Рішення від 09.06.2021 по справі 924/232/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" червня 2021 р. Справа № 924/232/18

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю.В., при секретарі судового засідання Мізик М.А., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Сідс", м. Шепетівка

до дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод", м. Старокостянтинів

про стягнення грошей

представники сторін:

від позивача - Оніщук Є.О. згідно ордеру

від відповідача - Карасьов О.С. член дирекції дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод"

Зінкевич Д.В. довіреність № 21-10/20 від 21.10.20

встановив:

У березні 2018 року сільськогосподарський виробничий кооператив „Перший національний виробничий кооператив” (далі кооператив) звернувся до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість, яка утворилась через неналежне виконання відповідачем умов договору поставки молока від 31.01.17 № 3 в розмірі 8 849 836 грн., з яких: 5 171 102 грн. основний борг, 2 218 835 грн. пеня, 1 112 807 грн. інфляційні та 347 092 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 09.01.20 у даній справі замінено позивача - сільськогосподарський виробничий кооператив „Перший національний виробничий кооператив” на ТОВ „Органік Сідс” (позивач на даний час).

На обґрунтування позову позивач зазначає що відповідно до договору поставки молока №3 від 31.01.2017 року, протягом лютого-листопада 2017 року кооперативом було поставлено ДП “Старокостянтинівський молочний завод” молоко загальною вартістю 109 503 438, 56 грн. Відповідач не виконав свої зобов'язання перед кооперативом щодо оплати вартості поставленого товару, частково сплативши 104 332 336, 98 грн. Отже, виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 5 171 101, 58 грн.

В матеріалах справи наявні оборотно-сальдові відомості ДП “Старокостянтинівський молочний завод” в розрізі договорів поставки № 3 та № 49. Відповідно до цих оборотно-сальдових відомостей, в даних бухгалтерського обліку відповідача відображено отримання товару від кооперативу за період з 01.02.2017 року по 30.11.2017 року по договору поставки молока № 3, здійснені відповідачем оплати по договору поставки № 3, а також наявність заборгованості за цим договором.

На підтвердження обставин щодо кількості та вартості поставленого товару по договору поставки № 3, позивачем подано видаткові накладні, податкові накладні, приймальні квитанції, товарно-транспортні накладні та акти звірки розрахунків.

Видаткові накладні за період лютий-серпень 2017 року підписані та скріплені печатками сторін. Печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин. Враховуючи той факт, що відповідач не надав доказів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само і не надав доказів звернення до правоохоронних органів у зв'язку з втратою чи викраденням печатки, відсутні підстави вважати, що печатка ДП “Старокостянтинівський молочний завод” використовувалась проти волі відповідача. (Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом в постанові від 23 липня 2019 року по справі №918/780/18).

Крім того, в матеріалах справи наявні підписані і скріплені печатками сторін акти звірки розрахунків від 30.04.2017 року, 31.05.2017 року, 30.06.2017 року, 31.07.2017 року, 31.08.2017 року та 30.09.2017 року.

Також, в матеріалах справи наявний акт звірки розрахунків від 31.08.2017 року в якому сторони погодили, що станом на 31.08.2017 року у відповідача наявна заборгованість по договору поставки № 3 в розмірі 16 784 701,10 грн. Такі ж самі відомості щодо поставленого товару та розміру заборгованості відповідача відображені в оборотно-сальдових відомостях ДП “Старокостянтинівський молочний завод”.

Заперечуючи проти позову, відповідач звертає увагу на наявність недоліків у частини первинних документах, та вважає, що такі первинні документи не доводять господарську операцію та є недопустимими доказами. Однак, у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом в постанові від 29.11.2019 року по справі № 914/2267/18 та в постанові від 04.11.2019 року по справі № 905/49/15).

Відповідач зазначає, що видаткові накладні за вересень-листопад 2017 року не підписані та не скріплені печатками сторін. Проте, крім видаткових накладних на підтвердження поставки товару за вересень-листопад 2017 року в матеріалах наявні підписані відповідачем товарно-транспортні накладні, приймальні квитанції, акти звірки станом на: 30.04.2017, 31.05.2017, 30.06.2017, 31.07.2017, 31.08.2017 року та 30.09.2017 року, оборотно-сальдові відомості відповідача, зареєстровані податкові накладні.

Саме на підставі товарно-транспортних накладних, які заповнювались перевізником - ДП “Старокостянтинівський молочний завод”, відповідачем здійснювався облік отриманої продукції, формувались приймальні квитанції, а також самим же відповідачем розмежовано поставлений товар по договорах №3 та №49, що відображено в оборотно-сальдових відомостях відповідача.

Позивач зазначає, що відповідно до даних бухгалтерського обліку відповідача, які відображені в оборотно-сальдових відомостях, вартість поставленого кооперативом товару, здійснені оплати, а також заборгованість за період з лютого по вересень 2017 року повністю співпадають з даними, які наведені позивачем. В оборотно-сальдових відомостях відповідача наявна різниця у вартості поставленого кооперативом товару за період жовтень-листопад 2017 року. Зазначена різниця у вартості товару поставленого протягом жовтня-листопада 2017 року, виникла у зв'язку з тим, що для розрахунку вартості товару, кооперативом взято за основу ціну за молоко II гатунку - 8,52 грн., за молоко негатункове - 4,26 грн. відповідно до протоколу №13 від 24.09.2017 року, який не підписано відповідачем, а ДП “Старокостянтинівський молочний завод” для розрахунку вартості поставленого кооперативом товару взято за основу ціну за молоко II гатунку - 7,80 грн., за молоко негатункове - 3,90 грн. відповідно до протоколу №12 від 23.08.2017 року, який підписаний та скріплений печатками сторін.

Відповідно до відомостей ДП “Старокостянтинівський молочний завод”:

- протягом жовтня 2017 року від кооперативу отримано товар вартістю 1 554 493, 20 грн. (198 667 кг. молока II гатунку х 7,80 грн. = 1 549 602,60 грн.) + (1 254 кг. молока негатункового х 3,90 грн. = 4 890,60 грн.) = 1 554 493,20 грн. (різниця з даними кооперативу 143 491, 68 грн.), а розмір боргу на кінець жовтня 2017 року становить 4 945 417, 44 грн. (різниця з даними кооперативу 143 491, 68 грн.). В той же час, відповідно до даних кооперативу, відповідач отримав товар вартістю 1 697 984, 88 грн. (198 667 кг. молока II гатунку х 8,52 грн. = 1 692 642,84 грн.) + (1 254 кг. молока негатункового х 4,26 грн. = 5 342,04 грн.);

- протягом листопада 2017 року від кооперативу отримано товар вартістю 75 246, 60 грн. (9 647 кг. молока II гатунку х 7,80 грн. = 75 246,60 грн.) (різниця з даними кооперативу 6 945,84 грн.), а розмір боргу на кінець листопада 2017 року становить 5 020 664, 04 грн. (різниця з даними кооперативу 150 437, 54 грн.). В той же час, відповідно до даних кооперативу, відповідач отримав товар вартістю 82 192, 44 грн. (9 647 кг. молока II гатунку х 8,52 грн. = 82 192,44 грн.).

Для розрахунку вартості поставленого товару протягом жовтня-листопада 2017 року, вартість якого відображено в оборотно-сальдових відомостях відповідача, ДП “Старокостянтинівський молочний завод” брав до уваги таку ж саму кількість поставленого товару як і позивач, але за меншою ціною, яка вказана в протоколі №12 від 23.08.2017 року.

Отже, враховуючи, що зазначені вище обставини щодо вартості товару поставленого в період з 01 лютого 2017 року по 30 вересня 2017 року та заборгованості за поставлений товар станом на 30 вересня 2017 року, підтверджуються документами, які підписані обома сторонами, відображені в даних бухгалтерського обліку відповідача, та не заперечувались ним у відзиві від 19.04.2018 року, ці обставини не потребують доказування відповідно до ст. 75 ГПК України.

Щодо кількості поставленого товару протягом жовтня-листопада 2017 року, позивачем зазначено, що в оборотно-сальдових відомостях ДП “Старокостянтинівський молочний завод” за жовтень-листопад 2017 року також відображено отримання товару від кооперативу, а різниця у вартості виникла у зв'язку з визначенням загальної вартості поставленого товару за ціною, яка вказана відповідачем у відзиві від 19.04.2018 року. Тому, фактично, між сторонами існує спір щодо ціни і відповідно загальної вартості поставленого товару протягом жовтня-листопада 2017 року.

Кількість поставленого товару також підтверджена висновком експертів від 26.07.2019 року. Експертами належним чином визначено загальну кількість поставленого товару по договору поставки молока №3 від 31.01.2017 року за період лютий-листопад 2017 року та ціну товару за лютий-серпень 2017 року. Ціну молока II гатунку за вересень 2017 року - 7,80 грн., експертами також визначено правильно, відповідно до протоколу №12 від 23.08.2017 року, який підписаний та скріплений печатками сторін, а ціну молока негатункового визначено неправильно, оскільки для розрахунку взято ціну 2,90 грн. відповідно до протоколу №11 від 25.07.2017 року, в той час як відповідно до протоколу № 12 від 23.08.2017 року, який підписано та скріплено печатками сторін, ціна молока негатункового - 3,90 грн.

В матеріалах справи наявні податкові накладні та квитанції про реєстрацію цих податкових накладних, що свідчить про нарахування відповідачу податкового кредиту, розмір якого визначався виходячи з вказаних позивачем у податкових накладних реквізитів, а саме кількості та вартості поставленого товару.

У разі наявності заперечень щодо будь-яких реквізитів, які були вказані в податкових накладних, в тому числі щодо кількості, ціни та загальної вартості товару, відповідач, у відповідності до абз. 24 п. 201.10 ст. 201 ПКУ, мав право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на позивача. Проте, жодних скарг не надходило, податкових перевірок відносно позивача для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за операціями з поставки товару по договору, не проводилось. Також, реєстрація податкових накладних не скасована та не коригувалась. Таким чином, відповідач отримав та використовує податковий кредит, базою для визначення якого була вартість поставленого товару, яка вказана позивачем. Таким чином, відповідно до п. 188.1 ст. 188, ст. 201 ПКУ, ціна та загальна вартість поставленого товару прийнята відповідачем та є договірною, що свідчить про визнання факту поставки з боку відповідача.

Отже, податковими накладними та квитанціями про реєстрацію податкових накладних також підтверджується вартість поставленого товару в сумі 109 503 438, 56 гри. На підставі поставленого товару саме у такій вартості, відповідач, відповідно до ст. 201 ПКУ, отримав та користувався податковим кредитом в розмірі 18 250 573, 09 грн. При цьому, за позивачем зареєстровані податкові зобов'язання зі сплати ПДВ в розмірі 18 250 573,09 грн.

