Справа № 2а-1621/10/2570
27 травня 2010 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Сорочко Є.О.,
при секретарі Сердюк Д.О.,
з участю представника позивача Омельченка О.М.,
представника відповідача Пригари А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом сільськогосподарського виробничого кооперативу «Удай» до Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про визнання незаконними дій та скасування вимоги, -
Сільськогосподарський виробничий кооператив «Удай» (далі - СВК «Удай») звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про визнання незаконними дій під час винесення вимоги № 03-523/794 від 24.02.2010 року та її скасування. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 24.02.2010 року на адресу позивача надійшла вимога № 03-523/794 про сплату адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2009 рік, яку СВК «Удай» вважає такою, що суперечить нормам чинного законодавства, порушує права позивача і тому підлягає скасуванню, оскільки пошук підходящих посад для інвалідів згідно зі спеціальними медичними висновками, кваліфікацією, знаннями та побажаннями інвалідів здійснює державна служба зайнятості. В діях кооперативу не має складу правопорушення, тобто на позивача не може бути покладено відповідальність за дії уповноваженого державного органу, а також за відсутність інвалідів в населеному пункті, де знаходиться кооператив, інвалідів, бажаючих влаштуватись на роботу.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, в їх задоволенні просив відмовити в повному обсязі, оскільки стаття 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлює для роботодавців норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, виконання якого покладено на роботодавця та, за невиконання якого вказаний Закон передбачає обов'язок сплати адміністративно-господарських санкцій. Вказаний норматив позивачем не виконано, так як середньооблікова кількість працівників в СВК «Удай» становила 118 осіб, норматив робочих місць, встановлений Законом становить 5 робочих місць, а середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність в 2009 році у позивача склала 1 особа, а тому невиконання нормативу складає 4 робочі місця. Крім того зазначив, що чинне законодавство визначає право інвалідів звертатись для працевлаштування до роботодавця безпосередньо або до державної служби зайнятості, яка в свою чергу, відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» лише сприяє працевлаштуванню інвалідів, які знаходяться на обліку та зареєстровані як безробітні та здійснює пошук підходящої роботи інвалідам, а також надає допомогу власникам підприємств у підборі необхідних працівників. СВК «Удай» 22.02.2010 року був поданий звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік, в якому не вірно зазначено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 4 особи, який згідно з Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та Інструкції щодо заповнення звітності форми 10-ПІ «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» повинен бути 5 осіб для вказаного підприємства, а також в порушення зазначеної інструкції роботодавцем не визначено суму адміністративно-господарських санкцій.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон) для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Частини 2, 3 ст. 19 Закону та ч. 2 ст. 12 Закону України «Про охорону праці» встановлюють, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів; самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Згідно ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що відділення Фонду соціального захисту інвалідів з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, мають право в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, здійснювати перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подачі ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування, та сплати ними адміністративно-господарських санкцій.
Відповідно до Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N 70 звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Підпунктом 3.4 Інструкції щодо заповнення форми N 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 р. N 42 встановлено, що дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу, середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, та кількості інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях, відображаються в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення).
Відповідно до п. 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N 70 роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу на підприємстві СВК «Удай» в 2009 році становила 118 особи та відповідно норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів для позивача повинен становити 5 осіб (118 осіб * 4% = 4,72), так як при розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення, однак СВК «Удай» він зазначений в кількості 4 осіб, що є порушенням ст. 19 Закону та Інструкції щодо заповнення форми N 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів». Відповідно поданого позивачем звіту в СВК «Удай» працювала 1 особа, якій встановлена інвалідність. Річний фонд оплати праці, зазначений в звіті за 2009 рік на підприємстві позивача складає 1073700 грн., а середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 9099,15 грн. Розмір адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів позивачем не визначено. Враховуючи вимоги Закону та Інструкції за чотири нестворених робочих місця штрафні санкції для СВК «Удай» становлять 36396,60 грн.
Стаття 18 Закону передбачає, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інвалідам, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома.
Згідно ст. 19 Закону України «Про зайнятість населення» державна служба зайнятості подає допомогу громадянам у підборі підходящої роботи і власникам підприємств, установ, організацій або уповноваженим ними органам у підборі необхідних працівників.
Аналіз вищезазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що обов'язок про працевлаштуванню інвалідів, відповідно до встановленого Законом нормативу, законодавцем покладено виключно на роботодавця (ч. 3 ст. 19 Закону), а державна служба зайнятості лише сприяє працевлаштуванню та здійснює пошук підходящої роботи інвалідам, які знаходяться на обліку в центрі зайнятості як такі, що шукають роботи.
Крім того слід зазначити, що відповідачем не надано жодних доказів, які підтверджують здійснення ним заходів по забезпеченню працевлаштування інвалідів, надання звітів про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів не свідчить про пошук інвалідів для їх працевлаштування на підприємстві відповідача, надання таких звітів є обов'язок роботодавця. Наданий в судовому засіданні позивачем звіт не зареєстрований в центрі зайнятості, а тому не є доказом навіть звернення СВК «Удай» до центру зайнятості.
Враховуючи вищевикладене, в задоволенні позовних вимог сільськогосподарського виробничого кооперативу «Удай» до Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів необхідно відмовити за необґрунтованістю.
Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову сільськогосподарського виробничого кооперативу "Удай" до Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, а якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то з дня отримання нею копії постанови, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Дата виготовлення та підписання постанови в повному обсязі - 03 червня 2010 р.
Суддя: Сорочко Є.О.