79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"02" червня 2021 р. Справа №914/689/19
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:
головуючий суддя Желік М.Б.
судді Галушко Н.А.
Орищин Г.В.
за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Сколівська ВЕС” №01 від 26.01.2021 (вх.№01-05/508/21 від 04.02.2021)
на рішення Господарського суду Львівської області від 10.12.2020 (повний текст рішення складено 21.12.2020, суддя М.М. Петрашко)
у справі №914/689/19
за позовом Першого заступника керівника Стрийської місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі
позивача-1 Головного управління Держгеокадастру у Львівській області
позивача-2 Львівської обласної державної адміністрації
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Сколівська ВЕС”
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Ямельницької сільської ради Сколівського району Львівської області
про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку
за участю представників:
від Львівської обласної прокуратури: прокурор відділу - Винницька Л.М.;
від позивача 1: не з'явилися;
від позивача 2: представник - Кобилецький А.І..;
від відповідача: адвокат Дуда П.В.;
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: не з'явилися;
Учасникам процесу роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.12.2020 у справі №914/689/19 позов задоволено, розірвано договір оренди землі №45/20/11-14 від 20.11.2014, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Львівській області та Товариством з обмеженою відповідальністю “Сколівська ВЕС”, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю “Сколівська ВЕС” повернути на користь держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - Львівській обласній державній адміністрації земельну ділянку площею 1 га (кадастровий №4624588600:02:000:0172), що розташована за межами населеного пункту на території Ямельницької сільської ради Сколівського району Львівської області, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сколівська ВЕС” на користь Львівської обласної прокуратури 3842,00 грн. судових витрат по сплаті судового збору.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням скаржник звернувся до Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Львівської області з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 10.12.2020 у справі №914/689/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити, вирішити питання розподілу судових витрат.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2021 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії - Орищин Г.В., Галушко Н.А.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Сколівська ВЕС” №01 від 26.01.2021 (вх.№01-05/508/21 від 04.02.2021) на рішення Господарського суду Львівської області від 10.12.2020 у справі №914/689/19 - залишено без руху.
29.03.2021 на адресу суду від Стрийської окружної прокуратури Львівської області надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.03.2021 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю “Сколівська ВЕС” строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 10.12.2020 у справі №914/689/19, зупинено дію оскарженого рішення, відкрито апеляційне провадження призначено розгляд на 31.03.2021.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 31.03.2021 відкладено розгляд справи на 28.04.2021.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 28.04.2021 відкладено розгляд справи на 02.06.2021.
В судовому засіданні 02.06.2021 представник апелянта надав пояснення щодо фактичних обставин справи, зазначив, що за спірним договором не має заборгованості на момент звернення прокурором до суду з позовом про його розірвання та на момент розгляду справи, просив оскаржене рішення скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Прокурор проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечила, звернула увагу суду на систематичну несплату відповідачем орендних платежів за договорами оренди 18-ти земельних ділянок, серед яких є і спірний договір, що призводить до недоотримання органом місцевого самоврядування бюджетних надходжень, та підтверджене матеріалами справи, просила залишити оскаржене рішення про задоволення позовних вимог без змін.
Представник позивача-2 проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Позивач-1 та третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, явку повноважених представників в судове засідання не забезпечили, причин неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання. Правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що явка представників в судове засідання не визнавалась судом обов'язковою, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце судового засідання, а також відсутність відзиву на апеляційну скаргу, не перешкоджає розгляду справи - ч.3 ст.263, ч.10 ст.270 ГПК України.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, а відтак оскаржуване рішення слід скасувати з прийняттям нового рішення, з огляду на наступне.
