8832/17: « 42. За загальним правилом для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування шкоди, необхідною є наявність чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка заподіювана шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вина заподіювана шкоди».
Визначення доведення до банкрутства міститься в статті 219 Кримінального кодексу України: «Доведення до банкрутства, тобто умисне, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб вчинення громадянином - засновником (учасником) або службовою особою суб'єкта господарської діяльності дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб'єкта господарської діяльності, якщо це завдало великої матеріальної шкоди державі чи кредитору».
Аналогічне визначення міститься в Методичних рекомендаціях щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених Наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 р. N 14 (у редакції наказу Міністерства економіки України від 26.10.2010 р. N 1361): «доведення до банкрутства - умисне, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб вчинення громадянином-засновником (учасником) або службовою особою суб'єкта господарської діяльності дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб'єкта господарської діяльності, якщо це завдало великої матеріальної шкоди державі чи кредитору».
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб'єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства. Умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб'єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб'єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.
Щодо юридичних підстав субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства Верховний Суд зазначає: «Загальні умови для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство визначені Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та Законом про банкрутство.
Спеціальні підстави субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства визначено частиною 2 статті 61 КУзПБ «Під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями».
Виходячи з вищенаведених норм, доведенням до банкрута слід визнати умисні дії засновника (учасника, акціонера), керівника боржника або іншої особи, внаслідок яких виникла стійка неплатоспроможність боржника, тобто фінансовий стан юридичної особи змінився зі стану платоспроможності (можливості погашення всіх вимог кредиторів) на стан стійкої неплатоспроможності (неможливості погашення вимог кредиторів повністю або частково).
Таким чином, дії відповідної особи мають ознаки доведення до банкрутства за наявності наступних елементів в їх сукупності:
1. Перебування боржника у стані платоспроможності до початку таких дій;
2. Перебування боржника у стані стійкої неплатоспроможності після вчинення таких дій;
3. Причинний зв'язок між діями особи та втратою платоспроможності боржником.
Розмір субсидіарної відповідальності кореспондує з наслідками доведення до банкрутства - на особу, яка позбавила боржника можливості розрахуватися з кредиторськими вимогами, покладається обов'язок зробити це рівно в тій частині, в якій з її вини втратив можливість це зробити боржник.
Виходячи з викладеного, дії, вчинені щодо боржника, який вже перебуває у стані неплатоспроможності, не можуть бути кваліфіковані як доведення до банкрутства, оскільки на час вчинення таких дій боржник вже перебуває у стані банкрутства і вже не здатен оплатити частину боргів.
1. Щодо виникнення заборгованості у боржника колегія суддів зазначає наступне.
Як було встановлено вище, ухвалою від 15 грудня 2015 року Господарським судом Херсонської області затверджено реєстр кредиторських вимог ТОВ «ВП «Херсонець», до якого внесено вимоги таких кредиторів:
- ПАТ «Дельта Банк» 143 747 894,22 грн.;
- ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області в сумі 582 278,77 грн.
Загальна сума кредиторських вимог 144 330 172,99 грн.
Кредиторські вимоги ПАТ «Дельта Банк», правонаступником якого є ТОВ «Фінансова компанія «ДАТА ФІНАНС», виникли наступним чином.
Відповідно до матеріалів справи, що підтверджено висновками Експерта, Аудитора та Звітом ліквідатора, основний кредитор боржника ПАТ «Кредитпромбанк» здійснював кредитування боржника ТОВ «Херсонський автоскладальний завод «Анто-Рус» (позичальник, правонаступником якого є ТОВ «Автомобільний завод «АнтоРус», і, в подальшому боржник у цій справі - ТОВ «ВП «Херсонець»).
Так, уклавши кредитний договір від 30.06.2006 № 04.1/36/06-КЛТ, згідно умов якого банк зобов'язався надавати позичальнику кредити в національній валюті України або в іноземних валютах з можливістю часткової конвертації в іноземну валюту в межах загальної суми, еквівалентної 3 500 000 дол. США, в подальшому, згідно з додатковою угодою від 22.12.2006р. № 8 до кредитного договору, загальну суму кредитного ліміту збільшено до 8 000 000,00 дол. США, а додатковою угодою від 21.05.2007р. № 16 до цього ж договору передбачено можливість видачі кредитів в іноземній валюті, крім дол. США та у ЄВРО, додатковою угодою від 08.11.2007р. № 32 загальну суму надання кредитів збільшено до 8 600 000,00 дол. США. (т.2 а.с.18, 26, 45).
На виконання умов кредитного договору, а також відповідно до додаткових угод №№1-9, 12, 14, 15, 19, 22, 23, 30, 33, 35-37, 44, 45, 47, 50 від 30.06.2006, 14.07.2006, 07.08.2006, 21.08.2006, 21.08.2006, 20.09.2006, 22.12.2006, 06.02.2007, 14.03.2007, 27.04.2007, 03.05.2007, 24.05.2007, 05.06.2007, 07.06.2007, 17.09.2007, 08.11.2007, 12.11.2007, 19.11.2007, 21.11.2007, 27.06.2008, 11.07.2008, 21.08.2008, та від 19.09.2008 банк надав позичальнику 23 кредити (транші) в іноземній валюті на загальну суму 9 747 813,83 дол. США, а також, відповідно до додаткових угод №№7,11,29,34,39 від 14.12.2006, 13.03.2007, 03.08.2007, 09.11.2007 а 10.12.2007р., - п'ять кредитів (траншів) у національній валюті у розмірі 6 081 500,00грн. (т.2 а.с.11-66).
Відповідно до п. 3.4.3 кредитного договору позичальник зобов'язався сплачувати банку нараховані відсотки за кожним кредитом, наданим згідно із додатковими угодами, в останній робочий день кожного місяця, у день повного дострокового погашення заборгованості за кредитом та у день повного погашення заборгованості за кредитом, вказаній у відповідній додатковій угоді, на рахунки банку, які вказано у додаткових угодах.
Позичальник зобов'язався повністю погашати окремі позичені кошти за окремими додатковими угодами до червня 2009 року та погасити заборгованість за кредитним договором не пізніше 29.06.2010. (п.3.4.4 кредитного договору).
В подальшому, строки сплати відсотків за користування кредитними коштами та строки погашення заборгованості по кредитах неодноразово змінювалися додатковими угодами та остаточний строк повного погашення заборгованості за усіма наданими банком позичальнику на виконання кредитного договору кредитами було встановлено шляхом внесення змін до п. 3.4.4 кредитного договору, згідно із п. 1 додаткової угоди від 07.10.2010р. № 63, а саме - не пізніше 31.10.2010. (т.2 а.с. 85-86).
Як вбачається з додаткових угод, Позичальник порушував строки сплати відсотків за кредитним договором і додатковими угодами, але кредитор ПАТ «Кредитпромбанк», не зважаючи на це, понад три роки продовжував правовідносини кредиту, надавав відстрочку сплати відсотків та інших поточних платежів, що прострочені з вересня 2008 року: додаткові угоди №51 від 30.09.2008, №51-а від 10.11.2008, №53 від 15.12.2008, №54 від 28.01.2009, №55 від 30.04.2009, №56 від 21.05.2009, також №№57-63 щомісячно кредиту (том 2 а.с. 67-86).
23.06.2010 ОСОБА_1 став єдиним учасником ТОВ «Автомобільний завод «АнтоРус» (ТОВ ВП «Херсонець»). Після цього, між сторонами кредитного договору ПАТ «Кредитпромбанк» та ТОВ «Автомобільний завод «АнтоРус» укладаються додаткові угоди № 61 від 25.06.2010, № 62 від 12.08.2010, № 63 від 07.10.2010 (том 2 а.с. 81-86) якими продовжено строки погашення заборгованості за кредитними договорами до 31.10.2010 року. Дані договори від імені ТОВ «Автомобільний завод «АнтоРус» (ТОВ ВП «Херсонець») підписував виконуючий обов'язки директора ТОВ «Автомобільний завод «АнтоРус» - ОСОБА_10 .
