08 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 904/735/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В - головуючий, Губенко Н.М., Мамалуй О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,
позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - Завертального І.Б.,
третьої особи - Пастернак В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпровської міської ради
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.02.2021 (головуючий суддя - Широбокова Л.П., судді: Подобєд І.М., Орєшкіна Е.В.) та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2020 (суддя Васильєв О.Ю.)
у справі №904/735/20
за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго"
до Комунального підприємства "Дніпротепломережа" Дніпропетровської міської ради,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Дніпровська міська рада,
про зобов'язання вчинити дії,
Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 11.05.2021 №29.3-02/1177 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи", у зв'язку з перебуванням судді Кролевець О.А. у відпустці, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №904/735/20, за результатами якого визначено наступний склад колегії суддів: Бакуліна С.В - головуючий, Губенко Н.М., Мамалуй О.О.
1.Короткий зміст позовних вимог та заперечень
1.1.У лютому 2020 року Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпроенерго" (далі - АТ "ДТЕК Дніпроенерго") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "Дніпротепломережа" Дніпропетровської міської ради (далі - КП "Дніпротепломережа" ДМР) та просило (з врахуванням заяви про зміну предмету позову від 18.03.2020):
-визнати грошові вимоги АТ "ДТЕК Дніпроенерго" до КП "Дніпротепломережа" ДМР на загальну суму заборгованості 46411423,47 грн, що виникли за виконавчим написом №1845, виданим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кулінічем С.А. 23.07.2001;
-включити до проміжного ліквідаційного балансу та до реєстру вимог кредиторів КП "Дніпротепломережа" ДМР грошові вимоги АТ "ДТЕК Дніпроенерго" в розмірі 46411423,47 грн.
1.2.Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні вимоги виникли із заборгованості відповідача за переказним векселем від 15.02.2001, який був опротестований позивачем в установленому порядку та щодо стягнення цього боргу було вчинено виконавчий напис нотаріуса від 23.07.2001. Стягнення за вказаним виконавчим написом частково здійснено в примусовому порядку та на час звернення з цим позовом борг становив 46411423,47 грн. Дніпровською міською радою було прийнято розпорядження про припинення відповідача та встановлено термін для подачі заяв кредиторів. Позивач звернувся до голови ліквідаційної комісії відповідача з кредиторською вимогою на залишок заборгованості, втім останній такого боргу не визнав та відмовив у включенні цих вимог до проміжного ліквідаційного балансу та до реєстру вимог кредиторів. Позов обґрунтовано посиланням на норми статей 15, 16, 104, 105, 110-112 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
1.3.Відповідач участі у розгляді справи в суді першої інстанції не приймав, а в суді апеляційної інстанції заперечував позовні вимоги з тих підстав, що:
-відповідач не отримав належних підстав для визнання заборгованості, оскільки належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості та її розмір, можуть бути виключно відповідні договори та первинні бухгалтерські документи, які позивач не подав, а нотаріус, що вчиняв виконавчий напис №1845, повідомив про знищення таких документів;
-вексель оформлений з численними порушеннями вимог, викладених у "Положенні про переказний і простий вексель", що затверджене ЦВК РНК СРСР від 07.08.1937 за №104/1341, які позбавляють цей документ його придатності виконати своє призначення;
-вексель було емітовано та акцептовано в порушення вимог законодавства, оскільки комунальне підприємство не мало відповідних матеріальних активів та прийняло спірне зобов'язання без отримання згоди місцевої ради, що свідчить про вчинення такого правочину виключно з метою заволодіння коштами місцевого бюджету;
-у період з 2006 по 2015 роки виконавче провадження щодо стягнення спірної суми було зупинено на підставі Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".
2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
2.1.Дніпровською міською радою прийнято рішення від 27.11.2019 №45/50 про припинення юридичної особи - КП "Дніпротепломережа" ДМР шляхом ліквідації, у якому було встановлено строк для подання кредиторами своїх вимог протягом двох місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо ліквідації юридичної особи, тобто до 11.02.2020.
