Справа № 210/2442/20
Провадження № 2/210/165/21
іменем України
"10" червня 2021 р.
Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Хлистуненко О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
Представник позивача, адвокат Гореліков М.М., який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 23.09.2019 року, приблизно о 16-25 год. в Металургійному районі міста Кривого Рогу по вул. Галатова з боку вул. Володимира Бизова у напрямку нерегульованого перехрестя з вулицею Юрія Камінського, рухався автомобіль «SSANG YONG», модель «REXTON», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », під керуванням позивача, по ходу руху якого був встановлений дорожній знак «Дати дорогу». В цей час по проїзній частині дороги по вул. Юрія Камінського, збоку пр. Металургів, в напрямку вул. Святогеоргіївська, рухався автомобіль марки «NISSAN», модель «LEAF», реєстраційний номер « НОМЕР_2 », під керуванням відповідача, по ходу руху якого був встановлений дорожній знак «Головна дорога».
В результаті сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої позивачу було спричинено тілесні ушкодження середньої тяжкості, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи №1773 від 18.11.2019 року. В зв'язку з чим, 30.10.2019 року, внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Представник позивача в позовній заяві вказує, що внаслідок використання відповідачем джерела підвищеної небезпеки - автомобіля, позивачу було завдано матеріальну та моральну шкоду, позивач переніс значні страждання, що виразилось в значних болях, як під час заподіяння травм, так і в подальшому, при лікуванні, позивач перебуває у пригніченому стані, порушився звичний уклад життя, що щоразу завдає моральних страждань та пригнічує настрій. Тому просить стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача моральну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 10000,00 грн.
Ухвалою від 22.06.2020 року суд вирішив питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідач ОСОБА_2 подав до суду відзив, згідно якого просив відмовити в задоволенні позовної заяви позивача в повному обсязі. У відзиві зазначив, що позивач вимагає відшкодувати шкоду, начебто завданої відповідачем під час ДТП, що сталася 23.09.2019 року, але, в силу ст. 1166 ЦК України, відповідач повинен бути звільнений від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, тому що вона завдана не з його вини.
Вказує, що зазначене представником позивача кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019040230001931 за ч. 1 ст. 286 КК України, 30.04.2020 року закрито в зв'язку з відсутністю у діях водія ОСОБА_2 з керування автомобілем NISSAN LEAF, реєстраційний номер НОМЕР_2 ознак невідповідностей ПДР України, які б з технічної точки зору знаходились в причинному зв'язку із настанням події ДТП. Проведеним розслідуванням встановлено, що ДТП сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 вимог ПДР України. Даний факт також підтверджується постановою суду від 28.02.2020 року у справі №210/147/20, відповідно до якої водія ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Апеляційний суд Дніпропетровської області 23.06.2020 року, розглядаючи апеляційну скаргу позивача, прийшов до висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне та обґрунтоване рішення щодо винуватості позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Тобто, вина саме позивача у скоєнні протиправного діяння та заподіянні спричиненої шкоди повністю доведена судом, рішення якого набрало законної сили, тому вважає позовні вимоги надуманими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Суд, дослідивши письмові докази цивільної справи, відзив відповідача, вважає позов таким, що позов не підлягає задоволенню з наступник підстав.
Відповідно до копії протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 23.09.2019 року, оглянуто місце ДТП від вул. Володимира Бизова до вул. Соборності, де на перехресті вул. Галатова та вул. Камінського сталася ДТП за участі автомобіля «SSANG YONG», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «NISSAN LEAF», реєстраційний номер « НОМЕР_2 », під керуванням ОСОБА_2 (а.с. 5-7).
Згідно копії витягу з Єдиного реєстру досудового розслідування, 30.10.2019 року зареєстровано кримінальне провадження №12019040230001931 за ч. 1 ст. 286 КК України за фактом дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 23.09.2019 року (а.с. 8).
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №1773 у ОСОБА_1 виявлені ушкодження у вигляді: закритого перелому дуг 5-го поперекового хребця; перелому тіла 2-го куприкового хребця і бокових мас 3-го куприкового хребця, забійних ран обличчя, саден тулубу, верхніх і нижніх кінцівок, підшкіряної гематоми лівої сідниці - які виникли від ударної дії тупого твердого предмету (предметів). Характер виявлених ушкоджень, при первинному обстежені, а саме ступінь їх загоєння (дані медичних документів), свідчать, що давність їх виникнення може відповідати строку вказаному обстежуваним. За своїм характером виявлені ушкодження відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, за ознаками тривалого розладу здоров'я (а.с. 9-11).
Згідно з наданої відповідачем копії постанови про закриття кримінального провадження від 30.04.2020 року, слідчий відділення розслідування злочинів у сфері транспорту СВ Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області Зайцев О.В., кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019040230001931 від 30.10.2019 року закрив у зв'язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_1 кримінального правопорушення (а.с. 53-55).
Постановою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28.02.2020 року, за наслідками розгляду протоколу про адміністративне правопорушення яке сталося 23.09.2019 року на нерегульованому нерівнозначному перехресті вул. Галатова та вул. Камінського за участі водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , визнано винуватим ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с. 56-58).
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23.06.2020 року вищезгадану постанову Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28.02.2020 року залишено без змін (а.с. 59-63).
Таким чином, вина позивача по даній справі, у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, встановлена вище наведеною постановою суду та в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України, ці обставини не підлягають доказуванню.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, які особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Крім того, збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна (частина перша та друга статті 23 ЦК України).
Оцінюючи надані докази, суд зазначає, що загальна підстава відповідальності за завдану майнову шкоду передбачена нормами ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для настання деліктної відповідальності за ст. 1166 ЦК України необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.
У постанові від 18 березня 2020 року по справі № 760/8139/14-ц (провадження № 61-43768св18) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що: «цивільно-правова деліктна відповідальність - це забезпечений державним примусом обов'язок відповідальної особи відшкодувати потерпілому заподіяну шкоду. Аналіз положень ст. 1166 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв'язок між ними та вина заподіювача шкоди. Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди (умислу або необережності).
Відсутність будь-якої з цих умов є підставою для звільнення особи від відповідальності, якщо інше не встановлено законом. Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Тобто, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди».
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Оскільки, позивачем не доведено факту завдання шкоди з вини відповідача, тому суд вважає, що і підстави для задоволення позову також відсутні.
Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. У зв'язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати по справі покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 12, 13, 60, 89, 141, 209, 212-215, 218, 259, 264-265, 268, 280-289 ЦПК України,- суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення складено 10 червня 2021 року.
Суддя: О. В. Хлистуненко