Справа № 369/5552/18
Провадження № 2/369/415/21
11.06.2021 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі
головуючої судді Ковальчук Л.М.,
при секретарі Новіцькій М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Головне територіальне управління юстиції у Київській області, про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва в порядку спадкування за законом,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Головне територіальне управління юстиції у Київській області про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва в порядку спадкування за законом, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилась спадщина на об'єкт незавершеного будівництва - будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 . З 1984 року по 04.09.1990 року позивач перебувала з ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі. Вказує, що з 1999 року по березень 2001 року ОСОБА_4 проживав по АДРЕСА_1 у своїх батьків, які потребували постійного догляду. В період спільного проживання позивача та ОСОБА_4 мали спільний бюджет, вели спільне господарство, слідкували за належною позивачу квартирою та за будинком в с. Гореничі, придбавали необхідні матеріали, меблі, предмети домашнього вжитку. Позивач доглядала за ОСОБА_4 у зв'язку із хворобою, здійснювала необхідні медичні процедури, утримували будинок в с. Гореничі. Позивач вважає, що оскільки постійно проживала з ОСОБА_4 на час відкриття спадщини, і подала заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини, має право на спадкування об'єкту незавершеного будівництва по АДРЕСА_1 . Однак, у зв'язку із тим, що їй стало відомо, що громадянка ОСОБА_2 також подала заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , то позивач вимушена звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.
Враховуючи викладене, позивач ОСОБА_1 просила встановити факт проживання її з ОСОБА_4 однією сім'єю з 04 вересня 1990 року по 24 серпня 2015 року, визнати за ОСОБА_1 право власності на об'єкт незавершеного будівництва-будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом.
У судове засідання позивач не з'явилася, представник позивача надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позов підтримала та просила задовольнити.
У судове засідання відповідач не з'явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні.
У судове засідання третя особа ОСОБА_3 , не з'явилася, про розгляд справи повідомлялась належним чином, причини неявки не повідомила.
У судове засідання представник третьої особи не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Суд, з'ясувавши дійсні обставини та дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що з 24.06.1989 року по 04.09.1990 року позивач ОСОБА_1 і ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб, щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 04.07.2018 року та свідоцтвом про розірвання шлюбу від 07.02.1995 року.
Згідно записів Будинкової книги № 8 вбачається, що ОСОБА_4 з 19.04.2002 року був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 27.08.2015 року.
Згідно Лікарського свідоцтва про смерть № 26 від 25.08.2015 року вказано, що ОСОБА_4 помер за адресою АДРЕСА_2 .
Після смерті ОСОБА_4 Києво-Святошинською районною державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа № 4/2016 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .
Згідно Довідки від 10.09.2015 року № 02-16/952 вказано, що ОСОБА_2 , що проживає в АДРЕСА_2 , дійсно поховала за власний рахунок свого чоловіка, ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 33 від 27.08.2015 року. До дня смерті проживали разом за вище вказаною адресою і вели спільне господарство.
03.02.2016 року складено акт про те, що ОСОБА_4 дійсно проживав з лютого 1998 року в квартирі по АДРЕСА_3 спільно з ОСОБА_2 по березень 2015 року. В період хвороби з 01.04.2015 року по 19.07.2015 року тимчасово проживав за місцем реєстрації АДРЕСА_1 . З ІНФОРМАЦІЯ_2 по ІНФОРМАЦІЯ_1 (дня смерті) проживав по АДРЕСА_2 , де і помер. Факт місця смерті зафіксовано документально лікарським свідоцтвом про смерть № 26.
03.02.2016 року складено акт про те, що ОСОБА_2 проживала з ОСОБА_4 у власній кв. АДРЕСА_4 з лютого 1998 року по день смерті серпень 2015 року.
01.06.2016 року Києво-Святошинським районним судом Київської області прийнято рішення по справі № 369/1234/16-ц за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа Гореницька сільська рада Києво-Святошинського району, Київської області про встановлення юридичного факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, згідно з яким встановлено факт спільного проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_4 з 1998 року однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
В ході розгляду справи були допитані свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які надали показання по суті спору.