2.2.Розпорядженням Дніпровського міського голови від 05.12.2019 №1-5/12-рк створено комісію з припинення юридичної особи КП "Дніпротепломережа" ДМР, головою якої затверджено Завертайного І.Б.
2.3.АТ "ДТЕК Дніпроенерго" направило голові комісії з припинення КП "Дніпротепломережа" ДМР кредиторську вимогу від 16.12.2019 вих. №2495/1000, в якій просило визнати грошові вимоги позивача в розмірі 46411423,47 грн, які виникли за виконавчим написом №1845, виданим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кулінічем С.А. 23.07.2001; включити ці грошові вимоги до проміжного ліквідаційного балансу відповідача та задовольнити їх шляхом проведення виплат на користь позивача.
2.4.Відповідач розглянув вказане звернення позивача, втім відмовив у його задоволенні, посилаючись на відсутність у архіві КП "Дніпротепломережа" ДМР документів, які б підтверджували заборгованість між КП "Дніпротепломережа" ДМР та ТОВ Самарським промислово-будівельним підприємством "Теплофікатор", шо передувало видачі та акцептуванню векселя (лист вих.№5 від 22.01.2020).
2.5.Посилаючись на безпідставність відмови відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом щодо примусового порядку включення його грошових вимог до проміжного ліквідаційного балансу відповідача.
2.6.Грошові вимоги позивач підтверджує наступними доказами:
-переказним векселем №65306920023389, виданим ТОВ Самарським промислово-будівельним підприємством "Теплофікатор" 15.02.2001 на суму 51911299,87 грн, який було акцептовано Дніпропетровським міським комунальним підприємством теплових мереж "Дніпротепломережа" (код ЄДРПОУ 03342238 (далі - ДМКПТМ "Дніпротепломережа"), на теперішній час КП "Дніпротепломережа" ДМР - код ЄДРПОУ 03342238);
-протестом векселя про неоплату проти акцептанта - ДМКПТМ "Дніпротепломережа", який вчинено 19.07.2001 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кулінічем С.А. реєстраційний №1778;
-виконавчим написом №1845 від 23.07.2001, який було вчинено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кулінічем С.А. за результатом розгляду заяви ВАТ "Дніпроенерго" від 20.07.2001, та запропоновано звернути стягнення заборгованості за векселем, яка стягується за період з 15 лютого по 23 липня 2001 року та складає 51911299,87 грн. Також було запропоновано віднести на рахунок ДМКПТМ "Дніпротепломережа" витрати по протесту векселя в розмірі 600,00 грн, а також за вчинення виконавчого напису в розмірі 1700,00 грн. Всього запропоновано стягнути з ДМКПТМ "Дніпротепломережа" 51913599,87 грн;
-постановами виконавчої служби, зокрема від 06.07.2017 за №ВП №54230809, якими відкривалося виконавче провадження щодо примусового стягнення за виконавчим написом. Виконавчий документ повертався стягувачеві за відсутністю майна (постанова від 24.10.2018). На виконавчому написі наявні відмітки щодо перебування його на виконанні в державній виконавчій службі, одна без дати вчинення, інша від 29.09.2016. На даний час відповідно до постанови від 24.01.2020 за ВП №61035551 про відкриття виконавчого провадження виконавчий напис перебуває на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на суму боргу 46411423,47 грн.
2.7.Також в підтвердження своїх вимог позивач посилався на акт звіряння розрахунків, що був складений між позивачем та відповідачем станом на 01.10.2007, та згідно якого визнавалася заборгованість 48964517,13 грн. Та на Баланс (звіт про фінансовий стан) на 30.09.2019, в якому сам відповідач відображав заборгованість за векселем 46243 тис. грн.
3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1.Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 18.08.2020, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.02.2021, у справі №904/735/20 позов задовольнив повністю.
