Справа № 333/336/21
Провадження № 2-а/333/48/21
14 червня 2021 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого-судді Кулик В.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунарського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльності та про зобов'язання вчинити певні дії, -
22.01.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУ НП України в Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльності та про зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП України в Запорізькій області, його посадових осіб, щодо розгляду його заяви про розгляд справи про адміністративні правопорушення за ст. 155-2 КУпАП за фактом обман покупця, зокрема бездіяльність щодо реєстрації його заяви, отримання пояснень від причетних осіб, висновків (за необхідності), відомостей щодо приналежності майна, складення протоколу про правопорушення за ст. 155-2 КУпАП, передачі складеного протоколу для розгляду, повідомлення про результати розгляду його заяви;
- зобов'язати Комунарське ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області, його посадових осіб, здійснити дії щодо розгляду його заяви про розгляд справи про адміністративні правопорушення за ст. 155-2 КУпАП за вищевказаним фактом, зокрема бездіяльність щодо реєстрації його заяви, отримання пояснень від причетних осіб, висновків (за необхідності), складення протоколу про правопорушення за ст. 155-2 КУпАП, передачі складеного протоколу для розгляду, повідомлення про результати розгляду його заяви;
- зобов'язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з дати набрання цим рішенням законної сили. Судові витрати покласти на відповідача.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 10.05.2020 року він через свого представника Коваль Тетяну , яка піклується про нього та його справи, купив у магазині побутової техніки, який розташований по АДРЕСА_1 , телевізор за 5 555 грн. Працівники магазину привезли йому телевізор, антену, і все інше, що потрібно для роботи телевізора, за що ОСОБА_1 оплату здійснив. Те, що працівники магазину привезли телевізор та інші предмети до нього, бачили сусіди позивача - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які також в магазині 16.05.2020 року бачили працівника, який привіз обладнання. 21.05.2020 року телевізор упав. Це сталося через те, що в кімнаті було відчинено вікно і коли позивач відкрив в кімнату двері, щоб провітрити її, телевізор, який був встановлений на «шифонер», упав. Коли позивач запросив працівників магазину для того, щоб вони виявили поломку, вони повідомили позивачу, що у нього вони раніше не були та телевізор йому не встановлювали. Працівник магазину, який не назвав свого ім'я, повідомив, що адміністрація погодилась змонтувати телевізор тому, що у телевізора були несправні ніжки.
26.07.2020 року ОСОБА_1 подав відповідачу заяву з наступними вимогами: зареєструвати його заяву, отримати пояснення осіб, висновки (за необхідності), скласти протокол про правопорушення за ст. 155-2 КУпАП, та передати складений протокол для розгляду, повідомити його про результати розгляду цієї заяви.
28.12.2020 року ОСОБА_1 надано відповідь, в якій зазначено, що за наслідками проведеної перевірки сектором превенції Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області було прийнято рішення подальшу перевірку припинити, так як ознак адміністративного правопорушення передбаченого ст. 155-2 КУпАП встановлено не було.
Позивач вважає такі дії відповідача бездіяльними та протиправними.
Дану справу розподілено та передано в провадження судді Кулик В.Б.
Ухвалою суду від 27.01.2021 року позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків.
08.02.2021 року позивач надав суду заяву про усунення недоліків з доданими до неї документами, а також звернувся до суду із заявою про звільнення його від сплати судового збору.
Ухвалою суду від 09.02.2021 року позивачу відстрочено сплату судового збору.
Ухвалою суду від 09.02.2021 року провадження у справі відкрито у скороченому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Відповідачу визначено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву з одночасним наданням доказів надсилання його позивачу. При цьому, судом встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив 5 днів з дня отримання копії відзиву, з одночасним наданням доказів надсилання його позивачу. А також встановлено відповідачу строк для подання заперечень 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.
01.03.2021 року ОСОБА_1 отримав копію ухвали суду.
02.03.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із клопотанням, в якому зазначив, що в разі подання відповідачем відзиву на позовну заяву, про направлення йому (як позивачу по справі) копії вказаного документу для реалізації його процесуальних прав.
