Справа № 344/1063/21
Провадження № 2/344/1906/21
07 червня 2021 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого - судді Атаманюка Б. М.,
секретаря Стефанець Г.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування державної реєстрації договору купівлі-продажу земельної ділянки,-
ОСОБА_1 22.01.2021 р. звернулася до суду з позовом до Микитинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_2 з позовними вимогами про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування державної реєстрації договору купівлі-продажу земельної ділянки.
Ухвалою суду від 02.03.2021 на підставі заяви представника Івано-Франківської міської ради замінено неналежного відповідача - Микитинецьку сільську раду Івано-Франківської міської ради (код ЄДРПОУ 20552109) на її правонаступника - Івано-Франківську міську раду (вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004, код ЄДРПОУ 33644700), оскільки Микитинецька територіальна громада увійшла до складу Івано-Франківської міської територіальної громади (а.с. 134, 135).
З урахуванням уточнених позовних вимог (а.с. 196) просить суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення Микитинецької сільської ради Івано-Франківської міськради Івано-Франківської області шостого демократичного скликання (двадцять першої сесії) від 20.12.2012 року № 281-21/2012 «Про розгляд звернення підприємця ОСОБА_2 щодо виготовлення проекту землеустрою»;
- визнати незаконним та скасувати рішення Микитинецької сільської ради Івано-Франківської міськради Івано-Франківської області шостого демократичного скликання (сорок другої сесії) від 30.07.2015 року №528-42/2015 «Про розгляд звернення підприємця ОСОБА_2 щодо затвердження експертно-грошової оцінки земельної ділянки несільськогосподарського призначення»;
- визнати недійсним Договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 0,0233 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2610193001:15:002:0399, від 25.08.2015 року, укладений між Микитинецькою сільською радою Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 ;
- скасувати державну реєстрацію Договору купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 0,0233 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2610193001:15:002:0399, від 25.08.2015 року, укладений між Микитинецькою сільською радою Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 .
Позовна заява мотивована тим, що позивачу на підставі Договору купівлі-продажу від 27.10.2003 року належить на праві власності 60/100 частин цегляного одноповерхового приміщення, площею 110,8 кв.м., що становить 5,25% від загальної площі Торгового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться в АДРЕСА_1 . Співвласником решти 40/100 частин вказаного приміщення, на підставі цього ж документу, був ОСОБА_3 . Відповідно до рішення Микитинецької сільської ради Івано-Франківської міськради у 2003 році позивачу та ОСОБА_3 , як співвласникам приміщення, надано дозвіл на виготовлення документації по відводу земельної ділянки для обслуговування вказаного нерухомого майна. В подальшому, вони розробили відповідну технічну документацію, та 19.04.2006 року уклали Договір оренди землі від імені ОСОБА_3 , за згоди позивача, яка посвідчена нотаріально. Орендну плату вони оплачували від імені особи, з якою укладено договір ( ОСОБА_3 ), а позивач повертала кошти, пропорційно до її частки у майні ОСОБА_3 готівкою, про що ОСОБА_3 щоразу надавав позивачу розписку. Приблизно у 2010 році свою частину приміщення ОСОБА_3 передав у оренду підприємцю ОСОБА_2 , який відповідно ніс витрати по оренді земельної ділянки, а компенсацію витрат за свою частку по оплаті оренди землі позивач надавала вже ОСОБА_2 , на підтвердження чого отримувала розписки. У 2011 році дія договору оренди землі закінчилась. У 2014 році позивачу стало відомо про те, що ОСОБА_3 подарував свою частку приміщення ОСОБА_2 з яким позивач домовилась про те, що вони будуть укладати новий Договір оренди землі. Для цього ОСОБА_2 буде займатись оформленням документів, а позивач бере на себе половину витрат. У 2015 році захворів позивача чоловік (рак), і потребував цілодобового догляду. У 2016 році чоловік помер. Коли позивач трохи оговталась від втрати та повернулась до справ, вирішила вияснити у сільській раді на якій стадії процедура укладення договору оренди землі. Так, у червні 2019 року (встановлено ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 19.11.2019 року) позивачу стало відомо про те, що 20.12.2012 рішенням Микитинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради Барбушаку В. В. надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування нежитлових приміщень в АДРЕСА_1 . В подальшому ТзОВ «Інформ-Ініціатива» виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування нежитлових приміщень в АДРЕСА_1 для ОСОБА_2 . На підставі рішення № 528-42/2015 Микитинецької сільської ради від 30.07.2015 року укладено Договір купівлі-продажу від 25.08.2015 року, яким земельна ділянка, площею 0, 0233 га (кадастровий номер 2610193001:15:002:0399), на якій знаходиться і частка нежитлового приміщення, що належить позивачу, передана у власність ОСОБА_2 02.07.2019 за заявою позивача до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення за №12019090010002234. Вважає, що договір купівлі-продажу земельної ділянки від 25.08.2015 року укладений із порушенням статей 120, 128 ЗК України, а передача у власність спірної земельної ділянки ОСОБА_2 порушує її право як власника частини приміщення на отримання у користування чи у власність земельної ділянки для його обслуговування.