3.2.Судові рішення мотивовані тим, що в межах розгляду цієї справи векселедержатель не повинен доводити підстави видачі векселя, його дійсність, а суди не повинні встановлювати такі обставини, оскільки вони не входять в предмет доказування цього спору, а могли бути предметом розгляду позову щодо недійсності векселя, заявленого з дотриманням положень чинного законодавства. У зв'язку із вказаними висновками, суди, встановивши обставини того, що жодних доказів визнання вказаного векселя чи акцепту на ньому недійсними в судовому порядку з часу його видачі та акцепту відповідачем не надано, відхилили доводи позивача про те, що зазначений вексель емітовано та акцептовано в порушення вимог законодавства та, що він не може підтверджувати дійсної заборгованості відповідача. Крім того, встановивши, що виконавчий напис, виданий на підставі протесту векселя, є чинним та відповідно до пункту 7 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції на час вчинення виконавчого напису) та пункту 3 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" (в чинній редакції) має статус виконавчого документа та підлягає виконанню в порядку, визначеному цим Законом, а також, встановивши ненадання відповідачем доказів припинення зобов'язання сплати за векселем виконанням, дійшли висновку про обґрунтованість позову.
4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи
4.1.Дніпровська міська рада звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.02.2021 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2020 у справі №904/735/20, в якій просить скасувати прийняті у справі судові акти та прийняти нове рішення про відмову в позові.
4.2.Зі змісту касаційної скарги (нової редакції) вбачається, що підставою касаційного оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанції у цій справі скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, посилаючись на необхідність формування Верховним Судом єдиної практики застосування норм права визначених:
-частиною першою статті 3 Закону України "Про обіг векселів в Україні" стосовно наявності/відсутності права унітарного комунального підприємства створеного органом місцевого самоврядування і заснованого на комунальній власності, як суб'єкта, що фінансується за рахунок місцевого бюджету виступати в якості векселедавця чи індосата або акцептувати вексель, в контексті відсутності нормативно-правового врегулювання (а саме порядку затвердженого Кабінетом Міністрів України), який дозволяв би використання вексельних розрахунків у зобов'язальних відносинах унітарного комунального підприємства станом на дату акцептування векселя комунальним підприємством;
-частиною третьою статті 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні", щодо обов'язкового дотримання умови визначення у письмовому договорі права на застосування вексельних розрахунків у господарських відносинах унітарного комунального підприємства, та необхідності підтвердження наявності договірних відносин як підстави виникнення зобов'язання за векселем для акцептанта;
-статтями 70, 74 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською Конвенцією від 07.06.1930 (дата приєднання України - 06.07.1999 згідно із Законом України від 06.07.1999 № 826-ХІХ Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі; набрала чинності для України - 06.01.2000) (далі - Уніфікований закон) стосовно погашення вексельних зобов'язань акцептанта із закінченням трьох років від дати настання строку платежу, у розрізі роз'яснень, наданих постановою Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 №5 "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів» (п.19), з урахуванням того, що відповідно до статті 8 Закону України "Про обіг векселів в Україні" опротестований нотаріусом вексель є виконавчим документом і його пред'явлення до виконання (стягнення) здійснюється з урахуванням строків як позовної давності так і строків на пред'явлення виконавчого документа до виконання, та неможливістю визнання грошових зобов'язань після спливу цього строку.
4.3.26.05.2021, тобто в межах строків визначених ухвалою Верховного Суду від 12.05.2021 у цій справі, позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
4.4. 31.05.2021, тобто в межах строків визначених ухвалою Верховного Суду від 12.05.2021 у цій справі, КП "Дніпротепломережа" ДМР подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає про незаконність судових рішень попередніх інстанцій та просить задовольнити касаційну скаргу в повному обсязі.
5.Позиція Верховного Суду
5.1.Відповідно до частин першої, другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
5.2.Відповідно до статей 105, 110, 111 ЦК України юридична особа ліквідується, зокрема за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Кожна окрема вимога кредитора розглядається комісією з припинення юридичної особи, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.
