03.06.2021 227/5314/20
03 червня 2021 року м. Добропілля
Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:
Головуючого судді Левченка А.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Черкасової О.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача 1 Циря С.М.,
представника відповідача 2 Гусєвої О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, державного нотаріуса Добропільської державної нотаріальної контори Гусєвої Олени Вікторівни про визнання дій державного нотаріуса неправомірними, скасування постанов про відмову у вчиненні нотаріальної дії,
Позивач звернулася до суду з позовом до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), державного нотаріуса Добропільської державної нотаріальної контори Гусєвої Олени Вікторівни, про визнання дій державного нотаріуса неправомірними, скасування постанов про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її рідна тітка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за якою вона здійснювала догляд.
03 квітня 2015 року секретарем Білозерської міськради Хничовою Н.М. було складено та зареєстровано в реєстрі за номером 31 заповіт за яким належну ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 земельну ділянку, розташовану на землях Спасько-Михайлівської ради, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого державним нотаріусом Олександрівської державної нотаріальної контори за номером 1787 від 21.12.2011 року та все її майно, у тому числі однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 вона заповідає ОСОБА_1 .
Після смерті тітки відкрилася спадщина на належне їй майно, яке складається з однокімнатної квартири в АДРЕСА_2 , грошових вкладів в Олексадрівському відділенні Ощадбанку та шести земельних ділянок сільськогосподарського призначення розташованих на території Спасько-Михайлівської сільської ради Олександрівського району Донецької області площею: 5,5051 га - кадастровий номер 1420387300:01:000:0258; 0.091 га - кадастровий номер 1420387300:01:000:0259; 5.505 га - кадастровий номер 1420387300:01:000:0260, 5,5051 га -кадастровий номер 1420387300:01:000:0282; 0,086 га; 0,091га.
19 листопада 2019 року позивач звернулася до Добропільської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, на підставі якої була відкрита спадкова справа № 222/2019 рік.
21.07.2020 року позивачем було подано до нотаріальної контори заяви на видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно померлої ОСОБА_2 та свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки заповітом охоплено не все майно, що належало тітці на день її смерті.
Разом із тим, 23 липня 2020 року державним нотаріусом Другої Добропільської контори Гусєвою О.В. було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 555/02-31 в якій запропоновано звернутися до суду для тлумачення заповіту.
Позивач зазначає, що оскільки із заявою, щодо прийняття спадщини ніхто крім неї не звертався, вона не може звернутися до суду для тлумачення заповіту, оскільки відсутній юридичний спір, тому вважає за можливе надати своє тлумачення заповіту «оскільки в тексті заповіту не ідентифіковані земельні ділянки (не зазначено кадастрові номери земельних ділянок, не вказана земельна площа, межі земельних ділянок, відсутні номери і серії державних актів на землю), але є запис, що «все майно я заповідаю ОСОБА_1 », згідно з загальновживаними значеннями слів і понять а також загальноприйнятими у сфері відносин значення термінів, термін «майно» повинно включати в себе окрему річ, сукупність речей а також майнові права та обов'язки(ст.190 ЦК України), а в свою чергу до складу нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки (ст.181 ЦК України), відповідно все майно, яке належало ОСОБА_2 на день її смерті, повинно спадкуватися мною».
12 листопада 2020 року державним нотаріусом Другої Добропільської контори Гусєвою О.В. було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 914/02-31 в якій державний нотаріус не погоджується з трактуванням заповіту позивачем та зазначає, що передбачена п. 1 ст.1256 ЦК України можливість тлумачення заповіту самими спадкоємцями після відкриття спадщини виключена, так як ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до нотаріальної контори за оформленням спадкових прав не зверталися.
Вважає відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій неправомірною а винесені постанови № 553/02-31 від 23.07.2020 року та № 914/02-31 від 12.11.2020 року незаконними, оскільки позивач не може вирішити питання щодо реалізації свого спадкового права за відсутністю юридичного спору, шляхом звернення до суду за тлумаченням заповіту.