Відповідач ОСОБА_2 скористався правом відзиву на позовну заяву (а.с. 42-44) на обґрунтування якого зазначає, що спірні рішення органу місцевого самоврядування та укладений договір купівлі-продажу від 25.08.2015, прийняті з дотриманням норм чинного законодавства. Що стосується тверджень позивача про те. що земельна ділянка повинна була бути продана пропорційно до частки майна, зазначає, що позивач з моменту придбання у власність приміщення ніякої ініціативи щодо придбання чи оформлення і власність спірної земельної ділянки не проявляла. Тобто, маючи право на отримання частини земельної ділянки, позивач його ніяким чином не реалізувала. Тому не можна стверджувати те, що сільська рада не мала права продавати земельну ділянку, враховуючи те, що він являється власником частини приміщень в торговому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а земельну ділянку придбав для обслуговування своєї частини приміщень. Також вважає, що позивачем взагалі не наведено жодного аргументу щодо позовної вимоги про скасування рішення Микитинецької сільської ради Івано-Франківської міськради від 20.12.2012.
Також відповідач ОСОБА_2 подав до суду клопотання про застосування строків позовної давності (а.с. 71, 71), які обґрунтовує тим, що позивач звернулася до суду з пропуском трьохрічного строку позовної давності. Зокрема щодо першої позовної вимоги минуло 8 років 1 місяць 8 днів, щодо другої позовної вимоги минуло 5 років 5 місяців 29 днів, щодо третьої позовної вимоги минуло 5 років 5 місяців 13 днів, щодо четвертої позовної вимоги минуло 5 років 5 місяців 13 днів. Твердження позивача про те, що вона дізналася про порушення її прав у 2019 році не відповідають дійсності, оскілки позивач одразу ж після оформлення ним права власності на земельну ділянку дізналася про існування такого договору між ним і Микитинецькою сільською радою, а саме приблизно в кінці 2015 року. Окрім цього ніяких зауважень чи заперечень з приводу оформлення її права власності від позивача не виникало до моменту переговорів щодо викупу частини її приміщення в торговому комплексі « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». У зв'язку з тим, що позивач запропонувала непомірно завищену ціну продажу її приміщень, він був змушений відмовитись від укладення угоди, що привело до звернень нею із заявами про відкриття кримінальних проваджень. Оскільки такі дії не привели до успіху, позивач звернулася позовною заявою до суду, проте з суттєвим порушенням строку позовної давності. Водночас жодного доказу поважності пропуску строку позовної давності позивач не надала. Також звертає увагу на те, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування доводяться до населення. На вимогу громадян їм може бути видана копія відповідних актів. Таким чином, позивач дізналася або повинна була дізнатися про існування спірних рішень органу місцевого самоврядування образу після їх прийняття, так як вони підлягали обов'язковому оприлюдненню. Доказів того, що ці рішення органу місцевого самоврядування не були оприлюднені у встановленому законом порядку позивач не надала. З цих підстав просить застосувати наслідки пропуску строку позовної давності, та відмовити в задоволенні позову.