Перший заступник керівника Стрийської місцевої прокуратури Львівської області звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі позивача-1 - Головного управління Держгеокадастру у Львівській області та позивача-2 - Львівської обласної державної адміністрації до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сколівська ВЕС» про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути орендовану земельну ділянку на користь держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - Львівській обласній державній адміністрації.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.0.2021 про відкриття провадження у справі залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Ямельницьку сільську раду Сколівського району Львівської області.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ТзОВ “Сколівська ВЕС” в порушення вимог статті 629 Цивільного кодексу України, статті 206 Земельного кодексу України, підпункту 14.1.136. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, частини 1 статті 21 Закону України “Про оренду землі”, пункту 11 договору оренди земельної ділянки від 20.11.2014 систематично не сплачувало орендну плату за оренду земельних ділянок державної власності на території Ямельницької сільської ради Львівської області, в тому числі за оренду земельної ділянки кадастровий номер 4624588600:02:000:0172 площею 1 га, внаслідок чого, за твердженням прокурора, відповідач станом на 31.12.2018 допустив заборгованість на суму 302031,93 грн., що відповідно до частини 1 статті 32 Закону України “Про оренду землі”, статті 141 Земельного кодексу України, статті 651 Цивільного кодексу України та умов договору оренди землі від 20.11.2014 є достатньою правовою підставою для розірвання цього договору.
Відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції проти позову не заперечив, відзив на позовну заяву не подав.
Позивачі та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, письмових заяв по суті спору в суді першої інстанції не подавали.
Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржене рішення, дійшов висновку про те, що систематична несплата відповідачем орендної плати за земельну ділянку, що визначена договором оренди земельної ділянки, кадастровий номер 4624588600:02:000:0172, є порушенням істотних умов договору, у зв'язку з чим позовні вимоги прокурора про розірвання договору в судовому порядку та зобов'язання відповідача повернути власнику - Львівській обласній державній адміністрації земельну ділянку є обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржене рішення постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Так, скаржник стверджує, що суд першої інстанції розглянув справу та ухвалив оскаржуване рішення, не повідомивши належним чином відповідача, чим грубо порушив право відповідача на захист. Про судове засідання, що відбулось 10.12.2020 відповідачу не було відомо.
Окрім того, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не взяв до уваги, що договір оренди землі 45/20/11-14 було укладено між Головним управлінням Держземагентства у Львівській області як орендодавцем та відповідачем як орендарем, а у відповідності до ст.32 Закону України «Про оренду землі» договір може бути розірвано тільки на вимогу однієї із сторін. Проте, суд не встановив хто є правонаступником Держземагентства після його ліквідації, який має право заявлення вимоги про розірвання договору, та не взяв до уваги, що відповідач та Львівська обласна державна адмінісрація не підписували жодних доповнень чи додатків до договору оренди землі щодо заміни орендодавця.
Таким чином, оскаржене рішення є незаконним та не відповідає вимогам, передбаченим ст.236 ГПК України.
У відзиві на апеляційну скаргу прокурор доводить, що її вимоги не підлягають задоволенню, наводить пояснення щодо фактичних обставин справи та зазначає, що Головне управління Держземагентства у Львівській області було ліквідовано у 2016 році, його функції та повноваження реалізує Головне управління Держгеокадастру у Львівській області і, відповідно є органом, уповноваженим державою здійснювати функції у спірних правовідносинах як сторона договору. Водночас, орендована земельна ділянка відноситься до земель енергетики, тому в силу вимог ч.5 ст.122 ЗК України розпорядження землями енергетики державної власності належить до компетенції обласних державних адміністрацій, і в даному випадку Львівська обласна державна адміністрація уповноважена державою здійснювати функції у спірних правовідносинах як орган, наділений повноваженнями розпоряджатися землями енергетики державної власності в межах області.
Щодо доводів скаржника про те, що йому не було відомо про дату судового засідання, в якому було ухвалене оскаржене рішення, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що ухвалу Господарського суду Львівської області від 01.12.2020 про повідомлення сторін про дату, час та місце судового засідання, призначеного на 10.12.2020 було надіслано відповідачу за його місцезнаходженням, що підтверджується згрупованим списком рекомендованих листів та реєстром поштових відправлень суду, та отримано відповідачем 01.01.2021, що підтверджується інформацією, отриманою за результатами відстеження поштового відправлення 7901413606856 на офіційному сайті АТ «Укрпошта».
Із відстеження поштового відправлення 7901413606856 на офіційному сайті АТ «Укрпошта», вбачається, що 10.12.2020 рекомендоване відправлення перебувало в сортувальному центрі в м.Стрий, тобто, відповідач об'єктивно не міг бути повідомлений про дату та час судового засідання на момент розгляду справи - 10.12.2020.
