18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
14 червня 2021 року м. Черкаси справа № 925/390/21
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс», м. Київ
до 1. Фізичної особи - підприємця Госика Миколи Миколайовича, с. Шукайвода, Христинівського району, Черкаської області
2. ОСОБА_1 , м. Умань, Черкаської області
про стягнення 40 914, 57 грн.,
До Господарського суду Черкаської області звернулося з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс» (вул. Пушиної Феодори, 30/32, м. Київ, 03115, ідентифікаційний код 40371994) до Фізичної особи - підприємця Госика Миколи Миколайовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) та до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) в якому просить:
- стягнути з Фізичної особи - підприємця Госика Миколи Миколайовича заборгованість за договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 011/21444/519430 від 26.03.2019: індекс інфляції в сумі 3 944,48 грн, проценти річні в сумі 2 288,22 грн, всього 6 232,7 грн;
- стягнути солідарно з Фізичної особи - підприємця Госика Миколи Миколайовича та ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 011/21444/519428 від 22.03.2019: пеню в сумі 5 915,99 грн, індекс інфляції в сумі 19 914,27 грн, проценти річні в сумі 8 851,61 грн, всього 34 681,87 грн.;
- судові витрати покласти на відповідачів солідарно.
В обґрунтування позову позивач вказав на неналежне виконання відповідачами зобов'язань за договорами банківських послуг.
Ухвалою від 31.03.2021 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки, зокрема, відповідачам протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження запропоновано подати заяву з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження; роз'яснено учасникам справи, що відповідно до ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач може подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Відповідно до частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (також по тексту - ГПК України) ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом.
На адресу суду повернулися рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення позивачу та відповідачу 1.
Поштове відправлення з ухвалою господарського суду від 31.03.2021 було направлене відповідачу 2 за адресою: вул. Тімірязєва, 22, м. Умань, Черкаська область, 20306.
Вказане поштове відправлення було повернуте органами зв'язку до господарського суду із зазначенням причини: інші причини.
26 травня 2021 року від відповідача 1 надійшли:
заява про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву;
клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження;
відзив на позовну заяву.
Від позивача відповідь на відзив не надходила.
Відповідач 2 не скористався наданими йому процесуальними правами, відзив на позов не надав.
Відповідно до частин 1, 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.
В обґрунтування заяви про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву відповідач 1 зазначає, що, оскільки юридична адреса місця реєстрація не співпадає з фактичним місцем його проживання, поштове відправлення, направлене на юридичну адресу, із копію позовної заяви та додатками до неї, він отримав запізно - 24.05.2021. З вказаної дати йому стало відомо про позовну заяву та ухвалу Господарського суду Черкаської області у справі № 925/390/21.
Так, ухвалою Господарського суду Черкаської області від 31 березня 2021 року відповідачам було надано строк для подання до суду відзиву - 15 днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Суд зазначає, що відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення, не можливо встановити, коли відповідач 1 отримав ухвалу суду.
Відповідно до матеріалів позовну заяву з доданими до неї документами було направлено позивачем Фізичній особі - підприємцю Госику Миколі Миколайовичу, за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується описом вкладення у цінний лист, поштовою накладною та фіскальним чеком ПАТ «Укрпошта» від 23.03.2021.
Вищевказана адреса зазначена у Єдиному державного реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до ч. 1 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Частина 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України передбачає можливість продовження судом встановленого ним процесуального строку за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Оскільки причини пропуску відповідачем процесуального строку в даному випадку є поважними, з метою дотримання процесуальних прав сторін, повного та всебічного з'ясування обставин справи, забезпечення сторонам можливості надати всі необхідні докази, заяви та клопотання на їх розсуд, суд вважає за необхідне поновити процесуальний строк для подання відповідачем 1 відзиву на позов у зв'язку з чим прийняти відзив та долучити його до матеріалів справи.
