Справа № 2-187
2010 року
03 червня 2010 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим
у складі головуючої судді: Кайро І.А.
при секретарі: Рябцевої А.С.
за участю позивача ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4, 3-ї особи ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Ялтинського міського суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, 3-я особа ОСОБА_5 про визнання права на подружню частину, розподіл земельної ділянки, незавершеного будівництва, та стягнення грошової компенсації
Позивачка звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3, 3-я особа ОСОБА_5 про визнання права на подружню частину, розподіл земельної ділянки, незавершеного будівництва, та стягнення грошової компенсації.
Вимоги мотивовані тим, що з листопада 2002 року вона та відповідач знаходились у фактичних шлюбних відносинах. 15 травня 2003 року вони з відповідачем на спільні кошти придбали земельну ділянку площею 0,02 га., для будівництва гаражу та житлового приміщення, після чого вони приступили до будівництва. 23 грудня 2003 року вони з відповідачем уклали шлюб, та продовжували будівництво приміщень на вищезазначеній земельній ділянці. 08 серпня 2009 року їх шлюб з відповідачем був розірваний. На її думку вона має право на ? частку сумісно нажитого майна, у зв'язку з чим вона та змушена звернутися до суду з даною позовною заявою.
Відповідач, його представник та 3-я особа ОСОБА_5 у судовому засіданні позов не визнали, при цьому вони пояснили, що ніякої земельної ділянки під час шлюбу позивачки з відповідачем придбано не було, а гараж почав будувати відповідач, ще до шлюбу з позивакою та після чого він був переданий ОСОБА_5, у зв'язку з чим у задоволенні даних позовних вимог просили відмовити.
Вислухавши пояснення сторін, свідків, вивчивши надані сторонами докази, дослідивши обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, з позиції їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, суд приходить до висновку що у задоволенні даного позову повинно бути відмовлено з наступних підстав.
В силу ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
Згідно ст. 69 Сімейного кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
В силу ст. 70 Сімейного кодексу України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, тому кожний з них має право на частку цього майна.
При цьому судом встановлено, що згідно свідоцтва про розірвання шлюбу, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 розірвали свій шлюб 29 жовтня 2003 року.
У відповідності до свідоцтва про шлюб, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 23 грудня 2003 року.
Судом також встановлено, що згідно постанови про накладення штрафу за порушення земельного законодавства від 15 грудня 2003 року, ОСОБА_3 був притягнутий до адміністративної відповідальності за самовільне зайняття та використання частки земельної ділянки для будівництва гаражу.
Суду також було надано накладну, згідно якої ОСОБА_3 21 травня 2003 року було придбано будівельні матеріали.
На підставі викладеного, суд приходить до циновку, що будівництва спірного гаражу було почато ОСОБА_3 під час шлюбу з ОСОБА_6, тобто ще до укладення шлюбу з ОСОБА_1. Цей факт також був підтверджений поясненнями свідків у судовому засіданні.
Більш того судом також встановлено, що у теперішній час ОСОБА_5 є членом ГБК №24 (блок №7, бокс №4), що знаходиться по адресі АДРЕСА_1. Згідно довідки голови ГБК - 24, ОСОБА_5 14 квітня 2009 року є власником вищезазначеного гаражного боксу на підставі відповідного договору.
Таким чином, оскільки у відповідності до ч.2 ст. 65 СК України при укладенні договорів одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя, та позивачка до суду з відповідною позовною заявою не зверталася, суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 стала власником спірного гаражу зі згоди подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1.
При цьому, суд також не бере до уваги висновки експерта ОСОБА_7, щодо вартості спірного гаражу, оскільки судом достовірно встановлено, що на момент дачі висновку, експерт не мав відповідної ліцензії на проведення даного виду діяльності.
При цьому судом також встановлено, що згідно рішення Масандровської селищної ради №20 від 22 червня 2004 року, ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проекту відводу земельної ділянки площею 0,0010 га., за адресою АДРЕСА_2 у районі ГБК - 24 для будівництва та обслуговування індивідуального гаражу.
Відповідно до довідки начальника КП ЯМР БТІ від 05 листопада 2009 року за ОСОБА_3 не зареєстровано домоволодінь на правах приватної власності у м. Ялта та курортних селах.
У відповідності до свідоцтва про розірвання шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвали шлюб 08 вересня 2009 року.
Згідно довідки начальника Ялтинського відділу ДП «Центр Державного земельного кадастру» від 26 листопада 2009 року, інформація щодо реєстрації правовстановлюючих документів на земельну ділянку за ОСОБА_3 не виявлено.
Відповідно до листа заступника начальника управління ЯМУЗР від 05 листопада 2009 року. Інформація про наявність правовстановлюючих документів на землю на території Б. Ялти у ОСОБА_3 відсутня.
На підстави викладеного, суд приходить до висновку, що будівництво спірного гаражу почалося відповідачем по справі у той період часу коли він знаходився у шлюбі з іншою жінкою, після реєстрації шлюбу з позивачкою, подружжя за згодою між собою уклали відповідний договір, згідно якого спірне будівництво з 14 квітня 2009 року належить ОСОБА_5.
Більш того оскільки позивачкою у супереч ч.3 ст. 10 та ч.1 ст. 60 ЦПК України не доведено факту отримання відповідачем у період їх шлюбу будь - якої земельної ділянки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки не засновані на законі, у зв'язку з чим у задоволенні даного позову повинно бути відмовлено.
На підставі викладеного і керуючись ст. 10,60,212-215 ЦПК України, ст.. ст.. 60,63,74 СК України , ст. 368 ЦК України
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, 3-я особа ОСОБА_5 про визнання права на подружню частину, розподіл земельної ділянки на незавершеного будівництва, та стягнення грошової компенсації - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку в Апеляційний суд АРК через Ялтинський міський суд в порядку та строки передбачені ст. ст. 294, 296 Цивільного процесуального кодексу України
С У Д Д Я -