Разом з тим, відповідно до нормативних строків пересилання поштових відправлень, що належать до універсальних послуг поштового зв'язку, рекомендована поштова кореспонденція в межах області пересилається протягом 4 днів, без врахування дня відправки.
У відповідності до вимог ч.4 ст.120 ГПК України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19.
Таким чином, суд першої інстанції вчинив усі необхідні дії для належного повідомлення відповідача, неотримання відповідачем повідомлення про дату та час судового засідання було обумовлене об'єктивно незалежними від суду обставинами, однак, суд не перевірив того, що станом на дату судового засідання в матеріалах справи були відсутні докази належного повідомлення відповідача про дату та час судового засідання.
Колегія суддів зазначає, що предметом позову у даній справі є вимога прокурора про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути вказану земельну ділянку в користь держави.
Необхідність захисту інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області та Львівської обласної державної адміністрації обгрунтована тим, що Головне управління Держгеокадастру у Львівській області реалізує функції Головного упраління Держземагентства у Львівській області та є органом, уповноваженим державою здійснювати функції у спірних правовідносинах як сторона договору, однак, маючи відповідні повноваження, володіючи інофрмацією про систематичну несплату та значну заборгованість орендаря із плати за землю, не вжило жодних заходів на припинення його права користування земельною ділянкою та розірвання договору оренди земельної ділянки, та не звернулося до суду за захистом порушених інтереів держави.
В свою чергу, Львівська обласна державна адміністрація, будучи наділеною державою відповідно до ч.5 ст.122 ЗК України та п.2 ч.1 ст.21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» повноваженнями на розпорядження землями енергетики державної власності не вживає заходів щодо повернення спірної змельної ділянки в її розпорядження з метою подальшого ефективного використання.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилають до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1 і 2 частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци 1 - 3 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
Суд зобов'язаний дослідити чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте, всупереч цим інтересам, за захистом до суду не звернувся.
Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами третьої та четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з'ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено такі правові висновки:
«Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (пункт 37).
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (пункт 38).
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 39).
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (пункт 40).
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (пункт 43)».
Орендодавцем за оспорюваним договором є Головне управління Держземагентства у Львівській області.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №5 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» встановлено, що територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів, які реорганізуються, продовжують виконувати повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру. Наказом Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру від 26.05.2015 №85 «Про питання діяльності Головного управління Держгеокадастру у Львівській області» забезпечено здійснення покладених на Головне управління Держгеокадастру у Львівській області наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.05.2015 №8 «Про затвердження положень про територіальні органи Держгеокадастру у Львівській області» функцій і повноважень Головного управління Держземагентства у Львівській області, що припиняється. Відтак Головне управління Держгеокадастру у Львівській області виконує функції та повноваження Головного управління Держземагентства у Львівській області.
Окрім того, згідно з пунктами 15 та 16 спірного договору, земельна ділянка передається в оренду для розміщення, будівництва, обслуговування, експлуатації вітрової електростанції Товариства з обмеженою відповідальністю «Сколівська ВЕС», яка виробляє електричну енергію з відновлювальних джерел. Цільове призначення земельної ділянки за КВЦПЗ: землі енергетики, код 14.01 - для будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій.
Відповідно до частини 4 статті 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Згідно із частиною 5 статті 122 Земельного кодексу України, розпорядження землями енергетики державної власності належить до компетенції обласних державних адміністрацій.
Пунктом 2 частини 1 статті 21 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” передбачено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.
Як вбачається з матеріалів справи, прокурор неодноразово звертався до позивачів із запитами про надання інформації щодо дотримання земельного законодавства, зокрема, щодо договорів оренди, укладених із відповідачем, а згодом звернувся до Головного управління Держгекадастру у Львівській області з листом №05-48-1002вих19 від 20.03.2019 та до Львівської обласної державної адміністрації з листом №05-18-1003вих.19 від 20.03.2019 про намір звернутись до Господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства у Львівській області та Львівської обласної державної адміністрації до ТзОВ «Сколівська ВЕС» про розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки, розташованої за межами населеного пункту на території Ямельницької сільської ради Сколівського району Львівської області.