Розглянувши клопотання відповідача 1 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, в сукупності з матеріалами справи, суд дійшов висновку, що у задоволені клопотання належить відмовити, виходячи з такого.
В обґрунтування поданого клопотання відповідач 1, зазначив, що, з метою всебічного дослідження матеріалів справи, необхідно провести судову експертизу для встановлення права здійснених позивачем нарахування по кредитному договору.
Відповідно до ч. 1, 3, 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
У ч. 2 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що у випадку, передбаченому частиною другою статті 247 цього Кодексу, за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може: 1) задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; або 2) відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження.
Згідно з ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з частиною 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Пунктом 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом спору у справі є стягнення 40 914,57 грн, що менше, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 (227 000,00 грн), а тому у розумінні Господарського процесуального кодексу України справа є малозначною.
З огляду на малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування, суд ухвалою від 31.03.2021 постановив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження на підставі ч. 1 ст. 247 ГПК України.
Отже, суд дійшов висновку про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження на підставі ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, тоді як подання відповідачем заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження передбачено в тих випадках, коли суд дійшов висновку здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження на підставі ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача 1 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1, 3 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.
26 березня 2019 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», як банком, Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка Життя», як страховиком, та Фізичною особою-підприємцем Госиком Миколою Миколайовичем, як клієнтом, страхувальником, було укладено договір про надання банківських послуг у сфері страхування № 011/21444/519430 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого протягом строку дії кредиту банк надає клієнту можливість використання кредитної лінії (надалі - кредит) з поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватись з використанням спеціальних платіжних засобів № НОМЕР_3 (1501542400), МФО 300335 (далі - рахунок) шляхом здійснення платежів в межах поточного ліміту з рахунку у разі відсутності (недостатності) на рахунку грошових коштів. Максимальний ліміт кредиту за договором складає 250 000 грн (максимальний ліміт). В межах максимального ліміту встановлюється поточний ліміт. На дату укладення договору поточний ліміт кредиту складає 50 000 грн. В подальшому поточний ліміт встановлюється та визначається відповідно до статті 3 Договору.
За період з 26.03.2019 по 01.06.2019 ФОП Госик М.М. скористався кредитними коштами на зняття готівки та здійснення безготівкових платежів в межах кредитного ліміту як передбачено Договором.
Після 26.07.2019 ФОП Госик М.М. повністю припинив сплату коштів на погашення боргу по кредиту та станом на 03.10.2019 залишок боргу за неповернутими кредитними коштами склав 57 166,36 грн.
Вказані обставини встановлені рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.01.2020 у справі № 925/1353/19, за яким ухвалено стягнути з Фізичної особи-підприємця Госика Миколи Миколайовича на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»: 50 000 грн заборгованості за дозволеним овердрафтом, 7 166 грн 36 коп. заборгованості за недозволеним овердрафтом, 1 921 грн судових витрат.
19.02.2020 року на виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 24.01.2020 року видано наказ.
31.03.2020 року Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», як первісний кредитор, та Акціонерне товариство «Кристалбанк», як новий кредитор, уклали договір про відступлення права вимоги, відповідно до п. 2.1. якого за цим договором первісний кредитор відступив за плату новому кредитору, а новий кредитор прийняв на себе всі його права та обов'язки за кредитними договорами та договором поруки. Новий кредитор сплачує первісному кредитору вартість прав вимоги, що відступають (відчужуються). Новий кредитор набуває статус правонаступника первісного кредитора відповідно до чинного законодавства України, у виконавчому провадженні, пов'язаному з правом вимоги.
Ухвалою від 16.04.2020 у справі № 925/1353/19 Господарський суд Черкаської області замінив стягувача у справі, а саме - Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», місцезнаходження: 01010, м. Київ, вул. Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909 його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ фінанси», місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Пушиної Феодори, буд. 30/32, код ЄДРПОУ 40371994.
Вказана ухвала набрала законної сили.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже обставини, встановлені рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.01.2020 у справі № 925/1353/19 у правовідносинах, що виникли з договору про надання банківських послуг у сфері страхування № 011/21444/519430 не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи.
