Справа № 341/362/21
Провадження № 33/4808/382/21
Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Мергель М. Р.
Суддя-доповідач Повзло
15 червня 2021 року м. Івано-Франківськ
Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області Повзло В.В., за участю захисника Шевчук-Філімон Н.М, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Галицького районного суду Івано-Франківської області від 12.05.2021року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає по АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим та притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Цією ж постановою стягнуто судовий збір, -
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив постанову суду скасувати як незаконну та необґрунтовану, прийняти нову, якою провадження по справі закрити, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, внаслідок того, що він не керував транспортним засобом, а виключено перевіряв роботу карбюратора. В обґрунтування своїх доводів посилається на те, що відсутні докази керування ним транспортним засобом, які б підтверджували існування обставин, викладених у протоколі. Письмові пояснення очевидців носять формальний характер, оскільки час їх запрошення о 16-37 год., разом з тим, згідно фабули справи, час вчинення адміністративного діяння зафіксоване як о 16-50 год., що викликає сумніви у діях уповноваженої посадової особи під час складання протоколу, оскільки запрошення свідків для засвідчення факту ухилення водія від відповідного освідчення та складання протоколу є різними стадіями, які повинні бути послідовними. Вказує на відсутність доказів відсторонення його від керування, що на думку апелянта, свідчить про упереджене ставлення працівників поліції до нього. Стверджує, що матеріалами провадження не доведено об'єктивної сторони інкримінованого йому адміністративного правопорушення, що в свою чергу, свідчить про відсутність складу.
Постановою судді встановлено, що 20.02.2021 о 16-50 год. в с. Колодіїв по вул. Зарічна Івано-Франківської області водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки Ford Escort, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер» відмовився.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.
Захиснику Шевчук-Філімон Н.М, роз'яснені права, передбачені ст. 271 КУпАП. Захисник повідомила, що ОСОБА_1 відомо про те, що справа слухається сьогодні в суді, проте він перебуває за межами України й просив розгляд провести у його відсутність.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 належним чином сповіщений про час та місце судового розгляду, клопотання про перенесення судового засідання від останнього не надходило, вважаю за можливе апеляційний перегляд провести у його відсутність.
Стороною захисту заявлено клопотання про допит свідків, в задоволенні якого відмовлено, оскільки матеріали провадження містять достатньо доказів для прийняття рішення по суті.
Під час апеляційного перегляду справи:
- захисник підтримала доводи апеляційної скарги з мотивів, викладених у ній, просила постанову судді скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи апелянта, доходжу висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Виходячи з вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Основними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Коонституції України є, крім інших, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 6 «Право на справедливий суд» Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Як вбачається із матеріалів справи, судом першої інстанції з урахуванням вказаних вище вимог закону з'ясовані обставини, що свідчать про наявність або відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та обставини, які мають значення для правильного розгляду справи, тобто фактичних обставин справи.
Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння.
Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає окремі склади правопорушень, за вчинення яких, відповідно до диспозиції вказаної статті, відповідальність настає: 1) у разі керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (п. 2.9 «а» ПДР України); 2) у разі передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів (п. 2.9 «г» ПДР України); 3) у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п. 2.5 ПДР України).
Вбачається, що ОСОБА_1 пред'явлено обвинувачення саме за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п. 2.5 ПДР України).
Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №232004 від 20.02.2021 року ОСОБА_1 20.02.2021 о 16-50 год. в с. Колодіїв по вул. Зарічна Івано-Франківської області, керував автомобілем марки «Ford Escort», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, водій ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , чим порушив п. 2.5 ПДР України (а.п. 1).
З долучених до протоколу пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вбачається, що вони дійсно бачили як 20.02.2021 року близько 16 години на вулицю заїхав транспортний засіб марки «Ford Escort», д.н.з. НОМЕР_1 з якого вийшли двоє осіб, які на їх думку, могли перебувати в алкогольному сп'янінні, після чого вони зателефонували на лінію «102» та повідомили про цей факт. Додали, що у подальшому їх було запрошено в якості свідків, та вони засвідчили факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою алкотесту «Драгер» та в медичному закладі (а.п. 4-5).
Наведені вище докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку. Відповідно відсутні будь-які сумніви щодо їх достовірності та упередженості свідків в результаті розгляду.
Доводи апелянта в частині того, що протокол про адміністративне правопорушення містить певні розбіжності у часі відібрання пояснень свідків з часом складання протоколу, що, на думку апелянта є порушення певної процедури, не є слушними, оскільки з пояснень свідків вбачається, що близько 16-37 год. ним зателефонували працівники поліції з проханням бути свідками, що не є безумовним доказом того, що саме в цей час були відібрані пояснення, а тому не доводить факт складання протоколу із порушеннями процедури, та не впливає на законність прийнятого судом першої інстанції рішення.
Стосовно доводів апелянта в частині того, що він нікуди не збирався їхати, а лише перевірив роботу карбюратора, то вони спростовуються долученими до матеріалів провадження відеозаписами, з яких вбачається безпосередній рух транспортного засобу (відео файл під номером 3), за кермом якого перебуває саме ОСОБА_1 , який на запитання працівників поліції не заперечував факт керування, проте наголошував на тому, що це є вулиця, а не проїжджа частина дороги, й він нікуди не збирався їхати, а виключно перевірив роботу карбюратора. На запитання працівника поліції, ОСОБА_1 не заперечував факт вживання алкогольних напоїв, й повідомив, що випив з тестем «півлітра», проте наголошував на тому, що він не мав наміру нікуди їхати, оскільки автомобіль був у несправному стані.
