Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"07" червня 2021 р. Справа № 922/866/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Байбака О.І.
при секретарі судового засідання Політучій В.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом "ADAMEX BABY" Sp.zo.o Sp.k, м. Варшава, Республіка Польща
до Фізичної особи-підприємця Завгородька Дениса Владиславовича, м. Харків
про стягнення 68466,30 дол. США
за участю представників сторін:
позивача - Зайцева В.О. (ордер серії ВІ № 1034874 від 05.03.2021);
відповідача - не з'явився.
"ADAMEX BABY" Sp.zo.o Sp.k, м. Варшава, Республіка Польща (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Завгородького Дениса Владиславовича, м. Харків (далі за текстом - відповідач) 68466,30 дол. США, з яких:
65206,00 дол. США заборгованості;
3260,30 дол. США штрафних санкцій.
Позов обґрунтовано з посиланням на неповне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами контракту № 01/01/2020 від 01.01.2020 щодо своєчасного та повного проведення розрахунків за поставлений позивачем товар.
Ухвалою господарського суду Харківської від 18.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; дану справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 19.04.2021.
Протокольною ухвалою господарського суду Харківської від 19.04.2021 підготовче засідання відкладено на 17.05.2021.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву в порядку та строки, встановлені ухвалою від 18.03.2021.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.05.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.06.2021.
На судове засідання 07.06.2021 прибув представник позивача, який підтримує вимоги, викладені у позовній заяві та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.
Відповідач на судове засідання 07.06.2021 не прибув, свого уповноваженого представника не направив, при причини неприбуття суд не повідомив, хоча судом вжито всіх передбачених законом для повідомлення останнього про дату, час та місце проведення судового засідання.
Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Таким чином, в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Згідно з п. 99-2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою КМУ від 05.03.2009 № 270 Рекомендовані поштові відправлення з позначкою “Судова повістка”, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку робить позначку “адресат відсутній за вказаною адресою”, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
Судом вжито всіх передбачених законом заходів з метою повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи. Зокрема, судом направлено на адресу його державної реєстрації, яка зазначена в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, копії ухвал від 18.03.2021, від 19.04.2021 та від 17.05.2021, проте вони повернулись на адресу суду з відміткою пошти “адресат відсутній за вказаною адресою” (а. с. 107-110, 114-117, 127-130).
Відомостей про наявність у відповідача іншої адреси матеріали справи не містять.
З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення відповідача, про дату, час та місце розгляду справи, а останній в розумінні вимог ст. 120 ГПК України вважається таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Оскільки неявка на судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останнього, за наявними в матеріалах справи документами, як це передбачено ст. 202 ГПК України.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:
Як свідчать матеріали справи, 01.01.2020 між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, в м. Ченстохова, Республіка Польща, укладено контракт № 01/01/2020 (далі за текстом - контракт; а. с. 13-16), за умовами якого продавець продає, а покупець купує товари дитячого призначення, а т. ч. дитячі коляски, кількість та асортимент яких вказуються в рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною цього контракту, та супроводжують кожну поставку (розділ «Предмет контракту»).
Згідно з розділом контракту «Строк відвантаження товару», на кожну партію товару покупець повинен відправити продавцю заявку в письмовому вигляді. У заявці покупець вказує асортимент та кількість товару, який підлягає замовленню. Продавець протягом 5 днів після отримання заявки від покупця повинен підтвердити готовність виконання заявки та дату відвантаження. Продавець зобов'язаний бути готовим відвантажити товар на транспорт покупця протягом 40 днів після відправлення підтвердження виконання заявки покупцю.
Відповідно до розділу контракту «Умови оплати», покупець проводить оплату за товар протягом 60 календарних днів з моменту митного очищення товару в країні покупця. Оплата проводиться шляхом банківського переказу на рахунок продавця. Оплата проводиться в доларах США (USD). Комісію банків за здійснення платежу сплачується покупцем. Загальна вартість контракту складає 500000,00 доларів США (п'ятсот тисяч доларів США).
Згідно з розділом контракту «Санкції», у випадку неотримання платежу продавцем протягом 21 дні після відвантаження партії товару, покупець виплачує додатково штрафні санкції у розмірі 0,1% від всієї несплаченої суми за кожен день прострочення платежу. Однак, загальна кількість суми штрафу за несвоєчасну оплату не може перевищувати 5% від несплаченої суми.