ПАТ «Кредитпромбанк» лише в 2012 році звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовом, за яким винесено рішення від 10.08.2012 у справі №5024/881/2012, стягнуто суму заборгованості.
21.03.2013 відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню рішення господарського суду.
27.09.2013 року за договором між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта банк» було продане від імені ПАТ «Кредитпромбанк» на користь ПАТ «Дельта банк» право вимоги до ТОВ «Автомобільний завод «АнтоРус» (том 2 а.с. 156-163).
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.09.2020 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДАТА ФІНАНС» про заміну кредитора по справі - задоволено; здійснено заміну кредитора - Публічне акціонерне товариство «ДЕЛЬТА БАНК» (ідентифікаційний код 34047020) у справі № 923/1536/15 на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДАТА ФІНАНС» (ідентифікаційний код 43086924; місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4 А, офіс 139) з грошовими вимогами у розмірі 143 747 894,22 грн. (четверта черга задоволення) та 2 436 грн. (перша черга задоволення).
Таким чином, боргові зобов'язання ТОВ «Автомобільний завод «АнтоРус» (ТОВ ВП «Херсонець») перед ПАТ «Кредитпромбанк», а в подальшому перед його правонаступниками, а саме ПАТ «Дельта банк» та ТОВ «Фінансова компанія «ДАТА ФІНАНС» виникли до червня 2010 року, тобто до того як ОСОБА_1 став учасником боржника, як господарського товариства.
Борг перед податковою виник у результаті:
- несплати узгоджених грошових зобов'язань по податку на прибуток приватних осіб у сумі 482 143,03 грн, стягнення яких задоволено постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 21.03.2014 по справі №821/833/14;
- несплати узгоджених грошових зобов'язань по податку на додану вартість у сумі 100 135,74 грн (основний платіж - 83 502,49 грн, штрафні санкції - 15 648,90 грн, пеня - 984,35 грн), нарахованих згідно декларацій з податку на додану вартість від 19.03.2013, 19.04.2013, 20.05.2013, 22.07.2013, 01.06.2013, 19.08.2013, 19.09.2013, 18.10.2013, 19.11.2013,16.12.2013, 10.01.2014, 20.02.2014, 15.03.2014, 09.04.2014, 20.05.2014, 20.06.2014, 21.07.2014, 08.08.2014, 22.09.2014, 20.10.2014, акту перевірки даних, задекларованих у податковій звітності від 21.02.2013 №1205/15-3/31048021 та податкового повідомлення-рішення від 25.03.2013 № 0004621503, акту перевірки від 11.06.2014 № 301/21-03-15-02 та податкового повідомлення рішення від 18.06.2014 №0002661502, уточнюючого розрахунку від 01.01.2014 №9029119301.
2. Щодо втрати платоспроможності боржника колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції чинній на червень 2010 року) неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.
Відповідно до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до наведеного визначення, платоспроможність боржника залежить від спроможності своєчасного виконання грошових зобов'язань перед кредиторами, і не залежить від наявності прибутку, трудових та матеріальних ресурсів, здійснення господарської діяльності, зокрема участі у тендері та оплати комплектуючих..
Спроможність боржника своєчасно виконувати зобов'язання перед кредиторами визначається шляхом аналізу його фінансового становища, в ході якого аналізуються фактичні дані, а також розраховуються відповідні показники (коефіцієнти), котрі дозволяють зробити висновок про наявність або відсутність ознак неплатоспроможності.
В даній справі такий аналіз проведено тричі: ліквідатором Ракіною A.A., аудитором Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «ТРАНСЕКСІМ-АУДИТ» та судовим експертом ОСОБА_2 .
Розрахунок зазначених показників як ліквідатором, так і експертом здійснювався за період. що починається 31.12.2010 і закінчується 31.12.2013 (аудитором - з 31.12.2010 по 31.12.2014).
При цьому за висновком всіх трьох спеціалістів, на початок періоду, що досліджувався, всі показники платоспроможності вже були нижче нормативних значень, що свідчить про те, що їх погіршення відбулося раніше початку періоду, що досліджувався. Про це свідчить, зокрема, звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності (2018 рік), в якому ліквідатор неодноразово робить висновок про те, що «на аналізованому підприємстві ознаки стійкої фінансової неспроможності мали місце вже в 2009 році» (арк.25, 53, 56 - звіту). Про це також свідчить висновок експерта ОСОБА_2 : «Показники фінансово-економічного стану підприємства ТОВ «ВП «Херсонець» (ТОВ «Автомобільний завод «Анторус») за період з 31.12.2010 по 31.12.2013 свідчать, що вже на початок періоду, що аналізується, боржник перебував у стані стійкої фінансової неспроможності (арк.38 - висновку).
Отже, факт погіршення показників фінансово-економічного стану боржника протягом 2010-2013 років, на який посилається суд першої інстанції, не свідчить про платоспроможність боржника на початок цього періоду, оскільки, вже у цей час їх (показників) значення були нижче нормативних.
Окрім того, в пункті 6.4.4. оскаржуваної ухвали суд першої інстанції зазначає: «Як вбачається з додаткових угод, Позичальник порушував строки сплати відсотків за кредитним договором і додатковими угодами, але кредитор ПАТ «Кредитпромбанк», не зважаючи на це, понад три роки продовжував правовідносини кредиту, надавав відстрочку сплати відсотків та інших поточних платежів, що прострочені з вересня 2008 року: додаткові угоди №51 від 30.09.2008, №51-а від 10.11.2008, №53 від 15.12.2008, №54 від 28.01.2009, №55 від 30.04.2009, №56 від 21.05.2009, також №№57-63 щомісячно кредиту (том 2 а.с. 67-86).»
В пункті 2.6.6.1. оскаржуваної ухвали вказано, що про наявність стійкої неплатоспроможності боржника ТОВ ВП «Херсонець» у 2009 році роблять висновки також ліквідатор у Звіті, Аудитор в Аналізі та судовий експерт у Висновку.
ОСОБА_1 набув статус засновника боржника 22.06.2010, як вбачається з зазначених вище доказів ознаки стійкої фінансової неспроможності мали місце вже в 2009 році. Таким чином, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про втрату боржником платоспроможності боржника в період наявності у ОСОБА_1 правомочностей учасника та керівника боржника.
3. Щодо відмови у задоволенні позовних вимог ліквідатора в частині курсової різниці.
У разі застосування та притягнення до субсидіарної відповідальності керівника на всю суму вимог кредитора, включаючи курсові різниці, які внесені до реєстру вимог кредиторів, суд має визнати вину відповідача у завданні шкоди кредитору на всю суму його кредиторських вимог, включаючи курсові різниці від знецінення національної валюти України.
Для переконання у тому, чи є вина керівника боржника як відповідача у зростанні суми боргу на розмір курсової різниці, та чи відповідальний за це керівник, ліквідатор повинен надати обґрунтовані докази, що курсова різниця є результатом дій або бездіяльності саме відповідача. Однак, громадяни взагалі та зокрема власники корпоративних прав не мають впливу на зміну курсу валют у державі, отже відсутня їх вина у втратах кредиторів у частині курсової різниці
Поряд з виною керівника залишається питання про вину самої юридичної особи у збільшенні шкоди через курсові різниці.
При банкрутстві мають бути застосовані принципи розподілу ризиків підприємницької діяльності (принцип комерційного розрахунку та власного комерційного ризику згідно з ст. 42, 44 ГК України), відповідно до яких учасники господарських відносин як суб'єкти підприємницької діяльності здійснюють її на свій власний ризик.
У даному випадку кредит було надано у 2006-2008 роках. Боржник як позичальник зобов'язувався сплачувати банку нараховані відсотки з кожним кредитом, наданим згідно із додатковими угодами, в останній робочий день кожного місяця, а до кінця червня 2010 року погасити кредит.
Але в подальшому при систематичних порушеннях з 2008 року строків сплати банк при наявності кризових явищ у світовій економіці та у господарській діяльності боржника постійно погоджувався зі зміною строків.