Відповідно до протоколу №12 від 23.08.2017 року, який підписаний та скріплений печатками сторін, сторонами погоджено вартість товару з 01 вересня 2017 року за молоко II гатунку - 7,80 грн., за молоко негатункове - 3,90 грн. У вересні поставлено товар вартістю 4 727 010, 60 грн. згідно видаткової накладної №425 від 30.09.2017 року, податкової накладної №5/2 від 30.09.2017 року, яка відповідно до квитанції зареєстрована в ЄРПН за № 9213972946. Згідно з цією податковою накладною, відповідачу поставлено:

- молоко в кількості 606 027 кг. по ціні 6,50 грн. без ПДВ (7,80 грн. з ПДВ) вартістю 3 939 175, 50 грн. без ПДВ (4 727 010,60 грн. з ПДВ);

- молоко в кількості 10 373 кг. по ціні 3,25 грн. без ПДВ (3,90 грн. з ПДВ) вартістю 33 712, 25 грн. без ПДВ (40 454,70 грн. з ПДВ).

Отже, позивачем поставлено у вересні 2017 року товар вартістю 3 972 887, 75 грн. без ПДВ, нараховано відповідачу податковий кредит на суму 794 577, 55 грн., а загальна вартість товару з ПДВ становить 4 767 010, 60 грн., що також зазначено і в квитанції про реєстрацію податкової накладної. Аналогічна вартість поставленого у вересні товару вказано в оборотно-сальдовій відомості відповідача, відповідно до якої у вересні за поставлений товар перераховано 13 000 000, 00 грн., а борг станом на 30.09.2017 року становив 8 552 166, 40 грн. Між сторонами також підписано і скріплено печатками сторін акт звірки на 30.09.2017 року, в якому вказано така ж вартість поставленого у вересні товару, сплачені кошти, а також погоджено розмір боргу по договору поставки №3 станом на 30.09.2017 року в сумі 8 552 166, 40 грн. Додатково в матеріалах справи наявні товарно-транспортні накладні та приймальні квитанції підписані відповідачем.

В жовтні позивачем поставлено відповідачу товар вартістю 1 697 984, 88 грн. згідно видаткової накладної № 714 від 31.10.2017 року, податкової накладної № 8/2 від 31.10.2017 року, яка відповідно до квитанції зареєстрована в ЄРПН за №9241905895. Згідно з цією податковою накладною, відповідачу поставлено:

- молоко в кількості 172 059 кг. по ціні 7,10 грн. без ПДВ (8,52 грн. з ПДВ) вартістю 1 221 618,90 грн. без ПДВ (1 465 942,68 грн. з ПДВ);

- молоко в кількості 26 608 кг. по ціні 7,10 грн. без ПДВ (8,52 грн. з ПДВ) вартістю 188 916,80 грн. без ПДВ (226 700,16 грн. з ПДВ);

- молоко в кількості 1 254 кг. по ціні 3,55 грн. без ПДВ (4,26 грн. з ПДВ) вартістю 4 451,70 грн. без ПДВ (5 342,04 грн. з ПДВ).

Отже, позивачем поставлено в жовтні 2017 року товар вартістю 1 414 987, 40 грн. без ПДВ, нараховано відповідачу податковий кредит на суму 282 997, 48 грн., а загальна вартість товару з ПДВ становить 1 697 984, 88 грн., що також зазначено і в квитанції про реєстрацію податкової накладної. Додатково в матеріалах справи наявні товарно-транспортні накладні та приймальні квитанції підписані відповідачем.

Тому, оскільки станом на 30.09.2017 року сторонами погоджено борг по договору в розмірі 8 552 166, 40 грн. + 1 697 984, 88 грн. поставленого в жовтні товару мінус 5 161 242, 14 грн. перерахованих коштів, заборгованість станом на 31.10.2017 року дорівнює 5 088 909, 14 грн.

В листопаді позивачем поставлено відповідачу товар вартістю 82 192, 44 грн. згідно видаткової накладної № 798 від 30.11.2017 року та податкової накладної № 10/2 від 30.11.2017 року, яка відповідно до квитанції зареєстрована в ЄРПН за №9268314401. Згідно з цією податковою накладною, відповідачу поставлено молоко в кількості 9 647 кг. по ціні 7,10 грн. без ПДВ (8,52 грн. з ПДВ) вартістю 68 493, 70 грн. без ПДВ (82 192, 44 грн. з ПДВ).

Отже, позивачем поставлено в листопаді 2017 року товар вартістю 68 493, 70 грн. без ПДВ, нараховано відповідачу податковий кредит на суму 13 698, 74 грн., а загальна вартість товару з ПДВ становить 68 493, 70 грн., що також зазначено і в квитанції про реєстрацію податкової накладної. Додатково в матеріалах справи наявні товарно-транспортні накладні та приймальні квитанції підписані відповідачем.

Тому, оскільки станом на 31.10.2017 року існувала заборгованість по договору в розмірі 5 088 909, 14 грн. + 68 493, 70 грн. поставленого в листопаді товару (в листопаді кошти не перераховувались) заборгованість станом на 30.11.2017 року дорівнює - 5 171 101, 58 грн.

Враховуючи, що відповідач не належним чином виконав свої зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару на суму 109 503 438, 56 грн. (оскільки перерахував 104 332 336,98 грн. з урахуванням коштів, в розмірі 10 000 000,00 грн. згідно з платіжними дорученнями від 24.04.2017, 25.04.2017 та 26.04.2017 року) розмір заборгованості по договору поставки молока №3 від 31.01.2017 року становить 5 171 101, 58 грн.

Щодо нарахованих штрафних санкцій, позивачем зазначено, що відповідно до п. 9.1. договору поставки №3, у випадку порушення зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність визначену даним договором та чинним законодавством України. У відповідності з п. 9.2 договору поставки №3, за прострочення виконання своїх зобов'язань винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми простроченого зобов'язання.

Таким чином, відповідно до вищенаведених умов договору поставки № 3, та враховуючи прострочення оплати, а також враховуючи умови ст. 625 Цивільного кодексу України, станом на 29.03.2018 року (дата підписання позовної заяви), позивачем здійснено нарахування пені в сумі 2 218 835,00 грн., трьох відсотків річних - 347 092,00 грн. та інфляційних втрат - 1 112 807,00 грн. При цьому, враховуючи умови договору щодо строків розрахунків та систематичність поставки товару по договору, для нарахування штрафних санкцій за прострочення оплати поставленого товару, використовувались відповідні періоди існування прострочення оплати товару. У зв'язку з систематичними поставками та частковим перерахуванням відповідачем коштів за поставлену продукцію, змінювалась база для нарахування штрафних санкцій, річних і інфляційних та відповідно кількість днів протягом яких існував прострочений борг.

В письмових поясненнях, поданих 31.03.21 позивач зазначає, що результат вибіркового аналізу товарно-транспортних накладних за договором поставки молока № 3 від 31.01.17 за період з жовтня по листопад 2017 року, виконаного ТОВ „Юринком” не слід приймати до уваги, оскільки даний документ не є висновком експерта в розумінні ГПК України. Так, його складено не експертом, а керівником товариства, який не попереджений про відповідальність експерта. Крім того, ТОВ „Юринком” проведено саме вибірковий аналіз товарно-транспортних накладних, а не всіх матеріалів справи в сукупності. Також у висновку вказано про невідповідність реквізитів досліджуваних документів вимогам чинного законодавства, що свідчить про надання таким документам правової оцінки. Однак, такі питання не можуть бути предметом експертного дослідження.

Стосовно висновку № SE/02/1912-22 від 30.01.20 зазначено, що він поданий на стадії розгляду справи по суті без клопотання про встановлення додаткового часу для подання доказів. За таких обставин, в силу ГПК України, зазначений доказ не повинен прийматись до уваги при вирішенні справи.

З урахуванням висновків Верховного Суду, зроблених у даній справі під час касаційного перегляду рішень першої та апеляційної інстанцій щодо подання доказів з порушенням строків та порядку, передбачених ГПК України, суд взагалі не повинен приймати та досліджувати висновок експерта від 10.03.20 № SE/02/1912-23 та висновок від 21.07.20 № SE/02/2007-09. Крім того, дані висновки не відповідають змісту даного поняття (висновку) оскільки у них надається оцінка доказів, що не входить в компетенцію експерта.

Також позивач вказав, що висновок апеляційного суду у даній справі про поставку товару протягом жовтня-листопада 2017 року поза межами договору поставки № 3 та припинення його дії є помилковим та таким, що не відповідає обставинам справи. Договір від 31.01.17 № 3 не припинено. Незважаючи на те, що в подальшому сторони не підписали протокол, яким змінено ціну, відповідач продовжував приймати товар від постачальника.

Відповідно до даних бухгалтерського обліку відповідача він отримував товар по договору поставки молока № 3 від 31.07.17, в тому числі в жовтні та листопаді 2017 року, що відображено в оборотно-сальдових відомостях, в яких, зокрема вказано: вартість поставленого товару, здійснені відповідачем оплати та заборгованість за період з лютого по вересень 2017 року, яка повністю співпадає з даними, які наведені позивачем.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Відповідач 19 квітня 2018 року (при попередньому розгляді справи) подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого не заперечував щодо кількості та вартості товару, поставленого кооперативом в період з 01.02.2017 року по 30.09.2017 року. Відповідач не погоджувався виключно з ціною товару, яка вказана кооперативом за період жовтень-листопад 2017 року, та зазначив, що позивач змінив ціну продукції в односторонньому порядку в кінці жовтня 2017року.

В подальшому, відповідачем подано заяву про відкликання відзиву від 19.04.2018 року, та подано новий відзив в якому ДП “Старокостянтинівський молочний завод” просить відмовити у задоволенні позову повністю. При цьому, у письмовому відзиві на позов та письмових поясненнях по справі відповідач звертає увагу, що подані позивачем документи містять суттєві недоліки, що не дають змоги визначити зміст та обсяг господарської операції.

Представники відповідача в судовому засіданні та відповідач у наявних письмових заявах по суті справи зазначають, що протоколи погодження договірної ціни № 13 від 24.09.2017 р. та № 14 від 24.10.2017 р. не підписані зі сторони покупця, що суперечить пунктам 3.3, 3.4 договору поставки. Матеріали справи не містять доказів направлення на адресу відповідача проектів протоколів погодження ціни, що свідчить про порушення позивачем пункту 3.4. договору поставки та є односторонньою зміною вартості продукції (у бік збільшення). Так, починаючи з 01.10.2017 р. закупівельна вартість 1 тони молока 1 гатунку збільшилась на 1 018,00 грн., 2 гатунку - на 720,00 грн., негатункового молока - на 3 60 грн., з 01.11.2017 р. закупівельна вартість 1 тони молока 1 ґатунку збільшилась на 1 038,00 грн.