Згідно з розділом контакту «Арбітраж», всі протиріччя та розбіжності, які виникли в процесі виконання цього контракту, повинні вирішуватись сторонами шляхом переговорів. У випадку якщо в процесі переговорів не вдалось дійти згоди, відповідний спір вирішується у Міжнародному комерційному арбітражному суді (МКАС), розташованому у м. Варшава, Польща у відповідності до прийнятих ним правил. Рішення цього арбітражного суду є неоскаржуваним та остаточним для обох сторін контракту. Звернення сторін у загальний суд виключається.
Згідно з розділом контракту «Строк дії», контракт діє до 31.12.2025.
Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов контракту позивач поставив відповідачу товар (дитячі коляски) за CMR № AD-429 від 07.02.2020 (інвойс № VAT 429/02/2020 від 07.02.2020) на суму 54364 дол. США, та за CMR B/N від 26.05.2020 (інвойс № VAT 2507/05/2020 від 26.05.2020) на суму 54364 дол. США., всього на суму 101206 дол. США.
Перевезення (доставка) товару відповідачу здійснювалося перевізником - ФОП Романиною С.Л. за рахунок відповідача.
Поставлений товар пройшов розмитнення на території України, а саме за CMR № AD-429 від 07.02.2020 - 10.02.2020, за CMR B/N від 26.05.2020 - 28.05.2020, що підтверджується відповідними Митними деклараціями за формою МД-2 (а. с. 40-42)
В подальшому, товар за CMR № AD-429 від 07.02.2020 відповідачем без будь-яких зауважень отримано від перевізника 10.02.2020, а товар за CMR B/N від 26.05.2020 отримано від перевізника 01.06.2020.
Однак отриманий товар відповідачем був оплачений лише частково, а саме, сплачено на користь позивача загальну суму 36000 дол. США.
Решту боргу в сумі 65206 дол. США відповідач на користь позивач не сплатив.
Обставини щодо стягнення з відповідача несплачених за товар грошових коштів у сумі 65206,00 дол. США стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.
Крім того, на підставі умов контракту № 01/01/2020 від 01.01.2020 позивачем також нараховано до стягнення з відповідача штрафні санкції в сумі 3260,30 дол. США
При цьому, звертаючись з позовом саме до Господарського суду Харківської області позивач посилається на Закон України «Про міжнародне приватне право», Конвенцію ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980, Договір між Україною та Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних кримінальних справах, норми Законодавства Республіки Польща які регулюють порядок виконання договорів поставки (додаючи їх нотаріально засвідчені переклади на українську мову), Господарський процесуальний кодекс України.
Позивач зазначає, що вказане в контракті № 01/01/2020 від 01.01.2020 арбітражне застереження не може бути виконано, оскільки у м. Варшава, Республіка Польща відсутній суд під назвою Міжнародний комерційний арбітражний суд, що в свою чергу виключає можливість звернення до цього суду, як це передбачено контрактом № 01/01/2020 від 01.01.2020. При цьому, позивач вважає, що в силу відповідних положень вказаних вище законодавчих актів до спірних правовідносин слід застосовувати законодавство Республіки Польща.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Щодо підсудності даного спору.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 33 Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, у справах щодо договірних зобов'язань компетентним є суд тієї Договірної Сторони, на території якої має місце проживання або юридичну адресу відповідач. Компетентним є також суд тієї Договірної Сторони, на території якої має місце проживання або юридичну адресу позивач, якщо на цій території знаходиться предмет спору або майно відповідача. Компетенція, про яку йде мова в пункті 2, може бути змінена за згодою учасників договірних відносин.
Статтею 2 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (дата набрання чинності для Польщі - 01.01.1962 р., дата набрання чинності для України - 08.01.1961 р.) передбачено можливість для сторін договору у письмовій формі погодити передачу спору між ними на арбітражний розгляд. При цьому суд Договірної Держави, якщо до нього надходить позов з питання, щодо якого сторони уклали угоду, передбачену цією статтею, зобов'язаний, на прохання однієї із сторін, направити сторони в арбітраж, якщо не визначить, що згадана угода є недійсною, втратила чинність чи не може бути виконана.
Згідно з ч. 5 ст. 4 ГПК України, угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається.
Статтею 23 ГПК України передбачено, що у випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий за угодою сторін на вирішення суду іншої держави.