Від відповідача - Івано-Франківської міської ради до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 84-86), на обґрунтування якого зазначено, що ОСОБА_2 був довготривалим орендарем земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Згодом він звернувся до сільської ради з заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки, площею 0,0940 га для обслуговування нежитлового приміщення в АДРЕСА_1 . Рішенням Микитинецької сільської ради від 20 грудня 2012 року №281-21/2012 надано дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,0940 га для обслуговування нежитлових приміщень в АДРЕСА_1 . У 2015 році ОСОБА_2 звернувся до сільської ради з заявою про надання дозволу на виготовлення експертно-грошової оцінки земельної ділянки. Рішенням від 23 квітня 2015 року №444-40/2015 надано дозвіл підприємцю ОСОБА_2 на виготовлення проекту про експертно-грошову оцінку земельної ділянки площею 0,0233 га для обслуговування нежитлових приміщень торгового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 . Приватним підприємством «Західземпроект» у червні 2015 року було складено звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення ОСОБА_2 30 червня 2015 року проведена оцінка та надано висновок експерта про оціночну вартість земельної ділянки несільськогосподарського призначення. Рішенням від 30 липня 2015 року №528-42/2015 було затверджено розроблений звіт про експертно-грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,0233 га для обслуговування нежитлових приміщень торгового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 для їх продажу у власність підприємцю ОСОБА_2 .. Врішено продати у власність підприємцю ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0.0233 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , для несільськогосподарського призначення на затверджених вищезгаданим рішенням умовах Договору купівлі-продажу. Також у 2015 році було укладено договір про оплатну авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки, що підлягає продажу власнику нерухомого майна між Микитинецькою сільською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 25 серпня 2015 року між Микитинецькою сільською радою та фізичною особою підприємцем укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки на основі рішення сільської ради від 30 липня 2015 року №528-42/2015, підписано акт прийому-передачі земельної ділянки. Таким чином, сільська рада діяла на підставі чинного законодавства, і всі рішення приймала згідно порядку зазначеного у Земельному Кодексі України. Що стосується порушення, на думку позивача, її права на земельну ділянку, вважають, що при прийнятті оскаржуваних рішень та укладеного договору, сільською радою не порушено прав та охоронюваних законом інтересів ОСОБА_1 , оскільки органи місцевого самоврядування надають в оренду, власність, користування земельну ділянку комунальної власності, розглянувши заяви осіб, які зацікавленні в оренді, придбанні, набутті у власність, купівлі земельних ділянок. Співвласник нежитлового приміщення ОСОБА_2 зацікавлений в оренді, а згодом купівлі земельної ділянки подав відповідну заяву до Микитинецької сільської ради, проте, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач не виявила такого ж бажання та не зверталась до органів місцевого самоврядування з подібними заявами. Звертаючись до суду з позовом позивачем не надано обґрунтування в чому полягає незаконність прийняття оскаржуваних рішень, не наведено підстав для скасування рішення та визнання договору купівлі-продажу недійсним. Отже, будь-яких порушень чинного законодавства при передачі у власність земельної ділянки відповідачу допущено не було, право власності на земельну ділянку виникло на законних підставах, а тому відсутні підстави для скасування рішень. З цих підстав просить відмовити в задоволенні позову.
Окрім того від відповідача - Івано-Франківської міської ради надійшла до суду заява про застосування строків позовної давності (а.с. 91, 92), яка мотивована тим, що дата отримання позивачем інформації про порушення її прав не є початком перебігу строків звернення до суду, оскільки позивач могла раніше довідатися про прийняті рішення органу місцевого самоврядування. Зокрема договір оренди землі закінчився у 2011 році, та в подальшому не переукладався. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклали договір дарування у 2012 році. Позивач стверджує, що дізналася про дарування частки приміщення у 2014 році. Позивач зазначає, що у зв'язку із смертю чоловіка, вона дізналася про укладення оскаржуваного рішення та договору у 2019 році, однак смерть чоловіка не є об'єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов'язує поважність причин пропуску строку позовної давності. З цих підстав просить застосувати наслідки пропуску строку позовної давності, та постановити ухвалу про залишення позову без розгляду.
Позивач та її представник в судовому засіданні позов підтримали, з підстав викладених у позові, просили позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, не повідомив суд про причини неявки, від нього надійшла до суду заява (а.с. 204) в якій він просить розглядати справу без його участі, в задоволенні позову просить відмовити.
Представник міської ради Яшан В. В. в судовому засіданні щодо позовних вимог заперечила з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, заяви сторін по суті справи, вислухавши позивача та її представника, представника відповідача, судом встановлено, що між сторонами виник цивільно-правовий спір з приводу законності одноосібного викупу відповідачем ОСОБА_2 у Микитинецької сільської ради земельної ділянки, площею 0, 0233 га (кадастровий номер 2610193001:15:002:0399), за адресою АДРЕСА_1 , на якій знаходиться цегляне одноповерхове приміщення площею 110,8 кв.м., що становить 5,25% від загальної площі Торгового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яке перебуває у спільній частковій власності ОСОБА_4 (частка 60/100) та ОСОБА_2 (частка 40/100).
