"15" червня 2021 р. Справа №909/1055/20
М. Львів
Західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого - судді Матущака О.І.
суддів: Бойко С.М.
Бонк Т.Б.
без виклику сторін.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітгарантбуд», м. Івано-Франківськ б/н від 09.02.2021
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.01.2021 (суддя І. В. Ткаченко)
у справі № 909/1055/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БТБ-Комфорт», м. Івано-Франківськ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітгарантбуд», м. Івано-Франківськ
про стягнення заборгованості 190 969, 59 грн
Суть спору.
ТОВ «БТБ-Комфорт» звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з ТОВ «Елітгарантбуд» 190 969, 59 грн заборгованості за договором поставки продукції № 16/02/18 від 16.02. 2018, з яких 174 824,21 грн основного боргу, 8 367,27 грн 3 % річних та 7 778,11 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення своїх договірних зобов'язань відповідач не оплатив поставлений йому позивачем товар.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 21.01.2021 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Елітгарантбуд» на користь ТОВ «БТБ-Комфорт» 174 824,21 грн основного боргу, 7 972,13 3 % річних, 6 249,04 грн інфляційних втрат та 2 835,68 грн судового збору. В частині позовних вимог про стягнення з ТОВ «Елітгарантбуд» 395,14 грн 3 % річних та 1 529,07 грн інфляційних втрат відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідачем не виконано зобов'язання в частині оплати за поставлений товар.
Рішення суду в частині відмови у позові обґрунтоване неправильним визначенням позивачем кінцевого строку оплати товару, отриманого відповідачем відповідно до видаткової накладної від 29.12.2018 № 593 на суму 25 987, 32 грн.
Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.
Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. У своїй апеляційній скарзі апелянт покликається на такі обставини.
- Суд при прийнятті рішення не врахував, що згідно п.4.7 договору прийняття товару оформляється по накладній, яка підписується уповноваженими представниками. Натомість жодна копія накладної не містить даних уповноваженої особи, а тільки підпис. Таким чином, надані як докази документи не відповідають вимогам договору та не є належними доказами в розумінні ГПК України.
- Акт звіряння взаємних розрахунків, на який посилається суд, не є документом первинного бухгалтерського обліку і не може бути належним доказом здійснення поставки.
- Враховуючи те, що договором не встановлено строк оплати, а претензія позивачем пред'явлена лише 09.06.2020, обов'язок з оплати міг виникнути лише з моменту отримання претензії, а отже нарахування інфляційних, 3% річних є безпідставним.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої заперечення обґрунтував такими обставинами.
- Видаткові накладні є підписані та скріплені печаткою підприємства, а тому в силу абз.9 ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції. При цьому, апелянт не надав доказів втрати печатки підприємства чи передання її третім особам. А отже, відтиск печатки підприємства є свідченням участі ТОВ «Елітгарантбуд», як юридичної особи, у прийнятті поставленого товару згідно видаткових накладних.
- Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 05.03.2019 у справі №910/1389/18 підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Таким чином, акт звіряння взаємних розрахунків за період з січня 2019 року по серпень 2019 року, інформація в якому підтверджена видатковими накладними, є належним та допустимим доказом.
- Відповідно до ст.692 Цивільного кодексу України, згідно якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, заборгованість відповідача виникла у момент отримання ним товару, що підтверджується видатковими накладними.
Інших клопотань, заяв в порядку ст.207 ГПК України сторонами заявлено не було.
Фактичні обставини справи та оцінка суду.
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, ТОВ «БТБ-Комфорт» (продавець, постачальник) та ТОВ «Елітгарантбуд» (покупець) уклали договір поставки від 16.02.2018 № 16/02/18.
Відповідно до п.п. 1.1, 2.1,3.1, 3.3, 3.4, 4.6, 4.11, 7.5 вказаного договору, продавець на підставі заявки покупця зобов'язується передати у власність покупця матеріали будівельного призначення, а саме матеріали асортимент, кількість, ціна яких визначена в рахунках-фактурах до договору, що надалі являють собою невід'ємну частину договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.
Попереднє замовлення покупця на поставку товарів обов'язкові для постачальника. Попереднє замовлення може надаватись постачальнику в усній та письмовій формі, засобами поштового, факсимільного зв'язку, по електронній пошті або в інший спосіб, прийнятний для покупця.
Загальна сума договору визначається сумою вартості всіх окремих постачань на підставі відвантажувальних документів продавця в період дії даного договору. Покупець оплачує суму, зазначену в рахунку-фактурі, у формі попередньої оплати протягом трьох днів із дня одержання рахунка-фактури, шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок продавця.
Накладна на кожну окрему партію товару, що поставляється за даним договором, визначає вартість кожної окремої партії товару.
Перехід права власності на товар відбувається в момент прийняття покупцем партії товару в місці постачання.
Товар вважається поставленим продавцем і прийнятим покупцем з моменту підписання видаткової накладної.