03.03.2021 року до суду від відповідача по справі надійшов відзив на позовну заяву з доданими до нього документами, в якому з позовними вимогами позивача не згоден в повному обсязі та просить відмовити у задоволенні позову, оскільки позов вважає безпідставним та необґрунтованим, наведені заявником твердження щодо бездіяльності працівників ВП № 4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області відносно проведення перевірок за його зверненням з приводу скарг на працівників магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , не відповідають дійсності, оскільки в ході проведення перевірки працівниками поліції було встановлено, що ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 155-2 КУпАП встановлено не було.
З вказаного приводу в ВП № 4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області за зверненнями ОСОБА_1 були зареєстровані матеріали внесені до журналу «Єдиного обліку» за № 18321 від 29.07.2020 року, № 26284 від 20.10.2020 року та № 31157 від 18.12.2020 року, щодо проведення перевірки падіння 21.05.2020 року за місцем мешкання телевізору, придбаного в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та в даному випадку вважає порушення його прав з боку працівників магазину, передбачених ст. 155-2 КУпАП. В ході проведення перевірок було встановлено, що 21.05.2020 року за адресою: АДРЕСА_2 , через відчинене вікно в кімнаті під час відкривання дверей утворився протяг, внаслідок якого закріплений на «шифонері» телевізор впав. В зв'язку з чим, ОСОБА_1 звернувся до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з метою виїзду їх працівників до нього додому, але останні відмовили, та в подальшому ОСОБА_1 звернувся до поліції.
З вказаного приводу здійснювався вихід за адресою: АДРЕСА_1 до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », де діяльність здійснює ФОП ОСОБА_5 і опитаний системний адміністратор ОСОБА_6 пояснив, що замовлений ОСОБА_1 телевізор було доставлено за його місцем мешкання, при цьому до додаткових послуг, що здійснює їх магазин не входить фіксація, встановлення та налаштування їх товарів. Також він додає, що приблизно через 3 тижні до їх магазину прийшов ОСОБА_1 та повідомив, що куплений ним телевізор впав і пошкодився та в даному випадку він просив його замінити. В зв'язку з чим не діє гарантія на телевізор, так як його було пошкодження в побуті, а не тому, що вийшли з ладу деталі і частини вказаного телевізора.
12.04.2021 року позивач ОСОБА_1 надав суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить суду їх задовольнити, проти вимог позивача викладених у відзиві заперечує.
29.04.2021 року позивач отримав відповідь на відзив позивача, про що свідчить розписка.
ОСОБА_1 заперечення у передбачений законодавством строк не надав.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, оцінивши надані суду докази, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини приходить до наступних висновків.
Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений як Конституцією, так і Законами України.
Відповідно до статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Зокрема, ч. 1 ст. 246 КУпАП передбачає, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Крім того, відповідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв'язку з прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень порушуються права позивача.
Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення).
За змістом частини першої статті 55 Конституції України, пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 9-зп від 25 грудня 1997 року (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) будь-яка особа має право звернутись до суду, якщо її права порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Аналізуючи наведені норми та висновок Конституційного Суду України, вбачається, що під час розгляду справи суд повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Обов'язковою ознакою як нормативно-правового, так і правового акта індивідуальної дії є юридичний характер, тобто обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта /суб'єктів/, дотримання якого забезпечується правовими механізмами.
Дії суб'єкта владних повноважень - активна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб.
Бездіяльність суб'єкта владних повноважень - пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.
Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.
Згідно з пункту 8 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
Отже, судовому захисту в адміністративних судах України підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. При цьому визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у публічно-правовому спорі є встановлення факту порушення відповідних прав, свобод чи інтересів такої особи.
Крім цього, порушення прав, свобод та інтересів особи наявне тоді, коли стались зміни стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто відбулось припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку в публічно-правових відносинах.
Відповідні зміни або перешкоди можуть бути створені протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
З урахуванням наведеного, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
Позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, однак оспорювані дії або бездіяльність повинні бути юридично значимими, тобто мати безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом або позбавлення можливості повністю чи в частині реалізувати належне цій особі право, або шляхом безпідставного покладення на цю особу будь-якого обов'язку.
Задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об'єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
При цьому, необхідно звернути увагу на той факт, що в адміністративному позові не було конкретизовано та сформульовано в чому саме виразилося порушення, передбачених Конституцією та законами України прав, свобод та охоронюваних інтересів у сфері публічно-правових відносин у зв'язку із не порушенням справи про адміністративне правопорушення за ст. 155-2 КУпАП.