Позовну заяву подано до господарського суду 12.04.2019, тобто прокурор виконав вимоги ст.23 Закону України «Про прокуратуру».
Як вбачається з матеріалів справи, Наказом Головного управління Держземагентства у Львівській області від 04.08.2014 №13-1297/16-14-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТзОВ «Сколівська ВЕС» за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Ямельницької сільської ради (за межами населених пунктів) Сколівського району, площею 1 га, зі зміною цільового призначення - для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів енергогенеруючих підприємств: для будівництва та обслуговування вітрової електростанції.
Пунктом 2 Наказу передбачено передати ТзОВ «Сколівська ВЕС» земельну ділянку площею 1 га (кадастровий №4624588600:02:000:0172) в оренду на 49 років для будівництва та обслуговування вітрової електростанції на території Ямельницької сільської ради Сколівського району.
20.11.2014 на підставі вказаного наказу від 04.08.2014 №13-1297/16-14-СГ між Головним управлінням Держземагентства у Львівській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сколівська ВЕС» (орендар) укладено договір оренди землі №45/20/11-14.
Відповідно до пункту 1 договору, орендодавець на підставі наказу Головного управління Держземагентства у Львівській області від 04.08.2014р. №13-1297/16-14-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки» надає в оренду земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення, а орендар приймає земельну ділянку для будівництва і обслуговування вітрової електростанції, яка знаходиться за межами села Ямельниця Сколівського району Львівської області.
Згідно із пунктом 2 договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1 га (гектарів), кадастровий номер 4624588600:02:000:0172, у тому числі - 1 га рілля.
Пунктом 5 договору передбачено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 150600 грн./га.
Відповідно до пункту 8 договору, договір укладено на 49 (сорок дев'ять) років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Згідно із пунктом 9 договору, орендна плата складає 4518,00 грн. (чотири тисячі п'ятсот вісімнадцять гривень) на рік, встановлюється 3% від нормативної грошової оцінки згідно із статтею 288.5.2., пункт (а), розділу 13 Податкового Кодексу України. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі рівними частинами щомісячно.
Пунктом 10 договору передбачено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.
Відповідно до пункту 11 договору, орендна плата вноситься шляхом безготівкового перерахунку, рівними частинами, не пізніше як через 30 днів після закінчення звітного періоду (одержувач платежу Ямельницька сільська рада).
У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня за кожен день прострочення (п. 14 договору).
Відповідно до п.15 договору земельан ділянка передається в оренду для розміщення, будівництва, обслуговування, експлуатації вітрової електростанції ТзОВ «Сколівська ВЕС», яка виробляє електричну енергію з відновлювальних джерел.
Цільове призначення земельної ділянки - землі енергетики (п.16 договору).
Згідно із пунктом 28 договору, орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, забезпечення екологічної безпеки землекористування шляхом додержання вимог земельного і природоохоронного законодавства України, державних та місцевих стандартів, норм і правил, щодо використання землі, своєчасного внесення орендної плати.
Пунктом 31 договору передбачено, що орендар зобов'язаний у відповідності до цього договору своєчасно вносити орендну плату.
Відповідно до пункту 36 договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.
Відповідно до п.38 договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендодавця не є підставою для зміни умов або розірвання договору.
З огляду на цей пункт договору безпідставними є доводи апелянта про те, що ним не укладались будь-які зміни до договору в частині зміни орендодавця. Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що долучений прокуратурою до клопотання (вх.№35487/20 від 10.12.2020), власником земельної ділянки площею 1 га, кадастровий номер 4624588600:02:000:0172, є Львівська обласна державна адміністрація (дата державної реєстрації: 07.12.2020). На момент звернення прокурора з позовом до суду відповідно до інформації в державних реєстрах власником земельної ділянки було Головне управління Держземагентства у Львівській області.
20.11.2014 на виконання договору оренди землі №45/20/11-14 між орендодавцем та орендарем підписано акт приймання-передачі в оренду земельної ділянки площею 1 га, кадастровий номер 4624588600:02:000:0172, в тому числі 1 га в натурі із встановленими межовими знаками, для розміщення, будівництва, обслуговування, експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлювальних джерел енергії, включаючи технологічну структуру, яка знаходиться за межами с.Ямельниця Сколівського району Львівської області.