Просить визнати неправомірними дії державного нотаріуса Другої Добропільської державної нотаріальної контори, в.о державного нотаріуса Добропільської державної нотаріальної контори Гусєвої Олени Вікторівни та скасувати винесені нею постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій № 553/02-31 від 23.07.2020 року та № 914/02-31 від 12.11.2020 року народження щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на земельну ділянку згідно державного акту на право приватної власності на землю ІІ-ДН № 094947 зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1568 від 03 вересня 2002 року, площа якої становить 5,5046 га - кадастровий номер 1420387300:01:000:0260 розташовану на землях Спасько-Михайлівської сільської ради Олександрівського району Донецької області, згідно заповіту посвідченого 03 квітня 2015 року виконкомом Білозерської міськради м. Добропілля Донецької області на ім'я ОСОБА_1 .
Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 06 січня 2021 року відкрито провадження у цивільній справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
28 січня 2021 року від представника Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Циря Сергія Миколайовича надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначає, що Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) відповідно до законодавства не наділено повноваженнями щодо вчинення нотаріальних дій, не є суб'єктом вирішення питання видачі свідоцтва про спадщину та не є органом, який порушив права, свободи або інтереси позивача. В матеріалах справи відсутні належні, достатні та допустимі докази протилежного. Судовий вплив на Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) не може вирішити питання, які ставить перед судом позивач у зв'язку із тим, що вирішення питання видачі свідоцтва про спадщину можливе нотаріусом, який відповідно до вимог законодавства являється суб'єктом вчинення нотаріальних дій. Визначення Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у якості співвідповідача у даній справі є необґрунтованим та безпідставним. Також зазначає, що позивачем не наведено належного обґрунтування порушення державним нотаріусом Добропільської державної нотаріальної контори Гусєвою Оленою Вікторівною вимог статті 49 Закону України «Про нотаріат» при вчиненні нотаріальних дій.
22 лютого 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від державного нотаріуса Другої Добропільської державної нотаріальної контори, в.о державного нотаріуса Добропільської державної нотаріальної контори Гусєвої Олени Вікторівни в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає, що позивачем не зазначено про жодне порушення з боку державного нотаріуса вимог статті 49 Закону України «Про нотаріат» при винесенні постанов № 553/02-31 від 23.07.2020 року та № 914/02-31 від 12.11.2020 року. Винесені постанови обґрунтовані причинами відмови з посиланням на відповідні статті Цивільного Кодексу України, а саме у постанові № 553/02-31 від 23.07.2020 року є посилання на ст. 56 Закону України «Про нотаріат», підпункту 2.1 пункту 2 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у постанові № 914/02-31 від 12.11.2020 року є посилання на ч.1 ст. 1256 ЦК України.
Зазначає, що у позовній заяві позивач заперечує проти вирішення питання про тлумачення заповіту у судовому порядку посилаючи на те, що вона є єдиною спадкоємицею за заповітом, бо в другій частині заповіту окрім земельної ділянки та квартири, зазначено «та все майно заповідано ОСОБА_1 », що не відповідає дійсності, бо в першій частині заповідального розпорядження на земельну ділянку без зазначення ідентифікаційних ознак, спадкоємцями визначені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , тому наполягаючи на видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на все майно позивач фактично тлумачить заповіт на свою користь та не бере до уваги волю спадкодавиці та бажання вищезазначених у заповіті спадкоємців щодо оформлення спадкових прав на зазначене майно.
У відповіді на відзив, яка надійшла до суду 22 лютого 2021 року, позивач зазначила, що оскільки вона вже отримала два свідоцтва про право на спадщину за заповітом, то вважає, що державний нотаріус при їх видачі керувалася саме тією частиною заповіту, де зазначено «все моє майно я заповідаю ОСОБА_1 », але нотаріус не пояснює, чому земельну ділянку кадастровий номер 1420387300:01:000:0260, вона не враховує до складу «всього майна» спадкодавиці, тобто в порушення ст.ст.181,190 ЦК України при тлумаченні змісту заповіту не бере до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у сфері відносин значення термінів. Також, нотаріус не враховує, що час звернення для прийняття спадщини визначений законодавством - протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця та що фактично відсутній будь-який юридичний спір по спадковій справі.