Свідок ОСОБА_5 надав свідчення суду, що ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 свідок знає з 2008 року. ОСОБА_1 і ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживали по АДРЕСА_5 постійно. Також свідок приїздив в с. Гореничі, де жив ОСОБА_4 з сім'єю. Вони вели спільне господарство: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , купували разом їду, апаратуру, паркан. ОСОБА_4 купував телевізор у квартиру АДРЕСА_6 . Разом вони робили ремонт у квартирі. Спільно вони також проживали у с. Гореничі. ОСОБА_2 він ніколи не бачив ОСОБА_4 постійно з 2018 року проживав з ОСОБА_7 . ОСОБА_4 до дня смерті проживав разом з ОСОБА_1 .. ОСОБА_1 за 2-3 дні до смерті ОСОБА_4 поїхала в м. Луцьк. Коли він помер, то ОСОБА_1 була в м. Луцьку. Хто організував поховання ОСОБА_4 , свідок не знає., і ОСОБА_1 не знала. ОСОБА_2 здійснювала поховання ОСОБА_4 , а ОСОБА_8 не було там.
Свідок ОСОБА_6 надав свідчення суду, що ОСОБА_1 і ОСОБА_4 проживали за адресою: АДРЕСА_7 . Проживали разом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 .Свідок є сусідом і жив за адресою: АДРЕСА_8 . Вони вели спільне господарство, їздили відпочивати на море разом і в Карпати. ОСОБА_1 і ОСОБА_3 доглядали ОСОБА_4 , коли той хворів.
Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (ч. 2 ст. 3 СК України).
Відповідно до частин 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Статтею 25 цього Кодексу передбачено, що жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі. Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу.
Згідно із ч. 1 ст. 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Згідно ст. 1216 ЦК України Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ст. 1220 ЦК України Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Згідно ст. 1221 ЦК України Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Згідно ст. 1258 ЦК України Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно ст. 1264 ЦК України У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно ст. 1269 ЦК України Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Згідно Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що:
П. 21 При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК ( 2947-14 ) про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.
До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.
Правила статті 1264 ЦК ( 435-15 ) не стосуються дітей, влаштованих у прийомні сім'ї та дитячі будинки сімейного типу.
До числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК ( 435-15 ).
Згідно ст. 76 ЦПК України Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За ст. 77 ЦПК України Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно ст. 78 ЦПК України Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 80 ЦПК України Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ст. 81 ЦПК України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З аналізу матеріалів справи, письмових доказів та показань свідків суд відзначає, що позивачем не надано до суду беззаперечних та переконливих доказів того, що позивач спільно проживала з ОСОБА_4 після розірвання шлюбу, вела з ним спільне господарство, наявності у них спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов'язків, інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжю.
Документи, які надані позивачем до суду, які, на думку позивача, підтверджують факт спільного проживання з ОСОБА_4 , вступають в суперечність з іншими доказами по справі, в своїй сукупності є недостатніми для прийняття рішення про задоволення позову.
За таких обставин суд позбавлений можливості однозначно та беззаперечно встановити факт проживання позивача з ОСОБА_4 однією сім'єю з 04.09.1990 року по 24.08.2015 року, а тому відмовляє в задоволенні вказаної позовної вимоги.
Позовна вимога про визнання за позивачем права власності на об'єкт незавершеного будівництва залежить від встановлення факту проживання позивача з ОСОБА_4 однією сім'єю з 04.09.1990 року по 24.08.2015 рік, а тому також суд відмовляє в задоволенні цієї позовної вимоги.
Керуючись ст. ст. 3, 21, 25, 36 СК України, ст. ст. 1216, 1220, 1221, 1258, 1264, 1268, 1269 ЦК України, ст. ст. 259, 263, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Головне територіальне управління юстиції у Київській області, про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва в порядку спадкування за законом відмовити.
Інформація про позивача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_7 .
Інформація про відповідача: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_9 .
Інформація про третю особу: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання АДРЕСА_7 .
Інформація про третю особу: Головне територіальне управління юстиції у Київській області, Код ЄДРПОУ 34481907, місце знаходження м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 15.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня винесення рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л.М. Ковальчук