Судом встановлено та перевірено доказами наступні обставини справи.
Згідно з Договором купівлі-продажу від 28 жовтня 2003 року ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 набули у спільну часткову власність цегляне одноповерхове приміщення площею 110,8 кв.м., що становить 5,25% від загальної площі Торгового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться в АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 стала власником 60/100 частин зазначеного приміщення, а ОСОБА_3 став власником 40/100 частин зазначеного приміщення.
Згідно з нотаріально завіреною заявою від 10 лютого 2005 року ОСОБА_1 надала свою згоду ОСОБА_3 на укладення договору оренди земельної ділянки АДРЕСА_1 , на його ім'я на умовах на його розсуд (а.с. 19).
29 квітня 2006 року між Микитинецькою сільською радою Івано-Франківської міської ради та підприємцем ОСОБА_3 на підставі рішення 20 сесії Микитинецької сільської ради від 16.12.2005, укладено Договір оренди землі АДРЕСА_1 , площею 0,0169 га, з розташуванням відповідно до плану (схеми), що додається (а.с. 16-18). Відповідно до п. 5.1. цього Договору, Договір складено терміном на п'ять років (а.с. 15).
Згідно з Договором дарування від 28.04.2012 р., Дарувальник ОСОБА_3 передав безплатно у власність Обдарованому ОСОБА_2 належні йому 400/100 частин торгових приміщень, в приміщенні «А», яке має загальну площу 102,6 кв.м, що становить 22/1000 ідеальних часток Торгового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с. 20).
Таким чином встановлено, що співвласниками нежитлового одноповерхового приміщення площею 110,8 кв.м., що становить 5,25% від загальної площі Торгового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться в АДРЕСА_1 , є позивач ОСОБА_1 (частка власності 60/100), та відповідач ОСОБА_2 (частка власності 40/100).
Рішенням Микитинецької сільської ради від 20 грудня 2012 року №281-21/2012 «Про розгляд звернення підприємця ОСОБА_2 щодо виготовлення проекту землеустрою» надано дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,0940 га для обслуговування нежитлових приміщень в АДРЕСА_1 (а.с. 129).
Рішенням Микитинецької сільської ради від 24 червня 2014 року затверджено підприємцю ОСОБА_2 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0233 га для обслуговування нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 , та вирішено передати земельну ділянку в оренду терміном на 5 років (а.с. 116).
18 липня 2014 року, на підставі рішення Микитинецької сільської ради від 24.06.2014, між Микитинецькою сільською радою та ОСОБА_2 укладено Договір оренди землі для обслуговування нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 . Договір укладено на п'ять років. (а.с. 112).
Рішенням від 23 квітня 2015 року № 444-40/2015 «Про розгляд звернення підприємця ОСОБА_2 щодо дозволу на виготовлення експертно-грошової оцінки земельної ділянки» надано дозвіл підприємцю ОСОБА_2 на виготовлення проекту про експертно-грошову оцінку земельної ділянки площею 0,0233 га для обслуговування нежитлових приміщень торгового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 (а.с. 108).
Приватним підприємством «Західземпроект» у червні 2015 року було складено звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення ОСОБА_2 (а.с. 94-107).
Рішенням від 30 липня 2015 року №528-42/2015 було затверджено розроблений відповідно до рішення 40 сесії Микитинецької сільської ради 6 демократичного скликання від 23 квітня 2015 року звіт про експертно-грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 0,0233 га для обслуговування нежитлових приміщень торгового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 для їх продажу у власність підприємцю ОСОБА_2 , вирішено продати у власність підприємцю ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0.0233 га, яка розташована по АДРЕСА_1 для несільськогосподарського призначення на затверджених вищезгаданим рішенням умовах Договору купівлі-продажу (а.с. 120).
Також між Микинецькою сільською радою Івано-Франківської міської ради та ОСОБА_2 було укладено Договір про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки, що підлягає продажу власнику нерухомого майна (а.с. 93).
25 серпня 2015 року між Микитинецькою сільською радою та фізичною особою підприємцем укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 2610193001:15:002:0399), яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , на основі рішення сільської ради від 30 липня 2015 року №528-42/2015 (а.с. 122-123 / 9-12).