Щодо протоколів погодження договірної ціни вказано, що протокол від 01.10.17 № 13 повинен був діяти з 01.10.17. Проте, внаслідок непогодження такого протоколу, дія договору з даного числа була припинена в силу пункту 3.5 договору, тому подальше постачання не могло здійснюватись за цим договором.

Кожна поставка продукції повинна супроводжуватись, зокрема ветеринарним свідоцтвом (Ф-2) державної установи ветеринарної медицини на всю кількість продукції. Проте позивачем до позовної заяви не додано копій відповідних ветеринарних свідоцтв, що унеможливлює проведення ідентифікації якості поставленої продукції відповідачу, а відтак і визначення вартості такої продукції, оскільки остання ставиться в залежність від якості товару (вищий, 1 гатунок, негатункове). Вказане, в результаті впливає на розмір заявленої позивачем суми до стягнення.

Відповідач не погоджується з кількістю поставленої продукції в період із лютого по листопад 2017. Звертає увагу, що видаткові накладні №714 від 31.10.2017 р., № 425 від 30.09.2017 р. не підписані з боку покупця - ДП „Старокостянтинівський молочний завод”, а отже не підтверджують поставку продукції покупцю у кількості та вартості, які зазначені у даних видаткових накладних.

Також видаткові накладні № 21 від 28.02.2017р., № 29 від 15.03.2017р., № 43 від 31.03.2017р., № 97 від 31.05.2017 р., № 98 від 31.05.2017 р., № 150 від 30.06.2017 р., № 151 від 30.06.2017р. містять підпис особи, що здійснила приймання продукції від відповідача, при цьому позивачем не надано належним чином завірених копій довіреностей на кожну партію продукції, зазначену в видаткових накладних. Відповідно до вимог Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Щодо приймальних квитанцій відповідач стверджує, що з їх змісту вбачається, що їх дані суперечать кількості поставленої продукції, яка зазначена позивачем у позовній заяві. Також зазначені квитанції не містять відомостей, що останні складені саме на виконання договору поставки №3, оскільки у відповідача були укладені з позивачем і інші договори поставки.

Крім цього зазначає, що в якості додатків до позовної заяви позивачем додані Акти звірки розрахунків по договору №3, а саме від 30.04.2017 р., 31.05.2017 р., 30.06.2017 р., 31.07.2017 р., 31.08.2017 р., 30.09.2017 р. Проте, всупереч Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” Акти звірки розрахунків не містять дат і місця їх складання, одиниць виміру господарської операції, посад осіб відповідальних за здійснення господарської операції, одиниць виміру господарської операції, а отже вони не відповідають ознакам первинних документів і не можуть бути доказом підтвердження наявності заборгованості. Аналогічна позиція викладена у Постанові ВГСУ від 19.01.2017 справа №920/1294/15, від 26.07.2017 справа №926/1908-6/14.

Позивачем не доведена поставка продукції в кількості 14 485 044, 00 кг., а отже зазначена кількість продукції не може бути покладена в основу здійснення розрахунку розміру заборгованості за договором поставки.

Поряд із зазначенням кількості поставленої продукції позивачем у позовній заяві вказується вартість поставленої продукції кожного місяця поставки. При цьому останнім не здійснюється розмежування по показникам поставленої продукції, що унеможливлює встановлення, якої саме якості вона була. В той же час, з інших наданих позивачем документів, зокрема протоколів погодження ціни вбачається, що вартість поставленої продукції ставиться в залежність від показників поставленого молока, а отже, для проведення належного розрахунку необхідно здійснювати розмежування поставленої продукції. Проте позивачем не зазначено, якої саме якості поставлена продукція, що ставить під сумнів достовірність проведених розрахунків.

Наявний у справі висновок експерта ТОВ „Юринком” від 08.01.20 складено з дотриманням норм процесуального законодавства, а інформація, що в ньому міститься, свідчить виключно про наявність дефектів документів, відсутність в них посилання на договір поставки молока № 3 від 31.01.17.

Висновок № SЕ/02/1912-22 від 30.01.20 також відповідає вимогам процесуального законодавства. Даний висновок залучено до справи на стадії апеляційного провадження і на момент нового розгляду є одним із доказів, і будь-які порушення, допущені судами при попередньому розгляді справи не мають процесуального значення. Поставлене експерту питання повністю відповідає цілі та меті експертного дослідження, і при його проведенні досліджуються саме факти, а правову оцінку буде дано судом, який і визначить, чи висновок експерта є належним та допустимим доказом в розумінні ГПКУ.

Позивач свідомо, без наявності реального обґрунтування намагається заплутати суд з метою неврахування ним під час розгляду справи належних і допустимих доказів, а саме висновків експертів, складених на замовлення відповідача.

Оцінка порушень апеляційного суду (щодо залучення доказів) не входить в межі судового дослідження в межах нового розгляду спору та не відноситься до компетенції суду першої інстанції. При новому розгляді справи останній здійснюється як за наявними у ній доказами так і за додатково залученими. Тому, правових підстав для неврахування долучених доказів відповідачем під час апеляційного розгляду справи немає.

Враховуючи викладенні в відзиві обставини відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Матеріалами справи встановлено.

31.01.17 між дочірнім підприємством „Старокостянтинівський молочний завод” (покупець) та сільськогосподарським виробничим кооперативом „Перший національний виробничий кооператив” (постачальник) укладено договір поставки молока № 3, за яким постачальник зобов'язується систематично поставляти і передавати у власність покупця натуральне коров'яче молоко незбиране (продукція) на умовах визначених цим договором, а покупець зобов'язується приймати і своєчасно оплачувати вартість продукції.

Згідно п. 2.1. договору загальна вартість цього договору не обмежується сторонами та складається з суми вартості окремих партій продукції, що постачається постачальником покупцю відповідно до умов даного договору, що визначається відповідно до даних, які містяться у спеціалізованій товарній накладній складеній за формою 1-ТН (МС).

За п. 3.1. договору асортимент, кількість та ціна конкретної партії продукції, що постачається за даним договором визначається сторонами у додатках (протокол погодження ціни), що є невід'ємною частиною цього договору. Ціна партії продукції є фіксованою на весь період дії протоколу погодження ціни і у будь-якому випадку не підлягає зміні без письмового погодження сторін (п. 3.2.). Протокол погодження ціни підписується сторонами при кожній зміні ціни на продукцію (п. 3.3.).

Загальна кількість продукції, що поставляється за цим договором становить суму усіх поставок (які носять ритмічний характер) здійснених за цим договором (п. 4.1.). Кожна поставка продукції повинна супроводжуватись наступними оригіналами документів: товарно-транспортна накладна; ветеринарне свідоцтво (Ф-2) державної установи ветеринарної медицини не пізніше 3-го числа звітного місяця на всю кількість продукції (п. 4.3.).

Згідно п. 8.1. договору оплата здійснюється покупцем в безготівковій формі шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 1 (одного) банківського дня з моменту отримання продукції покупцем.

У відповідності з п. 9.2. договору за прострочення виконання своїх зобов'язань винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми простроченого зобов'язання.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п. 14.3).

Договір підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками.

Додатками до вищевказаного договору є:

- Протокол погодження договірної ціни № 1 від 31.01.17, згідно якого, в тому числі передбачено, що починаючи з 01.02.17 сторони встановлюють планову закупівельну ціну за 1 тону молока (базисний жир-3, 4%): вищий ґатунок - 8 300, 00 грн. - на умовах поставки ЕХW (склад постачальника); негатункове - 7 470, 00 грн. - на умовах поставки ЕХW (склад постачальника).

- Протокол погодження договірної ціни від 16.02.17 № 2, згідно якого, в тому числі передбачено, що починаючи з 20.02.17 сторони встановлюють планову закупівельну ціну за 1 тону молока (базисний жир-3, 4%): вищий, 1 гатунок - 7 900, 00 грн. - на умовах поставки ЕХW (склад постачальника); негатункове - 7 110, 00 грн. - на умовах поставки ЕХW (склад постачальника).

- Протокол погодження договірної ціни від 24.02.17 № 3, згідно якого, в тому числі передбачено, що сторони встановили закупівельну ціну на несортове молоко кислотністю >25 Т в розмірі 3 950, 00 грн. за 1 тону. Цей протокол погодження договірної ціни діє виключно на поставку від 23.02.17 з с. Терешки.

- Протокол погодження договірної ціни від 28.02.17 № 4, згідно якого, в тому числі передбачено, що сторони встановили закупівельну ціну на несортове молоко кислотністю >25 Т в розмірі 3 950, 00 грн. за 1 тону. Цей протокол погодження договірної ціни діє виключно на поставку від 25.02.17 з с. Терешки.

- Протокол погодження договірної ціни від 24.02.17 № 5, згідно якого, в тому числі передбачено, що сторони встановили закупівельну ціну на несортове молоко кислотністю >25 Т в розмірі 3 950, 00 грн. з ПДВ за 1 тону. Цей протокол погодження договірної ціни діє виключно на поставку від 23.02.17 з с. Терешки.

- Протокол погодження договірної ціни від 28.02.17 № 6, згідно якого, в тому числі передбачено, що сторони встановили закупівельну ціну на несортове молоко кислотністю 26 Т в розмірі 3 950, 00 грн. з ПДВ за 1 тону. Цей протокол погодження договірної ціни діє виключно на поставку від 28.02.17 з с. Терешки.

- Протокол погодження договірної ціни від 24.03.17 № 7, згідно якого, в тому числі передбачено, що починаючи з 01.04.17 сторони домовились та встановлюють планову закупівельну ціну за 1 тону молока (базисний жир-3, 4%), якщо: молоко з кислотністю від 16 Т до 20 Т, яке проходить тест на кип'ятіння оформлюється вищим, 1, 2 гатунками та приймається за ціною 7 200, 00 грн. з ПДВ; негатункове І - молоко з кислотністю 22 Т приймається за ціною - 6 480, 00 грн. з ПДВ; негатункове ІІ - молоко, яке не пройшло тест на кип'ятіння, або надійшло з кислотністю менше 16 Т - оформляється з кислотністю 24 Т та приймається по ціні - 5 040, 00 грн. з ПДВ; негатункове ІІІ - молоко з кислотністю > чи = 26 Т приймається по ціні 3 600, 00 грн. з ПДВ. Строки оплати: за молоко, поставлене з 01 по 15 число місяця, покупець проводить розрахунок з 15 по 25 число поточного місяця в якому поставлялось молоко; за молоко, поставлене з 16 по останнє число місяця (28-31 число), покупець проводить розрахунок з 01 по 10 число місяця наступного за місяцем в якому поставлялось молоко.

