Справа №430/998/21
Провадження №2-о/430/133/21
15 червня 2021 року смт. Станиця Луганська
Станично-Луганський районний суд Луганської області у складі головуючого судді Дьоміної О.П., за участю секретаря судового засідання Решетова К.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Станиця-Луганська цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Перевальському та Станично-Луганському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, -
Заявниця ОСОБА_1 звернулась до Станично-Луганського районного суду Луганської області із заявою про встановлення факту смерті її матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Луганськ Луганської області. В обґрунтування поданої заяви заявниця ОСОБА_1 посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Луганську померла її мати ОСОБА_2 . З огляду на неможливість отримати свідоцтво про смерть ОСОБА_2 у встановленому порядку в органах ДРАЦС, заявниця вимушена звернутись до суду.
Заявниця в заяві про встановлення факту смерті особи просила розглянути справу за її відсутності.
Представник заінтересованої особи - Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Перевальському та Станично-Луганському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), в судове засідання не з'явився, начальником відділу надана заява про розгляд справи за відсутності представника відділу.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до ст. 293 ЦПК України, в порядку окремого провадження судом розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у відповідності до ст. 315 ЦПК України.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до ч. 2 ст. 317 ЦПК України, справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року за №1085-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. До таких населених пунктів входить м. Луганськ Луганської області, на території якого ІНФОРМАЦІЯ_1 з причини «хронічна серцева недостатність ІІІ, дифузний кардіосклероз» померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією Лікарського свідоцтва про смерть №583 форми №106/у від 18.12.2020 року, копією довідки про причину смерті №583 від 18.12.2020 року.
Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
У відповідності до наказів Міністерства юстиції України №246/7 від 25.11.2014 року та №935/5 від 17.06.2014 року, всі органи та підрозділи, які підпорядковані Міністерству юстиції України, повинні були переміститися з тимчасово непідконтрольних територій в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі та перереєструватись, тому всі акти та документи, видані органами, не переміщеними в населені пункти, на територіях яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі та не перереєструвались з 01.12.2014 року вважаються недійсними.
Таким чином, документи про смерть, видані на тимчасово окупованій території України, є недійсними та не створюють правових наслідків.
Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин.
Для встановлення смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті необхідні обставини, які свідчать про реєстрацію цієї події, а також про те, що заінтересована особа не має можливості відновити втрачені або знищені документи про це.
Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться відповідно до цього Закону, Цивільного та Сімейного кодексів України та інших актів законодавства органами державної реєстрації актів цивільного стану (ч. 3 ст. 3 вказаного Закону).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органами державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.
Відповідно до п. 1 глави 5 розділу ІІІ «Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні», затверджених Наказом МЮУ 18.10.2000 року №52/5 передбачено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о); б) фельдшерська довідка про смерть (форма №106-1/о); в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням не судових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦПК України, заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Згідно з довідкою від 26.11.2019 року №905-5000236740, ОСОБА_1 взята на облік як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
На підтвердження родинних відносин між заявницею та померлою надана копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 23.04.1960 року, копію свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 28.04.1979 року, з якого встановлено зміну прізвища заявницею ОСОБА_1 з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 ».
Встановлення факту смерті ОСОБА_2 для заявниці має юридичне значення.
З урахуванням встановлених обставин, факт смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Луганську підтверджується наданими суду доказами. Таким чином, вимоги заявниці є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 4 ст. 317 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 10, 259, 263, 265, 268, 272, 273, 293, 294, 315-317, 319, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Перевальському та Станично-Луганському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України - задовольнити.
Встановити факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Луганську Луганської області ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Баку, Азербайджан, громадянки України, з причин «хронічна серцева недостатність ІІІ, дифузний кардіосклероз», у віці 86 років.
Рішення допустити до негайного виконання.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Луганського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Оскарження рішення не зупиняє його негайного виконання.
Суддя О.П. Дьоміна