Разом з тим, в п. 113 Керівництва по Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень, виданого Секретаріатом ЮНСІТРАЛ, вказано, що як слідує з прецедентного права, арбітражне застереження визнавалось таким, що не може бути виконане, якщо воно мало «паталогічний» характер, тобто найчастіше у двох випадках: 1) якщо умови арбітражного застереження були складені нечітко і не містили достатніх вказівок, які дозволяли б перейти до арбітражного розгляду, і 2) якщо в арбітражному застереженні визначено неіснуючу арбітражну установу.
В укладеному між сторонами Контракті № 01/01/2020 від 01.01.2020 міститься арбітражне застереження: спір підлягає розгляду у Міжнародному комерційному арбітражному суді (МКАС), розташованому у м. Варшава, Польща, у відповідності до прийнятих ним правил. Звернення сторін у загальний суд виключається.
Однак, у м. Варшава, Польща, відсутній арбітражний суд із назвою, зазначеною у Контракті, а саме, Міжнародний комерційний арбітражний суд (МКАС)
При цьому, у м. Варшава, Польща, існує низка інших арбітражних судів, що виключає можливість ідентифікації конкретного суду, який сторони мали на увазі у Контракті, за критерієм його місцезнаходження.
За таких обставин, арбітражне застереження, передбачене у Контракті, не може бути виконане, оскільки у ньому зазначена неіснуюча арбітражна установа. Відтак, погоджена сторонами умова Контракту про передачу спору до арбітражного суду не може бути виконана, що виключає підставу для залишення цієї позовної заяви без розгляду, визначену п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України. Такий висновок відповідає правовій позиції ВПВС, викладеній у постанові від 28.08.2018 по справі №906/493/16.
У статті 26 Конституції України зазначено що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
При цьому, конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України. Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом і у зв'язку з цим обмежувати право на судовий захист.
Статтею 4 ГПК України також передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.
Згідно з ч. 1-2 ст. 27 ГПК України, позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Враховуючи відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо адреси реєстрації Відповідача, господарський характер спірних правовідносин та наявність у відповідача статусу фізичної особи - підприємця, даний спір підлягає вирішенню Господарським судом Харківської області.
Щодо норм матеріального права, які слід застосовувати до спірних правовідносин.
Статтею 3 ГПК України передбачено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 33 Договору між Україною та Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 24.05.1993 зобов'язання, що виникають з договірних відносин, визначаються законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої була укладена угода, хіба що учасники договірних відносин підпорядкують ці відносини вибраному ними законодавству.
Відповідно до ст. 32 Закону України «Про міжнародне приватне право» зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 44 зазначеного Закону у разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право відповідно до частин другої і третьої статті 32 цього Закону, при цьому стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору купівлі-продажу, є продавець.
В даному випадку сторони у змісті контракту не визначили матеріальне право, яке підлягає застосуванню до спірних правовідносин між ними. Контракт укладений у м. Ченстохова, Республіка Польща (Czкstochowa, Polska). Продавець за укладеним між позивачем та відповідачем є резидентом Польщі та зареєстрований у м. Ченстохова, Республіка Польща (Czкstochowa, Polska).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що за вказаними критеріями до спірних правовідносин слід застосовувати матеріальне право Республіки Польща.
Щодо позову в частині стягнення основного боргу.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі ст. 353 Цивільного кодексу Республіки Польща зобов'язання полягає в тому, що кредитор може вимагати від боржника виконання зобов'язання, а боржник повинен виконати це зобов'язання.
Статтею 353-1 Цивільного кодексу Республіки Польща передбачено, що сторони, що укладають договір, можуть влаштовувати правовідносини на свій розсуд, якщо їх зміст або мета не суперечать властивостям (природі) відносин, закону чи принципам соціального співіснування.
Відповідно до ст. 358 Цивільного кодексу Республіки Польща, якщо предметом зобов'язання, що підлягає виконанню на території Республіки Польща, є грошова сума, виражена в іноземній валюті, боржник може виконати зобов'язання в польській валюті, якщо закон, рішення суду, яке є джерелом зобов'язання, або юридична дія передбачає виконання зобов'язання, або юридична дія передбачає виконання зобов'язання лише в іноземній валюті. Вартість іноземної валюти визначається відповідно до середнього курсу валют, оголошеного Національним банком Польщі на день настання строку претензії, якщо законом, рішенням суду чи юридичною дією не встановлено інше.
Статтею 535 Цивільного кодексу Республіки Польща передбачено, що договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати покупцеві право власності на товар і передати йому товар, а покупець зобов'язується забрати товар і заплатити ціну продавцю.
Факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за поставлений товар в сумі 65206,00 дол. США, підтверджується матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростований. Строк виконання зобов'язань з її оплати встановлено умовами укладеного між сторонами контракту № 01/01/2020 від 01.01.2020 та є таким, що настав.
За таких обставин суд приходить до висновку про задоволення заявленого позову, та стягнення з відповідач на користь позивача зазначеної заборгованості.
Щодо позову в частині стягнення штрафних санкцій суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 481 Цивільного кодексу Республіки Польща якщо боржник затримується з виконання грошового зобов'язання, кредитор може вимагати сплати відсотків за прострочення, навіть якщо він не зазнав жодних збитків і навіть якщо затримка була наслідком обставин, за які боржник не несе відповідальності.
Якщо процентна ставка за прострочення не була визначена, належать до сплати встановлені законом відсотки за прострочення у розмірі, рівному сумі базової ставки Національного банку Польщі та 5,5 відсоткових пунктів. Однак, якщо на заборгованість нараховуються відсотки за вищою ставкою, кредитор може вимагати сплати відсотків за прострочення за цією вищою ставкою.
Максимальна сума відсотків за прострочення не повинна перевищувати подвійного розміру встановлених законом відсотків за прострочення (максимальна відсоткова ставка за затримку) річної процентної ставки.
Якщо сума відсотків за прострочення перевищує суму максимальних відсотків за прострочення, належать до сплати максимальні відсотки за прострочення.
Договірні положення не можуть ні виключати, ні обмежувати положення про максимальні відсотки за прострочення, також і у разі вибору іноземного законодавства. У цьому випадку застосовуються положення Закону.
Міністр юстиції повідомляє шляхом оголошення в Офіційному віснику Республіки Польща «Монітор польський» розмір встановлених законом відсотків за прострочення.
У разі затримки боржника кредитор може також вимагати відшкодування збитків на загальних принципах.
Відповідно до ст. 483 Цивільного кодексу Республіки Польща, у договорі може бути передбачено, що відшкодування збитків, завданих внаслідок невиконання або неналежного виконання не грошового зобов'язання, буде здійснено шляхом виплати певної суми (договірного штрафу). Боржник не може без згоди кредитора звільнитися від зобов'язання, сплативши договірний штраф.
Оголошенням Міністра юстиції Республіка Польща від 14 липня 2020 року встановлено розмір відсотків за прострочення починаючи з 09.04.2020.
Як вже зазначалось, згідно з розділом контракту «Санкції», у випадку неотримання платежу продавцем протягом 21 дні після відвантаження партії товару, покупець виплачує додатково штрафні санкції у розмірі 0,1% від всієї несплаченої суми за кожен день прострочення платежу. Однак, загальна кількість суми штрафу за несвоєчасну оплату не може перевищувати 5% від несплаченої суми.
Оскільки відповідач прострочив виконання зобов'язання з оплати отриманого товару, доводи позивача про можливість нарахування штрафних санкцій за допущене прострочення є такими, що відповідають умовам укладеного між сторонами контракту, так і вимогам законодавства Республіки Польща.
Згідно з розрахунком, позивачем за допущені прострочення нараховано до стягнення з відповідача 3260,30 дол. США штрафних санкцій. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд констатує, що він відповідає умовам контракту, вимогам законодавства Республіки Польща, та є арифметично вірним.
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в зазначеній частині, та стягнення штрафних санкцій у вказаному розмірі з відповідача на користь позивача.
Крім того, з урахуванням вимог ст. ст. 123, 126, 129 ГПК України, за наслідками розгляду справи з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню 28389,77 грн. судового збору.
Суд не здійснює розподіл інших судових витрат, оскільки керуючись ч. 8 ст. 129 ГПК України позивач в позовній заяві повідомив, що докази на підтвердження понесення таких витрат ним будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 130, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Завгородько Дениса Владиславовича (адреса: АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) на користь "ADAMEX BABY" Sp.zo.o Sp.k (Numer KRS: 0000708753, NIP: 5732893951, REGON: 36895470500000, адреса: 42-215, Rzeczpospolita Polska, CZКSTOCHOWA, UL. MЈODOЊCI 10):
65206,00 дол. США заборгованості за контрактом № 01/01/2020 від 01.01.2020;
3260,30 дол. США штрафних санкцій;
28389,77 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено "14" червня 2021 р.
Суддя О.І. Байбак