- Протокол погодження договірної ціни від 24.04.17 № 8, згідно якого, в тому числі передбачено, що: починаючи з 01.05.17 сторони домовились та встановлюють планову закупівельну ціну за 1 тону молока (базисний жир-3, 4%): 1, 2 гатунок - 7 900, 00 грн. з ПДВ; негатункове І - молоко з кислотністю більше чи дорівнює 22 Т приймається за ціною - 7 110, 00 грн. з ПДВ; негатункове ІІ - молоко з кислотністю 26 Т приймається за ціною 3 950, 00 грн. з ПДВ. Строки оплати: за молоко поставлене з 01 по 15 число місяця, покупець проводить розрахунок з 15 по 25 число поточного місяця в якому поставлялось молоко; за молоко поставлене з 16 по останнє число місяця (28-31 число), покупець проводить розрахунок з 01 по 10 число місяця наступного за місяцем в якому поставлялось молоко.

- Протокол погодження договірної ціни від 24.05.17 № 9, згідно якого, в тому числі передбачено, що: починаючи з 1 червня 2017 року сторони домовились та встановлюють планову закупівельну ціну за 1 тону молока (базисний жир-3, 4%): екстра ґатунок - 7 800, 00 грн. з ПДВ; вищий ґатунок - 7 740, 00 грн. з ПДВ; 1 гатунок - 7 620 грн. з ПДВ; 2 гатунок - 7 200, 00 грн. з ПДВ; негатункове І - молоко з кислотністю 22 Т приймається за ціною - 6 480, 00 грн. з ПДВ; негатункове ІІ - молоко, яке не пройшло тест на кип'ятіння, або надійшло з кислотністю менше 16 Т - оформляється з кислотністю більше або дорівнює 24 Т та приймається по ціні - 5 040, 00 грн. з ПДВ. Строк оплати: за молоко, поставлене з 01 по 15 число місяця, покупець проводить розрахунок з 15 по 25 число поточного місяця в якому поставлялось молоко; за молоко, поставлене з 16 по останнє число місяця (28-31 число), покупець проводить розрахунок з 01 по 10 число місяця наступного за місяцем в якому поставлялось молоко.

- Протокол погодження договірної ціни від 25.06.17 № 10, згідно якого, в тому числі передбачено, що: починаючи з 01 липня 2017 року сторони домовились та встановлюють планову закупівельну ціну за 1 тону молока (базисний жир-3, 4%): вищий ґатунок - 8 000, 00 грн. з ПДВ; 1 гатунок - 8 000, 00 грн. з ПДВ; 2 гатунок - 7 800, 00 грн. з ПДВ; негатункове І - молоко з кислотністю 22 Т приймається за ціною - 7 020, 00 грн. з ПДВ; негатункове ІІ - молоко з кислотністю 23 - 25 Т приймається за ціною - 5 460, 00 грн. з ПДВ; негатункове ІІІ - молоко з кислотністю більше або дорівнює 26 Т приймається за ціною - 3 900, 00 грн. з ПДВ. Строк оплати: за молоко, поставлене з 01 по 15 число місяця, покупець проводить розрахунок з 15 по 25 число поточного місяця в якому поставлялось молоко; за молоко, поставлене з 16 по останнє число місяця (28-31 число), покупець проводить розрахунок з 01 по 10 число місяця наступного за місяцем в якому поставлялось молоко.

- Протокол погодження договірної ціни від 25.07.17 № 11, згідно якого, в тому числі передбачено, що: починаючи з 01 серпня 2017 року сторони домовились та встановлюють планову закупівельну ціну за 1 тону молока (базисний жир-3, 4%): екстра ґатунок - 8 604, 00 грн. з ПДВ; вищий ґатунок - 8 304, 00 грн. з ПДВ; 1 гатунок - 8 184, 00 грн. з ПДВ; 2 гатунок - 7 440, 00 грн. з ПДВ; негатункове І - молоко з кислотністю більше або дорівнює 22 Т приймається за ціною - 2 904, 00 грн. з ПДВ. Строк оплати: за молоко, поставлене з 01 по 15 число місяця, покупець проводить розрахунок з 15 по 25 число поточного місяця в якому поставлялось молоко; за молоко, поставлене з 16 по останнє число місяця (28-31 число), покупець проводить розрахунок з 01 по 10 число місяця наступного за місяцем в якому поставлялось молоко.

- Протокол погодження договірної ціни від 23.08.17 № 12, згідно якого, в тому числі передбачено, що: починаючи з 01 вересня 2017 року сторони домовились та встановлюють планову закупівельну ціну за 1 тону молока (базисний жир-3, 4%): вищий ґатунок - 8 040, 00 грн. з ПДВ; 1 гатунок - 7 902, 00 грн. з ПДВ; 2 гатунок - 7 800, 00 грн. з ПДВ; негатункове - молоко з кислотністю більше або дорівнює 22 Т приймається за ціною - 3 900, 00 грн. з ПДВ. Строк оплати: за молоко, поставлене з 01 по 15 число місяця, покупець проводить розрахунок з 15 по 25 число поточного місяця в якому поставлялось молоко; за молоко, поставлене з 16 по останнє число місяця (28-31 число), покупець проводить розрахунок з 01 по 10 число місяця наступного за місяцем в якому поставлялось молоко.

Всі вищевказані протоколи погодження договірної ціни підписані обома сторонами та скріплені їх печатками. При цьому, вказані протоколи, починаючи з № 1 по № 4 містять написи „додаток № 1 до договору поставки молока № 3 від 31 січня 2016 року” з виправленням на 2017 рік. Протоколи, починаючи з № 5 по № 12 містять написи „додаток № 1 до договору поставки молока № 3 від 31.01.17”.

Крім того, у справі наявні:

- Протокол погодження договірної ціни № 13 від 24 вересня 2017 року, з відміткою „додаток № 1 до договору поставки молока № 3 від 31.01.17”, згідно якого: починаючи з 01 жовтня 2017 року сторони домовились та встановлюють планову закупівельну ціну за 1 тону молока (базисний жир-3, 4%): 1 гатунок - 8 920, 00 грн. з ПДВ; 2 гатунок - 8 520, 00 грн. з ПДВ;, негатункове І - молоко з кислотністю більше 22 Т приймається за ціною - 4 260, 00 грн. з ПДВ.

- Протокол погодження договірної ціни № 14 від 24 жовтня 2017 року, з відміткою „додаток № 1 до договору поставки молока № 3 від 31.01.17”, згідно якого: починаючи з 01 листопада 2017 року сторони домовились та встановлюють планову закупівельну ціну за 1 тону молока (базисний жир-3, 4%): 1 гатунок - 8 940, 00 грн. з ПДВ; 2 гатунок - 8 520, 00 грн. з ПДВ; негатункове І - молоко з кислотністю більше 22 Т приймається за ціною - 4 260, 00 грн. з ПДВ.

Дані два протоколи підписані та скріплені печаткою лише зі сторони сільськогосподарський виробничий кооператив „Перший національний виробничий кооператив”. Зі сторони відповідача дані протоколи жодним чином не засвідчені (немає підпису та печатки).

До справи додано видаткові накладні:

- щодо поставки молока постачальником - СВК „Перший національний виробничий кооператив” для покупця - дочірнє підприємство „Старокостянтинівський молочний завод” на підставі договору - № 49 від 12.08.16, а саме: від 31.10.17 № 713, від 30.09.17 № 446, від 30.11.17 № 797, які не засвідчені зі сторони покупця (лише постачальником);

- щодо поставки молока постачальником - СВК „Перший національний виробничий кооператив” для покупця - дочірнє підприємство „Старокостянтинівський молочний завод” на підставі договору - № 49 від 12.08.16, а саме: від 30.06.17 № 151, від 31.05.17 № 98, від 28.02.17 № 20, від 15.03.17 № 38, від 31.03.17 № 44, від 15.04.17 № 54, , від 30.04.17 № 61, від 31.07.17 № 201, від 31.08.17 № 211, які містять печатки та підписи обох сторін;

- щодо поставки молока постачальником - СВК „Перший національний виробничий кооператив” для покупця - дочірнє підприємство „Старокостянтинівський молочний завод” на підставі договору - № 3 поставки молока від 31.01.17, а саме: від 31.10.17 № 714, від 30.09.17 № 425, від 31.10.17 № 631, від 30.11.17 № 798, які засвідчені лише постачальником (печаткою з підписом та печаткою без підпису);

- щодо поставки молока постачальником - СВК „Перший національний виробничий кооператив” для покупця - дочірнє підприємство „Старокостянтинівський молочний завод” на підставі договору - № 3 поставки молока від 31.01.17, а саме: від 30.06.17 № 150 на суму 17 427 824, 64 грн., від 31.05.17 № 97 на суму 20 050 930, 75 грн., від 15.03.17 № 29 на суму 6 481 325, 90 грн., від 31.03.17 № 43 на суму 6 809 051, 08 грн., від 28.02.17 № 21 на суму 4 527 354, 62 грн., від 15.04.17 № 55 на суму 7 348 972, 32 грн., від 30.04.17 № 60 на суму 7 061 919, 34 грн., від 31.07.17 № 202 на суму 20 010 798, 38 грн., від 31.08.17 № 210 на суму 13 237 618, 91 грн., які засвідчені підписами та печатками обох сторін.

Також подано приймальні квитанції на закупівлю молочної сировини (продавець - СГВК „Перший національний виробничий кооператив”, приймальник - ДП „Старокостянтинівський молочний завод”, які підписані керівником та головним бухгалтером підприємства відповідача та скріплені його печаткою, зокрема: від 30.11.17, від 31.10.17, від 30.09.17, від 31.08.17, від 31.07.17, від 30.06.17, від 31.05.17, від 30.04.17, від 31.03.17, від 28.02.17.

(Перелічені матеріали містяться в 1 Томі, арк. справи з 19 по 58. Накладна № 631 від 31.10.17 - Том 2, арк. справи № 7, накладна № 60 від 30.04.17 - Том 2, арк. справи № 106, накладна від 31.07.17 № 202 - Том 2, арк. справи № 109, накладна від 31.08.17 № 210 - Том 2, арк. справи № 110, накладна від 30.11.17 № 798 - Том 2, арк. справи № 113, приймальна квитанція від 30.11.17 - Том 2, арк. справи № 116, приймальні квитанції від 31.03.17, від 30.04.17, від 31.07.17 - Том 2, арк. справи №, № 193, 194, 195, 196, накладна № 20 від 28.02.17 - Том 8, арк. справи № 182, накладні від 15.04.17 № 54 та від 30.04.17 № 61 - Том 8, арк. справи № 191, 192, накладна № 201 від 31.07.17 - Том 8, арк. справи 201, накладна від 31.08.17 № 211 - Том 8, арк. справи 204, накладна від 30.11.17 № 797 - Том 8, арк. справи 213).

