“29” квітня 2010 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим
у складі: головуючого, судді САВРАНСЬКОЇ Т.І.
при секретарі Юрченко С.В.
за участю:
позивача ОСОБА_3
представника позивача ОСОБА_4
представника Ялтинської міської ради як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору
ОСОБА_5
відповідача ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_6, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Ялтинської міської ради, - про усунення перешкод у здійсненні права користування деревами, чагарниками та підпірною стінкою, звільнення земельної ділянки шляхом накладення заборони виводити собаку на прибудинкову територію та знесення сходів, відшкодування майнової та моральної шкоди,
19 березня 2010 року ОСОБА_3 звернувся до Ялтинського міського суду АРК із зазначеним позовом в порядку цивільного судочинства і просить суд :
• Зобов'язати ОСОБА_6 усунути перешкоди у здійсненні права користування фруктовими та декоративними деревами, чагарниками і підпірною стінкою, які розташовані на земельній ділянці площею 0.03 га у південній частині домоволодіння АДРЕСА_1;
• Звільнити зазначену земельну ділянку шляхом знесення сходів та накладення заборони ОСОБА_6 виводити собаку на прибудинкову територію;
• Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 у відшкодування майнової шкоди 4000 гривень і у відшкодування моральної шкоди 10 000 гривень, а усього - 14 000 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що ОСОБА_3 є власником 143/1000 часток домоволодіння АДРЕСА_1, протягом 50 років відкрито, добросовісно і безперервно користується зазначеною земельною ділянкою, що визначає виникнення права власності на неї.
Разом з тим відповідач ОСОБА_6 перешкоджає в оформленні права власності на землю, адже самовільно зайняв цю земельну ділянку, встановивши там сходи і фактично утримуючи на земельній ділянці собаку.
Частину зелених насаджень ОСОБА_6 знищив, заподіявши тим самим майнову шкоду на суму 4000 гривень, а доглядати за рештою рослин неможливо через небезпеку, яку становить собака.
Усе викладене завдає позивачу душевних страждань, відповідно він просить суд стягнути на його користь у відшкодування моральної шкоди 10 000 гривень.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та його представник на підставі усного клопотання ОСОБА_4 просили задовольнити позовні вимоги з викладених підстав, посилаючись як на правові підстави позову на зміст ст. ст. 391, 1166, 1167 ЦК України.
Відповідач ОСОБА_6 заперечував проти позову, спростовуючи викладені обставини належності позивачу земельної ділянки, зелених насаджень та вчинення ним будь-яких неправомірних дій щодо перешкоджання в оформленні права власності на земельну ділянку.
Представник Ялтинської міської ради на підставі довіреності ОСОБА_5 підтримав позовну заяву, хоча у судовому засіданні визнав, що земельна ділянка, підпірна стінка і зелені насадження позивачу не належать.
Сторони і представник позивача не заявили у суді, що факти, які мають значення для справи, їм відомі особисто, тому не вирішувалося питання про їх допит як свідків згідно зі ст. 184 ЦПК України.
Вислухавши пояснення сторін, представників позивача і третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, з'ясувавши обставини справи та дослідивши відповідні докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви з таких підстав.
ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 19 березня 1992 року є власником квартири АДРЕСА_1.
Незважаючи на те, що продаж квартири був оформлений як відчуження Виконавчим комітетом Ради народних депутатів м. Ялти ідеальної частки домоволодіння, з урахуванням чинного на той час законодавства, зокрема, Положення «Про продаж громадянам квартир в особисту власність у будинках державного і громадянського житлового фонду», затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР та Укррадпрофу від 19 травня 1989 року № 142, зміни статусу будинку як багатоквартирного це не потягло.
Посилаючись на зазначені обставини набуття права власності на квартиру у багатоквартирному будинку, ОСОБА_3 заявив позов про усунення ОСОБА_6 перешкод у здійсненні права користування підпірною стінкою та зеленими насадженнями (фруктовими та декоративними деревами, чагарниками), які розташовані на земельній ділянці площею 0.03 га у південній частині домоволодіння АДРЕСА_1, а також про звільнення зазначеної земельної ділянки шляхом знесення сходів та накладення заборони ОСОБА_6 виводити собаку на прибудинкову територію.