Державним реєстратором Сколівського районного управління юстиції у Львівській області 27.12.2014 зареєстровано право державної власності на вказану земельну ділянку (номер запису про право власності: 8307536) та 27.12.2014 зареєстровано право оренди земельної ділянки за Товариством з обмеженою відповідальністю «Сколівська ВЕС» (номер запису про інше речове право: 8307778) зі строком дії права оренди на 49 років.
Прокурор обґрунтовує позовні вимоги про розірвання договору оренди та повернення орендованої земельної ділянки систематичною несплатою відповідачем орендних платежів.
Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із статтею 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до частини 3 статті 760 Цивільного кодексу України, особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.
Статтею 13 Закону України “Про оренду землі” передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 15 Закону України “Про оренду землі”, істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату..
Відповідно до статті 21 Закону України “Про оренду землі”, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Відповідно до підпункту 14.1.136. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Згідно із статтею 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов'язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату, а згідно із статтею 206 цього Кодексу, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Згідно із пункту “д” статті 141 Земельного кодексу України, підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Відповідно до частини 1 статті 782 Цивільного кодексу України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за її користування протягом трьох місяців підряд.
Враховуючи наведене, під систематичною несплатою орендної плати, відповідно до положень статті 782 Цивільного кодексу України, слід розуміти невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Систематичність передбачає два та більше випадки несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди (постанова Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 904/23/18, постанови Верховного Суду України від 12.12.2012 у справі №6-146цс12 та від 28.09.2016 у справі №6-977цс16).
Прокурор на підтвердження систематичної відповідачем несплати оренди як самостійної та достатньої підстави для розірвання договору, надав до позовної заяви лист Ямельницької сільської ради від 19.02.2019 №43, інформацію ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 14.09.2018 та від 22.01.2019, інформацію Львівської обласної державної адміністрації від 05.02.2019, листи ГУ ДФС у Львівській області від 22.08.2018, від 06.12.2018 податкову декларацію ТзОВ «Сколівська ВЕС» за 2018 рік, облікову картку платника податків за 2017-2018 роки, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.01.2018 у справі №813/4116/17, ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28.12.2018 у справі №1340/6204/18.
Відповідно до листа Ямельницької сільської ради заступнику керівника Стрийської місцевої прокуратури №43 від 19.02.2019 борг ТзОВ «Сколівська ВЕС» по орендній платі за земельні ділянки, які знаходяться на території с.Ямельниця за межами населеного пункту станом на 01.01.2019 становить 324 725,96 грн. З липня 2018 року від ТзОВ «Сколівська ВЕС» не надходило коштів до сільського бюджету, ТзОВ «Сколівська ВЕС» систематично допускала та допускає заборгованість по орендній платі за земельні ділянки.
Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №10-13-0.6-84113/2-18 від 14.09.2018 на запит Стрийської місцевої прокуратури, Головним управлінням Держземагенства у Львівській області та ТзОВ «Сколівська ВЕС» 20.11.2014 укладено договори земельних ділянок, 18 з яких строком на 49 років, а 8 - строком на три роки. У переліку, наведеному в листі зазначено також оспорюваний договір - земельна ділянка №14, договір від 20.11.2014 земельної ділянки площею 1 га, кадастровий номер 4624588600:02:000:0172.
У листі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №10-13-0.6-206/2-19 від 22.01.2019 на запит Стрийської місцевої прокуратури, також наведено підстави укладення та перелік укладених договорів для будівництва та розміщення вітрової електростанції, серед яких є оспорюваний договір.
У листі Львівській обласної державної адміністрації №29-841/0/2-19/1-16 від 05.02.2019 на запит Стрийської місцевої прокуратури, зазначено, що усі 35 земельних ділянок, орендованих ТзОВ «Сколівська ВЕС», перебувають у державній власності, облдержадміністрацією не вживалися заходи щодо їх розірвання, оскільки остання не є їх стороною. Разом з тим, адміністрація вживає заходів з метою приведення відомостей Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у відповідність до чинного законодавства шляхом переєстрації права власності держави на вказані земельні ділянки.