Також, до справи надано:

- товарно-транспортні накладні щодо перевезення молока, які містять печатки обох сторін та акти щодо розбіжностей по показниках товару (арк. справи №, № 59 - 118, Том 1);

- товарно-транспортні накладні (весь 3 Том);

- товарно-транспортні накладні з актами розбіжностей відносно товарів (Весь 4 і 5 Томи, а також Том 6, арк. справи №, № 1 - 116);

- акти звірки розрахунків між сторонами за договором поставки молока № 3 від 31.01.17 на: 30.04.17, 31.05.17, 30.06.17, 31.07.17, 31.08.17, 30.09.17, які підписані обома сторонами та скріплені їх печатками;

- податкові накладні (постачальник - СВК „Перший національний виробничий кооператив”, отримувач - ДП „Старокостянтинівський молочний завод”): від 28.02.17 № 31, від 15.03.17 № 2/2, від 31.03.17 № 3/2, від 15.04.17 № 3/2, від 30.04.17 № 5/2, від 31.05.17 № 4/2, від 30.06.17 № 12/2, від 31.07.17 № 23/2, від 31.08.17 № 19/2, від 30.09.17 № 5/2, від 31.10.17 № 8/2, від 30.11.17 № 10/2;

- квитанції про реєстрацію податкових накладних/розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних: від 15.03.17 № 9042679131, від 30.03.17 № 9052349262, від 14.04.17 № 9066877531, від 27.04.17 № 9077600927, від 15.05.17 № 9089593969, від 14.06.17 № 9113940952, від 15.08.17 № 9163967150, від 31.08.17 № 9189014830, від 13.10.17 № 9213972946, від 15.11.17 № 9241905895, від 14.12.17 № 9268314401;

(податкові накладні та квитанції - Том 6, арк. справи №, № 112 - 144)

- картка рахунків СВК ПВК за січень 2015 - квітень 2019, виписка з рахунку СВК „ПНВК з 01.02.17 - 30.11.17 (арк. справи № 12 - 17, Том 9), виписки з рахунків (арк. справи № 18 - 30, Том 9).

- інформацію ЗМІ відносно молочного заводу у м. Старокостянтинів (Том 2, арк. справи №, № 123 - 140);

- копію договору поставки № ВСП/2009-17 від 19.09.17, укладеного між сільськогосподарським виробничим кооперативом „Перший національний виробничий кооператив” та ДП „Старокостянтинівський молочний завод” відносно поставки молока з додатками.

- оборотно-сальдові відомості з січня 2017 року по лютий 2018 року за контрактами між ДП „Старокостянтинівський молочний завод” та СГВК „ПНВК” (арк. справи № 106 - 119, Том 10);

- податкова документація (податкові декларації платника - ДП „Старокостянтинівський молочний завод” за вересень - листопад 2017 з додатками - довідки про суму від'ємного значення звітного періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, розшифровки податкових зобов'язань, довідки (Д6), квитанції).

22.02.18 сільськогосподарський виробничий кооператив „Перший національний виробничий кооператив” направив ДП „Старокостянтинівський молочний завод” претензію від 21.02.18 № 36 на суму 21 944 760, 79 грн. в тому числі за договором № 3 від 31.01.17. Докази направлення: фіскальний чек від 22.02.18 з відміткою „Кому” - ДП Молочний завод м. Старокостянтинів; опис вкладення кореспонденції з штампом пошти та відмітками відправника - СВК ПНВК (сільськогосподарський виробничий кооператив „Перший національний виробничий кооператив”), на ім'я - ДП „Старокостянтинівський молочний завод”, кореспонденція - претензія на суму 21 944 760, 79 грн.

26.09.18 між сільськогосподарським виробничим кооперативом „Перший національний виробничий кооператив” (первісний кредитор) та ТОВ „Органік Сідс” (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) № 26/09/2018-2, за яким первісний кредитор оплатно передає (відступає) належне йому право вимоги за договором поставки молока № 3 від 31.01.17 на суму 8 849 836 грн., укладеним між ДП „Старокостянтинівський молочний завод” (боржник) і первісним кредитором (основний договір), а новий кредитор на умовах цього договору приймає право вимоги, що належить первісному кредитору за основним договором. За умовами цього договору від первісного кредитора переходять до нового кредитора усі права та обов'язки первісного кредитора, що виникли з основного договору, в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення даного договору, включаючи, але не обмежуючись: 5 171 102 грн. основного боргу, 2 218 835 грн. пені, 347 092 грн. 3% річних, 1 112 807 грн. інфляційних витрат та право на стягнення штрафних санкцій, інфляційних, річних та будь-яких інших, пов'язаних з виконанням основного договору платежів, які виникли та виникатимуть за весь час прострочення. Новий кредитор набуває права вимоги у повному обсязі, з моменту підписання даного договору.

До договору подано акт приймання-передачі документів та акт приймання-передачі права вимоги.

Також, листом від 26.09.18 номер 26/09/2018-2 Сільськогосподарський виробничий кооператив „Перший національний виробничий кооператив” повідомив відповідача про відступлення права вимоги згідно вищевказаного договору.

Слід зазначити, що даний договір був предметом оскарження у справі № 924/1014/18, де суд першої інстанції у позові про визнання даного договору недійсним відмовив, і дане рішення залишено в силі за результатами касаційного оскарження (вбачається з ЄДР судових рішень та арк. справи № 154 - 156, Том 10).

Крім того, у справі наявні висновки експертів:

- висновок експертів за результатами проведення комісійної економічної експертизи від 26.07.19 № 1204/1205/19-71/20807-20810/19-71, згідно якого заявлений у позовних вимогах сільськогосподарського національного виробничого кооперативу „Перший національний виробничий кооператив” розмір основної заборгованості в сумі 5 171 102 грн. за поставлені ДП „Старокостянтинівський молочний завод” товарно-матеріальні цінності - молоко, за договором поставки молока № 3 від 31.01.17 за період лютий-листопад 2017 року, документально підтверджується частково, в сумі 5 019 410, 12 грн. Підтвердити заявлену у позовних вимогах сільськогосподарського національного виробничого кооперативу „Перший національний виробничий кооператив” суму пені у розмірі 2 218 835 грн., 3% річних в розмірі 347 092 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 112 807 грн. не видається за можливе з причин, наведених у дослідницькій частині;

- висновок спеціаліста в галузі права адвоката Рекуна А.І. від 06.01.20 про те, що висновок експертів Борисенко О.Б., Ратуш Н.П. від 26.07.19 не є достовірним та допустимим щодо предмету доведення, складено із порушенням пунктів 2 і 3 розділу ІІ Закону України „Про судову експертизу”;

- результати вибіркового аналізу товарно-транспортних накладних по договору поставки молока № 3 від 31.01.17 за період жовтень-листопад 2017 р. від 08.01.20 № 3, складених ТОВ „Юринком” згідно договору від 20.12.19, укладеного даним товариством з відповідачем, де вказано - представлені СВК ПНВК товарно-транспортні накладні за період з 01.10.17 по 21.11.17 містять недоліки, які не дають можливості їх вважати первинними документами як такими, які відповідають вимогам Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України № 457 від 01.12.15, Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88 від 24.05.1995 року (із змінами), та не можуть бути документальним підтвердженням поставки молочної сировини на ДП „Старокостянтинівський молочний завод” в рамках договору поставки № 3 від 31.01.17;

- висновок експерта № SЕ/02/1912-22 за результатами проведення судової економічної експертизи у господарській справі № 924/232/18 від 30.01.19, складений Київським бюро судових експертиз та досліджень „Константа”, згідно якого - заявлений у позовних вимогах сільськогосподарського національного виробничого кооперативу „Перший національний виробничий кооператив” розмір заборгованості в сумі 5 171 102 грн. за поставлені дочірньому підприємству „Старокостянтинівський молочний завод” товарно-матеріальні цінності (молоко) за договором поставки молока № 3 від 31.01.17 згідно долучених до матеріалів справи № 924/232/18 товарно-супровідних документів протягом зазначених у позові періодів документально не підтверджується з підстав, викладених у дослідницькій частині; оскільки не всі товарно - супровідні документи, надані сільськогосподарським національним виробничим кооперативом „Перший національний виробничий кооператив” у матеріали справи № 924/232/18 в якості первинних документів, які підтверджують позовні вимоги до ДП „Старокостянтинівський молокозавод”, відповідають вимогам чинного законодавства України, зазначені у дослідницькій частині висновку документи, що не відповідають вимогам п. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” із змінами та доповненнями та п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.95 із змінами і доповненнями, не можуть бути підставою для відображення в бухгалтерському обліку сільськогосподарського національного виробничого кооперативу „Перший національний виробничий кооператив” заборгованості ДП „Старокостянтинівський маслозавод” за поставку товарно-матеріалних цінностей (молока) по договору поставки молока № 3 від 31.01.17.;

- висновок експерта № SЕ/02/1912-23 за результатами проведення судової економічної експертизи у господарській справі № 924/232/18 від 10.02.20, наданого Київським бюро судових експертиз та досліджень „Константа”, відповідно якого - заявлений у позовних вимогах сільськогосподарського національного виробничого кооперативу „Перший національний виробничий кооператив” розмір заборгованості у сумі 5 171 102 грн. за поставлені ДП „Старокостянтинівський молочний завод” товарно-матеріальні цінності (молоко) за договором поставки молока № 3 від 31.01.17 згідно долучених до матеріалів справи № 924/232/18 товарно-супровідних документів протягом зазначених у позові періодів документально не підтверджується з підстав, викладених у дослідницькій частині; оскільки не всі товарно - супровідні документи, надані сільськогосподарським національним виробничим кооперативом „Перший національний виробничий кооператив” у матеріали справи № 924/232/18 в якості первинних документів, які підтверджують позовні вимоги до ДП „Старокостянтинівський молочний завод”, відповідають вимогам чинного законодавства України, зазначені у дослідницькій частині висновку документи, що не відповідають вимогам п. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” із змінами та доповненнями та п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.95 із змінами і доповненнями, не можуть бути підставою для відображення в бухгалтерському обліку сільськогосподарського національного виробничого кооперативу „Перший національний виробничий кооператив” заборгованості ДП „Старокостянтинівський молочний завод” за поставку товарно-матеріалних цінностей (молока) по договору поставки молока № 3 від 31.01.17.; з урахуванням висновків по другому питанню, заборгованість ДП „Старокостянтинівський молочний завод” перед сільськогосподарським національним виробничим кооперативом „Перший національний виробничий кооператив” за поставлені протягом лютого-листопада 2017 р. матеріальні цінності (молоко) по договору поставки молока № 3 від 31.01.17 згідно долучених до матеріалів справи № 924/232/18 товарно-супровідних документів документально підтверджується в розмірі 253 198, 82 грн.;