5.3.Частиною третьою статті 112 ЦК України визначено, що у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову, звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії.
5.4.Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач направив, а відповідач розглянув заявлену кредиторську вимогу щодо визнання заборгованості за переказним векселем та включення її до проміжного ліквідаційного балансу та відмовив у її задоволенні. Спір між сторонами виник щодо самого факту наявності такого боргу та його розміру.
5.5.Позивач на підтвердження факту заборгованості надав переказний вексель №65306920023389, виданий ТОВ Самарським промислово-будівельним підприємством "Теплофікатор" 15.02.2001 на суму 51911299,87 грн та акцептований відповідачем, за яким 23.07.2001 вчинено виконавчий напис нотаріуса. На час вирішення судами цього спору стягнення на підставі вказаного виконавчого напису здійснювалося в примусовому порядку державною виконавчою службою, що підтверджено постановою від 24.01.2020 за ВП №61035551.
5.6.Відповідач не визнає факту правомірності акцепту векселя відповідачем у 2001 році, вважає, що його було акцептовано безпідставно, оскільки жодними документами не підтверджено наявність такого боргу у відповідача, та вважає, що вказані дії були направлені на заволодіння коштами комунального підприємства.
5.7.Відповідно до статті 21 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", який був чинним на час видачі та акцепту векселя, вексель це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Випускаються такі види векселів: простий, переказний. Простий вексель містить такі реквізити: найменування - "вексель"; просту і нічим не обумовлену обіцянку сплатити визначену суму; зазначення строку платежу; зазначення місця, в якому повинен здійснюватись платіж; найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений; дату і місце складання векселя; підпис того, хто видає документ (векселедавця). Переказний вексель повинен містити крім реквізитів, передбачених у підпунктах "а", "в - є" частини третьої цієї статті, також: просту і нічим не обумовлену пропозицію сплатити певну суму; найменування того, хто повинен платити (платника). Документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, вказаних у частинах третій і четвертій цієї статті, відповідно для простого і переказного векселів, не має сили простого або переказного векселя, за винятком таких випадків: а) вексель, строк платежу по якому не вказано, розглядається як такий, що підлягає оплаті по пред'явленні; б) при відсутності особливого зазначення місце, позначене поруч з найменуванням платника (місце складання документа - для простого векселя), вважається місцем платежу і одночасно місцем проживання платника (векселедавця - для простого векселя); в) вексель, в якому не вказано місце його складання, визнається підписаним у місці, позначеному поруч з найменуванням векселедавця.
5.8.Суди встановили, що спірний вексель №65306920023389 було видано ТОВ Самарським промислово-будівельним підприємством "Теплофікатор" 15.02.2001 на суму 51911299,87 грн та акцептовано відповідачем.
5.9.Колегія суддів зазначає, що законний векселедержатель не зобов'язаний доводити наявність і дійсність своїх прав за векселем, вони вважаються наявними та дійсними. Доведення протилежного - обов'язок особи, якій пред'явлено вимогу за векселем. Однак, жодних доказів щодо визнання вказаного векселя чи акцепту на ньому недійсними в судовому порядку з часу його видачі та акцепту відповідачем не надано.
5.10.При цьому, в межах розгляду цієї справи векселедержатель не повинен доводити підстави видачі векселя, його дійсність, а суди попередніх інстанцій не мали встановлювати ці обставини, оскільки вони не входять в предмет доказування у цьому спорі, а могли бути предметом розгляду позову щодо недійсності векселя, заявленого з дотриманням положень чинного законодавства. Тому доводи скаржника щодо недослідження судами підстав акцепту векселя, дійсності грошового боргу відповідача, який став підставою акцепту, тощо правомірно були відхилені судами.
5.11.Предметом доказування у цьому спорі є наявність та розмір заборгованості за акцептованим відповідачем векселем на час звернення позивача із заявою про визнання його кредиторських вимог.
