Головуючий суду 1 інстанції - Посохов І.С.
Доповідач - Луганська В.М.
Справа № 428/12021/18
Провадження № 22-ц/810/377/21
07 червня 2021 року м. Сєвєродонецьк
Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Луганської В.М.
суддів: Гаврилюка В.К., Карташова О.Ю.
за участю секретаря: Вовчанської С.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідачі - ОСОБА_2 , Сєвєродонецька міська державна лікарня ветеринарної медицини,
третя особа - Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку, апеляційну скаргу Сєвєродонецької міської державної лікарні ветеринарної медицини на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15 березня 2021 року, ухвалене судом у складі судді Посохова І.С., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Сєвєродонецької міської державної лікарні ветеринарної медицини про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, третя особа - ПАТ Страхова компанія «Країна»,
У вересні 2018 року позивач звернувся до суду з зазначеними вимогами в обґрунтування яких вказав, що 09 серпня 2016 року позивач, рухаючись по вулиці Новікова м. Сєвєродонецька в районі ресторану «Шале» в сторону регульованого перехрестя вул. Вілєсова та пр. Космонавтів, на своєму автомобілі «Audi» ТТ, держ. номер НОМЕР_1 мав намір здійснити маневр «поворот ліворуч» на пр. Космонавтів. Під час руху по вул. Вілєсова загорівся зелений сигнал світлофора, позивач зайняв лівий ряд смуги, увімкнув лівий показник повороту, виїхав на центр перехрестя, та виконуючи маневр повороту ліворуч, почув позаду себе звук гальмування коліс автомобіля Lada «Калина», держаний номер НОМЕР_2 , який рухався позаду нього в попутному напрямку на швидкості, більше ніж 80 км/год. Водій Lada «Калина» відповідач ОСОБА_2 намагався здійснити обгін автомобіля позивача по зустрічній смузі руху, в результаті чого сталося ДТП.
Під час скоєння ДТП, ОСОБА_2 перебував на роботі: здійснював виїзд з бухгалтером Сєвєродонецької міської державної лікарні.
Постановою Апеляційного суду Луганської області від 03.03.2018 року ОСОБА_2 визнано винним за ст. 124 КУпАП, за фактом ДТП, яка сталася 09 серпня 2016 року в м. Сєвєродонецьку за участю автомобіля ВАЗ 1118, державний номер НОМЕР_2 , під керуванням відповідача ОСОБА_2 та автомобіля «Audi» ТТ, держаний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 .
Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження, розмір матеріальної шкоди, спричиненої пошкодженням автомобіля «Audi» ТТ, держ. номер НОМЕР_1 , становить 43998, 12 грн.
Оскільки автомобіль ВАЗ 1118, д.н. НОМЕР_2 належить відповідачу Сєвєродонецькій міській державній лікарні ветеринарної медицини, позивач просив стягнути з Сєвєродонецької міської державної лікарні ветеринарної медицини матеріальну шкоду в розмірі 43998,12 грн.
Крім того, позивач посилається на те, що йому діями відповідача ОСОБА_2 завдано моральну шкоду, яка полягає у перенесених ним душевних стражданнях внаслідок пошкодження його автомобіля, що спричинило розлад всіх його планів. Просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь моральну шкоду в розмірі 30000 грн.
Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15 березня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Сєвєродонецької міської державної лікарні ветеринарної медицини задоволено частково.
Стягнуто з Сєвєродонецької міської державної лікарні ветеринарної медицини на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди суму в розмірі 43998,12 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 10000, 00 грн.
Стягнуто з Сєвєродонецької міської державної лікарні ветеринарної медицини на користь позивача понесені витрати на проведення авто-товарознавчого дослідження у сумі 1200,00 грн, витрати по сплаті судового збору у сумі 440,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача витрати по сплаті судового збору у сумі 99,97 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням Сєвєродонецька міська державна лікарня ветеринарної медицини звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15 березня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заявлених вимог позивача ОСОБА_1 .
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що експертний висновок № 59, яким встановлений розмір матеріальної шкоди, не відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки його складено через два роки після ДТП. Скаржник посилається на те, що встановлюючи розмір матеріальної шкоди, експерт керувався даними огляду транспортного засобу від 25 травня 2017 року, проведеному по заявці АК «Укравтоекспертиза».
Експертний висновок № 59 не відповідає вимогам п. 4.12 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, у висновку відсутнє зазначення про попередження (обізнаність) експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за ст. 384 КК України або за відмову від надання висновку за ст. 385 КК України.
Крім того, зазначає, що моральна шкода не підтверджена доказами та не ґрунтується на матеріалах справи.
У судовому засіданні представник Сєвєродонецької міської державної лікарні ветеринарної медицини - Рибас А.С. апеляційну скаргу підтримав, посилаючись на доводи, викладені в апеляційній скарзі.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 апеляційну скаргу не визнав, вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином.
В судове засідання представник третьої особи Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином.
Враховуючи положення ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів вважає можлива розглянути справу за відсутності відповідача ОСОБА_2 та представника третьої особи Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», оскільки вони повідомлені про дату, місце та час судового за сідлання належним чином.
Заслухавши доповідача, учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Задовольняючи заявлені вимоги ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, суд виходив з того, що позивач є власником автомобіля «Audi» чорного кольору, 2000 р.в, державний номер НОМЕР_1 .