- висновок експерта № SЕ/02/2007-09 за результатами проведення судової економічної експертизи у господарській справі № 924/232/18 від 21.07.20, наданий Київським бюро судових експертиз та досліджень „Константа”, за яким: податкові накладні, виписані сільськогосподарським національним виробничим кооперативом „Перший національний виробничий кооператив” - постачальником продукції по договору поставки молока № 3 від 31.01.17 згідно вимог ПКУ та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, не можуть розглядатись документами, що підтверджують факт поставки продукції по договору поставки молока № 3 від 31.01.17; право покупця продукції по договору поставки молока № 3 від 31.01.17 - ДП „Старокостянтинівський молочний завод” з власної ініціативи (в односторонньому порядку) відкоригувати податковий кредит на підставі невідповідності цін продукції умовам укладеного договору поставки молока № 3 від 31.01.17, якщо постачальник - сільськогосподарський національний виробничий кооператив „Перший національний виробничий кооператив” не проводить відповідного коригування, не складає і не надає покупцю - ДП „Старокостянтинівський молочний завод” розрахунок коригування, нормативно не підтверджується.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані ними заяви по суті справи та додані докази, давши їм оцінку в сукупності, при аналізі норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд врахував таке.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість, що є предметом розгляду справи, заявлена у зв'язку з неналежним виконанням договору поставки молока № 3 від 31.01.17, укладеного між відповідачем та сільськогосподарським виробничим кооперативом „Перший національний виробничий кооператив”. Спірні ж відносини між відповідачем та позивачем - ТОВ „Органік Сідс” виникли з договору про відступлення права вимоги (цесії) № 26/09/2018-2 від 26.09.18, на підставі якого сільськогосподарський виробничий кооператив „Перший національний виробничий кооператив”, як первісний кредитор передав (відступив) належне йому право вимоги за договором поставки молока № 3 від 31.01.17 на користь нового кредитора - ТОВ „Органік Сідс”.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковий для виконання сторонами.

Таким чином, позивач висуває позовні вимоги до відповідача на підставі неналежного виконання договору поставки молока № 3 від 31.01.17, оскільки він (позивач) є новим кредитором за даним договором.

Для задоволення вимог позивача, суд має встановити: а) наявність заборгованості відповідача на заявлену суму; б) виникнення даної заборгованості саме на підставі вищевказаного договору поставки; в) документальне підтвердження розміру даної заборгованості на підставі наявних матеріалів; г) правомірність та правильність нарахування річних, пені, інфляційних.

На підтвердження заявлених вимог (наявності боргу за поставлений товар в період лютий - листопад 2017 року), позивач надає: видаткові накладні, податкові накладні, акти звірки розрахунків, товарно-транспортні накладні, приймальні квитанції на закупівлю молочної сировини. Також у справі наявні експертні висновки щодо обґрунтованості/необгрунтованості позовних вимог.

Обов'язок щодо оплати поставленого товару на підставі договору поставки продукції виникає в замовника продукції після фактичного здійснення господарської операції - поставки товару у строки, визначені договором. Тобто, для виявлення наявності прострочення оплати товару, суду, перш за все, слід встановити факт його поставки та прийняття відповідачем.

Згідно п. 4.7. наявного у справі договору поставки молока від 31.01.17 № 3 поставка продукції вважається виконаною постачальником з моменту передачі її покупцю (перевізнику покупця), про що буде свідчити відмітка на товарно-транспортній накладній, або на товарній накладній за формою 1-ТН (МС). Кожна поставка продукції повинна супроводжуватись наступними оригіналами документів: товарно-транспортна накладна; ветеринарне свідоцтво (Ф-2) державної установи ветеринарної медицини не пізніше 3-го числа звітного місяця на всю кількість продукції (п. 4.3.). При цьому, за п. 4.4. договору у випадку відсутності документів, зазначених у п. 4.3. даного договору, покупець має право відмовитись від прийняття продукції, до моменту передачі документів на таку продукцію постачальником.

З наявних у справі видаткових накладних вбачається, що:

- видаткові накладні: від 31.10.17 № 713, від 30.09.17 № 446, від 30.11.17 № 797 (щодо поставки молока постачальником - СВК „Перший національний виробничий кооператив” для покупця - дочірнє підприємство „Старокостянтинівський молочний завод”) оформлені на підставі договору - № 49 від 12.08.16, що не є предметом розгляду даної справи (не є предметом дослідження з точки зору предмету та підстав позову). Крім того, дані накладні не засвідчені зі сторони покупця (лише постачальником);

- видаткові накладні: від 30.06.17 № 151, від 31.05.17 № 98, від 28.02.17 № 20, від 15.03.17 № 38, від 31.03.17 № 44, від 15.04.17 № 54, , від 30.04.17 № 61, від 31.07.17 № 201, від 31.08.17 № 211 (щодо поставки молока постачальником - СВК „Перший національний виробничий кооператив” для покупця - дочірнє підприємство „Старокостянтинівський молочний завод”) хоч і містять печатки та підписи обох сторін, однак, також оформлені на підставі договору - № 49 від 12.08.16;

- видаткові накладні: від 31.10.17 № 714, від 30.09.17 № 425, від 31.10.17 № 631, від 30.11.17 № 798 (щодо поставки молока постачальником - СВК „Перший національний виробничий кооператив” для покупця - дочірнє підприємство „Старокостянтинівський молочний завод”) оформлені на підставі договору - № 3 поставки молока від 31.01.17. Однак, вони засвідчені лише постачальником (печаткою з підписом та печаткою без підпису).

Вказані обставини не дають змоги прийняти зазначені вище видаткові накладні як належні та допустимі докази у справі, оскільки частина з них складена на підставі договору, який не є предметом розгляду справи (№ 49 від 12.08.16), тобто не охоплюються підставами позову, а частина (без підпису та печаток відповідача) не свідчать про прийняття товару відповідачем (не вказують на настання обов'язку щодо їх оплати).

- лише видаткові накладні: від 30.06.17 № 150 на суму 17 427 824, 64 грн., від 31.05.17 № 97 на суму 20 050 930, 75 грн., від 15.03.17 № 29 на суму 6 481 325, 90 грн., від 31.03.17 № 43 на суму 6 809 051, 08 грн., від 28.02.17 № 21 на суму 4 527 354, 62 грн., від 15.04.17 № 55 на суму 7 348 972, 32 грн., від 30.04.17 № 60 на суму 7 061 919, 34 грн., від 31.07.17 № 202 на суму 20 010 798, 38 грн., від 31.08.17 № 210 на суму 13 237 618, 91 грн. (щодо поставки молока постачальником - СВК „Перший національний виробничий кооператив” для покупця - дочірнє підприємство „Старокостянтинівський молочний завод”), що оформлені на підставі договору - № 3 поставки молока від 31.01.17 і засвідчені підписами та печатками обох сторін, дають можливість прийняти їх у якості належних та допустимих доказів поставки товару постачальником та прийняття його відповідачем (з врахуванням положень Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”) на загальну суму 102 955 795, 94 грн. (як поставка в рамках досліджуваного договору за заявлений період). Тобто дані накладні дають можливість ідентифікувати контрагентів, вид господарської операції (поставка молока), підставу господарської операції (договір № 3 від 31.01.17), суму товару та осіб, які провели поставку і прийом молока.

При цьому, суд керується положеннями вищевказаного Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, за яким: господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію (ст. 1 Закону); підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Щодо приймальних квитанцій на закупівлю молочної сировини (продавець - СГВК „Перший національний виробничий кооператив”, приймач - ДП „Старокостянтинівський молочний завод”): від 30.11.17, від 31.10.17, від 30.09.17, від 31.08.17, від 31.07.17, від 30.06.17, від 31.05.17, від 30.04.17, від 31.03.17, від 28.02.17.

Дані матеріали підписані керівником та головним бухгалтером підприємства відповідача та скріплені його печаткою. Містять вони і відомості щодо змісту і певного обсягу господарської операції (прийом товару). Проте, з даних квитанцій не вбачається за можливе встановити який обсяг молока та на які суми відповідач прийняв продукцію саме за договором № 3 від 31.01.17 і чи взагалі дані квитанції відображають прийняття товару за цим договором. Тобто, зазначені матеріали також не можуть прийматися судом у якості доказів поставки та прийняття молока в рамках договору, що поставлений в основу обґрунтувань позову. Не являються дані квитанції і доказами у справі в сукупності з іншими матеріалами, оскільки вказані в них суми прийому товару за певний місяць не відповідають аналогічним сумам поставки за той же місяць, що відображені в видаткових накладних, які оформлені належним чином. Тобто розрахувати суми поставки (прийняття), відмічені у квитанціях, які б давали можливість віднести їх як поставку за договором поставки № 3 від 31.01.17 не видається можливим.

Акти звірки розрахунків від 30.04.17, від 31.05.17, від 30.06.17, від 31.07.17, від 31.08.17, від 30.09.17 містять відмітки про те, що звірка проводилась представниками ДП „Старокостянтинівський молочний завод” та СГВК „Перший національний виробничий кооператив” за договором поставки від 31.01.17 № 3 за період з квітня по вересень 2017 року (що охоплюється заявленим періодом). Проте, потрібно вказати, що акт звірки не є первинним бухгалтерським документом, що відображає господарську операцію, а лише складається на підставі таких документів. Мета складання акта звірки, на відмінну від первинного бухгалтерського документа (який має на меті відображення господарської операції) полягає у визначенні стану розрахунків між сторонами, виявленні боргу або його відсутності на підставі первинних документів.

В даному випадку суд враховує також позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.04.21 в справі № 910/14518/19, де зазначено, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Подібні висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 08.05.2018 у справі № 910/16725/17, від 17.10.2018 у справі № 905/3063/17 та від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17.

Враховуючи вищевказану правову позицію Верховного Суду та те, що наявні у справі акти звірки розрахунків складені лише за період з квітня по вересень 2017 року (в той час як позовні вимоги охоплюють період з лютого по листопад 2017), вони не відображають повних відомостей стану розрахунків (з точки зору можливості перевірки заявленої суми боргу за весь період) та не підтверджують заявленої до стягнення суми основного боргу у цілому - 5 171 102 грн. (в тому числі в сукупності з іншими документами, про що буде вказано далі).

Слід відмітити, що наявні у справі оборотно-сальдові відомості з січня 2017 по лютий 2018 року також не можуть вважатися належними доказами здійснення господарської операції між двома сторонами, оскільки вони є внутрішнім одностороннім документом бухгалтерського обліку підприємства та не містить підписів та печаток сторони - контрагента, які б свідчили про погодження ним відповідних відомостей. Складені на основі дефективних первинних документів оборотно-сальдові відомості не дають підстав їх врахування судом при вирішенні спору.

Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати касаційного цивільного суду від 10.07.19 № 565/813/15-ц.

Відносно податкових накладних і декларацій.

При дослідженні вказаних матеріалів, суд виходить з необхідності встановлення факту здійснення господарської операції - поставки молока на заявлену до стягнення суму з точки зору належності первинних документів. В даному випадку суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у справі № 910/8861/20 (постанова від 21.05.21), де вказано, що у пункті 33 постанови Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 915/905/16, зокрема, зазначено, що порушення правил оформлення первинних документів не спричиняє їх недійсність, але безпосередньо впливає на можливість доведення стороною обставин, на підтвердження яких вона подала відповідні документи.

У постанові Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 915/878/16 зазначено, що для з'ясування правової природи як господарської операції (спірної поставки), так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов'язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті операції. Зважаючи на принцип превалювання сутності над формою, судам слід враховувати фактичне здійснення господарської операції, що повинно підтверджуватися, в тому числі, і реальним джерелом походження товару (його виробництва, попередньої купівлі тощо) в обсязі, зазначеному у первинному документі. Для з'ясування реальності господарської операції потрібно, крім того, встановлювати чи має місце відображення операції з отримання товару у податковій звітності.

Фактом підтвердження господарської операції за договором від 31.01.17 № 3 згідно з узгодженими сторонами умовами пунктів 4.7 і 4.3. є первинні документи (товарно-транспортні накладні та товарні накладні форми 1-ТН (МС) та ветеринарне свідоцтво, а не податкові декларації, які підтверджують лише порядок оподаткування господарської операції підприємства, оскільки сам факт вчинення оподаткування не свідчить про наявність господарської операції (пункт 44 постанови Верховного Суду від 28.08.2020 у справі № 922/2081/19).

Такі висновки викладено також у постанові Верховного Суду від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюпласт Україна" (далі - ТОВ "Алюпласт Україна") до ТОВ "Тінторетто" про зобов'язання вчинити дії та стягнення грошових коштів і за зустрічним позовом ТОВ "Тінторетто" до ТОВ "Алюпласт Україна" про стягнення грошових коштів де зазначено, що самі лише податкові накладні та декларації не є безумовними доказами реальності здійснених господарських операцій з поставки товару, не можуть бути єдиними доказами на підтвердження факту реального постачання товару покупцю та його прийняття ним, та як докази можуть оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі.

За таких обставин, наявні у справі податкові матеріали є лише похідними документами від первинних, якими і підтверджується господарська операція, а тому самі по собі не можуть бути належними доказами поставки товару та прийняття їх відповідачем. Отже їх слід оцінювати лише в сукупності з іншими матеріалами. Їх прийняття в якості доказів можливе лише при підтверджені вказаної в них інформації іншими доказами.

Крім вищевказаних податкових накладних та декларацій, видаткових накладних, актів звірки та приймальних квитанцій до справи додано товарно-транспортні накладні (спеціалізовані ТН форма № 1-ТН (МС)): щодо перевезення молока, які містять печатки обох сторін (арк. справи №, № 59 - 118, Том 1); товарно-транспортні накладні (весь 3 Том); товарно-транспортні накладні з актами розбіжностей відносно товарів (Весь 4 і 5 Томи, а також Том 6, арк. справи №, № 1 - 116).

Всі товарно-транспортні накладні та спеціалізовані товарні накладні форми № 1 -ТН (МС), які містяться в 1 Томі справи оформлені в період з 01.01.17 по 31.01.17. Згідно договору від 31.01.17 № 3 останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами - 31.01.17. Таким чином, всі вищевказані ТТН та ТН форми № 1-ТН (МС) відображають господарські операції, які здійснені до початку дії договору від 31.01.17 № 3 та не можуть бути доказами поставки згідно даного договору. Отже, приймати їх в якості доказів на підтвердження позовних вимог (невиконання даного договору) суд не може. При цьому, дані ТТН: не можливо ідентифікувати як такі, що складені на виконання договору від 31.01.17 № 3; не відображають суми поставки (графи „усього відпущено на загальну суму” та „загальна сума з ПДВ” порожні), відповідно не дають змоги перевірити розмір можливого боргу.

Щодо всіх інших ТТН (Томи 4, 5, 6), виданих за період з вересня по листопад 2017 року потрібно вказати, що за приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88:

- господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. (абзац другий пункту 2.1);

- первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (абзац перший пункту 2.1);

- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

- первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2.4);

- документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. (абзац перший пункту 2.5).

Згідно п. 1 Інструкції щодо заповнення Спеціалізованої товарної накладної на перевезення молочної сировини (форма № 1-ТН (МС)), затвердженої наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 457 від 01.12.15 (далі Інструкція 457) ця Інструкція встановлює порядок заповнення Спеціалізованої товарної накладної на перевезення молочної сировини (форма № 1-ТН (МС)) (далі - накладна), яка додається до товарно-транспортної накладної за типовою формою № 1-ТН, встановленою додатком 7 до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, разом з накладною є первинними документами, які є підставою для списання молочної сировини суб'єктом господарювання або фізичною особою, що здійснили відправлення цієї сировини, а також прийняття її молокоприймальним пунктом або молокопереробним підприємством. Ця накладна оформлюється на кожну відвантажену партію сировини і для кожного вантажоодержувача окремо.

Згідно підпунктів 1 та 2 пункту 1 розділу ІІ Інструкції 457 накладна складається з двох частин, одна з яких містить відомості про вантаж, інша - про відповідальних осіб, реквізити, підписи осіб, які беруть участь у процесі переміщення молочної сировини, та оформлюється на кожну партію вантажу:

1) відомості про вантаж: (найменування молочної сировини; масса; вміст жиру, білка, кислотність, температура; тощо).

2) відомості про відповідальних осіб, реквізити та підписи осіб, які беруть участь у процесі перевезення молочної сировини: у лівій частині накладної вказуються посада, прізвище, ім'я, по батькові, особистий підпис відповідальної особи: особи, яка дозволяє відвантаження молочної сировини від суб'єкта господарювання або молокоприймального пункту; особи, яка зробила аналіз молочної сировини; вантажовідправника, який здав молочну сировину; вантажоодержувача, який отримав матеріальні цінності на підставі довіреності (серія, №, дата видачі), яка видана суб'єктом господарювання, із зазначенням найменування підприємства.

Ці дані можуть за наявності завірятися печаткою; у правій частині накладної вказуються посада, прізвище, ім'я, по батькові та особистий підпис відповідальної особи: особи, яка здала молочну сировину; особи, яка прийняла молочну сировину, із зазначенням найменування підприємства; особи, яка зробила аналіз молочної сировини на цьому підприємстві. Ці дані можуть за наявності завірятися печаткою підприємства, яке прийняло молочну сировину.

З поданих в справу спеціалізованих товарних накладних (з вересня по листопад 2017 року) вбачається, що вони не всі відповідають вимогам Інструкції 457. В деяких накладних відсутні: підписи відповідальних осіб; не зазначено одного або декілька обов'язкових реквізитів, зокрема кількості відправленого молока, кількості прийнятого молока, базисної жирності (що впливає на можливість визначення вартості всього обсягу поставленого молока). Наявні випадки, за яких підписи однієї і тієї ж особи постачальника та перевізника покупця в різних ТТН різні.

Також в даних накладних відсутня інформація щодо договору поставки, на підставі якого відбувалось постачання молока. Тобто, визначити за яким саме договором відбувалась поставка неможливо. Крім того, зазначені накладні в сукупності не можуть вважатись належним доказом поставки товару відповідачу, оскільки у справі відсутні довіреності на отримання товару від постачальника, які вказані в ТТН.

Виконуючи вказівки Верховного Суду, зазначені у постанові від 09.12.20, постановленій у даній справі, Господарський суд Хмельницької області при новому розгляді справи враховує висновок експерта № SЕ/02/1912-22 за результатами проведення судової економічної експертизи у господарській справі № 924/232/18 від 30.01.19, здійснений Київським бюро судових експертиз та досліджень "Константа", результати вибіркового аналізу товарно-транспортних накладних по договору поставки молока № 3 від 31.01.17 за період жовтень-листопад 2017 року від 08.01.20 № 3, надані ТОВ "Юринком" та висновок експерта № SЕ/02/1912-23 від 10.02.20, оскільки викладені в них обставини співпадають з вищевказаними дослідженнями поданих у справу доказів, зроблених судом та підтверджують їх (в тому числі відносно недоліків товарних накладних).

При цьому, не враховується судом висновок експертів за результатами проведення комісійної економічної експертизи № 1204/1205/19-71/20807-20810/19-71 від 26.07.19, оскільки в ньому (стор. 16) вказано яка інформація міститься в накладних і на підставі цього зроблено висновок, що ТТН та СТН підтверджують господарські операції з прийому-передачі молока, однак, не враховано, те що : зазначенні документи не містять відомостей щодо їх складання згідно договору поставки від 31.01.17 № 3; у справі відсутні довіреності на отримання молока від відповідача (не можливо встановити повноваження особи, що приймала молоко), які вказані в ТТН; деякі накладні не містять відомостей щодо отримання молока (накладні, Том 4 арк. справи 50, 54, 55, 56, 58, 59, 64, 65, 66, 78, 86, 87, 88 та інші у графі «матеріальні цінності отримав» не містять підпису та прізвища, а деякі і печатки).

Крім того, потрібно зазначити, що експерти, здійснюючи експертне дослідження, надавали, в тому числі і правову оцінку наданим на дослідження доказам. При цьому, експерти не могли встановлювати наявність чи відсутність заборгованості без надання правової оцінки належності доказів, оскільки лише такою оцінкою підтверджується необхідність врахування того чи іншого документу як такого, що підтверджує або спростовує факт відпуску молока по конкретному договору та за конкретною ціною. Однак, судом враховується, що така оцінка виходить за межі компетенції експерта при здійсненні бухгалтерської чи економічної експертизи.

Також суд, з підстав того, що висновок експертизи підтверджується здійсненим судом дослідженням інших доказів та аналізом діючого законодавства (вищевикладений висновок суду з урахуванням пункт 44 постанови Верховного Суду від 28.08.2020 у справі № 922/2081/19), приймає як додатковий доказ і висновок експерта № SЕ/02/2007-09 від 21.07.20 здійснений Київським бюро судових експертиз та досліджень "Константа" щодо того, що податкові накладні, виписані СГВК "Перший національний виробничий кооператив" - постачальником продукції по договору поставки молока № 3 від 31.01.17 не можуть розглядатись документами, що підтверджують факт поставки продукції по договору поставки № 3 від 31.01.17.