ПАТ «Кредитпромбанк» лише в 2012 році звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовом, за яким винесено рішення від 10.08.2012 у справі №5024/881/2012, стягнуто суму заборгованості.
21.03.2013 відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню рішення господарського суду.
27.09.2013 року за договором між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта банк» було продане від імені ПАТ «Кредитпромбанк» на користь ПАТ «Дельта банк» право вимоги до ТОВ «Автомобільний завод «АнтоРус».
Ці обставини підтверджують тезу господарського суду про наявність економічних обставин та правових підстав розподілу ризиків підприємницької діяльності учасників кредитних відносин - ПАТ «Кредитпромбанк», ПАТ «Дельта банк» та боржника ТОВ «Автомобільний завод «АнтоРус» - ТОВ «ВП «Херсонець»). Розподіл ризиків господарської діяльності між сторонами має своїм наслідком також розподіл втрат, у яких не може бути вини учасників таких відносин.
Суд першої інстанції вірно врахував, що курсова різниця за валютним кредитом в сумі 105 808 209,93 грн, яка за розрахунками експерта становить 73,31% від усієї заборгованості, вказує, що одним із факторів, які стали причиною збільшення боргу та нездатності боржника виконати свої грошові зобов'язання є інфляційні процеси в світовій економічній системі, що призвели до обезцінення національної валюти.
Цей фактор відноситься до ризиків підприємницької діяльності, не є залежним від волі і поведінки керівників та учасників (засновників).
Отже, суд першої інстанції вірно взяв до уваги заперечення ОСОБА_1 , що ліквідатором не доведено наявність дій керівника, власників (засновників) боржника, які мали на меті завдати шкоди кредиторам шляхом знецінення національної валюти або збільшення курсу іноземних валют.
Приймаючи рішення про часткову відмову у позові суд першої інстанції вірно враховував правові висновки, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 по справі №750/8676/15-ц, де Верховний Суд вказує на такі правові позиції при вирішенні спорів щодо стягнення «курсової різниці»:
1) «Курсова різниця» жодним чином не може бути упущеною вигодою, оскільки кредитор міг і не отримати такі доходи. Коливання курсу валют, що призвело до курсової різниці, не можна розцінювати як неправомірні дії боржника, що призвели до позбавлення кредитора можливості отримати прибуток.
2) Курсові різниці застосовуються у фінансовій звітності підприємств при веденні бухгалтерського обліку.
3) У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані.
4) Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.
5) Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
6) Банк, конвертувавши отримані від боржника гривневі платежі в іноземну валюту і зарахувавши їх у рахунок часткового погашення зобов'язань по поверненню кредиту і процентів за його користування, має право на пред'явлення вимоги про стягнення залишкової частини кредиту і процентів, виражених в іноземній валюті (основного зобов'язання).
Мотивуючи рішення щодо «курсової різниці» ВС виходив з того, що відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Визначення поняття збитків наводяться також у частині другій статті 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України), відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до частини четвертої статті 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що відповідачем доведено у цій справі, що його особиста вина відсутня у збільшенні боргових зобов'язань ТОВ ВП «Херсонець» за валютним кредитом на суму курсової різниці.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність виключити курсову різницю за валютним кредитом у розмірі 105 808 209,93 гривень, як шкоди кредитору, яка настала в результаті світової фінансової кризи, за яку громадяни та суб'єкти підприємницької діяльності не можуть нести відповідальності.
4. Щодо приховання ОСОБА_1 від ліквідатора статистичної звітності, документації бухгалтерської та господарської діяльності боржника, відомостей про майнові активи, колегія суддів зазначає наступне.
При розгляді даного питання, колегія суддів керуються нормами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»:
Стаття 1. Фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства;
Стаття 3. Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.
Стаття 8. Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.
Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.
Відомостями ЄДРПОУ підтверджено і не заперечується учасниками справи, що з 23.06.2010 був учасником товариства, а з 04.12.2012 року до 06.10.2015 (дата визнання підприємства-боржника банкрутом) керівництво підприємством здійснював відповідач ОСОБА_1 . Отже ОСОБА_1 є відповідальним за організацію бухгалтерського обліку, збереження оброблених документів, регістрів і звітності.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 в день здійснення інвентаризації 21.10.2015 року надав ліквідатору ОСОБА_3 довідку, підписану особисто ОСОБА_1 як генеральним директором ТОВ ВП «Херсонець», без номера від 21.10.2015 року (том 22 а.с. 178), про те, що усі документи фінансово-господарської діяльності товариства вилучені 15.03.2013 року в процесі обшуку слідчим правоохоронного органу (ГСУСБ України).
Ліквідатором, через заяву ОСОБА_1 про вилучення та неможливість передати їх ліквідатору 21.10.2015 року документацію фінасово-господарської діяльності, ОСОБА_3 вжито заходи щодо отримання від слідчого органу документів бухгалтерського обліку, звітності та господарської діяльності, що за словами та заявою ОСОБА_1 від 21.10.2015, ніби-то були вилучені у зв'язку з кримінальним провадженням.
Матеріалами справи підтверджується, що ліквідатор ОСОБА_3 звернулася до Головного слідчого управління СБУ у м. Києві про надання (повернення) первинної документації банкрута із кримінального провадження № 22012000000000033, про що зазначено у Звіті ліквідатора 23.02.2016 року (том 4 а.с. 19, а.с. 79-80) та отримала повідомлення від 04.02.2016 №3112-1096 про розгляд заяви арбітражного керуючого у вказаному кримінальному провадженні.
Судом встановлено, що у зв'язку з відкриттям кримінального провадження, відповідачем ОСОБА_1 02.07.2013 року отримано від слідчого із матеріалів кримінального провадження № 22012000000000033 за актом приймання - передачі від 02.07.2013 року документи, які належать ТОВ «Автомобільний завод «Анто Рус», ТОВ «Херсонське автобусне об'єднання «Анто-Рус», ТОВ «Крес Автогруп», розташованих за адресою: м. Херсон, вул. М. Фортус, 36, які він зобов'язався зберігати (том 22 а.с. 204). Факт отримання документів від слідчого підтверджено ОСОБА_1 та його представником, однак стверджується, що документи були залишені в приміщенні підприємства.
Вимагаючи в подальшому, після підтвердження факту отримання ОСОБА_1 документації від правоохоронного органу, зважаючи на його неправдиве повідомлення, ліквідатор ОСОБА_3 звернулася до Господарського суду Херсонської області у межах справи про банкрутство про витребування господарським судом вказаної документації від ОСОБА_1 .
Ухвалою суду 24.02.2017 року клопотання ліквідатора було задоволено, зобов'язано засновника ОСОБА_1 передати усю наявну у нього документацію про діяльність підприємства-банкрута ліквідаторові ОСОБА_3 .
Відповідно до ч. 6 ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом п'ятнадцяти днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов'язані передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків відповідні посадові особи банкрута несуть відповідальність відповідно до законів України.
Відповідно до ч. 2 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства протягом 15 днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов'язані передати бухгалтерську та іншу документацію, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків відповідні посадові особи банкрута несуть відповідальність відповідно до закону. Ліквідатор має право замовити виготовлення дублікатів печатки та штампів у разі їх втрати.
Документацію до справи або ліквідаторові ОСОБА_1 не передано, передбачений законом обов'язок, а також припис господарського суду щодо передачі документів - ОСОБА_1 не виконав.
Відповідно до приписів пункту 3.2. «Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства», затверджених Наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14 (у редакції наказу Міністерства економіки України від 26.10.2010 № 1361) визначено, що ознаками дій з доведення до банкрутства є наявність неправомірних дій відповідальних осіб боржника, що призвели до його стійкої фінансової неспроможності, у зв'язку з чим боржник був не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов'язкові платежі. Навмисне погіршення фінансово-господарського стану підприємства можна визначити, зокрема, за такими основними ознаками: заплутування звітності, знищення документів або інформації, внаслідок чого неможлива ефективна робота підприємства; зменшення розміру, приховування та заниження оцінки майна, яке знаходиться у розпорядженні підприємства.