Заявляючи такий позов у відповідністю зі ст. 391 ЦК України, позивач має довести, що те майно, у здійсненні права користування та розпорядження яким він просить усунути перешкоди, належить йому на праві власності або користування з відповідних правових підстав.
За змістом ст. ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, цивільно-правовою угодою про відчуження земельної ділянки і свідоцтвом про право на спадщину, право постійного користування посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою, а право оренди - договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону. При цьому право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Як визнали у судовому засіданні сторони і представник Ялтинської міської ради, земельна ділянка площею 0.03 га, яка розташована у південній частині домоволодіння АДРЕСА_1, на праві власності чи користування позивачу не належить.
Сам ОСОБА_3 не надав суду титул на цю земельну ділянку або відомостей про реєстрацію права на неї.
Відповідні посилання позивача та його представника на зміст ст. 119 ЗК України щодо добросовісного, відкритого і безперервного користування землею протягом 50 років, правового значення не мають, оскільки строк такого користування як підстави набуття права власності на земельну ділянку обчислюється з дня набрання чинності Земельним кодексом України 2001 року, і наступає тільки з 1 січня 2017 року.
Зважаючи на зміст ст. 186 ЦК України і ст. 90 ЗК України, пов'язані із землею комунікації, що призначені для її обслуговування, а також дерева та чагарники на земельній ділянці є її корисними властивостями і за правовою природою - приналежністю головної речі. Тобто право власності або користування земельною ділянкою визначає і право власності або користування її приналежності, і навпаки.
Отже, права на негаторний позов, із застосуванням правового механізму захисту за ст. 391 ЦК України, позивач ОСОБА_3, який не є власником або користувачем вказаної земельної ділянки, пов'язаних з нею дерев та чагарників і протизсувних конструкції, не має.
Більш того, як убачається з матеріалів цивільної справи, у тому числі і Плану садибної ділянки, яка є складовою частиною проекту відведення, будинок АДРЕСА_1 є багатоквартирним, що у відповідністю зі ст. 42 ЗК України унеможливлює передачу у власність окремих власників квартир землі прибудинкової території такого будинку. Відтак, позивач не вправі посилатися і на порушення цивільного інтересу щодо перешкод в оформленні права власності на земельну ділянку у порядку ст. 118 ЗК України. Тобто інтерес позивача, пов'язаний з прагненням набути право власності на земельну ділянку прибудинкової території, у такому разі у сенсі висновків Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 не можна вважати легітимним.
Дійшовши таких висновків, суд окремо зауважує, що не вправі забороняти ОСОБА_6 утримувати або вигулювати собак, оскільки це його право передбачено ст. 180 ЦК України і п.п. 3, 7 Правил тримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах Української РСР 1980 року, які є чинними на час вирішення даної справи.
В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_3 є також необґрунтованими, адже судом, зважаючи на викладені обставини, під час розгляду цієї справи не було встановлено вчинення відповідачем ОСОБА_6 будь-яких неправомірних дій, які б потягли порушення майнових або немайнових прав або законних інтересів позивача (ст. ст. 23, 1166, 1167 ЦК України), у тому числі пошкодження його майна і заподіяння душевних страждань тощо.
Таким чином, розглянувши цивільну справу в присутності сторін та їх представників, представника Ялтинської міської ради, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що позовна заява задоволенню не підлягає.
Судові витрати суд розподіляє відповідно до вимог статті 88 ЦПК України.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 16, 23, 180, 186, 391, 1166, 1167 ЦК України, ст. ст. 42, 90, 125, 126 ЗК України, ст. ст. 1, 3, 10, 11, 14, 15, 60, 61, 158 ч. 1, 179, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_6, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Ялтинської міської ради, - про усунення перешкод у здійсненні права користування деревами, чагарниками та підпірною стінкою, звільнення земельної ділянки шляхом накладення заборони виводити собаку на прибудинкову територію та знесення сходів, відшкодування майнової та моральної шкоди - відмовити.
Р ішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Ялтинський міський суд шляхом подачі в десятиденний строк з наступного дня після його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, що передбачені ст. ст. 223, 294 ЦПК України.
СУДДЯ -