На відеофайлі під номер 2 вбачається наявність двох свідків, у присутності яких, ОСОБА_1 відмовляється від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння як за допомогою приладу «Драгер», так й в медичному закладі, й додав: «Який в цьому сенс, якщо я виїхав лише на вулицю».
Відповідно до п. 1.10 ПДР України, водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.
Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа керувала транспортним засобом, та на яку саме відстань водієм був переміщений автомобіль. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Суб'єктивна сторона правопорушень, передбачених ст. 130 КУпАП, характеризується наявністю прямого умислу.
Суб'єктом правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, є водії транспортних засобів.
Аналізуючи вказаний відеозапис та матеріали справи, доходжу висновку, що наданими матеріалами поза всяким розумним сумнівом доведено як факт керування ОСОБА_4 транспортним засобом, тобто те, що останній виконував функції водія, оскільки рухався на автомобілі по вулиці, що зафіксовано на відеозапису, так і його відмову від проходження огляду на стан сп'яніння у передбаченому законом порядку.
Вважаю, що перевірка працівниками поліції на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 проводилась відповідно до п. 3 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року (далі - Інструкція), у зв'язку із виявленими ознаками, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, почервоніння обличчя, про що є посилання у відповідній графі протоколу та долучених до нього письмових документів (а.п. -3).
Протокол про адміністративне правопорушення складений із дотриманням вимог, передбачених ст. 256 КУпАП, відповідно до п. 9 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції затвердженої в Міністерстві юстиції України 01.12.2015 року, та містить в собі всі необхідні відомості, а тому суддя місцевого суду обґрунтовано визнав відомості, що у ньому містяться, як доказ у справі про адміністративні правопорушення.
Отже, посилання апелянта на порушення працівниками поліції порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння не знайшли свого підтвердження, а тому відсутні підстави для визнання такого огляду недійсним за приписами ч. 5 ст. 266 КУпАП.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Докази, що долучені до протоколу, отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами, є належними, допустимими та достовірними.
Досліджені докази свідчать про правильність висновків суду першої інстанції в частині порушення ОСОБА_1 п. 2.5 ПДР України, та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Розгляд справи в суді першої інстанції без виклику свідків не є підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки суд оцінює всі докази безпосередньо і в сукупності, а тому доводи апелянта в цій частині не є слушними.
Показання свідків, протокол про адміністративне правопорушення, акт огляду та направлення водія на огляд, складені в установленому законом порядку, підписані свідками, викладені послідовно та узгоджуються між собою та з іншими доказами по справі, тому підстав піддавати їх будь-яким сумнівам немає, а отже у суду першої інстанції не виникло необхідності в допиті свідків.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що його не було відсторонено від керування, як на підставу відсутності складу адміністративного правопорушення, не є слушними, оскільки обставини того, чи був він був відсторонений від керування автомобілем, не підлягають встановленню, оскільки предметом доказування в межах даної справи є саме фактичні дані в частині відмови особи від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Вважаю, що судом першої інстанції, під час розгляду справи, з'ясовані всі необхідні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, відповідно до ст. 280 КУпАП, а постанова судді містить опис обставин, установлених при розгляді справи.
Отже, за вказаних вище обставин доходжу висновку, що у суду першої інстанції були законні підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову останнього від проходження у передбаченому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Обраний суддею вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, відповідає обставинам справи та вимогам ст. ст. 23, 33 КУпАП.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, так само як і порушення вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та права на захист.
Твердження сторони захисту про те, що працівниками поліції не було повідомлено ОСОБА_1 причину зупинки, спростовується як поясненнями свідків, так й відеозаписом, з яких вбачається, що підставою зупинки слугувало надходження повідомлення від свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на телефону лінію «102» про те, що водій транспортного засобу марки «Ford Escort», д.н.з. НОМЕР_1 , на їх думку, ймовірно перебуває в алкогольному сп'янінні,
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені ст. 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі, що було дотримано працівниками поліції, а тому, доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не були роз'яснені права, не знайшли свого підтвердження (а.п. 1).
На виконання приписів ст. 254 КУпАП, протокол під розписку вручено ОСОБА_1 .
Час, місце та спосіб вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_5 належним чином відображені у протоколі про адміністративне правопорушення в графі «суть адміністративного правопорушення, опис установлених обставин», згідно якої, час вчинення вказано як «20.02.2021 року о 16-50 год.», місце - «с. Колодіїв по вул. Зарічна Івано-Франківської області», спосіб - «керував автомобілем марки Ford Escort, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, водій ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 » (а.п. 1).
Наведене вище підтверджують існування обставин, що підлягали доказуванню в рамках даної справи, зокрема стосовно часу, місця, способу та інших обставин вчинення правопорушником протиправного діяння, що ставиться ОСОБА_1 у провину складеним відносно нього протоколом, а тому, доводи сторони захисту в цій частині, є безпідставними.
Враховуючи, що провадження в справі про адміністративне правопорушення здійснюється судом в рамках пред'явленого обвинувачення, в даному випадку в межах фактичних обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , доходжу висновку, що зібрані по справі докази підтверджують існування обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення.
За таких обставин, підстави для скасування постанови судді місцевого суду із закриттям провадження, як про це наголошує апелянт - відсутні, а тому в задоволенні апеляційної скарги належить відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 245, 251, 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Галицького районного суду Івано-Франківської області від 12.05.2021року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Повзло