Однак, у даному випадку, судом першої інстанції не зазначено, яким чином відсутність документів вплинула на втрату платоспроможності боржника, тобто на втрату можливості задовольнити вимоги кредиторів, отже не доведено причинного зв'язку між діями щодо приховування документів та доведенням боржника до банкрутства.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що «Отже, поведінка відповідача ОСОБА_1 свідчить про вчинення ним дій з приховування документів, заплутування звітності, знищення документів та інформації, внаслідок чого неможлива ефективна робота підприємства в ліквідаційній процедурі, зокрема щодо встановлення активів підприємства з вартості яких ліквідатором має формуватися ліквідаційна маса та задовольнятися витрати процедури і грошові вимоги кредиторів.»
По-перше, такий висновок ґрунтується виключно на встановленні судом фактів приховування документів, отже висновок про «...заплутування звітності, знищення документів та інформації» не відповідає встановленим судом обставинам справи.
По-друге, висновок щодо наслідку таких дій у вигляді «неможливості ефективної роботи підприємства в ліквідаційній процедурі» не відповідає дійсності та суперечить ч. 1 ст.38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції 18.01.2013): «З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу, виготовлення продукції у разі можливості її продажу...».
Встановлений судом факт приховування ОСОБА_1 документів від ліквідатора не міг вплинути на втрату платоспроможності боржника навіть теоретично, оскільки мав місце після втрати ним платоспроможності, та після визнання боржника банкрутом.
Зазначені дії не могли мати наслідком втрату платоспроможності, оскільки на час їх вчинення неплатоспроможність боржника вже існувала і була підтверджена постановою господарського суду в даній справі від 06.10.2015. Таким чином, причинний зв'язок між зазначеними діями і втратою платоспроможності боржника об'єктивно неможливий.
Таким чином, колегія суддів вважає дії (бездіяльність) ОСОБА_1 як учасника ТОВ «ВП «Херсонець» та колишнього генерального директора підприємства-боржника щодо невиконання вимог закону та припису Господарського суду Херсонської області з питань передачі фінансово-господарської документації банкрута призначеному судом ліквідатору неправомірними, за які ОСОБА_1 може бути притягнуто до встановленої чинним законодавством відповідальності у встановленому порядку та за наявності для цього достатніх підстав, але не шляхом покладення на останнього субсидіарної відповідальності за доведення підприємства-боржника до банкрутства в порядку ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства.
5. Щодо посилання суду першої інстанції на приховання ОСОБА_1 майнових активів від ліквідатора боржника, колегія суддів зазначає наступне.
ОСОБА_1 як головою ліквідаційної комісії до Господарського суду Херсонської області 31.08.2015 року подано заяву про визнання боржника ТОВ ВП «Херсонець» банкрутом, з додатками, до яких включено, зокрема, такі матеріали як фінансові звіти суб'єкта малого підприємництва, інвентаризаційні відомості (описи) ліквідаційної комісії від 30.01.2015 та від 22.05.2015 року, рішення ліквідаційної комісії тощо.
За результатами проведеної інвентаризації ліквідаційної комісії станом на 30.01.2015 року та даними, які зазначені у фінансовому звіті суб'єкта малого підприємництва станом на 30.01.2015 року (том 22 а.с. 129-141), а також у матеріалах інвентаризації від 22.05.2015 року (том 22 а.с. 142-157) ліквідаційною комісією під головуванням Гаврилова А.В., виявлено та зафіксовано документально в Інвентаризаційних описах такі данні про активи боржника та його зобов'язання, достовірність яких документально не підтверджено:
І - відомості за фінансовим звітом суб'єкта малого підприємництва станом на 30.01.2015 року (том 22 а.с. 129)
Акт інвентаризації розрахунків з поставщиками, покупцями та іншими дебіторами та кредиторами - 91 604 537, 92 грн.;
Інвентаризаційний опис основних засобів: капітальні інвестиції 8 928 000,00 грн.;
Інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей: Мебель - 4 340,00 грн.;
Інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей: ТМЦ - 52 845,00 грн.;
Основні засоби - 9 167 000,00 грн.
Інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей: товар 6 265 230,00 грн.;
ІІ. За результатами проведеної інвентаризації станом на 22.05.2015 року, та даними, які зафіксовані у фінансовому звіті станом на 22.05.2015 року (том 22 а.с. 142-157) відображено таке:
Акт інвентаризації розрахунків з поставщиками, покупцями та іншими дебіторами та кредиторами - 84 492 847, 92 грн.;
Інвентаризаційний опис основних засобів: капітальні інвестиції 8 928 000,00 грн.;
Інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей: Мебель - 4 340,00 грн.;
Інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей: ТМЦ - 52 845,00 грн.;
Основні засоби - 9 167 000,00 грн.
Інвентаризаційна опис товарно-матеріальних цінностей: товар - 6 265 230,00 грн.
Отже, за період роботи ліквідаційної комісії під керівництвом ОСОБА_1 з 30.01.2015 по 22.05.2015 відбулися зміни, що відображені в Акті інвентаризації розрахунків з поставщиками, покупцями та іншими дебіторами та кредиторами, сума 91 604 537, 92 грн. зменшилася до розміру 84 492 847, 92 грн. В інших документах, а саме в Інвентаризаційних описах основних засобів та товарно-матеріальних цінностей змін не відбулося.
Вищевказані зміни відбулися у зв'язку з проведенням взаємозаліку з ТОВ «Крес Автогруп».
Перевіривши оформлення наведених вище матеріалів інвентаризації, суд приходить до висновку, про інвентаризаційні описи підприємництва, здійснені ліквідаційною комісією за головуванням ОСОБА_1 станом на 30.01.2015 та станом на 22.05.2015 року відповідають вимогам «Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань».
Так, у інвентаризаційних описах вказується, що до початку проведення інвентаризації усі видаткові та прибуткові документи на товарно-матеріальні цінності здані в бухгалтерію і усі товарно-матеріальні цінності, що поступили у відповідальність ОСОБА_1 оприбутковані, а ті, що вибули - списані. Інвентаризаційні описи підписані ОСОБА_1 як матеріально-відповідальною особою.
На останній сторінці інвентаризаційних описів (актів інвентаризації), як це вимагається «Положенням про інвентаризацію активів та зобов'язань», зроблено запис про те, що усі товарно-матеріальні цінності, що наведені у цій інвентаризаційній відомості, комісією перевірені в натурі в присутності ОСОБА_1 , та внесені у опис за назвами, кількістю та вартістю. Опис містить підписи членів ліквідаційної комісії та ОСОБА_1 як голови ліквідаційної комісії.
Суд виходить з того, що наявні у справі Інвентаризаційні описи від 30.01.2015 та від 22.05.2015 року мають юридичне значення як документи (письмові докази), що підтверджують фактичну наявність активів в натурі, які до них внесені, та їх вартість як фактичну так і за даними бухгалтерського обліку, про що прямо зазначено у наведених документах.
За таких обставин, суд доходить висновку, що надані до справи інвентаризаційні відомості є доказами того, що ліквідаційною комісією під головуванням відповідача ОСОБА_1 здійснено Суцільну інвентаризацію усіх видів зобов'язань та усіх активів підприємства ТОВ ВП «Херсонець» станом на 30.01.2015 року, а також станом на 22.05.2015 року.
Судом встановлено, що інвентаризаційні описи та матеріали до них, що складені ліквідатором ОСОБА_3 21.10.2015 року (том 22 а.с. 187-203) не підписані головою ліквідаційної комісії, власником ОСОБА_1 , доказів передачі документів та активів головою ліквідаційної комісії підприємства Гавриловим А.В., призначеному судом ліквідаторові у справі про банкрутство, немає.
В той же час, судом встановлено, що ОСОБА_1 до початку інвентаризації 21.10.2015 року надано ліквідатору арбітражному керуючому Ракіній А.А. такі довідки про наявні активи та пасиви боржника.
Так, відповідно до довідки б/н від 21.10.2015 (том 22 а.с. 179), підписаної ОСОБА_1 як головою ліквідаційної комісії, вказано, що станом на 21.10.2015 на балансі ТОВ ВП «Херсонець» значаться товарно-матеріальні цінності згідно з переліком, вартістю 6 322 415 грн.
