У Х В А Л А Справа № 200/9489/15-ц
Провадження № 2-з/932/108/21
14 червня 2021 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Куцевола В.В., розглянувши у приміщенні суду у м. Дніпрі заяву позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції та Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна недійсними, -
У провадженні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції та Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна недійсними.
21.03.2019 року до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову, у якій прохає накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , заборонити реєстраційний службі ДМУЮ Дніпропетровської області, нотаріусам та іншим особам, які наділені правом вчиняти дії з реєстрації права власності на нерухоме майно, вчиняти будь-які дії з внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Заява обґрунтована наступним чином. Позивачка оскаржує прилюдні торги, на яких реалізовано належну їй квартиру АДРЕСА_1 . Переможець торгів бажає продати квартиру або переоформити її на іншу особу, про що особисто повідомив їй під час розмови. Відчуження квартири переможцем торгів унеможливить виконання рішення суду. На цей час власник квартири змусив позивача та її доньку виїхати з квартири. Оригінали документів на квартиру знаходяться у чинного власника майна, тому ненакладення арешту на спірне майно утруднить чи унеможливить виконання рішення суду.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.06.2021 року заяву про забезпечення позову передано у провадження цього складу суду. Фактично матеріали справи передані судді для розгляду 14.06.2021 року.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку про залишення її без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно із вимогами п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Частиною 3 ст. 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 150 ЦПК України, суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. В силу вимог п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, видом забезпечення позову є заборона вчиняти певні дії. Частиною 1 статті 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто повинні бути безпосередньо пов'язані із предметом спору, бути співмірними заявленим вимогам, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
У постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», що є узагальненням судової практики з розгляду цивільних справ певної категорії, яку імплементовано у державі, зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу. Співмірність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно, суд, за клопотанням позивача, може вжити заходи забезпечення позову (статті 151, 152 ЦПК), наприклад, накласти арешт на майно, заборонити відповідачеві вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном), заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, передати спірне майно на зберігання третій особі відповідно до статті 976 ЦК (судовий секвестр).
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд виходить з наступного. Позивач посилається на те, що була власницею квартири АДРЕСА_1 . 30.04.2015 року їй стало відомо, що належна їй квартира реалізована з прилюдних торгів на виконання заочного рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.06.2013 року.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 будь-яких письмових доказів на підтвердження викладених нею обставин, окрім роздруківки протоколу № 77464 проведення електронних торгів не надала. Судом залучено до участі у справі, як третю особу, ОСОБА_2 , яка станом на 11.08.2015 року була зареєстрована власником спірної квартири. З договору купівлі-продажу нерухомого майна від 11.08.2015 року вбачається, що ОСОБА_2 придбала квартиру у ОСОБА_3 , який набув її у процедурі електронних торгів.
У заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 жодного разу не зазначила хто саме є власником майна на час подання заяви 21.03.2019 року та хто саме вчиняв їй погрози відчуження майна. Викладені нею обставини можливого відчуження майна переможцем торгів спростовуються матеріалами справи, згідно з якими ОСОБА_3 , як переможцем торгів, квартиру відчужено ще у серпні 2015 року.
Суд враховує, що арешт майна може бути застосований виключно до майна відповідача, однак спірна квартира відповідачам по справі не належить.
Позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження обставин, викладених у позові чи у заяві про його забезпечення.
При відсутності таких доказів, обґрунтування заяви про забезпечення позову недостовірними обставинами, які спростовуються матеріалами справи, за відсутності доказів права власності на спірну квартиру станом на день подання заяви, що є предметом розгляду, вона задоволенню не підлягає.
При цьому суд зазначає, що необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-153, 158, 260, 353 ЦПК України, -
У задоволенні заяви позивача про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, протягом 15 днів з дня її складення.
Суддя В.В. Куцевол