Ухвала
09 червня 2021 року
м. Київ
справа №556/896/18
провадження №61-16867св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
розглянув заяву судді Ткачука О. С. про самовідвід у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, за касаційною скаргою заступника керівника Рівненської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної казначейської служби України на постанову Рівненського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року,
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду і просив відшкодувати йому шкоду, завдану внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання у повному обсязі, а саме: матеріальну шкоду в розмірі 15 723 903,58 грн та моральну шкоду в розмірі 3 млн грн.
Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 05 жовтня 2018 року (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 12 жовтня 2018 року) стягнуто з Державного бюджету України, шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України у 2018 році на користь ОСОБА_1 554 043,98 грн відшкодування втраченого заробітку (доходу) та моральну шкоду у розмірі 1 500 000,00 грн, а всього 2 054 043,98 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 26 березня 2019 року ухвалу Володимирецького районного суду Рівненської області від 05 жовтня 2018 року змінено. Зменшено розмір відшкодування втраченого заробітку з 554 043,98 грн до 26 894,71 грн. Зменшено розмір відшкодування моральної шкоди з 1 500 000,00 грн до 300 тис. грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Верховного Суду від 02 вересня 2020 року ухвалу Володимирецького районного суду Рівненської області від 05 жовтня 2018 року в незміненій апеляційним судом частині та постанову Рівненського апеляційного суду від 26 березня 2019 року в частині визначення розміру компенсації моральної шкоди ОСОБА_1 в сумі 300 тис. грн залишено без змін. Постанову Рівненського апеляційного суду від 26 березня 2019 року в частині визначення розміру ОСОБА_1 майнової шкоди скасовано та передано справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року ухвалу Володимирецького районного суду Рівненської області від 05 жовтня 2018 року в оскаржуваній частині скасовано. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку Державною казначейською службою України на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 852 234,88 грн.
12 листопада 2020 року заступник керівника Рівненської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної казначейської служби України подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Рівненського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині відшкодування 852 234,88 грн майнової шкоди та передати справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи.
Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п'яти суддів.
Суддя Ткачук О. С. заявив самовідвід у справі з метою недопущення виникнення обставин, що можуть викликати сумніви в неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя Ткачук О. С. обґрунтовує заяву тим, що він особисто знайомий із позивачем ОСОБА_1 і спілкувався із ним на численних публічних заходах.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені у статтях 36, 37 ЦПК України.
Пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України визначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно з частиною першою статті 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Відповідно до частин першої, другої, дев'ятої статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.
Як зазначає Європейський суд з прав людини у рішенні від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта», найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, заява № 11/1987/134/188, § 48).
Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву з цього приводу (рішення від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта» (Hauschildt Case), заява № 11/1987/134/188, § 46).
Згідно з об'єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об'єктивно виправдані.
Крім того, стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (BELUKHA v. UKRAINE, № 33949/02,§ 49-52, ЄСПЛ, від 09 листопада 2006 року).
Колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення самовідводу судді Ткачука О. С. від участі у розгляді цієї справи з метою недопущення сумніву сторін у справі в об'єктивності й неупередженості судді та забезпечення довіри учасників справи до судових рішень Верховного Суду.
Керуючись статтями 36, 37, 39, 40 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Заяву судді Ткачука Олега Степановича про самовідвід задовольнити.
Відвести суддю Ткачука Олега Степановича від участі у розгляді Верховним Судом цивільної справи № 556/896/18.
Передати цивільну справу № 556/896/18 для здійснення повторного автоматизованого розподілу.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді А. І. Грушицький
А. А. Калараш
Є. В. Петров
О.С. Ткачук