Згідно довідки б/н від 21.10.2015 (том 22 а.с. 180), підписаної ОСОБА_1 як головою ліквідаційної комісії, вказано, що станом на 21.10.2015 на балансі ТОВ ВП «Херсонець» значаться капітальні інвестиції на загальну суму 8928000,00грн., зокрема: Проєкт реконструкції заводу вартістю 4 700 000,00грн.; Конструкторські розробки автобусів вартістю 4 228 000,00 грн.
Згідно довідки б/н від 21.10.2015 (том 22 а.с. 181), підписаної ОСОБА_1 як головою ліквідаційної комісії, вказано, що станом на 21.10.2015 на балансі ТОВ ВП «Херсонець» значаться основні засоби загальною вартістю 9 167 000,00 грн., зокрема: ремонт орендованих будівель на суму 6 173 496,00грн.; Автобус ХАЗ 3230.02 вартістю 252000,00грн.; легковий автомобіль ВАЗ 21043 вартістю 55000,00грн.; Стапеля автобусні металеві в кількості 12 штук вартістю 2 210 504,00грн.; проєктна документація конструкторських розробок автобусів (запущених у виробництво) на суму 476000,00грн.
Згідно довідки б/н від 21.10.2015 (том 22 а.с. 182), підписаної ОСОБА_1 як головою ліквідаційної комісії, вказано, що станом на 21.10.2015 на балансі ТОВ ВП «Херсонець» значиться дебіторська заборгованість по конкретним дебіторам на загальну суму у розмірі 4 700 310,00грн.
Згідно довідки б/н від 21.10.2015 (том 22 а.с. 183), підписаної ОСОБА_1 як головою ліквідаційної комісії, вказано, що станом на 21.10.2015 на балансі ТОВ ВП «Херсонець» значиться кредиторська заборгованість по конкретним кредиторам у розмірі 84 492 847,92грн.
Ці обставини вказують на те, що голова ліквідаційної комісії ТОВ «ВП «Херсонець» Гавриловим А.В., неналежним чином виконав свій обов'язок, передбачений законом щодо передачі та оформлення належним чином факту передачі документів, майна та відомостей про стан ліквідаційної маси, що повинна бути сформована ліквідаційною комісією за час її роботи під керівництвом ОСОБА_1 .
Написання та подання ліквідаторові ОСОБА_3 до початку інвентаризації 21.10.2015 року довідок про наявні активи та пасиви боржника без передачі документів, як доказів, що підтверджують саму наявність активів, його руху, вартість, підстав вибуття активів та коштів підприємства є явно недостатніми для подальшої роботи призначеного судом ліквідатора та здійснення ліквідаційної процедури у справі про банкрутство.
Відповідач ОСОБА_1 як голова ліквідаційної комісії був зобов'язаний передати ліквідаторові усі вказані в інвентаризаційних описах за 22.05.2020 майнові активи для їх включення до ліквідаційної маси, а також надати відповідні пояснення та документи про зміни у майні, що відбулися у боржника ТОВ ВП «Херсонець» за час роботи ліквідаційної комісії з грудня 2014 - січня 2015 року по 21 жовтень 2015 року, - час прийняття майна ліквідаційної маси ліквідатором ОСОБА_3 .
Відповідно до ч. 6 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства протягом п'ятнадцяти днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов'язані передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків відповідні посадові особи банкрута несуть відповідальність відповідно до законів України.
Окрім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки у справі не доведено іншого, виявлені ліквідатором та включені до ліквідаційної маси ТОВ «ВП «Херсонець» 35 металевих каркасів автобусів належали боржнику і були приховані від ліквідатора.
Встановлені судом фактичні дані з приховування документів бухгалтерського обліку та звітності боржника, заплутування та перекручення звітності з великою вірогідністю вказують на те, що до інвентаризаційних описів ОСОБА_1 умисно не включено активи, що виявлені ліквідатором ОСОБА_15 . На підприємстві не може бути безхазяйного майна без пояснення його походження. Ліквідатором доведено, що це майно підприємства, яке не було обліковане відповідно до законодавства. Цей факт підтверджено ухвалою Господарського суду Херсонської області від 04.05.2017 у цій справі та визнано правомірність включення зазначеного майна до ліквідаційної маси.
Слід також зазначити, що вартість цих 35 металевих каркасів автобусів за даними ліквідатора склала 51283,40 грн. отже не могла вплинути на платоспроможність боржника в силу малозначності.
Окрім того, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстацнії про те, що ОСОБА_1 не підтверджено вартість наступних активів, а саме Автобус ХАЗ 3230.02 - 252 000,00грн.; Легковий автомобіль ВАЗ 21043 - 55 000,00грн.; Стапеля автобусні металеві, 12шт. - 2 210 504,00грн., оскільки в інвентаризаційних описах була зазначена балансова вартість даних активів.
Розглядаючи питання стосовно такого активу як проектна документація конструкторських розробок автобусів (запущених у виробництво) на суму 476 000,00грн., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та виходить з того, що ліквідатором не доведено, що зазначена сума є шкодою боржнику. Суд вважає більш вірогідним висновок про те, що конструкторські розробки автобусів, що запущені у виробництво, мали місце, оскільки боржник за своїми видами діяльності дійсно здійснював випуск автобусів ХАЗ різних модифікацій, що підтверджено матеріалами справи, зокрема Актом перевірки діяльності боржника органами ДПІ, та не викликає сумнівів у суду та сторін. Отже, вартість конструкторської розробки автобусів на суму 476 000,00грн., що відображена у фінансовому звіті та балансі боржника може бути визнана судом з великою вірогідністю обґрунтованою, не може бути покладена на ОСОБА_1 у складі вимоги про субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями банкрута.
Встановлений судом факт приховування ОСОБА_1 майна від ліквідатора не міг вплинути на втрату платоспроможності боржника, оскільки мав місце після втрати ним платоспроможності, та після визнання боржника банкрутом.
Зазначені дії не могли мати наслідком втрату платоспроможності, оскільки на час їх вчинення неплатоспроможність боржника вже існувала і була підтверджена постановою господарського суду в даній справі від 06.10.2015. Таким чином, причинний зв'язок між зазначеними діями і втратою платоспроможності боржника об'єктивно неможливий.
Таким чином, колегія суддів вважає дії (бездіяльність) ОСОБА_1 як учасника ТОВ «ВП «Херсонець» та колишнього генерального директора підприємства-боржника щодо невиконання вимог закону та припису Господарського суду Херсонської області з питань передачі майна банкрута призначеному судом ліквідатору неправомірними, за які ОСОБА_1 може бути притягнуто до встановленої чинним законодавством відповідальності у встановленому порядку та за наявності достатніх підстав, але не шляхом покладення на останнього субсидіарної відповідальності за доведення підприємства-боржника до банкрутства в порядку ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства.
6. Щодо безпідставного виведення коштів боржника та бездіяльності ОСОБА_1 по стягненню дебіторської заборгованості банкрута з ТОВ «Інвест-Капітал», Херсон ОО ХГ СК (футб. клуб), ТОВ «Агротехдеталь», ПП ОСОБА_16 , TOB «Крес Автогруп», колегія суддів зазначає наступне.
Щодо ТОВ «Інвест-Капітал». Твердження суду про кредитування ТОВ «ВП «Херсонець» (ТОВ «Автомобільний завод «АнтоРус») діяльності ТОВ «Інвест-Капітал» спростовується висновком судового експерта Манжосіної О.В. № 48 від 17.05.2021, яким встановлено, що протягом періоду наявності в ОСОБА_1 повноважень засновника або керівника боржника, на користь ТОВ «Інвест-Капітал» було перераховано кошти в загальній сумі 895 365,19 грн (оплата за надані послуги з оренди майна). Тобто оплачувалися лише фактично надані послуги, кредитування не здійснювалося.