Приймаючи одні та відхиляючи інші висновки експертиз, суд керується ст. 104 ГПК України в силу якої висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили. Суд врахував ті експертні висновки, які відповідають іншим матеріалам справи та є додатковими доказами до інших документів. При цьому, суд виходить з того, що всі наявні експертні висновки вже долучені до справи (в тій чи іншій інстанції) в якості доказів і їх прийняття чи відхилення лежить в площині оцінки цих доказів.

Таким чином, суд, при прийнятті рішення, в тому числі керується висновками, наведеними у прийнятих судом дослідженнях експертів, за якими надані на дослідження документи не підтверджують заявлений до стягнення розмір заборгованості.

Крім вказаного, слід також врахувати, що за п. 3.1. договору від 31.01.17 № 3 ціна конкретної партії товару, що постачається за цим договором визначається сторонами у додатках (протоколах погодження ціни), що є невід'ємною частиною договору. За п. 3.3. договору протокол погодження ціни підписується сторонами при кожній зміні ціни на продукцію.

Як вбачається з матеріалів справи протоколи погодження ціни від 24.09.17 № 13 та від 24.10.17 № 14 не підписані та не засвідчені печатками відповідача. Тобто, дані протоколи не є доказами погодження сторонами викладених в них умов договору. Не підписання протоколів відповідачем та те, що матеріали справи не містять доказів направлення на адресу відповідача проектів протоколів погодження ціни свідчить про порушення постачальником п. 3.4. договору та є односторонньою зміною ціни ( в бік збільшення). Зокрема, за протоколом погодження ціни № 12 від 23.08.17, який належним чином засвідчений сторонами та є дійсним, починаючи з 01.09.17 сторони погодили наступні ціни: вищий гатунок - 8040 грн. з ПДВ, 1 гатунок - 7 902 грн. з ПДВ, 2 гатунок - 7 800 грн. з ПДВ, негатункове - 3 900 грн. з ПДВ . В той же час, згідно зазначених вище протоколів № 13 та 14 з 1 жовтня 2017 року ціна передбачалась на рівні: 1 гатунок - 8 920 грн. з ПДВ, 2 гатунок - 8 520 грн. з ПДВ, негатункове - 4 260 грн. з ПДВ, з листопада 2017: 1 гатунок - 8 940 грн. з ПДВ, , 2 гатунок - 8 520 грн. з ПДВ, негатункове - 4 260 грн. з ПДВ.

Таким чином, починаючи з 1 жовтня 2017 року ціна договору, яка передбачалась у протоколах № 13 і 14 є не погодженою, а поставки, які здійснювались після 01.10.17 за такими цінами - необгрунтовані і свідчить про недостовірність даних щодо розміру боргу за вказаний період.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.

У пунктах 1-3 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Враховуючи аналіз наданих до справи доказів у сукупності, суд приходить до висновку, що лише видаткові накладні: від 30.06.17 № 150 на суму 17 427 824, 64 грн., від 31.05.17 № 97 на суму 20 050 930, 75 грн., від 15.03.17 № 29 на суму 6 481 325, 90 грн., від 31.03.17 № 43 на суму 6 809 051, 08 грн., від 28.02.17 № 21 на суму 4 527 354, 62 грн., від 15.04.17 № 55 на суму 7 348 972, 32 грн., від 30.04.17 № 60 на суму 7 061 919, 34 грн., від 31.07.17 № 202 на суму 20 010 798, 38 грн., від 31.08.17 № 210 на суму 13 237 618, 91 грн. (щодо поставки молока постачальником - СВК „Перший національний виробничий кооператив” для покупця - дочірнє підприємство „Старокостянтинівський молочний завод”), що оформлені на підставі договору - № 3 поставки молока від 31.01.17 і засвідчені підписами та печатками обох сторін, дають можливість прийняти їх у якості належних та допустимих доказів поставки товару постачальником та прийняття його відповідачем (з точки зору Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”) на загальну суму 102 955 795, 94 грн. (як поставка в рамках досліджуваного договору за заявлений період).

Інші ж матеріали (податкові накладні та декларації, ТТН, спеціалізовані товарні накладні, акти звірки розрахунків, приймальні квитанції), враховуючи наявність між сторонами правовідносин також за іншими договорами не дають можливості достовірно встановити правильні та точні кількість і вартість поставленого відповідачу товару в лютому-листопаді 2017 року саме по договору № 3 від 31.01.17, оскільки вони містять неконкретизовані (зведені) відомості про загальну кількість та вартість молока, поставленого відповідачу в 2017 році.

За таких обставин, дані матеріали, за своєю сукупністю, в силу того, що їх дані різняться і не дають змоги перевірити (підтвердити) заявлений розмір боргу, а також не співпадають з достовірними доказами (видатковими накладними, які підписані обома сторонами), не доводять викладених в позові обставин та не можуть прийматися судом, як підтверджуючі позовні вимоги.

Тому, врахувавши, що згідно достовірних доказів (випадкових накладних: від 30.06.17 № 150 на суму 17 427 824, 64 грн., від 31.05.17 № 97 на суму 20 050 930, 75 грн., від 15.03.17 № 29 на суму 6 481 325, 90 грн., від 31.03.17 № 43 на суму 6 809 051, 08 грн., від 28.02.17 № 21 на суму 4 527 354, 62 грн., від 15.04.17 № 55 на суму 7 348 972, 32 грн., від 30.04.17 № 60 на суму 7 061 919, 34 грн., від 31.07.17 № 202 на суму 20 010 798, 38 грн., від 31.08.17 № 210 на суму 13 237 618, 91 грн.) поставка молока за договором № 3 від 31.01.17 підтверджується на суму 102 955 795, 94 грн., а також те, що відповідач оплатив 104 273 692, 56 грн. (як зазначено у позові), заборгованість за цим договором відсутня (документально не підтверджена).

Відсутність же доказів наявності основного боргу свідчить про відсутність підстав для нарахування пені, інфляційних і річних.

Крім того, виконуючи вказівки Верховного Суду в даній справі, потрібно зазначити також і те, що статусу позивача у даній справі ТОВ „Органік Сідс” набув на підставі договору від 26.09.18 про відступлення права вимоги (цесії) № 26/09/2018-2, укладеного між сільськогосподарським виробничим кооперативом „Перший національний виробничий кооператив” (первісний кредитор) та ТОВ „Органік Сідс” (новий кредитор), за яким первісний кредитор оплатно передає (відступає) належне йому право вимоги за договором поставки молока № 3 від 31.01.17 на суму 8 849 836 грн., укладеним між ДП „Старокостянтинівський молочний завод” (боржник) і первісним кредитором (основний договір), а новий кредитор на умовах цього договору приймає право вимоги, що належить первісному кредитору за основним договором. За умовами цього договору від первісного кредитора переходять до нового кредитора (позивача) усі права та обов'язки первісного кредитора, що виникли з основного договору, в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення даного договору, включаючи, але не обмежуючись: 5 171 102 грн. основного боргу, 2 218 835 грн. пені, 347 092 грн. 3% річних, 1 112 807 грн. інфляційних витрат та право на стягнення штрафних санкцій, інфляційних, річних та будь-яких інших, пов'язаних з виконанням основного договору платежів, які виникли та виникатимуть за весь час прострочення. Новий кредитор набуває права вимоги у повному обсязі, з моменту підписання даного договору.

Проте, із встановлених вище обставин справи, вбачається, що розмір основного боргу в сумі 5 171 102 грн. за договором від 31.01.17 № 3 (яка передбачена договором цесії) не знайшов свого документального підтвердження (через що відсутні і підстави для стягнення пені, річних, інфляційних), в силу того, що надані у справу документи не дають можливості достовірно встановити правильні та точні кількість і вартість поставленого відповідачу товару за заявлений період саме по договору № 3 від 31.01.17. Достовірна ж сума поставки за договором від 31.01.17 № 3, яка підтверджується належними доказами (видатковими накладними, що підписані обома сторонами на підставі вказаного договору) 102 955 795, 94 грн., як встановлено судом є оплаченою. Тому, наявність права вимоги на не підтверджену суму боргу, яке передано позивачу за договором цесії, також є недоведеною. Недоведеність же наявності права вимоги до відповідача свідчить і про безпідставність позову до останнього саме з боку ТОВ „Органік сідс”.

Крім того, обґрунтовуючи позов в даній справі, позивач посилається на те, що позивачем та відповідачем були підписані протоколи погодження договірної ціни, в тому числі від 24.09.17 № 13 та від 24.10.17 № 14 (абз. 4, арк. 3, том 1). На підставі зазначеного позивач і просить стягнути заборгованість у заявленому розмірі, тобто за період з лютого по листопад 2017 року. При цьому, дані протоколи передбачають збільшення ціни з 01.10.17 порівняно з протоколом № 12, який погоджено. Однак, як вбачається з матеріалів справи, дані протоколи від 24.09.17 № 13 та від 24.10.17 № 14 не підписані відповідачем, а отже - не погоджені. Згідно п. 3.3. договору поставки молока № 3 від 31.01.17 протокол погодження ціни підписується сторонами при кожній зміні ціни на продукцію. Згідно п. 3.5. вказаного договору непогодження протоколу договірної ціни обома сторонами припиняє дію цього договору. Таким чином, не підписання протоколів №, № 13 та 14, які передбачали зміну ціни молока з 01.10.17 та з 01.11.17 свідчить про припинення дії договору саме з 01.10.17. Тому, поставки молока з жовтня 2017 року здійснювались вже поза межами договору № 3 від 31.01.17. Відтак, враховуючи те, що позивач - ТОВ „Органік Сідс” набув права вимоги до відповідача за договором від 26.09.18 про відступлення права вимоги (цесії) № 26/09/2018-2 лише в обсязі правовідносин за договором № 3 від 31.01.17, поставки (теоретична заборгованість за ними) які здійснені у жовтні-листопаді 2017 року не охоплюються обсягом прав позивача, які випливають з договору, що покладено в основу обґрунтувань позову.

Отже, вказане свідчить і про необґрунтованість заявленої до стягнення суми боргу з точки зору періоду її нарахування, який включає вищевказані жовтень-листопад 2017 року, які виходять за рамки наданих позивачу прав вимоги.

Таким чином, зазначені позивачем обставини не знайшли свого документального підтвердження, а тому в позові потрібно відмовити.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючи ст. ст. 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. (ч.1 ст. 256 ГПК України).

Повний текст рішення складено 14.06.21.

Суддя Ю.В. Гладюк

Віддрук 3 прим:

1 - до справи;

2 - ТОВ „Органік Сідс” (29017, м. Хмельницький, вул. Зарічанська, 3/1, оф. 405А).

3 - ДП „Старокостянтинівський молочний завод” (31104, Хмельницька обл., м. Старокостянтинів, вул. І. Франка, 47).

Всім рек. з пов.