5.12.Суди встановили, що 23.07.2001 приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис щодо стягнення заборгованості за спірним переказним векселем, яка на час вчинення виконавчого напису становила 51911299,87 грн, а також витрати по протесту векселя - 600,00 грн та вчинення виконавчого напису - 1700,00 грн. Всього 51913599,87 грн.
5.13.Відповідно до статті 48 Уніфікованого закону крім вексельної суми з відсотками векселедержатель має право вимагати відшкодування йому витрат, пов'язаних з опротестуванням векселя, пересиланням повідомлення, а також інших витрат (пункт 3 абзацу 1 зазначеної статті).
5.14.До таких витрат належать: витрати з опротестування векселя (державне мито, оплата послуг нотаріуса); витрати на відправлення повідомлення (рекомендованого або цінного листа для опротестування векселя); судові та інші прямі витрати кредитора, які він поніс внаслідок невиконання вексельного зобов'язання і зв'язок яких зі стягненням заборгованості за векселем можна встановити та довести.
5.15.З огляду на наведені положення законодавства до суми заборгованості правомірно включені витрати по протесту векселя - 600,00 грн та вчинення виконавчого напису - 1700,00 грн.
5.16.При цьому доказів оскарження виконавчого напису в судовому порядку чи визнання його таким, що не підлягає виконанню, матеріали справи не містять, відповідачем та третьою особою такі обставини не доводились у попередніх судових інстанціях.
5.17.Відтак, виконавчий напис є чинним та відповідно до положень пункту 7 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції на час вчинення виконавчого напису) та пункту 3 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" (в чинній редакції) має статус виконавчого документа та підлягає виконанню в порядку, визначеному цим Законом.
5.18.За розрахунком позивача в примусовому порядку було стягнено суму 5502176,40 грн, а залишок заборгованості становить 46411423,47 грн.
5.19. Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських справах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
5.20.Доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій не встановили суму, яка є предметом зобов'язання станом на дату ухвалення судових рішень, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідач не надав доказів щодо сплати заборгованості за спірним векселем в іншій сумі, ніж зазначено позивачем, тому суди дійшли вірного висновку про доведеність позивачем суми боргу та правомірність позовних вимог.
5.21.З огляду на викладене вище колегія суддів погоджується з висновками попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову.
5.22.Доводи скаржника щодо неналежного оформлення векселя та виконавчого напису нотаріуса вчиненого внаслідок його протесту, пропуску позивачем позовної давності на вчинення відповідних дій та у зв'язку з цим, посилання на статті 3, 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні", статті 70, 74 Уніфікованого закону та необхідність надання Верховним Судом висновку про їх застосування, колегією суддів відхиляються, оскільки, як вже було зазначено вище, ні вексель, ні виконавчий напис нотаріуса, ні постанови державних виконавців про відкриття виконавчих проваджень щодо примусового виконання зазначеного напису (в тому числі й постанова, що була чинною на момент прийняття судами рішень у цій справі та є чинною на цей час) не були визнані недійсними чи скасовані у визначеному законодавством порядку, і встановлення зазначених обставин не входить до предмету доказування у цій справі, а отже наведені норми не застосовуються у спірних правовідносинах. Крім того, у попередніх судових інстанціях відповідач не вказував на пропуск позовної давності щодо спірних вимог та не зазначав про необхідність застосування наслідків її спливу.
6.Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та розподіл судових витрат
6.1.Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.2.Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.3.Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК України).
6.4.Таким чином, перевіривши рішення та постанову судів попередніх інстанцій в межах вимог та доводів касаційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, Верховний Суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для її задоволення.
6.5.З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
1.Касаційну скаргу Дніпровської міської ради залишити без задоволення.
2.Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.02.2021 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2020 у справі №904/735/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С.В.Бакуліна
Судді Н.М.Губенко
О.О.Мамалуй