Позивач зазначає, що заборгованість була погашена боржником 22.01.2021 та відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України (також по тексту ЦК України) за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 011/21444/519430 від 26.03.2019 додатково до стягуваних за рішенням суду сум донарахував інфляційні нарахування - 3 944,48 грн за період з жовтня 2019 року по січень 2021 року та проценти річні - 2 288,22 грн за період з 03.10.2019 по 01.02.2021 року.
22 березня 2019 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (кредитор) та Фізичною особою - підприємцем Госиком Миколою Миколайовичем (позичальник) було укладено кредитний договір № 011/21444/519428 (далі - Кредитний договір), за умовами п. 1.1. якого кредитор зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти в формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 250 000 грн 00 коп., а позичальник - використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом відповідно до Графіку погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів та комісії, а також виконати інші обов'язки, визначені договором. Графік складається за формою згідно з Додатком 1 до договору.
Згідно з умовами п. 5.2. договору позичальник здійснює повернення кредиту та сплату процентів щомісячно ануїтетними (однаковими) платежами в розмірі згідно з Графіком.
Позичальник порушив графік повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом. Всього позичальником було сплачено банку лише 4 395,69 грн боргу по кредиту та 9 609,31 грн відсотків.
Розмір боргу зі сплати відсотків за користування кредитом станом на 31.03.2020 складав 60 770,84 грн.
Згідно з п. 1.1.2.1 Кредитного договору позичальник на вимогу кредитора сплачує останньому за кожен календарний день прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за договором - пеню в розмірі 2 % річних від суми простроченого платежу. Розрахунок пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним, і по день, що передує дню виконання позичальником простроченого зобов'язання.
Оскільки сторонами було визначено інший період нарахування штрафних санкцій, то нарахування пені понад строки встановлені ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано не суперечить вимогам чинного законодавства.
З урахуванням вимог п. 11.2.1 кредитного договору позивачем також заявлено до стягнення пеню в розмірі 1 017,21 грн нарахованої за період з 23.04.2019 по 31.03.2020 на суму боргу зі сплати кредиту та відсотків.
22 березня 2019 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) було укладено договір поруки за № 011/21444/519428 п, згідно з умовами якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов'язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов кредитного договору, за умовами якого позичальник зобов'язаний повернути кредит в розмірі 250 000 грн 00 коп. в порядку передбаченому кредитним договором, не пізніше 22 березня 2022 року, або іншої дати, визначеної відповідно до умов кредитного договору; сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 28 % річних або в будь-якому іншому розмірі, зміненому відповідно до умов кредитного договору, у тому числі на підставі додаткових угод до нього, укладених після набуття чинності цим договором; сплатити комісії в розмірах, передбачених кредитним договором; сплатити пеню, штрафи, передбачені кредитним договором, а також відшкодувати витрати та збитки кредитора, пов'язані з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору (п. 1.1. договору поруки).
Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і позичальник, в порядку та строки, визначені кредитним договором, у тому числі, при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання забезпечених зобов'язань (п. 1.2. договору поруки).
31 березня 2020 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (первісний кредитор) та Акціонерним товариством «Кристалбанк» (новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого Акціонерне товариство «Кристалбанк» набуло право вимоги до Фізичної особи - підприємця Госика Миколи Миколайовича, яке виникло на підставі кредитного договору № 011/21444/519428 від 22 березня 2019 року та право вимоги до ОСОБА_1 , яке виникло на підставі договору поруки № 011/21444/519428 п від 22 березня 2019 року.
Згідно з п. 2.2 вищевказаного договору, в дату відступлення прав вимоги первісний кредитор вважається таким, що відступив, а новий кредитор таким, що набув право вимоги до боржника та поручителя та набув усіх прав та обов'язків сторони - кредитора за кредитними договорами та договором поруки.