Висновок суду про бездіяльність ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості з ТОВ «Інвест-Капітал» є необгрунтованим, оскільки матеріали справи містять докази безнадійності зазначеної заборгованості: всі активи ТОВ «Інвест-Капітал» було передано в заставу (іпотеку) АТ «Дельта Банк» за зобов'язаннями ТОВ «ВП «Херсонець» (про що було зазначено у відзиві на заяву ліквідатора), і розмір цієї заборгованості значно перевищував вартість майна ТОВ «Інвест- Капітал». Крім того, ухвалою від 21.01.2014 у справі №923/1720/13 було порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Інвест-Капітал", а постановою від 04.09.2014 у справі №923/1720/13 (суддя Пригуза П.Д.) ТОВ «Інвест-Капітал» було визнано банкрутом. На даний час ТОВ «Інвест-Капітал» ліквідовано, вимоги кредиторів не задоволено.
Щодо ТОВ «Агротехдеталь». Ухвалою Господарського суду Луганської області від 14.10.2008 у справі № 21/886 було порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «Агротехдеталь». Ухвалою від 10.02.2009 року в даній справі було затверджено реєстр вимог кредиторів, до якого було включено Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобільний завод "АнтоРус", м. Херсон, з грошовими вимогами у розмірі 433334 грн. 36 коп, про що зазначалося боржником в заяві про визнання банкрутом. Постановою Господарського суду Луганської області від 03.03.2009 ТОВ «Агротехдеталь» було визнано банкрутом. Ухвалою від 24.05.2016 провадження у справі припинено у зв'язку з неможливістю призначити ліквідатора.
Отже, висновок про бездіяльність ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості з ТОВ «Агротехдеталь» не відповідає дійсності.
Щодо ПП ОСОБА_16 . Згідно додатку №3 до Акту перевірки ДПІ у м. Херсоні станом з 01.04.2008 по 31.12.2010, заборгованість ПП ОСОБА_16 в сумі 119 000 грн, яка існувала станом на 01.04.2007 року, виникла на підставі накладної від 04.09.2003. Тобто, на час набуття ОСОБА_1 статусу учасника та керівника ТОВ «ВП «Херсонець» позовна давність за цією заборгованістю давно сплила, що свідчить про її безнадійність. Крім того, відповідно до даних ЄДРПОУ, ПП ОСОБА_16 , код НОМЕР_3 , припинив підприємницьку діяльність 12.07.2005.
Херсон ОО ХГ СК. Згідно додатку №3 до Акту перевірки ДПІ у м. Херсоні станом з 01.04.2008 по 31.12.2010, заборгованість СК «Херсон» в сумі 338 620,00 грн, яка існувала станом на 01.04.2007 року, виникла на підставі накладних, дата останньої з яких - 22.03.2007. Тобто, на час набуття ОСОБА_1 статусу засновника та керівника ТОВ «ВП «Херсонець», позовна давність за цією заборгованістю сплила, докази зворотного в матеріалах справи відсутні.
Таким чином заборгованість ПП ОСОБА_16 та СК «Херсон» на момент набуття ОСОБА_1 статусу учасника та керівника ТОВ «ВП «Херсонець» була безнадійною та не могла бути стягнутою.
Окрім того, висновком судового експерта Манжосіної О.В. № 48 від 17.05.2021 встановлено, що в період з 22.06.2010 по 06.10.2015 відбулося перерахування коштів ТОВ «ВП «Херсонець» (ТОВ «Автомобільний завод «АнтоРус») на користь ТОВ «Інвест-Капітал» в період в сумі 895 365,19 (оплата за надані послуги з оренди майна); перерахування коштів на користь Херсон ОО ХГ СК (футб. клуб), ООО «Агротехдеталь», ПП ОСОБА_16 протягом вказаного періоду документально не підтверджується.
Щодо ТОВ «Крес Автогруп». Дебіторську заборгованість ТОВ «Крес Автогруп» в сумі 7 111 690,00 грн було повністю врегульовано шляхом проведення заліку зустрічних однорідних вимог відповідно до рішення №3 ліквідаційної комісії від 16.03.2015 року та заяви ТОВ «ВП «Херсонець» від 02.03.2015 року. Оскільки зазначений правочин не визнано в судовому порядку недійсним, - в силу ст.204 ЦК України він є правомірним. Проведення заліку не призвело до погіршення платоспроможності боржника, оскільки призвело до зменшення як активів, так і зобов'язань боржника на одну суму.
Відповідно до висновку судового експерта Манжосіної О.В. № 48 від 17.05.2021 після проведення заліку зустрічних однорідних вимог заборгованість ТОВ «Крес Автогруп» перед ТОВ «ВП «Херсонець» складала 0,00 грн, в той час як заборгованість ТОВ «ВП «Херсонець» перед ТОВ «Крес Автогруп» - 8 518 863,51 грн.
Завдання збитків (шкоди) ТОВ «ВП «Херсонець» в результаті проведення заліку зустрічних однорідних вимог між ТОВ «ВП «Херсонець» та ТОВ «Крес-Автогруп» на суму 7 111 690,00грн відповідно до рішення №3 ліквідаційної комісії від 16.03.2015 та заяви ТОВ «ВП «Херсонець» від 02.03.2015 року документально не підтверджується.
Таким чином, матеріалами справи та висновком судового експерта Манжосіної О.В. № 48 від 17.05.2021 спростовуються посилання суду першої інстанції про бездіяльність ОСОБА_1 по стягненню дебіторської заборгованості банкрута з ТОВ «Інвест-Капітал», Херсон ОО ХГ СК (футб. клуб), ТОВ «Агротехдеталь», ПП ОСОБА_16 , TOB «Крес Автогруп»
7. Щодо проекту реконструкції заводу вартістю 4 700 000,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.
Факт оплати проекту реконструкції та відображення зазначених операцій в бухгалтерському обліку підтверджується Актом планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 29.07.11 №2770/23-5 /31048021 (Додаток 2 «Довідка про загальну інформацію щодо ТОВ «АЗ» АнтоРус» та результати його діяльності за період з 01.04.08. по 31.12.10»):
«При перевірці встановлено, що між ТОВ «АЗ «АнтоРус», та ТОВ «Ліберте» (код 33831780 м. Київ) укладено договір від 03.06.2008р. №1305/01 на виконання проектно-кошторисної документації, місце укладання договору: м. Київ.»
Виконання умов договору підтверджується Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 25.06.2008 року № 2506-05, в якому вказано, що вартість виготовленої проектно-кошторисної документації складає 4 700 000,00 грн., без ПДВ, ПДВ 940 000,0 грн. Загальна вартість - 5 640 000,00 грн. Податкова накладна від 25.06.2008 №2506-05.
Реальність господарських операцій встановлено органом ДПІ - перевірена наявність ліцензії виконавця на виконання спеціального виду робіт з проектування.
Перевіркою встановлено, що ТОВ «АЗ «АнтоРус» в розрахунок за дану роботу на адресу ТОВ «Ліберті» (м. Київ), видав прості векселі власної емісії, що підтверджується актом приймання-передачі векселів від 16.02.2009.
Дана операція відображена у бухгалтерському обліку по рахунку 621 «Короткострокові векселі, видані в національній валюті «в кореспонденції з 63 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» (том 26 а.с. 125).
Отже, факт замовлення та визначення вартості проектно-кошторисної документації боржником підтверджені належним чином на суму 5 640 000,00 грн., є кредиторською заборгованістю, ліквідатором не доведено, що зазначена сума є шкодою боржнику, отже, вона не може бути включена до суми позовних вимог.
Так само, цим же Актом перевірки ДПІ від 29.07.11 №2770/23-5 /31048021 підтверджено факт виконання ремонтно-будівельних робіт на загальну суму 3 623 715,30грн. та факт остаточного розрахунку за них 06.05.2010 року.
