29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"14" червня 2021 р. Справа № 924/565/21
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладія С.В., розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову у справі
за позовом фізичної особи-підприємця Коваль Лариси Василівни, м. Волочиськ Хмельницької області
до Волочиського районного споживчого товариства, м. Волочиськ Хмельницької області
до підприємства споживчої кооперації "СТ КООП 2015 ПЛЮС" м. Волочиськ, Хмельницької області
про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 14.04.2021р.
Фізична особа-підприємець Коваль Лариса Василівна м. Хмельницький звернулася з позовом до Волочиського районного споживчого товариства м. Волочиськ, Хмельницької області до підприємства споживчої кооперації "СТ КООП 2015 ПЛЮС" м. Волочиськ, Хмельницької області про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 14.04.2021р. серія та номер 2461, ресторан "Дружба", загальною площею 433,1 кв.м., що розташований за адресою м. Волочиськ, Хмельницька область, вул. Незалежності,7А, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2284769868000. В обґрунтування порушеного права посилається на те, що між Волочиським районним споживчим товариством та фізичною особою - підприємцем Коваль Ларисою Василівною укладено договір оренди приміщення від 16.03.2016р. за умовами п. 7.1.11 якого, позивач мав переважне право на викуп орендованого приміщення після закінчення терміну дії договору оренди приміщення.
Натомість в порушення умов даного договору між відповідачами (Волочиським районним споживчим товариством та підприємством споживчої кооперації "СТ КООП 2015 ПЛЮС") було укладено договір купівлі - продажу вказаного майна чим було порушено права позивача за договором оренди приміщення №бн від 16.03.2016р.
Ухвалою суду області від 07.06.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №924/565/21 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
10.06.2021 на адресу суду надійшла заява фізичної особи-підприємця Коваль Лариси Василівни (від 10.06.2021) про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на об'єкт нерухомого майна реєстраційний номер 2284769868000 за адресою: м. Волочиськ, вул. Незалежності, 7А, (ресторан „Дружба”), що у Хмельницькій області.
В обґрунтування заяви позивач посилається на умови п. 7.1.11 договору від 16.03.2016, за якими позивач має право викупити орендоване приміщення після закінчення терміну дії договору за ціною, що визначена на підставі висновку суб'єкта оцінювання на дату викупу. Зазначає, що відповідач проігнорував пропозицію позивача укласти основний договір купівлі-продажу нерухомого майна. Знаючи про наявність попереднього договору купівлі-продажу та судовий розгляд питання права власності на приміщення, відповідач уклав фіктивний договір купівлі-продажу із “СТ КООП 2015 ПЛЮС”, зареєстрованим 12.03.2021, створеним швидше за все з метою забезпечення укладення фіктивного правочину. Стверджує, що вказаний правочин укладено з метою унеможливлення виконання судового рішення у разі, якщо позовні вимоги будуть задоволені.
Суд, розглядаючи подану заяву про забезпечення позову, враховує таке.
Статтею 136 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Тобто забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Частиною 1 ст. 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог. Відтак, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення реального виконання судового рішення у справі.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Таким чином, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Так, відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Разом з тим позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів у підтвердження того, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, враховуючи предмет позовних вимог. Зокрема, позивачем не обґрунтовано, яким чином накладення арешту на об'єкт нерухомого майна забезпечить виконання рішення у справі у разі задоволення позовних вимог.
При цьому суд звертає увагу на те, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).
Відтак, здійснивши оцінку заяви позивача, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих та підтверджених належними та достатніми доказами доводів, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення позову.
Враховуючи вищевикладені обставини, виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема, вимог статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.
Суд звертає увагу на те, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову не досліджується обґрунтованість позову, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви фізичної особи-підприємця Коваль Лариси Василівни про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили 14.06.2021.
Ухвала може бути оскаржена у строки та порядку, встановлені ст. ст. 256, 257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Ухвала підписана 14.06.2021р.
Суддя С.В. Гладій
Відрук. 5 прим.:
1 - до справи
2 - позивачу ( АДРЕСА_1 ) (реком. з повід.)
3 - представнику позивача (Заїка В.В., 29000, м. Хмельницький, вул Старокостянтинівське шосе,7Б)(реком. з повід.)
4 - відповідачу 1 (31200, м. Волочиськ, Хмельницької обл., вул. Котляревського,4)(реком. з повід.)
5 - відповідачу 2 ( 31200, м. Волочиськ, Хмельницької обл., вул Незалежності,7А) (реком. з повід.)