Даний договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31 грудня того року, в якому він був укладений. У разі, якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору сторони письмово не повідомили одна одну про наміри розірвання цього договору, він автоматично вважається пролонгованим на наступний календарний рік. Кількість пролонгацій не обмежена. У випадку внесення змін до договору з ініціативи продавця, сторони підписують новий договір, у зв'язку з чим даний договір припиняє свою дію, а не раніше виконання сторонами зобов'язань, що виникли під час його дії.
Як встановлено місцевим господарським судом, продавець передав покупцю товар на загальну суму 174 824, 21 грн, що підтверджується видатковими накладними від 29.12.2018 № 593, від 15.05.2019 № 167 та від 07.08.2019 № 328.
Водночас, покупцем зобов'язання в частині оплати за вказаний товар не виконано, оплати не здійснено.
Надіслана позивачем претензія від 09.06.2020 залишена без реагування, що і стало підставою звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар.
Оцінка суду.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Отже, виходячи з вимог ст. 692 ЦК України, обов'язок відповідача оплатити товар виникає з моменту його одержання та прийняття товаророзпорядчих документів, зокрема, видаткових накладних.
З огляду на видаткові накладні від 29.12.2018 № 593, від 15.05.2019 № 167 та від 07.08.2019 № 328, а також акт звіряння взаємних розрахунків, підписані сторонами без жодних зауважень та скріплених їх печатками, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 174 824,21 грн, який останній не оплатив.
А отже, у ТОВ «Елітгарантбуд» наявна заборгованість перед ТОВ «БТБ-Комфорт» у розмірі 174 824,21 грн.
Щодо покликань апелянта на те, що видаткові накладні не містять даних уповноваженої особи, а тільки підпис, то суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній станом на дату здійснення спірної поставки товару) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Зазначений перелік обов'язкових реквізитів первинних документів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Підпунктом 2.5. пункту 2 цього Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. (ч. 2 ст.9 вищезазначеного Закону).
Необхідно зазначити, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18).
А отже, суд першої інстанції правомірно взяв до уваги акт звіряння розрахунків між сторонами, який також підтверджує заборгованість ТОВ «Елітгарантбуд» перед ТОВ «БТБ-Комфорт» у розмірі 174 824,21 грн.
Окрім цього, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до статті 58-1 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час, коли оформлювалися відповідні накладні,) суб'єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб'єктом господарювання печатки не є обов'язковим. Виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.
Судом встановлено, що дійсно на спірних видаткових накладних міститься лише підпис, однак не зазначено посади та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції з прийняття спірного товару.
Водночас, враховуючи абз.9 ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», судом встановлено, що вказані видаткові накладні містять такі обов'язкові реквізити, як дату їх складання; назву підприємства, від імені якого складено документи і якому здійснюється поставка за цими накладними; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; особисті підписи в графі «поставив» та «отримав», та такі дані засвідчені відтиском печаток сторін.
При цьому, враховуючи наявність відбитку печатки відповідача на спірних видаткових накладних та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, апелянтом не зазначено та не доведено, що печатка була загублена, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.
За викладених обставин та з врахуванням принципу «вірогідностей доказів» у сукупності, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для висновку, що особа, яка отримала товар згідно вищезазначених видаткових накладних не співпадає з відповідачем.
Отже, відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними (вказаної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17).
Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, необхідно зазначити таке.
Згідно ст. ст. 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Місцевий господарський суд правомірно встановив, що кінцевий строк оплати товару, отриманого відповідачем відповідно до даних зазначених у видатковій накладній від 29.12.2018 № 593 на суму 25 987, 32 грн припадав на вихідний день - 29.12. 2018, а тому останнім днем оплати товару за зазначеною вище накладною є 31.12.2018. Отже, право нарахування відповідачу 3 % річних та інфляційних втрат виникло у позивача з 01.01.2019.
Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції про такі нарахування 3% річних та інфляційних втрат:
за період з 01.01.2019 по 15.05.2019 на суму 25 987,32 грн розмір 3 % річних становить 288,35 грн, інфляційних втрат - 1 082,85 грн;
за період з 16.05.2019 по 07.08.2019 на суму 126 210,96 грн розмір 3 % річних становить 871,37 грн, інфляційних втрат - -1 384,53 грн 53;
за період з 08.08.2019 по 24.11.2020 на суму 174 824,21 грн розмір 3 % річних становить 6 812,41 грн та за період з серпня 2019 по жовтень 2020 розмір інфляційних втрат - 6 550,72 грн.
А отже, судова колегія погоджується з позицією суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача у зв'язку із простроченням оплати товару 7 972,13 грн 3 % річних та 6 249,04 грн інфляційних втрат.
Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищевикладене, рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Судові витрати.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом.
Керуючись ст. ст. 11, 13, 74, 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281- 284 ГПК України,
Західний апеляційний господарський суд, -
1. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.01.2021 у справі №909/1055/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Елітгарантбуд», м. Івано-Франківськ - без задоволення.
2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Справу повернути до місцевого господарського суду.
Головуючий суддя О.І. Матущак
Судді С.М. Бойко
Т.Б. Бонк