Тобто судом встановлено, відповідачем ОСОБА_2 одноособово набуто у власність земельну ділянку, яка призначена для обслуговування цегляного одноповерхового приміщення площею 110,8 кв.м., що становить 5,25% від загальної площі Торгового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яке перебуває у спільній частковій власності позивача ОСОБА_4 (частка 60/100) та відповідача ОСОБА_2 (частка 40/100).
Оцінюючи законність набуття у власність відповідачем ОСОБА_2 земельної ділянки, суд вважає наступне.
Відповідно до п. 2 ст. 116 Земельного Кодексу України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки ( п. 2 статті 123 Земельного Кодексу України).
Згідно із частиною другою статті 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
Відповідно до пункту 2 статті 128 Земельного Кодексу України, громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.
До заяви (клопотання) додається серед іншого документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди) розташоване на цій земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд).
Відповідно до ч. 4 статті 120 Земельного Кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин, 2003 рік), у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
З урахуванням встановлених фактичних обставин справи, та з аналізу вищезазначених норм законодавства, суд приходить до висновку про те, що при прийнятті оспорюваних рішень та укладенні договору купіль-продажу, органом місцевого самоврядування не були враховані розміри та площа земельної ділянки по відношенню до пропорційності часток співласників нерухомого майна, яке знаходиться на цій земельній ділянці, що призвело до порушення права іншого співвласника нерухомого майна (позивача), на набуття у власність пропорційної частки земельної ділянки.
Відповідно до статті 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до пункту 1 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до пункту 1 статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України, а також статей 1, 2-4, 14, 215 ЦПК України, кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що може розумітися як передумова для виникнення або обов'язковий елемент конкретного суб'єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб'єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.
Оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була його стороною. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Таким чином, з аналізу статей 120,128 ЗК України, статті 21 , 203, 215 ЦК України, слідує висновок суду про порушення цивільного права позивача, та наявності правового механізму для його захисту, що є підставою для задоволення позовних вимог.
У зв'язку із цим, суд вирішуючи заявлені відповідачами клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності до спірних правовідносин, та зазначає наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Отже, позовна давність є строком для пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу). Формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов'язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини (зазначений висновок був сформований в Постанові ВСУ від 29 жовтня 2014 р. у справі № 6-152цс14).
Встановлено, що позивач постійно мала безперешкодний доступ до своєї нерухомості, що не заперечувалося сторонами.
Позивач ОСОБА_1 19.06.2019 р. звернулася з листом до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області з приводу здійснення заходів державного контролю в частині розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , на що отримала відповідь, що згідно з відомостями державного земельного кадастру земельна ділянка площею 0,0233 га, з кадастровим номером 2610193001:15:002:0399 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі знаходиться у приватній власності ОСОБА_2 (а.с. 155).
В подальшому 02.07.2019 р. за заявою ОСОБА_1 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019090010002234 внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, за фатом того, що ОСОБА_2 шахрайським способом приватизував землю навколо та під приміщенням будинку АДРЕСА_1 (а.с. 167, 168).
В рамках досудового розслідування було здійснено допит свідка ОСОБА_2 , який, згідно з протоколом допиту від 23.04.2020 р., показав, що він і ОСОБА_3 здійснював орендні платежі які, в подальшому, після отримання в подарунок приміщень, він продовжував сплачувати на підставі вже укладеного між ним та сільською радою договору оренди в рівноцінних долях з ОСОБА_1 , у розмір 60 % від загального орендного рахунку, що становив близько 7000 грн. в рік. При цьому, кожного разу він надавав розписки ОСОБА_1 про отримання від неї грошових коштів в якості орендного платежу. Також свідок показав, що він пропонував ОСОБА_1 , неодноразово, здійснити покупку земельної ділянки, однак вона відмовлялась (а.с. 169, 170).
Також до матеріалів справи долучено розписки від 21.07.2016 р., 14.06.2018 р., 19.06.2019 р., 01.03.2021 р., про отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 її частку оплати оренди землі (а.с. 182, 183).
Тобто судом встановлено та підтверджено доказами, що позивачка вперше дізналася про купівлю земельної ділянки відповідачем ОСОБА_2 з листа Головного управління Держгеокадастру в ІваноФранківській області від 04.07.2019 року №0-9-0.43-3903/0/2-19, наданого на відповідний лист звернення ОСОБА_1 від 19.06.2019 р. №1727154. Відповідачами не надано суду інших доказів, які б підтвердили факт того, що позивачка знала про порушення її права раніше.