Датою відступлення права вимоги є дата повного виконання новим кредитором обов'язку сплатити первісному кредитору вартість прав вимоги в розмірі та в порядку відповідно до умов договору та підписання сторонами акту приймання-передачі (розділ 1 договору).
31 березня 2020 року Акціонерне товариство «Кристалбанк» сплатило на рахунок Акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль» повну вартість права вимоги в сумі 150 000 грн 00 коп., а сторони підписали відповідний акт приймання-передачі оригіналів документів.
В той же день між Акціонерним товариством «Кристалбанк» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс» (новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс» набуло право вимоги до Фізичної особи - підприємця Госика Миколи Миколайовича, яке виникло на підставі кредитного договору № 011/21444/519428 від 22 березня 2019 року та право вимоги до ОСОБА_1 , яке виникло на підставі договору поруки № 011/21444/519428 п від 22 березня 2019 року.
Згідно з п. 2.2 договору відступлення, в дату відступлення прав вимоги первісний кредитор вважається таким, що відступив, а новий кредитор таким, що набув право вимоги до боржника та поручителя та набув усіх прав та обов'язків сторони - кредитора за кредитними договорами та договором поруки.
Датою відступлення прав вимоги є дата повного виконання новим кредитором обов'язку сплатити первісному кредитору вартість прав вимоги в розмірі та в порядку відповідно до умов договору та підписання сторонами акту приймання-передачі (розділ 1 договору).
31 березня 2020 року позивач сплатив на рахунок Акціонерного товариства «Кристалбанк» повну вартість прав вимоги в сумі 152 500 грн 00 коп. та сторони підписали акт приймання-передачі.
Тобто, 31 березня 2020 року позивач набув всі права кредитора у правовідносинах з Фізичною особою - підприємцем Госиком Миколою Миколайовичем та ОСОБА_1 , які раніше належали Акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль».
Вказані обставини встановлені рішенням Господарського суду Черкаської області від 11.08.2020 у справі № 925/402/20, за яким ухвалено стягнути солідарно з Фізичної особи - підприємця Госика Миколи Миколайовича та із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс» 245 604 грн 31 коп. боргу зі сплати кредиту, 60 770 грн 84 коп. боргу зі сплати відсотків, 1 017 грн. 21 коп. пені та судовий збір.
Вказане рішення набрало законної сили 20.01.2021.
На підставі ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням Господарського суду Черкаської області від 11.08.2020 у справі № 925/402/20 у правовідносинах, що виникли з кредитного договору № 011/21444/519428 від 22 березня 2019 року про надання банківських послуг у сфері страхування № 011/21444/519430 не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи.
Відповідно до ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором:
- у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання,
- у другу чергу сплачуються проценти і неустойка,
- у третю чергу сплачується основна сума боргу.
Згідно п. 5.9 кредитного договору, вимоги кредитора щодо погашення заборгованості позичальника за договором підлягають задоволенню у такій черговості:
- сплата пені за неналежне виконання зобов'язань за договором,
- сплата прострочених нарахованих процентів,
- погашення простроченої основної заборгованості за кредитом,
- сплата штрафу за неналежне виконання зобов'язань за договором,
- сплата нарахованих процентів,
- погашення основної заборгованості за кредитом,
- сплата інших платежів, передбачених кредитним договором або договорами забезпечення.
Позичальник надає кредитору право самостійно примати рішення щодо встановлення іншої черговості погашення заборгованості (кредиту, процентів за користування кредитом, штрафів та пені) за договором.
Позивач зазначає, що відповідач 18.02.2021 на виконання рішення суду від 11.08.2020 у справі № 925/402/20 сплатив позивачу 20 000 грн. Із цих коштів були повністю погашені судові витрати в розмірі 2 305,45 грн та пені в розмірі 1 017,21 грн. Залишок коштів в сумі 16 677,34 грн був направлений на погашення заборгованості по відсоткам.
