14 червня 2021 року
м. Київ
справа № 817/1550/16
адміністративне провадження № К/9901/19715/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р.,
перевіривши касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року в справі №817/1550/16 за позовом начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Іщук Наталії Володимирівни до Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, начальника Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Смачило Іванни Василівни про визнання протиправною бездіяльності, стягнення винагороди, стягнення матеріальної та моральної шкоди,
Начальник Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Іщук Наталія Володимирівна (далі - Іщук Н.В.) звернулася до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Рівненській області (далі - ГТУЮ у Рівненській області), начальника Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Смачило Іванни Василівни (далі - начальник ГТУЮ у Рівненській області Смачило І.В.), у якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просила:
- визнати протиправною бездіяльність щодо виконання вимог Порядку виплати та розмірів винагород державному виконавцю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2015 №126, та виплати винагороди державного виконавця в сумі 84 515,22 грн;
- стягнути невиплачену винагороду державного виконавця за забезпечення своєчасного виконання виконавчих документів в повному обсязі в сумі 84 515,22 грн;
- стягнути матеріальні збитки, завдані невиплатою заробітку (винагороди державного виконавця), який підлягає включенню у розрахунок допомоги по вагітності та пологах у сумі 44 556,12 грн;
- стягнути моральну шкоду в сумі 50000,00грн.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року, позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність начальника ГТУЮ у Рівненській області Смачило І.В. щодо невиконання нею вимог Порядку виплати та розмірів винагород державному виконавцю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2015 №126, та невиплати начальнику Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Рівненській області Іщук Н.В. у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2015 №126, винагороди державного виконавця у сумі 78292,04 грн;
- стягнуто з ГТУЮ у Рівненській області на користь ОСОБА_1 винагороду державного виконавця у сумі 78292,04 грн;
- стягнуто з ГТУЮ у Рівненській області на користь ОСОБА_1 матеріальні шкоду у сумі 6391,42 грн;
- стягнуто з ГТУЮ у Рівненській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 10000,00 грн.
25 травня 2021 року до Верховного Суду надіслано касаційну скаргу ГТУЮ у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року в справі №817/1550/16.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність її повернення з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що підставою касаційного оскарження судових рішень є відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Водночас скаржником не наведено, щодо якої саме норми права відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Доводи скаржника зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з'ясування обставин справи судами попередніх інстанцій, що виключає можливість їх перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Відповідно до частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Ураховуючи те, що скаржником не обґрунтовано передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судового рішення у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
За таких обставин відсутні підстави для вирішення питання про зупинення виконання судового рішення.
Керуючись статтями 248, 328, 334, 341, 332, 341 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року в справі №817/1550/16 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя: О.Р. Радишевська