Як вбачається з наведеного, господарські операції та їх оформлення і розрахунки за виконані роботи здійснені до моменту, коли ОСОБА_1 у червні 2010 року став власником ТОВ «ВП «Херсонець»
Отже, здійснення боржником дій з господарської операції, що полягала в замовленні і виготовленні проектно-кошторисної документації реконструкції заводу перевірена податковим органом, питань щодо достовірності такої роботи, її вартості та економічної необхідності його замовлення у податкового органу не виникло, що вказує на обґрунтованість таких витрат.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що зазначені дії не стали причиною стійкої неплатоспроможності боржника.
8. Стосовно вартості конструкторської розробки автобусів на суму 4 228 000,00грн., колегія суддів зазначає наступне.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не передано ліквідаторам первинних документів, за допомогою яких можна було би: встановити факт укладання відповідного договору на конструкторську розробку автобусів; найменування та реквізити виконавця таких робіт (послуг); факт виконання конструкторської розробки автобусів; факт прийняття-передачі (отримання) результату робіт в матеріальній формі; перевірити відповідність законодавству результатів проектно-конструкторської діяльності та постановки її на облік як результату інтелектуальної роботи та власності; подальшої долі конструкторської документації як матеріального активу (де він зберігався, як його використовували, кому його передали чи продали). Будь яких первинних документів та пояснень до суду також не надано.
Відповідно до приписів статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно приписів статті 79 ГПК України (Вірогідність доказів) наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Однак в матеріалах справи також відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_1 були витрачені зазначені кошти у сумі 4 228 000,00грн.
Відображення активу в обліку здійснюється незалежно від його оплати. Отже, відображення в обліку конструкторської розробки автобусів на суму 4 228 000,00 грн не є належним доказом витрачання зазначеної суми коштів на його придбання. Отже, судом не встановлено факту витрачання зазначених коштів, а матеріали справи не містять доказів того, що зазначені кошти взагалі витрачалися.
Висновком судового експерта Манжосіної О.В. № 48 від 17.05.2021 встановлено, що перерахування ТОВ «ВП «Херсонець» (ТОВ «Автомобільний завод «АнтоРус») коштів в рахунок оплати конструкторської розробки автобусів в період наявності у ОСОБА_1 повноважень засновника (учасника) та керівника боржника документально не підтверджується.
За таких обставин суд приходить до висновку, що діями ОСОБА_1 не завдано шкоду майновим інтересам боржника ТОВ ВП «Херсонець» на суму 4 228 000,00грн. та відсутні докази наявності його вини у завданні шкоди боржнику та кредиторам на вказану суму.
Таким чином, оскаржувана ухвала в частині завдання діями ОСОБА_1 шкоди майновим інтересам боржника на суму 4 228 000,00грн є необґрунтованою з огляду на недоведеність таких дій.
9. Щодо безпідставного виведення коштів боржника на суму 2 549 780,70 грн. (частина вартості ремонту орендованих будівель вартістю 6 173 496,00 грн), колегія суддів зазначає наступне.
В оскаржуваній ухвалі (п.5.1) суд зазначає: «Виходячи із встановлених судом фактичних обставин, відображених у пункті 4.1. цього судового рішення, що Актом перевірки здійсненої Херсонською ДПІ від 29.07.11 №2770/23-5 /31048021 підтверджено факт виконання ремонтно-будівельних робіт на об'єктах боржника на загальну суму 3 623 715,30грн. та факт остаточного розрахунку за них 06.05.2010 року.
Отже, згідно наявних доказів у справі підтверджується виконання будівельно-ремонтних робіт на суму 3 623 715,30грн. Різниця, саме у розмірі 2 549 780,70 грн. (6 173 496,00грн. - 3 623 715,30грн.) ОСОБА_17 не підтверджена.
Цей факт судом оцінюється також як безпідставне виведення коштів боржника на суму 2 549 780.70 грн».
Відображення активу в обліку здійснюється незалежно від його оплати. Отже, відображення в обліку ремонтно-будівельних робіт на суму 6 173 496,00 грн не є належним доказом витрачання зазначеної суми коштів на його виконання.
Зокрема, ремонтно-будівельні роботи на суму 3 623 715,30 грн, факт виконання яких суд визнав доведеними, було оплачено грошовими коштами в сумі 123 715,30 грн., а на залишок 3 500 000,0 грн боржником було видано векселі власної емісії (стор.12 Додатку 2 до Акту перевірки). Даних про оплату коштів за виданими векселями матеріали справи не містять, навпаки, у Звіті ліквідатора за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності ліквідатор зазначає, що кредитори за виданими векселями не заявили своїх вимог до боржника.
Висновком судового експерта Манжосіної О.В. № 48 від 17.05.2021 встановлено, що перерахування ТОВ «ВП «Херсонець» (ТОВ «Автомобільний завод «АнтоРус») коштів в рахунок оплати ремонту орендованих будівель в період наявності у ОСОБА_1 повноважень засновника та керівника боржника в сумі 6 173 496,00 грн документально не підтверджується. Імовірно про перерахування коштів в оплату ремонту орендованих приміщень може свідчити лише платіж на користь ПП "Євроклас" в сумі 135 911,00грн.
Таким чином, судом не встановлено факту витрачання коштів на ремонтно-будівельні роботи в сумі 2 549 780,70 грн, а матеріали справи не містять доказів того, що зазначені кошти взагалі витрачалися. Отже висновок суду про «безпідставне виведення коштів боржника на суму 2 549 780,70 грн» ґрунтується виключно на припущеннях та є безпідставним.
10. Щодо заяви ОСОБА_1 про застосування наслідків спливу строків позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідачем ОСОБА_1 14.07.2020 подано до суду заяву про застосування наслідків пропуску строків позовної давності ліквідатором щодо заяви про покладання субсидіарної відповідальності на нього (том 28, а.с. 214-216).
Свою заяву ОСОБА_1 мотивував наступними обставинами.
Відповідач вважає, що зазначена заява про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника не підлягає задоволенню зокрема з підстав її подання поза межами строку позовної давності.
Щодо обґрунтування застосування строку позовної давності:
ОСОБА_1 зазначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до приписів статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтю 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Обчислення позовної давності здійснюється за правилами статті 260 ЦК України, згідно якої позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов'язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини.
Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.
Суд виходить з того, що право на позов щодо субсидіарної відповідальності виникає лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та призначення ліквідатора у справу. Ці критерії відліку початку перебігу строку позовної давності визнають і сторони, зокрема ОСОБА_1 . Арбітражний керуючий, як особа, якій належить право позову до осіб, які довели боржника до банкрутства, з вимогою про покладання субсидіарної відповідальності на винних осіб, не може дізнатися про діяльність колишнього керівника (засновника) раніше свого призначення на посаду ліквідатора. Такі відомості він отримує за результатами формування ліквідаційної маси та оцінки майна, що є ліквідаційною масою.
Розмір зазначених вимог згідно ч. 2 ст. 61 КУзПБ визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Позов можливий у разі недостатності майна боржника за його зобов'язаннями.
За таких умов правового регулювання вбачається, що моментом вимоги до винних у доведенні до банкрутства осіб є момент визначення у ліквідаційній процедурі ліквідатором різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою і встановлення факту, що вартості майна боржника недостатньо для виконання його зобов'язань перед кредиторами.
Саме після цього ліквідатором здійснюється аналіз фінансового стану банкрута і встановлюються особи, у діях яких є ознаки дій з доведення до банкрутства.
Судом встановлено, що боржника у цій справі ТОВ «Виробниче підприємство «Херсонець» постановою Господарського суду Херсонської області від 06.10.2015 у справі № 923/1536/15 визнано банкрутом, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Ракіну А.А.
До Господарського суду Херсонської області ліквідатором арбітражним керуючим Ракіною А.А. 10.12.2019 подано заяву про покладання субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 як винну особу за доведення боржника до банкрутства із заявленим клопотанням про поновлення строків для подання заяви про застосування субсидіарної відповідальності (том 22 а.с. 99).
Отже, заява про покладання субсидіарної відповідальності за доведення боржника до банкрутства подана ліквідатором через понад 4 роки з дня її призначення ліквідатором банкрута ТОВ ВП «Херсонець» (дата постанови суду та призначення ліквідатором 06.10.2015 - дата подачі заяви - 10.12.2019).