Ухвалою суду від 19 лютого 2021 року підготовче провадження у цивільній справі - закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.
Позивач в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі, надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача 1 у судовому засіданні позов не визнав та просив суд відмовити в його задоволенні, мотивуючи свою позицію тими ж самими обставинами, які зазначені у відзиві на позовну заяву.
Представник відповідача 2 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, надала пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.
Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених вимог, дослідивши матеріали справи і докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.
Із долученої до матеріалів справи фотокопії спадкової справи № 222/2019 відкритої до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 - ОСОБА_2 вбачається, що 03 квітня 2015 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на випадок смерті зробила такі розпорядження:
-належну мені земельну ділянку, розташовану на землях Спасько-Михайлівської ради, згідно Державного акту на право приватної власності на землю, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за номером 1568 від 03.09.2002 року, я заповідаю у рівних долях ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ;
-належну мені земельну ділянку, розташовану на землях Спасько-Михайлівської ради, згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого державним нотаріусом Олександрівського державної нотаріальної контори за №1787 від 21.12.2011 року та все моє майно, у тому числі однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 я заповідаю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .
Заповіт посвідчено секретарем виконкому Білозерської міської ради Хничовою Н.М. та зареєстровано в реєстрі за номером 31.
Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 виданого Добропільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 77 років, про що складено відповідний актовий запис № 427.
19 листопада 2019 року за заявою ОСОБА_1 про прийняття спадщини, державним нотаріусом Другої Добропільської в.о. Добропільської державної нотаріальної контори Гусєвою О.В. відкрито спадкову справу № 222/2019 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 тітки з боку батька - ОСОБА_2 .
10 липня 2020 року позивач отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, а саме: однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
21 липня 2020 року позивач звернулася до державного нотаріуса із заявою № 225 про видачу свідоцтва про право власності за заповітом на спадкове майно: земельну ділянку площею 5,505 га - кадастровий номер 1420387300:01:000:0260, земельну ділянку площею 5,5053 га - кадастровий номер 1420387300:01:000:0282, земельну ділянку площею 0,086 га, земельну ділянку площею 0,091 га, розташовані на території Спасько-Михайлівської сільської ради Олександрівського району.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 № 225 від 21.07.2020 року державним нотаріусом Другої Добропільської в.о. Добропільської державної нотаріальної контори Гусєвою О.В. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 553/02-31 від 23.07.2020 року в якій зазначено, що з наданого заповіту посвідченого 03.04.2015 року виконкомом Білозерської міської ради м. Добропілля Донецької області, зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за номером 31, вбачається, що заповідач ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 на випадок своєї смерті зробила розпорядження у відношенні належного їй майна, при цьому в першій частині заповідального розпорядження одна земельна ділянка без ідентифікаційних ознак заповідана в рівних частках ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в другій частині заповідального розпорядження зазначено, що також одна земельна ділянка без ідентифікаційних ознак, все майно, у тому числі однокімнатна квартира АДРЕСА_1 заповідана ОСОБА_1 .
У зв'язку з тим, що з наданого ОСОБА_1 заповіту не зрозуміло, які земельні ділянки заповідані, а також чи не відміняє друга частина першу частину заповіту у зв'язку з тим, що в другій частині заповідального розпорядження окрім розпорядження щодо земельної ділянки та квартири, зазначено «та все моє майно я заповідаю ОСОБА_1 », спадкоємиці було запропоновано звернутися до Добропільського міськрайонного суду Донецької області для тлумачення заповіту.
29 жовтня 2020 року державним нотаріусом позивачу видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, який посвідчено виконкомом Білозерської міської ради м. Добропілля Донецької області, зареєстровано в реєстрі за № 31, на спадкове майно, а саме: земельну ділянку площею 5,5053 га - кадастровий номер 1420387300:01:000:0282, розташовану на території Спасько-Михайлівської сільської ради Олександрівського району; яка належала спадкодавиці на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом виданого 21.12.2011 року за реєстровим номером 1787 Олександрівською державною нотаріальною конторою Донецької області.
