ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
14 червня 2021 року Справа № 923/499/21
Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В., розглянувши справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАД. КА АГРО", с. Рубановка, Великолепетиський район, Херсонська область, код ЄДРПОУ 38269900,
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонська кондитерська фабрика", м. Херсон, код ЄДРПОУ 00382272,
про стягнення 199700,00 грн.
Розгляд справи № 923/499/21 здійснюється без повідомлення учасників справи.
Обставини справи.
12 квітня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРАД. КА АГРО" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонська кондитерська фабрика" заборгованості у розмірі 199700,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на порушення відповідачем умов Договору поставки № 6 від 21 січня 2021 року, в частині проведення розрахунків за поставлений товар.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 12.04.2021 визначено суддю по справі - Нікітенко С.В.
Ухвалою від 14 квітня 2021 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи № 923/499/21 визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Цією ж ухвалою встановлено відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ч.1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
У Перехідних положеннях Господарського процесуального кодексу України, а саме у підпункті 17.1 пункту 17 передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.
Ухвала про відкриття провадження у справі від 14.04.2021 була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом з повідомлення про вручення, яку сторони отримали, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями (т. 1, а.с. 49, 50).
Згідно з положеннями частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є:
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3);
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4);
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).
За таких обставин, сторони у справі належним чином були повідомлені про розгляд даної справи.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Зважаючи на те, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, суд -
Матеріали справи свідчать, що 21 січня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАД. КА АГРО" (надалі - позивач або постачальник) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Херсонська кондитерська фабрика" (надалі - відповідач або покупець) був укладений Договір поставки № 6 (надалі - Договір).
Згідно з п. 1.1. Договору постачальник зобов'язався поставити покупцеві у власність товар, вказаний нижче, а покупець зобов'язався його прийняти і оплатити за цінами і в порядку, передбаченому Договором.
Характеристика товару: борошно вищого і першого ґатунку, крупи в асортименті (п. 1.2. Договору).
Вартість товару договірна і узгоджується при поставці товару (п. 1.3. Договору).
Відповідно до п. 4.1. Договору покупець, здійснює повний розрахунок за отриманий товар протягом 14 календарних днів, згідно з документами, які оформлені постачальником на ім'я покупця (рахунок, видаткова накладна, якісне посвідчення).
Позивач, на виконання умов договору у період з 21.01.2021 по 02.03.2021 поставив відповідачу товар на загальну суму 659700,00 грн.
Відповідач, отриманий від позивача товар оплатив частково, лише у розмірі 460000,00 грн., у зв'язку з чим за відповідачем рахується прострочена заборгованість за поставлений товар у розмірі 199700,00 грн.
Даний факт також підтверджується підписаним обома сторонами Актом звірки взаєморозрахунків (а.с. 18).
Оскільки відповідачем не виконані договірні зобов'язання, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 199700,00 грн. заборгованості.
Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАД. КА АГРО" підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Предметом доказування у даній справі є обставини щодо поставки позивачем відповідачу продукції на суму 199700,00 грн. та наявність заборгованості останнього у розмірі 199700,00 грн.
Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем і відповідачем був укладений договір поставки № 6 від 21.01.2021, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.
Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (частина перша статті 691 Цивільного кодексу України).
За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 4.1 договору покупець, здійснює повний розрахунок за отриманий товар протягом 14 календарних днів, згідно з документами, які оформлені постачальником на ім'я покупця (рахунок, видаткова накладна, якісне посвідчення).
Отже, з урахуванням приписів п. 4.1. Договору та ч.1 ст. 530 ЦК України, відповідач зобов'язаний був здійснити розрахунок з позивачем за поставлений товар протягом 14 календарних днів, однак відповідачем не було виконано вказаних вимог Закону та Договору.
Матеріали справи також містять підписаний між позивачем і відповідачем Акт звірки взаєморозрахунків станом на 31.03.2021, з якого слідує, що відповідач підтвердив наявність заборгованості перед позивачем за Договором у розмірі 199700,00 грн.
Доказів сплати, заперечень або спростування заявленої до стягнення суми боргу у розмірі 199700,00 грн., відповідачем суду не надано.
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 199700,00 грн., є доведеними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Відповідач, позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.
Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.
Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача суми судових витрат на правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн., то суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Частиною 2-4 ст. 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Суд зазначає, що необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи (постанова Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 906/194/18).
Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАД. КА АГРО" на підтвердження понесення судових витрат на правничу допомогу надано наступні документи:
- Договір про надання правничої допомоги № 1/04 від 01.04.2021р., укладений між адвокатом Лігінович Н.С. і ТОВ "ГРАД. КА АГРО";
- Додаток до договору про надання правничої від 01.04.2021 № 1/04 (Попередній розрахунок розміру гонорару адвоката Лігінович Н.С.);
- Ордер ХС № 99675 від 08.04.2021;
- Платіжне доручення № 7655 від 07.04.2021, з якого вбачається, що ТОВ"ГРАД. КА АГРО" перерахувало Лігінович Н.С. оплату за надання правової допомоги у розмірі 15000,00 грн..
Проаналізувавши вказані докази, суд дійшов висновку, що адвокатом реально виконано роботи лише на суму 7000,00 грн., тобто лише з 1 по 5 пункт (а.с. 42), що підтверджується наданим позивачем Попереднім розрахунком розміру гонорару адвоката Лігінович Н.С.
Роботи, у розмірі 8000,00 грн., які визначені у пунктах 5-8 Попереднього розрахунку розміру гонорару адвоката Лігінович Н.С., адвокатом взагалі не виконувались, а тому і відсутні правові підстави на стягнення вказаної суми.
Таким чином, витрати позивача на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн. заявлені позивачем до стягнення безпідставно.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем було доведено належними та допустимим доказами понесення витрат на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн..
Згідно ст.ст. 123, 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонська кондитерська фабрика" (73000, місто Херсон, вул. Перекопська, будинок 12, код ЄДРПОУ 00382272) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАД. КА АГРО" (74753, Херсонська обл., Великолепетиський р-н, село Рубанівка, вул. Космонавтів, будинок 29, код ЄДРПОУ 38269900) суму боргу у розмірі 199700,00 грн., суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2995,50 грн. та суму судових витрат на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено 14.06.2021.
Суддя С.В. Нікітенко