Справа № 939/793/21
Іменем України
11 червня 2021 рокуБородянський районний суд
Київської області в складі: головуючої - судді Герасименко М.М.
за участю секретаря - Рассказової М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Бородянка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
У березні 2021 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 08 травня 2007 року, вона є власником будинку АДРЕСА_1 . 02 березня 2010 року за її (позивача) згодою у вказаному будинку був зареєстрований ОСОБА_2 , з яким вона перебувала у шлюбі з 2006 року. 25 березня 2020 року відповідач залишив зареєстроване місце проживання і вже більше року не проживає у її будинку, не користується ним і не приймає участі в його утриманні. 07 жовтня 2020 року рішенням Бородянського районного суду Київської області шлюб між нею та ОСОБА_2 розірвано. Оскільки відповідач не проживає в належному їй (позивачу) будинку більше року, у добровільному порядку відмовляється знятися з реєстрації, що перешкоджає їй користуватися та розпоряджатися будинком, просила визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування цим житловим будинком.
У судовому засіданні позивач позов підтримала та викладене підтвердила. Додатково зазначила, що між нею та ОСОБА_2 виникли непорозуміння через іншу жінку. Відповідач добровільно 25 березня 2020 року покинув належний їй житловий будинок. Перешкод щодо проживання відповідача у вказаному житловому будинку нею не вчинялось. Наразі у відповідача інша жінка, з якою він одружився.
Відповідач у судовому засіданні заперечив проти задоволення позову, проте не заперечував, що після непорозумінь, які виникли між ним та позивачем, 25 березня 2020 року самостійно покинув належний позивачу житловий будинок. Повернутися до вказаного будинку не намагався. Наразі він перебуває у шлюбі з іншою жінкою.
Вислухавши пояснення позивача та відповідача, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_1 .
Як вбачається з матеріалів справи, у вказаному будинку з 02 березня 2010 року зареєстрований відповідач ОСОБА_2 , що підтверджується будинковою книгою та відповідною позначкою у паспорті відповідача.
Актами обстеження місця проживання та житлово-побутових умов від 23 червня 2020 року, 21 грудня 2020 року, 22 березня 2021 року встановлено, що відповідач з 25 березня 2020 року у спірному будинку не проживає.
Згідно положень ст. 317, 383, 391 ЦК України, ст. 150 ЖК України власник майна має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном, використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Відповідно до ст. 9, 156 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій. Члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
Верховний Суд України в Постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-709 цс 16 зазначив, що положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жиле приміщення, будинку, квартиру тощо, від будь яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім'ї, а положення статті 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК України регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів та членів його сім'ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім'ї власника без поважних причин понад один рік.
Відповідно до ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Враховуючи викладене, оскільки, як встановлено зібраними у справі доказами, відповідач більше одного року не проживає у належному позивачу будинку, протягом року з моменту виникнення сварки та залишення за власним бажанням спірного будинку не вчиняв жодних дій з метою повернення у вказаний будинок для проживання у ньому, що було підтверджено у судовому засіданні як позивачем так і відповідачем, наразі перебуває у шлюбі з іншою жінкою, у добровільному порядку з реєстрації не знімається, то суд вважає за необхідне, задовольняючи позов, визнати відповідача таким, що втратив право користування вказаним житловим будинком.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Згідно до наданої позивачем квитанції від 18 грудня 2020 року, виданої адвокатом Башинською О.П., понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу складають 800 грн., які з урахуванням задоволення позову підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені нею судові витрати, а саме суму сплаченого судового збору в розмірі 908 гривень та 800 гривень - за надання правничої допомоги.
Керуючись ст. 150, 163 ЖК України, ст. 317, 383, 391, 405 ЦК України, ст. 10-13, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень та витрати на правничу допомогу в розмірі 800 (вісімсот) гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду через Бородянський районний суд Київської області.
Повне рішення суду складено 14 червня 2021 року.
СуддяМ.Герасименко