Таким чином, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України, діючи в межах наданих адміністративному суду повноважень, проаналізувавши наведені позивачем доводи, враховуючи ту обставину, що дії відповідача ніяким чином не порушують права позивача, оскільки не породжують, не змінюють та не припиняють його права і обов'язки саме у сфері публічно-правових відносин, суд приходить до висновку, що даний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З матеріалів справи вбачається, що 28.07.2020 року позивачем по справі ОСОБА_1 до Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області подано заяву про адміністративне правопорушення у порядку ст. 155-2 КУпАП, в якій останній просить зареєструвати його заяву, забезпечити її розгляд та складення протоколу за вказаною статтею відносно працівників магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за адресою: АДРЕСА_1 , з тих підстав, що він в даному магазині придбав телевізор, вартістю 5 555,00 грн. Працівники магазину, доставили телевізор та монтували телевізор та антену до нього. 21.05.2020 року телевізор упав, оскільки у нього вдома було відчинене вікно і коли ОСОБА_7 відчинив двері, то телевізор упав. Коли ОСОБА_7 запросив працівників магазину щоб вони прийшли та визначили поломку, працівники магазину сказали, що вони в нього не були (а.с. 4-5).
01.12.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Комунарського ВП із заявою щодо повідомлення його про розгляд скарги щодо здійснення контролю за результатами проведеної перевірки (а.с. 6).
Як вбачається з листа начальника Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області від 23.12.2020 року, звернення ОСОБА_1 було зареєстровано в Журналі «Єдиного обліку» заяв і повідомлень про вчиненні кримінальні правопорушення та інші події за № 31157 від 18.12.2020 року відносно інформації викладеної у його зверненні, щодо порушень його прав працівниками магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та неповноцінного прийняття рішення за попереднім звернення поліції. За наслідками проведеної перевірки сектором превенції Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області у встановленому законом терміну було прийнято рішення подальшу перевірку - припинити, так як ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 155-2 КУпАП, встановлено не було (а.с. 7).
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
До матеріалів справи відповідачем по справі разом з Відзивом на позовну заяву долучено, матеріали перевірки за зверненням ОСОБА_1 до правоохоронних органів, які були зареєстровані до Журналу «Єдиного обліку» за № 18321 від 29.07.2020 року, № 26284 від 20.10.2020 року та № 31157 від 18.12.2020 року, щодо проведення перевірки падіння 21.05.2020 року за місцем мешкання ОСОБА_1 , телевізору, придбаного в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та в даному випадку вважає порушення його прав з боку працівників магазину, передбачених ст. 155-2 КУпАП. В ході проведення перевірки працівниками поліції було встановлено, що ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 155-2 КУпАП встановлено не було (а.с. 36-44).
З огляду на викладене, враховуючи встановлені під час проведення перевірки обставини, з яких не вбачається будь-яких порушень працівникам магазину, які можна кваліфікувати за ст. 155-2 КУпАП та не доведено цього позивачем, що також підтверджено при розгляді справи, суд вважає, що відповідач обґрунтовано прийняв рішення щодо припинення подальшої перевірки за зверненням гр. ОСОБА_1 , оскільки в ході перевірки ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 155-2 КУпАП встановлено не було, а отже підстави для скасування оскаржуваного рішення суб'єкту владних повноважень відсутні, а позов не підлягає задоволенню.
Що стосується розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Як встановлено з матеріалів справи, позивачем не сплачено судовий збір за подання позовної заяви до суду, з огляду на що, останній підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь держави.
Водночас, судом встановлено, що у позовній заяві ОСОБА_1 заявлено клопотання про звільнення його від сплати судового збору, яке ухвалою суду від 09.02.2021 року відстрочено сплату судового збору до винесення рішення.
Суд враховує письмові пояснення позивача, що він є пенсіонером, пенсія є його єдиним джерелом існування, він є людиною похилого віку, іншого матеріального забезпечення немає.
Так, згідно з частинами першою, другою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Пунктом 3 частини першої - другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» регламентовано, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Враховуючи обставини, встановлені судом, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання позивача та звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору у справі № 333/336/21.
На підставі наведеного та керуючись статтями 5, 6, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246 КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Комунарського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУ НП України в Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльності та про зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня отримання повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: В.Б. Кулик