Справа №274/1534/21
Категорія 75
2/295/1993/21
10.06.2021 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира
в складі головуючого судді Лєдньова Д.М.
при секретарі - Вольській К.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.В.К.Сервіс» про зобов'язання виплати заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу внаслідок затримки видачі трудової книжки, моральної шкоди,-
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом, в яком зазначила, що з 27.09.2019 року була прийнята на роботу на посаду торгівельного працівника до ТОВ «Т.В.К.Сервіс». З правилами внутрішнього розпорядку позивач не ознайомлювалась.
При виконанні своїх функціональних обов'язків позивач здійснювала обхід торгівельних точок м. Бердичіва в період з 8-00 год. до 17-00 год. п'ять днів на тиждень.
Середній заробіток при цьому складав близько 4500-5000 грн.
У зв'язку з наміром керівництва товариства змінити умови праці та перевести працівників на 0,5 ставки позивач 08.07.2020 подала заяву про звільнення за власним бажанням та в подальшому, згідно передбаченого вимогами Кодексу законів про працю України строку, пропрацювала два тижні до 22.07.2020 року.
У вказаний день з позивачем не здійснено повного розрахунку при звільненні, не видано трудову книжку.
В період часу з 23.07.2020 року по 27.07.2020 року позивач не мала можливості влаштуватись на іншу роботу у зв'язку із затримкою видачі їй трудової книжки. Відповідний документ було передано через третю особу 28.07.2020 року.
За наслідком ознайомлення зі змістом записів у трудовій книжці позивачем з'ясовано, що звільнення відбулось на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України у зв'язку прогулом.
Позивач зауважує, що кожного дня виконувала покладені на неї обов'язки, з наказом про звільнення не ознайомлювалась.
Вказуючи на положення ст.116, 117 КЗпП України, які визначають строки розрахунку при звільненні, відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, а також вимоги Закону України «Про оплату праці» та Закону України «Про компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», позивач просить зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Т.В.К.Сервіс» нарахувати та виплатити повну заробітну плату та усі компенсаційні виплати за затримку у виплаті грошових коштів за період з 22.07.2020 року по день фактичного розрахунку в повному обсязі, зобов'язати товариство здійснити виплати з приводу затримки видачі трудової книжки у сумі 15 000,00 грн.
При викладені даних вимог позивач звертає увагу на тому, що у разі порушення законодавства про оплату парці працівник має право звернутись до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Крім того, позивач вказує на завдання моральних страждань за існування засвідченого у трудовій книжці факту порушення трудової дисципліни і прогулу, та просить зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Т.В.К.Сервіс» виплатити моральну шкоду в розмірі 11250,00 грн.
Ухвалою суду від 21.05.2021 року по справі відкрите спрощене позовне провадження.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому вказано на обставини звільнення позивача, що пов'язувались із прогулом особи в період з 13, 14, 15, 16, 17, 20, 21 липня 2020 року.
22.07.2020 року було складено акт про те, що ОСОБА_1 відмовилась надати пояснення про відсутність на роботі, а також отримувати наказ про звільнення.
Про отримання трудової книжки позивач проставила підпис в журналі ведення трудових книжок.
Сторона посилається на відсутність обставин порушення трудових прав та просить відмовити у задоволені позову.
Одночасно, відповідачем подано заяву про застосування строків давності у виниклому трудовому спорі, який повинен обчислюватись із дати отримання трудової книжки і становити три місяці, а у справах про звільнення - один місяць з дня видачі трудової книжки (ст.233 КЗпП України).
В судовому засіданні позивач, представник позивача позовні вимоги підтримали. Представник позивача зауважила на необхідності дослідження питання поновлення особи на роботі.
На уточнююче запитання суду, зверненого до позивача, остання вказала, що не бачить способом захисту свого права саме поновлення на роботі у відповідача.
На виконання вимог п.3 ч.5 ст.1 ЦПК України, які полягають у тому, що суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, судом вказано на обов'язок сторони, в разі відповідного наміру, подати заяви, зокрема щодо суті позовних вимог, у письмовому вигляді.
Судом роз'яснено право на вибір ефективного способу захисту порушених або невизнаних прав, можливості вирішення питання про зміну дати та формулювання підстав звільнення.
Будь-які клопотання за відповідним напрямком стороною позивача не подані.
Клопотання про призначення експертизи сторона просила залишити без розгляду після роз'яснення судом передбачуваних процедур призначення експертизи, можливих витрат на її проведення, значення як доказу в розрізі виниклого спору.
У клопотанні про витребування доказів, а саме: заяви про звільнення, відомостей про реєстрацію за вхідною кореспонденцією доповідних записок, ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, відмовлено внаслідок відсутності підтвердженого взаємозв'язку запитуваних документів із заявленими вимогами.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 була прийнята 30.09.2019 року на роботу до ТОВ «Т.В.К.Сервіс» на посаду торгівельного представник відповідно до наказу № 73-к.
Відповідно до наказу № 58-К від 22.07.2020 року позивача звільнено з посади за прогули без поважних причин згідно з п.4 ст. 40 КЗпП України.
Відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
До поданого відзиву представником відповідача не надано відомості щодо повідомлення працівника про нараховані суми, належні працівникові при звільненні.
При цьому, в судовому засіданні на уточнюючі запитання суду позивач вказала, що заборгованості з виплати заробітної плати, нарахованої офіційно, не має.
Суд також звертає увагу, що відповідно до наказу про звільнення вказано провести повний розрахунок із працівником згідно чинного законодавства.
Правильність наданих відповідачем розрахунку невикористаної відпустки із зауваженням про необхідність виплати на руки 209,15 грн., а також відомостей про розподіл виплат, даних оборотно-сальдової відомості, позивачем не спростовувались.
У відповідності до ч.1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
За змістом ч.5 ст. 235 КЗпП України у разі затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Дослідженою в судовому засіданні книгою обліку руху трудових книжок і вкладишів до них підтверджено отримання трудової книжки працівником ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В судовому засіданні позивач не заперечувала належність проставленого підпису саме їй.
Представник позивача вказала на те, що такий підпис міг проставлятись відразу при прийнятті на роботу. Вказане твердження суд відхиляє як таке, що не доводиться іншими доказами у їх взаємному зв'язку.
Надані «письмові пояснення свідка», де вказано про намір ОСОБА_2 провести телефонну розмову із керівником ТОВ «Т.В.К.Сервіс» з приводу не повернення трудової книжки, суд не приймає як належний та допустимий доказів на підтвердження будь-яких обставин.
Суд здійснює безпосереднє дослідження та оцінку доказів.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стороні роз'яснено право на заявлення клопотання про виклик свідків.
Відповідне клопотання не подавалось.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Зібрані докази по справі, оцінку яким надано судом за внутрішнім переконанням, не підтверджують обставини порушення трудових прав позивача, пов'язаних із не виплатою заробітної плати, порушенням строку видачі трудової книжки.
З огляду на викладене, вимоги у відповідній частині про зобов'язання виплати заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу внаслідок затримки видачі трудової книжки, не підлягають до задоволення.
Крім цього, суд відмовляє у відшкодуванні моральної шкоди як вимогою, що пов'язана із попередньо викладеними, а також внаслідок не доведення порушення інших трудових прав особи.
У відповідності до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Враховуючи вищенаведене, суд відмовляє у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 258-279 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.В.К.Сервіс» про зобов'язання виплати заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу внаслідок затримки видачі трудової книжки, моральної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручену у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення суду буде виготовлено 15.06.2021 року.
Суддя: Д.М.Лєдньов