У листі Головного управління ДФС у Львівській області №8651/9/13-01-12-63 від 22.08.2018 на запит Стрийської місцевої прокуратури вказано, що за ТзОВ «Сколівська ВЕС» станом на 01.08.2018 по орендній платі за землю рахується податковий борг в сумі 162 304,72 грн., в тому числі 22 484,90 грн. - по Орівській сільській раді та 139 819, 82 грн. по Ямельницькій сільській раді. За 2018 рік сплачено 449000,00 грн. по Орівській сільській раді та 350 925,22 грн. по Ямельницькій сільській раді. Додатково в листі повідомлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04.01.2018 у справі №813/4116/17 позов ГУ ДФС у Львівській області про стягнення боргу за рахунок коштів на суму 233 418,19 грн. задоволено повністю, сума, заявлена в позові, погашена платником в повному обсязі. До листа додано довідку про суму податкового боргу станом на 01.08.2018, декларації по орендній платі за землю на 2017-2018 рік, облікову карточку по орендній платі за землю за 2017-2018 рік.
У обліковій картці платника податків зазначено нараховані та сплачені суми, однак, з інформації, наведеній у картці, неможливо встановити за яким саме договором здійснювалось кожне нарахування, існує борг, чи проведено розрахунок. Водночас, в рядку «всього внесено з початку року» зазначено 350 925,22 грн.
Відповідно до податкової декларації ТзОВ «Сколівська ВЕС» з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2018 рік вбачається, що за спірним договором оренди землі №45/20/11-14 від 20.11.2014 (земельна ділянка №14) відповідач задекларував річну суму орендної плати в розмірі 8 571,58 грн.
У листі Стрийського управління ГУ ДФС у Львівській області №46417/10/13-01-54-12 від 06.12.2018 на запит Стрийської місцевої прокуратури зазначено, що станом на 21.12.2018 рахується заборгованість по орендній платі за землю в сумі 376150,39 в тому числі по Ямельницькій сільській раді - 301 761,08 грн., повідомлено, що орган державної податкової служби готує позов про стягнення податкової заборгованості на суму 303 930,83 грн. та надіслано лист від 20.12.2018 до Сколівської районної державної адміністрації щодо розірвання договору на право користування земельною ділянкою ТзОВ «Сколівська ВЕС». За якими саме договорами існує заборгованість та про розірвання кого договору йдеться у листі не зазначено.
У рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 04.01.2018 у справі №813/4116/17, яким задоволено позов ГУ ДФС у Львівській області до ТзОВ «Сколівська ВЕС» зазначено, що заявлена до стягнення заборгованість по орендній платі, в тому числі в с.Ямельниця, виникла на підставі несплати самостійно визначеного у податкові декларації плати за землю у березні-вересні 2017 року. В рішенні не міститься зазначення щодо реквізитів будь-якого договору оренди.
З ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 28.12.2018 у справі №1340/6204/18 про відкриття провадження у справі за позовом ГУ ДФС у Львівській області до ТзОВ «Сколівська ВЕС» про стягнення коштів з рахунків платника податків у розмірі 303 930,18 грн. також не вбачається за якими договорами виникла заборгованість.
У рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 12.03.2018 у справі №1340/6204/18, текст якого розміщено у відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень, також не міститься інформації щодо реквізитів конкретних договорів, заборгованість стягнуто за несплату самостійно визначених платежів у відповідних податкових деклараціях платника податків.
Згідно із статтею 32 Закону України “Про оренду землі”, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Так, статтею 24 Закону України “Про оренду землі” передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У розумінні наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов'язаних з орендою землі, застосовуються також положення Цивільного кодексу України, слід дійти висновку, що під час вирішення судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає різні правові наслідки через порушення зобов'язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.
Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17.
Отже, оскільки законодавець визначає однією із істотних умов договору оренди землі орендну плату, то основний інтерес особи, яка передає майно в оренду, полягає в отриманні орендної плати за таким договором. Порушення цього інтересу має наслідком завдання шкоди, через що сторона (орендодавець) значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору оренди земельної ділянки.
Посилаючись на неналежне виконання орендарем умов спірного договору оренди землі щодо сплати орендної плати, що, на думку прокурора, мало систематичний характер, прокурор звернувся до суду у цій справі з вимогою до відповідача про дострокове розірвання договору оренди землі, та, відповідно, зобов'язання відповідача повернути державі орендовану земельну ділянку.