При цьому суд враховує ту обставину, що позивач, вже після набуття земельної ділянки у власність відповідачем ОСОБА_2 , продовжувала відшкодовувати останньому понесені витрати по сплати орендних платежів, що засвідчує про її необізнаність про те, що земельна ділянка перейшла у власність ОСОБА_2 .
Таким чином суд приходить до висновку, що, за умови застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строку позовної давності, позиція відповідачів про пропущення позивачем трьохрічного строку позовної давності для звернення до суду за захистом цивільних прав, є помилковою, оскільки в будь-якому випадку такий строк не пропущений.
Щодо того, чи застосовується позовна давність до спірних правовідносин, суд зазначає наступне.
Суд погоджується з доводами представника позивача про те, що у власника нерухомого майна, яке розміщено на земельній ділянці, що є у власності відповідної територіальної громади, не виникає обов'язку укласти договір оренди земельної ділянки, на якій розміщена його нерухомість, з відповідною місцевою радою, чи просити передати у власність таку земельну ділянку.
У власника нерухомого майна, що розміщене земельній ділянці певної місцевої ради, виникає право на укладення договору оренди такої земельної ділянки з відповідною радою, а також право на отримання такої земельної ділянки у власність, виключно на підставі закону. Відповідно, власник такого нерухомого майна на свій розсуд, та за власним бажанням, може реалізувати таке право або не скористатися ним.
Натомість у органу місцевого самоврядування при передачі у власність земельної ділянки співвласнику нерухомого майна, що знаходиться на ній, виникає обов'язок, в силу статті 134 Земельного Кодексу України, забезпечити трава всіх власників об'єкту нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці, яка передається у власність.
Аналогічну правову позицію висловлено у постанові Великою Палатою Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі №439/212/ 14-ц.
З огляду на відсутність зобов'язальних правових норм в законодавстві, таких як обов'язку з'явитися до органу місцевого самоврядування для укладення договору оренди у визначений термін, чи обов'язку здійснити купівлю-продаж, у позивача не виникає і обов'язку бути обізнаною про можливу зміну правового статусу земельної ділянки, на якій розміщене її нерухоме майно.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №804/401/17 роз'яснив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
Пропуск відповідного строку не повинен стояти на заваді припинення (застосування організаційно-правових заходів) триваючої протиправної поведінки (бездіяльності) та слугувати для правопорушника засобом легалізації триваючого правопорушення (зокрема, у сфері дотримання законодавства з питань екології, будівництва, безпеки життєдіяльності та інших сфер, які зачіпають основні конституційні права громадян та стосуються публічних інтересів).
Отже, порушення відповідачем норм земельного законодавства під час продажу спірної земельної ділянки носить характер триваючого, а відтак, до спірних правовідносин не застосовуються наслідки спливу строків позовної давності.
З огляду на встановлені судом у справі обставини, та проведений аналіз правовідносин, які виникли між сторонами, на відповідність законодавству, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є підставними, обґрунтованими, а відтак такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.
На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 21, 203, 215, 256 ЦК України, ст.ст. 120, 123, 128, 134 Земельного Кодексу України, та керуючись ст. 12, 13, 19, 82, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України суд, -
Позов задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати рішення Микитинецької сільської ради Івано-Франківської міськради Івано-Франківської області шостого демократичного скликання (двадцять першої сесії) від 20 грудня 2012 року № 281-21/2012 «Про розгляд звернення підприємця ОСОБА_2 щодо виготовлення проекту землеустрою».
Визнати незаконним та скасувати рішення Микитинецької сільської ради Івано-Франківської міськради Івано-Франківської області шостого демократичного скликання (сорок другої сесії) від 30 липня 2015 року № 528-42/2015 «Про розгляд звернення підприємця ОСОБА_2 щодо затвердження експертно-грошової оцінки земельної ділянки несільськогосподарського призначення».
Визнати недійсним Договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 0,0233 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2610193001:15:002:0399, від 25 серпня 2015 року, укладений між Микитинецькою сільською радою Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 .
Скасувати державну реєстрацію Договору купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 0,0233 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2610193001:15:002:0399, від 25 серпня 2015 року, укладений між Микитинецькою сільською радою Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 15.06.2021 р.
Головуючий суддя Атаманюк Б. М.