14 червня 2021 року
м. Київ
справа № 817/1169/16
адміністративне провадження № К/9901/20461/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу Міністерства юстиції України на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2021 року у справі №817/1169/16 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про стягнення заробітної плати,
Позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, про стягнення заробітної плати.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Рівненській області на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 13 травня 2016 по 21 червня 2016 рік включно в сумі 15283,35 ( п'ятнадцять тисяч двісті вісімдесят три) гривні 35 копійок. (сума зазначена без урахування податків та обов'язкових платежів).
Зобов'язано Головне територіальне управління юстиції у Рівненській області здійснити перерахунок позивачу заробітної плати за період з 22 червня 2016 року по 12 жовтня 2016 рік з розрахунку посадового окладу в розмірі 6892,00 грн., надбавки за вислугу років в розмірі 50% посадового окладу, надбавки за четвертий ранг державного службовця, та виплатити ОСОБА_1 різницю в заробітку з урахуванням фактично виплаченої заробітної плати за період з 22 червня 2016 року по 12 жовтня 2016 рік. В решті позову відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2021 року, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково.
Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Рівненській області на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 13 травня 2016 року по 21 червня 2016 рік включно в сумі 8055,72 ( вісім тисяч п'ятдесят п'ять) гривень (сімдесят дві) копійки без урахування податків та обов'язкових платежів. В решті позову відмовлено.
У поданій касаційній скарзі представник відповідача з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд зазначає таке.
8 лютого 2020 набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, що передбачають нові підстави для касаційного оскарження.
За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам КАС України, Суд установив, що у скарзі не зазначені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише посилання на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права у поєднанні з відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Верховний Суд зазначає, що скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судом апеляційної інстанції було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права.
Лише посилання у касаційній скарзі на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Крім того, Верховний Суд звертає увагу скаржника, що ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2021 року касаційну скаргу Міністерства юстиції України на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2021 року у справі №817/1169/16 було залишено без руху у зв'язку з відсутністю підстав касаційного оскарження.
Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2021 року касаційну скаргу Міністерства юстиції України на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2021 року у справі №817/1169/16 повернуто скаржнику у зв'язку з не усуненням недоліків.
Також, ухвалою Верховного Суду від 14 травня 2021 року подану повторно касаційну скаргу Міністерства юстиції України на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2021 року у справі №817/1169/16 повернуто скаржнику, оскільки посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження не було обґрунтовано.
Звертаючись втретє Міністерство юстиції України формально вказує підставу касаційного оскарження відсутність висновку Верховного Суду, а саме зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах відповідно до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень України та відсутність покликань на такий висновок у справі №817/1169/16.
Інші доводи та аргументи заявника зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість його перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційна скарга Міністерства юстиції України підлягає поверненню як така, що не містить підстави касаційного оскарження постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2021 року у справі № 817/1169/16.
Керуючись ст. ст. 169, 328,330,332 КАС України,
Касаційну скаргу Міністерства юстиції України на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2021 року у справі №817/1169/16 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про стягнення заробітної плати повернути скаржнику.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддяМ.В. Білак