Таким чином, вирішуючи цей спір, необхідно достеменно встановити обставини як щодо наявності/відсутності факту порушення відповідачем умов договору оренди землі у виді систематичного невнесення орендної плати (у тому числі дослідити питання щодо існування заборгованості з орендної плати, її розміру, періоду, за який вона виникла/упродовж якого не сплачувалась), так і щодо наявності/відсутності критерію істотності цього порушення договорів у розумінні частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №902/526/19.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що з поданих прокурором доказів вбачається існування часткової заборгованості відповідача в загальному за договорами оренди земельних ділянок, розміщених у Сколівському районі Львівської області за межами Ямельницької сільської ради, однак, жодним із доказів не підтверджено наявності заборгованості саме за договором від 20.11.2014 №45/20/11-14 оренди земельної ділянки площею 1 га, кадастровий номер 4624588600:02:000:0172 (земельна ділянка № НОМЕР_1 ), який є одним із 18-ти договорів оренди, укладених 20.11.2014 відповідачем із Головним управлінням Держземагентства у Львівській області, і який прокурор просить розірвати у зв'язку із систематичною несплатою орендної плати.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що прокурор не довів наявності обставин, на які він посилається як на підставу позовних вимог.
Судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях, в цьому випадку на припущенні про те, що існування податкового боргу у відповідача щодо орендної плати за землю за окремими договорами, то такий борг існував щодо всіх 18-ти укладених договорів, в тому числі за спірним договором.
Слід також зазначити, що спірний договір оренди укладено у 2014 році на 49 років з правом пролонгації з метою будівництва та обслуговування вітрової електростанції.
На переконання колегії суддів, без достеменного встановлення факту існування боргу за спірним договором, конкретного(их) періоду(ів), упродовж якого(их) мала місце несплата відповідачем орендної плати, неможливо встановити те, що невнесення орендної плати по спірному договору було систематичним та завдало реальної шкоди другій стороні, чи у цьому випадку - Ямельницькій сільській раді, яка не є стороною договору, однак, до бюджету якої відповідно до умов договору вноситься орендна плата.
Тобто, неможливо встановити те, що сторона, на захист інтересів якої прокурор подав позов, позбавлена можливості отримати очікуване під час укладення договору оренди земельної ділянки строком на 49 років.
Відповідно до змісту п.3 ч.2 ст.129 Конституції України, ст 13, ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно зі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Відповідно до ч.4 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
Враховуючи наведене, зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, скасування рішення Господарського суду Львівської області від 10.12.2020 та прийняття нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог Першого заступника керівника Стрийської місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі позивача-1 Головного управління Держгеокадастру у Львівській області позивача-2 Львівської обласної державної адміністрації до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Сколівська ВЕС”, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Ямельницької сільської ради Сколівського району Львівської області, про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку - відмовити повністю.
У відповідності до вимог статті 129 ГПК України, судовий збір, сплачений в за подання позову слід покласти на прокуратуру. Судовий збір, сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю “Сколівська ВЕС” за подання апеляційної скарги в розмірі 5763,00 грн. слід стягнути на користь апелянта з Львівської обласної прокуратури.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 277, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Вимоги апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Сколівська ВЕС” №01 від 26.01.2021 (вх.№01-05/508/21 від 04.02.2021) - задоволити.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 10.12.2020 у справі №914/689/19 скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
4. Судові витрати у вигляді сплаченого за подання позовної заяви судового збору - покласти на Львівську обласну прокуратуру.
5. Стягнути з Львівської обласної прокуратури (79005, місто Львів, проспект Шевченка, будинок 17/19, ідентифікаційний код 02910031) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Сколівська ВЕС” (82610, Львівська область, Сколівський район, село Орів, вулиця Шевченка, будинок 174, ідентифікаційний код 38740608) 5763,00 грн (п'ять тисяч сімсот шістдесят три гривні нуль копійок) судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
6. Місцевому господарському суду видати відповідний наказ.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Повний текст постанови складено 14.06.2021.
Головуючий суддя Желік М.Б.
суддя Орищин Г.В.
суддя Галушко Н.А.