Також, 03 листопада 2020 року позивач отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 5,5051 га - кадастровий номер 1420387300:01:000:0258, розташовану на території Спасько-Михайлівської сільської ради Олександрівського району; яка належала спадкодавиці на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом виданого 21.12.2011 року за реєстровим номером 1787 Олександрівською державною нотаріальною конторою Донецької області.
12.11.2020 року державним нотаріусом Другої Добропільської Добропільської державної нотаріальної контори Гусєвою О.В. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 914/02-31 зі змісту якої вбачається, що позивач своєю заявою № 415 наполягала на видачі свідоцтва про право па спадщину за заповітом на спадкову земельну ділянку площею 5,5046 га кадастровий номер 1420387300:01:000:0260, розташовану на території Спасько-Михайлівської сільської ради Олександрівського району; яка належала спадкодавиці на підставі державного акту на право приватної власності на землю, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за номером 1568 від 03.09.2002 року, заповітану в рівних частках в першій частині заповідального розпорядження згідно заповіту ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посилаючись на те що на її погляд вона є спадкоємицею на все спадкове майно ОСОБА_2 , бо в другій частині заповідального розпорядження згідно вищезазначеного заповіту спадкоємицею на земельну ділянку розташовану на землях Спасько-Михайлівської ради, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого державним нотаріусом Олександрівського державної нотаріальної контори за номером 1787 від 21.12.2011 року та все моє майно, у тому числі однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 - спадкоємицею зазначено ОСОБА_1 , з чим вона погоджується.
У зв'язку з тим, що передбачена п.1 ст.1256 ЦК України можливість тлумачення заповіту самими спадкоємцями після відкриття спадщини виключена, бо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до нотаріальної контори за оформленням спадкових прав не зверталися, ОСОБА_1 запропоновано звернутися до суду за тлумаченням заповіту у зв'язку із вищезазначеними розбіжностями між першою та другою частинами відповідального розпорядження в заповіті посвідченому 03.04.2015 року за реєстром № 31 виконкомом Білозерської міської ради м. Доброплля Донецької області.
Відповідно до ст.ст.1216,1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини від фізичної особи), яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України)
Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права і обов'язки, що належали спадкодавцю у момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин (ст. 1235 ЦК України)
Згідно ст.1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.
Відповідно дост.56 Закону України № 3425-ХІІ від 02.09.1993 року «Про нотаріат» посвідчуються заповіти складені відповідно до вимог законодавства України. Серед вимог щодо заповіту в підпункті 2.1 Пункту 2 розділу II Порядку нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 р № 282/20592, зазначено, що заповіт має бути складений таким щоб розпорядження заповідача не викликало незрозумілостей, суперечок після відкриття спадщини.
Відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11.11.2011 року № 3306/5, перелік нотаріальних дій, що вчиняються посадовими особами органів місцевого самоврядування, визначено статтею 37 Закону України "Про нотаріат". Нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій.
Згідно пункту 1.6 частини 1 розділу ІІІ Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, посадова особа органу місцевого самоврядування перевіряє, чи не містить заповіт розпоряджень, що суперечать чинному законодавству.
Заповіт повинен бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало неясностей чи суперечок після відкриття спадщини.
Посадова особа органу місцевого самоврядування при посвідченні заповіту зобов'язана роз'яснити заповідачу зміст статей 1241, 1307 Цивільного кодексу України, про що зазначається у тексті заповіту.
Текст заповіту посвідченого 03 квітня 2015 року секретарем виконкому Білозерської міської ради м. Добропілля Донецької області, зареєстрованого в реєстрі за номером 31 містить неузгодженості між змістом окремих частин заповіту і змістом заповіту в цілому, що ускладнюють розуміння волі заповідача щодо долі спадщини.