Матеріалами справи дійсно, як на те вказує ОСОБА_1 , підтверджується, що ліквідатором ОСОБА_3 вперше подано до матеріалів справи Звіт про результати аналізу фінансово-господарської діяльності боржника 15.11.2016 року (том 6 а.с. 3-32 з додатками - а.с. 4-130), в якому було визначено, що внаслідок відсутності документації боржника і необхідності витребування додаткових матеріалів для перевірки необхідно продовжити строк процедури, витребувати у ОСОБА_1 документи та відомості, який, на думку ліквідатора їх переховував. Попередні висновки ліквідатора полягали у тому, що нею виявлено навмисне погіршення фінансового стану боржника, баланс підприємства є фіктивним і не відображає реального фінансового стану підприємства, очевидним є штучне збільшення дебіторської та кредиторської заборгованості, виведення майнових активів, основних засобів тощо.
Цього ж дня ухвалою від 15.11.2016 року (том 6 а.с. 134-135) судом залучено до участі у справі ОСОБА_1 .
У зв'язку з ухиляннями ОСОБА_1 від виконання вимог ліквідатора ухвалою суду від 24.02.2017 (том 6 а.с. 227-228) витребувано від ОСОБА_1 бухгалтерську та іншу документацію, що була ним отримана із кримінального провадження. Це судове рішення ОСОБА_1 не виконано.
Арбітражний керуючий Ракіна А.А. не здійснювала повноважень ліквідатора з 16.04.2018 по 02.10.2019 року - тобто понад 18-19 місяців (півтора року).
В подальшому права ОСОБА_3 як ліквідатора були відновлені у справі Верховним Судом постановою від 02.10.2019 року.
За цей час протягом 22 місяців згідно з матеріалами справи відбулися такі події, які за твердженнями позивача ліквідатора Ракіної А.А., є доказом поважності пропуску строків позовної давності.
Так, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.04.2018 скасовано ухвалу Господарського суду Херсонської області від 16.01.2018 у справі № 923/1536/15 та припинено повноваження ліквідатора ТОВ «ВП «Херсонець» арбітражного керуючого Ракіної Алли Анатоліївни; призначено ліквідатором ТОВ «ВП «Херсонець» арбітражного керуючого ОСОБА_14 .
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.10.2018, скасовано постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.04.2018 (щодо скарги на дії ліквідатора) у справі № 923/1536/15 та передано справу на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2019 апеляційні скарги зазначених осіб, зокрема ОСОБА_1 повторно задоволено; ухвалу Господарського суду Херсонської області від 16.01.2018 по справі № 923/1536/15 - скасовано; припинено повноваження ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Херсонець» арбітражного керуючого Ракіної Алли Анатоліївни.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.10.2019 касаційну скаргу арбітражного керуючого Ракіної Алли Анатоліївни вдруге задоволено частково; постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2019 у справі № 923/1536/15 скасовано; справу № 923/1536/15 передано на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.12.2019 апеляційні скарги Засновника (учасника) ТОВ «Виробниче підприємство «Херсонець» ОСОБА_1 та інших залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Херсонської області від 16.01.2018 про відмову у задоволенні скарги на дії (бездіяльність) ліквідатора по справі № 923/1536/15 залишено без змін.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає причини пропуску строків позовної давності, а саме не передання учасником боржника ліквідатору майна та документації боржника у встановленому законом порядку та невиконання ОСОБА_3 повноважень ліквідатора у цій справі протягом 19 місяців, до дня подачі заяви про покладання субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 - поважними.
11. Окрім того, в абзаці 5 пункту 8.20 оскаржуваної ухвали від 23.12.2020 про покладення субсидіарної відповідальності суд першої інстанції зазначив наступне:
«За таких обставин при звільненні (відстороненні ліквідатора Ракіної А.А. від виконання обов'язків постанова Південно-західного апеляційного господарського суду свідчить про те, що Південно-західний апеляційний господарський суд 09.06.2020, задовольнивши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , не здійснював правосуддя, а виконав протиправне рішення комітету кредиторів як обов'язковий для апеляційного суду припис (наказ) про усунення ліквідатора Ракіної А.А. від її обов'язків, із застосуванням приписів абз. 3 ч. 4 ст. 28 КУзПБ.»
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства.
Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» систему судоустрою складають: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3) Верховний Суд.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 17 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» єдність системи судоустрою забезпечується обов'язковістю для всіх судів правил судочинства, визначених законом.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 36 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» Верховний Суд здійснює правосуддя, як суд касаційної інстанції.
Відповідно до ст. 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 по справі №923/1536/15 набрала законної сили та не була скасована або змінена в касаційному порядку.
Відповідно до ст. 286 ГПК України судом касаційної інстанції у господарських справах є Верховний Суд.
Відповідно до ст. 315 ГПК України постанова суду касаційної інстанції складається з вступної частини, описової частини, мотивувальної частини із зазначенням, зокрема, доводів, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та (або) апеляційної інстанції.
Таким чином, оцінка рішень суду апеляційної інстанції віднесена до виключної компетенції касаційної інстанції, а саме Верховного Суду. Тому, надаючи правову оцінку постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 по справі №923/1536/15, Господарський суд Херсонської області вийшов за межі наявних у нього повноважень, перейняв права суду касаційної інстанції та порушив встановлені для господарського суду як суду першої інстанції правила судочинства.
Керуючись викладеним вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутні ознаки доведення Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Херсонець» до банкрутства, зокрема, в матеріалах справи відсутні будь-які докази прийняття ОСОБА_1 як учасником боржника управлінських рішень, що призвели до доведення до банкрутства, окрім того, посилання, викладенні в заяві ліквідатора та ухвалі суду першої інстанції щодо виведення майнових активів, не підтверджуються наявними доказами. Встановлені судом першої та апеляційної інстанції порушення щодо не передання бухгалтерської та іншої документації, матеріальних та інших цінностей банкрута ліквідатору у встановленому законом порядку не може бути підставою для притягнення ОСОБА_1 до субсидіарної відповідальності, оскільки зазначені дії не могли мати наслідком втрату платоспроможності, оскільки на час їх вчинення неплатоспроможність боржника вже існувала і була підтверджена постановою господарського суду в даній справі від 06.10.2015. Таким чином, причинний зв'язок між зазначеними діями і втратою платоспроможності боржника об'єктивно неможливий.
Окрім того, звертаючись з заявою про притягнення до субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства, ліквідатор ОСОБА_18 визначила лише одного відповідача, а саме ОСОБА_1 , хоча, як встановлено матеріалами справи, ознаки стійкої неплатоспроможності у ТОВ «Виробниче підприємство «Херсонець» виникли ще у 2009 році, що підтверджується аналізом фінансово-господарської діяльності боржника та експертним висновком. У період часу, коли боржник фактично втратив платоспроможність, повноваження щодо керівництва боржником виконували інші посадові особи та учасники товариства. Тому притягнення до субсидіарної відповідальності лише ОСОБА_1 , вина якого у доведенні до банкрутства взагалі не є встановленою, не відповідає принципу справедливості, який є одним із основних принципів верховенства права.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
У даному випадку наявне нез'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи у зв'язку з чим апеляційна скарга Засновника (учасника) Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Херсонець» ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Херсонської області від 23.12.2020 про покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 у сумі 38 507 765,81 грн по справі №923/1536/15 підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 269-271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Засновника (учасника) Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Херсонець» ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Херсонської області від 23.12.2020 про покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 у сумі 38 507 765,81 грн по справі №923/1536/15 скасувати.
Прийняти нове рішення.
Заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Херсонець» про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Згідно з ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства У касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Скарги на постанови апеляційних господарських судів, прийняті за результатами оскарження ухвал господарського суду у справах про банкрутство, які не підлягають оскарженню окремо, можуть включатися до касаційної скарги на ухвали, постанови у справах про банкрутство, що підлягають оскарженню.
Повний текст постанови складено та підписано 14.06.2021.
Головуючий суддя К.В. Богатир
Суддя Л.В. Поліщук
Суддя С.В. Таран