Рішення суду на даний час не виконано, заборгованість погашена лише частково. У зв'язку з невиконанням зобов'язань за кредитним договором № 011/21444/519428 від 22.03.2019 позивач додатково до стягуваних за рішенням суду сум донарахував пеню за період з 03.04.2020 по 22.03.2021 в сумі 5 915,99 грн (4 768,93 грн пеня за прострочення повернення кредиту, 1 147,06 грн пеня за прострочення сплати процентів), інфляційні донарахування в розмірі 19 914,27 грн за період з квітня 2020 року по лютий 2021 року (15 964,07 грн за прострочення повернення кредиту, 3 950,20 грн за прострочення сплати процентів) та проценти річні в сумі 8 851,61 грн за період з 03.04.2020 по 22.03.2021 (7 131,02 грн за прострочення повернення кредиту, 1 720,59 грн за прострочення сплати процентів).
Отже позовні вимоги позивача станом на 22.03.2021 складають 40 914,57 грн:
за договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 011/21444/519430 від 26.03.2019: інфляційні в розмірі 3 944,48 грн, проценти річні в сумі 2 288,22 грн;
за кредитним договором № 011/21444/519428 від 22.03.2019: пеня в розмірі 5 915,99 грн, інфляційні в розмірі 19 914,27 грн, проценти річні в сумі 8 851,61 грн.
На підтвердження своїх вимог позивач надав кредитні договори, договір поруки, договори відступлення права вимоги, банківські виписки, розрахунки, правовими підставами позову визначив положення ст. 526, 534, 549, 550, 553, 554, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України.
У позовній заяві викладено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи: 2 270,00 грн судового збору, сплаченого при поданні позову, 8 000,00 грн витрат на правову допомогу, які будуть сплачені пізніше.
Підсудність даного спору господарському суду позивач обґрунтував таким.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
У даному випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.
У випадку об'єднання позовних вимог щодо виконання кредитного договору з вимогами щодо виконання договору поруки, укладеного для забезпечення основного зобов'язання, спір має розглядатися за правилами господарського чи цивільного судочинства залежно від сторін основного зобов'язання.
Таким є правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018.
Спір виник на підставі кредитного договору, який був укладений Госиком М.М., як підприємцем. Вимоги до відповідача ОСОБА_1 виникли на підставі договору поруки, який є договором забезпечення по вказаному вище кредитному договору.
Заперечуючи проти позовних вимог відповідач 1 зазначив:
за зверненнями до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» з метою повернення коштів та отримання інформації щодо суми заборгованості, необхідну інформацію повністю не отримував;
за час дії договору № 011/21444/519428 письмової вимоги чи повідомлення від позивача - ТОВ «Фінансова компанія «Централ Фінанс» на фактичну адресу не отримував;
про договір відступлення права вимоги, відповідно до якого Акціонерне товариство «Кристалбанк» набуло право вимоги до Фізичної особи - підприємця Госика Миколи Миколайовича, яке виникло на підставі кредитного договору № 011/21444/519428 від 22 березня 2019 року, та вподальшому про договір між Акціонерним товариством «Кристалбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс» було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс» набуло право вимоги до Фізичної особи - підприємця Госика Миколи Миколайовича, не був повідомлений;
позовна заява підписана представником Фетісовим Д.В., який не має повноважень для звернення до суду з вказаною позовною заявою;
за змістом ч. 5 ст. 232 ГК України за грошовим зобов'язанням боржник не повинен платити відсотки за час прострочення кредитора; з моменту припинення надання кредитних коштів по вказаному кредитному договору з ініціативи кредитора та блокування рахунку, що є істотним порушенням умов кредитного договору, був обмежений у правах передбачених даним договором, що в свою чергу стало штучною причиною неплатоспроможності;
відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано;
посилання позивача на ст. 625 ЦК України суперечить висновку Верховного Суду у постанові Великої Палати ВС від 25.04.2018, оскільки спір виник на підставі кредитного договору укладеного між юридичною особою та підприємцем, а отже дані правовідносини регулюються господарським законодавством;
посилаючись на частину 2 ст. 233 ГК України, зазначає, що позивач не довів завдання збитків, що ставить під сумнів законність нарахованих надмірно великих відсотків, враховуючи той факт, що виконання рішення суду щодо стягнення коштів за кредитним договором знаходиться на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка О.С.
Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
За змістом статті 1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Частиною четвертою статті 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов'язання та сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частиною 1 статті 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом частин 1 та 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Частина 6 ст. 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції.
Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.
Сторонами було визначено інший період нарахування штрафних санкцій, то нарахування пені понад строки встановлені ч. 6 ст. 232 ГК України з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано не суперечить вимогам чинного законодавства.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати і 3 % річних за своєю правовою природою не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до частини 1 статті 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Враховуючи зазначене, умови договорів, суд доходить до висновку позов задовольнити повністю.
Нарахування інфляційних, процентів річних та пені здійснено позивачем вірно, розрахунок відповідачами не спростовано, а встановлений в договорі розмір пені не перевищує подвійної облікової ставки НБУ.
Відповідно до ч. 7 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, повинен зазначити, в якій частині рішення стосується кожного з них, або зазначити, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
Суд відхиляє заперечення відповідача 1 проти позовних вимог як такі, що ґрунтуються на вимогах законодавства та фактичних обставинах справи.
Щодо заперечень відповідача 1 про те, що позовна заява підписана представником Фетісовим Д.В., який не має повноважень для звернення до суду з вказаною позовною заявою, суд зазначає таке.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Відповідно до ч. 4 ст. 60 ГПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Суд встановив, що позовна заява від імені позивача підписана адвокатом Д.В. Фетісовим, яким на підтвердження повноважень на здійснення представництва інтересів позивача надано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 197 та ордеру серії СА № 1004952 від 11.08.2020 на здійснення представництва на підставі договору про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноваженої законом на надання безоплатної правової допомоги № б/н від 27.07.2020 у Господарському суді Черкаської області.
Ордер містить обов'язкові реквізит, передбачені Положенням про ордер на надання правничої (правової) і типовою формою ордеру, затвердженою Радою адвокатів України, відповідно, відповідно - може посвідчувати повноваження особи, яка підписала позовну заяву, на надання правової допомоги позивачу.
Щодо судових витрат.
Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.
На підставі п. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Чинним законодавством не передбачено солідарного відшкодування судових витрат на користь іншої сторони, тому враховуючи, що позов було заявлено до двох відповідачів, позивач сплати за подання позову 2 270,00 грн що є мінімально можливою сумою судового збору за позовом майнового характеру, суд покладає витрати зі сплати судового збору на відповідачів порівну.
На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Госика Миколи Миколайовича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_4 , фактична адреса: АДРЕСА_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс» (вул. Пушиної Феодори, 30/32, м. Київ, ідентифікаційний код 40371994) заборгованість за договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 011/21444/519430 від 26.03.2019:
3 944,48 грн інфляційних втрат,
2 288,22 грн 3 % річних.
Стягнути солідарно з Фізичної особи - підприємця Госика Миколи Миколайовича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_4 , фактична адреса: АДРЕСА_4 ) та з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс» (вул. Пушиної Феодори, 30/32, м. Київ, ідентифікаційний код 40371994) заборгованість за кредитним договором № 011/21444/519428 від 22.03.2019:
5 915,99 грн пені,
19 914,27 грн інфляційних втрат,
8 851,61 грн 3 % річних.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Госика Миколи Миколайовича, ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_4 , фактична адреса: АДРЕСА_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс» (вул. Пушиної Феодори, 30/32, м. Київ, ідентифікаційний код 40371994) - 1 135 грн 00 коп. витрат на сплату судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ Фінанс» (вул. Пушиної Феодори, 30/32, м. Київ, ідентифікаційний код 40371994) - 1 135 грн 00 коп. витрат на сплату судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення.
Суддя О.В. Чевгуз