Зі змісту заповіту вбачається, що заповідач ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 на випадок своєї смерті зробила розпорядження у відношенні належного їй майна, при цьому в першій частині заповідального розпорядження земельна ділянка розташована на землях Спасько-Михайлівської ради, згідно Державного акту на право приватної власності на землю, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за номером 1568 від 03.09.2002 року, заповідана в рівних частках ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в другій частині заповідального розпорядження зазначено, що земельна ділянка розташована на землях Спасько-Михайлівської ради, згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом, зареєстрованого державним нотаріусом Олександрівського державної нотаріальної контори за № 1787 від 21.12.2011 року та все моє майно, у тому числі однокімнатна квартира АДРЕСА_1 заповідана ОСОБА_1 .
Отже, текст нотаріально посвідченого правочину не є зрозумілим та чітким всупереч нормам ст. 47 Закону України «Про нотаріат», що позбавляє нотаріуса права видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на майно зазначене в першій частині заповідального розпорядження позивачу.
При цьому, цивільне законодавство не передбачає нотаріусу тлумачити зміст заповіту.
Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасників нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин.
Згідно ст.1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до ст. 213 цього Кодексу.
Виходячи із приписів цієї норми, суд у тому випадку тлумачить заповіт, якщо існують правові підстави для його тлумачення, та спадкоємці самі не змогли здійснити тлумачення заповіту.
Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України від 02 вересня 1993 року №3425-XII «Про нотаріат» та, зокрема, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.
Відповідно до норм ст. 5 Закону України № 3425-ХІІ від 02.09.1993 року «Про нотаріат» нотаріус зобов'язаний відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам.
Згідно ч. 2ст. 50 Закону «Про нотаріат» право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Предметом судової діяльності у справах про оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні є перевірка законності дії нотаріусів або відповідних посадових осіб, які вчиняють нотаріальні дії чи які відмовили в їх вчиненні.
Як наголошується Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ із посиланням на Постанову Пленуму ВССУ «Про узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07.02.2014 р. № 2 можливість оскарження нотаріальних дій або відмови у їх вчиненні забезпечує законність нотаріального провадження і захист прав та інтересів учасників нотаріального процесу. Судовий контроль за діяльністю нотаріусів має забезпечити виправлення нотаріальних помилок, тлумачення чинного законодавства та сприяти дотриманню законності у сфері цивільних правовідносин, що виникають із вчинення нотаріальних дій.
Відповідно дост. 49 Закону України «Про нотаріат»та глави 13Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо:
1) вчинення такої дії суперечить законодавству України;
2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії;
3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії;
4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства;
5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень;
6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності;
7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення;
8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов'язані з її вчиненням;
9) в інших випадках, передбачених законом.
Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, не приймає для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам, встановленим у статті 47 цього Закону, або містять відомості, передбачені частиною третьою статті 47 цього Закону.
Нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії.
На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.
Як випливає з п. 9 ч. 1ст. 49 Закону «Про нотаріат», перелік підстав для відмови нотаріусом у вчиненні нотаріальних дій, зазначений у ст. 49 Закону, не є вичерпним.
Беручи до уваги вищевикладене, у задоволенні позовних вимог про визнання дій державного нотаріуса неправомірними, скасування постанов про відмову у вчиненні нотаріальної дії слід відмовити у повному обсязі, оскільки державний нотаріус, вирішуючи питання щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , на земельну ділянку розташовану на землях Спасько-Михайлівської ради, згідно Державного акту на право приватної власності на землю, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за номером 1568 від 03.09.2002 року, площа якої становить 5,5046 га - кадастровий номер 1420387300:01:000:0260, діяла в межах своєї компетентності, відповідно до вимог діючого законодавства.
При цьому позивач не позбавлена можливості захистити своє право на спадщину, у разі якщо вважає його порушеним, у інший, передбачений законом спосіб, аніж тлумачення заповіту.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 49 Закону України «Про нотаріат»,ст. ст. 4, 12, 13, 27, 51, 81, 82, 89, 141, 211, 258-259, 263, 265, 273, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
У задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, державного нотаріуса Добропільської державної нотаріальної контори Гусєвої Олени Вікторівни про визнання дій неправомірними, скасування постанов про відмову у вчиненні нотаріальної дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 14.06.2021 року.
Суддя А.М. Левченко
03.06.2021