Постановою Апеляційного суду Луганської області від 03 березня 2018 року по справі № 428/10264/17 ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та закрито провадження по справі у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП. Згідно вказаної постанови в діях ОСОБА_2 вбачалося порушення Правил дорожнього руху, які були зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме п.п. а) п. 14.6 ПДР України, за що встановлена адміністративна відповідальність ст. 124 КУпАП, у зв'язку з чим останнього було визнано винним.
Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження з оцінки збитків, спричинених власнику транспортного засобу № 59 від 06 серпня 2018, вартість матеріальної шкоди, завданої володільцю автомобіля «Audi» ТТ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент ДТП складає 43998, 12 грн.
Суд встановив, що відповідач ОСОБА_2 на час скоєння ДТП працював водієм у Сєвєродонецькій міській державній лікарні ветеринарної медицини та на час скоєння ДТП керував службовим автомобілем ВАЗ «Калина» держаний номер НОМЕР_2 , який належить Сєвєродонецькій міській державній лікарні ветеринарної медицини. Встановивши вказані обставини, суд дійшов висновку, що позивачу завдано матеріальну шкоду діями відповідача ОСОБА_2 , дорожньо-транспортна пригода сталася під час виконання ОСОБА_2 трудових обов'язків, тому матеріальну шкоду, завдану працівником має відшкодувати Сєвєродонецька міська державна лікарня ветеринарної медицини у розмірі 43998, 12 грн, а також витрати по проведенню оцінки для визначення розміру збитків.
Суд встановив, що неправомірними діями відповідача ОСОБА_2 позивачу завдано моральну шкоду та дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача моральної шкоди у розмірі 10000, 00 грн.
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду, виходячи з наступного.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, якам на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п. 1ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) зроблено висновок, що аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Судом встановлено, що постановою Апеляційного суду Луганської області від 03 березня 2018 року в справі № 428/10264/17 ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та закрито провадження по справі у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП.
Згідно вказаної постанови, 09 серпня 2016 року приблизно о 15 год 10 хв в м. Сєвєродонецьку на перехресті п.-ту Космонавтів та вул. Вілєсова ОСОБА_2 керуючи автомобілем ВАЗ - 111830 реєстраційний номер НОМЕР_2 , скоїв обгін на перехресті та скоїв зіткнення з транспортним засобом «Audi» ТТ, д.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . В діях водія ОСОБА_2 вбачається порушення Правил дорожнього руху, які були зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме п.п.а)14.6 ПДР України.
Відповідач ОСОБА_2 під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди виконував трудові обов'язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю. Ця обставина представником скаржника не заперечується.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 звертався до ПАТ «СК «Країна»» з заявою про виплату страхового відшкодування 18 серпня 2017 року, тобто після спливу річного строку дорожньо - транспортної пригоди, яка сталася 09 серпня 2016 року.
Відповідно до правового висновку, викладеному у постанові Великої палати Верховного суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
З урахуванням викладеного суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відшкодування шкоди Сєвєродонецькою міською державною лікарнею ветеринарної медицини, як особи, з якою водій перебував у трудових відносинах.
Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження з оцінки збитків, спричинених власнику транспортного засобу № 59 від 06.08.2018, вартість матеріальної шкоди, завданої володільцю автомобіля «Audi» ТТ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент ДТП складає 43998, 12 грн.
Вказаний висновок скаржником не спростовано належними та допустими доказами.
Доводи апеляційної скарги про те, що висновок експертного автотоварознавчого дослідження з оцінки збитків, спричинених власнику транспортного засобу № 59 не відповідає вимогам закону не заслуговують на увагу, з огляду на таке.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, шоста статті 81 ЦПК України).
Частиною першою статті 106 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Згідно з частиною другою статті 113 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).
Скаржником не доведено необґрунтованості чи суперечності висновку експертного дослідження від 06 серпня 2018 року №59 іншим матеріалам справи та не спростовано викладених у ньому обставин.
При цьому посилання відповідача на те, що висновок експертного дослідження від 06 серпня 2018 року №59 не відповідає вимогам Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень не заслуговує на увагу, оскільки зміст вказаного вище висновку відповідає вимог вимогам Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 зі змінами.
В апеляційній скарзі скаржник зазначив, що у висновку №59 не зазначено, що експерт був попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Однак вказане пояснюється відмінністю між висновком експерта та висновком експертного дослідження. Так, згідно пункту 4.23 Інструкції про порядок призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 зі змінами, зазначено, що у висновку експертного дослідження опускається запис, який стосується відповідальності особи, що проводить дослідження, за надання завідомо неправдивого висновку. Тому вказані доводи є безпідставними.
Колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника щодо необґрунтованості вимог позивача про стягнення моральної шкоди, оскільки відповідно до оскаржуваного рішення моральна шкода з відповідача Сєвєродонецька міська державна лікарня ветеринарної медицини не стягувалася, а відповідачем ОСОБА_2 рішення суду в цій частині не оскаржується, тому суд апеляційної інстанції не дає оцінки рішенню суду в цій частині.
Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін.
Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, то судові витрати покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Сєвєродонецької міської державної лікарні ветеринарної медицини залишити без задоволення.
Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 15 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Дата складення повного тексту постанови 11 червня 2021 року.
Головуючий
Судді: