14 червня 2021 року
м. Київ
справа № 520/6114/2020
адміністративне провадження № К/9901/18990/21
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу Слобожанської митниці Держмитслужби
на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року
у справі №520/6114/2020 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Комісії з реорганізації Харківської митниці ДФС, Слобожанської митниці Держмитслужби, третя особа: В.о. начальника Слобожанської митниці Держмитслужби Любченко М.С. про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Комісії з реорганізації Харківської митниці ДФС, Слобожанської митниці Держмитслужби, третя особа: В.о. начальника Слобожанської митниці Держмитслужби Любченко М.С, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Державної фіскальної служби України від 06.02.2020 за № 84-о "Про організаційні заходи";
- визнати протиправним та скасувати наказ Харківської митниці ДФС від 16.04.2020 за № 27-о "Про звільнення ОСОБА_1 ";
- поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора митного поста "Харків-залізничний" та виплатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 16.04.2020 по дату прийняття судом рішення про поновлення на посаді;
- зобов'язати Слобожанську митницю Держмитслужби України вирішити питання подовження трудового договору ОСОБА_1 з Слобожанською митницею Держмитслужби у зв'язку з реорганізацією Харківської митниці ДФС шляхом приєднання до Слобожанської митниці Держмитслужби.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року скасовано.
Прийнято постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Харківської митниці ДФС від 16.04.2020 № 27-о "Про звільнення ОСОБА_1 ".
Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора митного поста "Харків-залізничний" з 17.04.2020.
Стягнуто з Харківської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17.04.2020 по 20.04.2021 у сумі 108 803, 52 грн., з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року - залишити без змін.
За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Так, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, а також зазначити, в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити відповідні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Так, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги установлено, що вона не містить посилань на конкретний підпункт частини 4 статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження та належних обґрунтувань такого посилання. Зміст касаційної скарги зводиться до фактичних обставин справи, незгоди позивача із оскаржуваним рішенням суду апеляційної інстанції та посиланням на неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що свідчить про формальний підхід скаржника до належного оформлення касаційної скарги в частині обов'язкового зазначення підстав касаційного оскарження з урахуванням частини 4 статті 328 КАС України. Крім того, скаржником також не зазначено виключних обставин, передбачених підпунктами а) - г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, за наявності яких рішення, ухвалені у порядку спрощеного позовного провадження, підлягають касаційному оскарженню.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обґрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень).
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 44, 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Слобожанської митниці Держмитслужби на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2021 року у справі №520/6114/2020 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Комісії з реорганізації Харківської митниці ДФС, Слобожанської митниці Держмитслужби, третя особа: В.о. начальника Слобожанської митниці Держмитслужби Любченко М.С. про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити певні дії - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.
Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду В. Е. Мацедонська