Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"14" червня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/621/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Прохорова С.А.
при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Попаснянський вагоноремонтний завод", 93100, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. ім. О. Довженка, 5, код ЄДРПОУ 34502350
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМ ПЛАЗА-СЕРВІС", 61107, м. Харків, пр. Індустріальний, 12, оф. 1, код ЄДРПОУ 42133611
про стягнення 1 025 876,55 грн.
за участю представників:
позивача - Бобкова І.С. (наказ №331 від 09.03.2021)
відповідача - не з'явився
Товариство з додатковою відповідальністю "Попаснянський вагоноремонтний завод" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейлмаркет" (відповідач) 57 095,52 грн. передоплати, на яку не поставлений товар; 680 604,43 грн. неустойки (пені); 288 176,60 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, у зв'язку з невиконанням останнім договору поставки №ВЗК/1998 від 08.11.2019 року.
Судові витрати просить покласти на відповідача, а справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2021, для розгляду справи було визначено суддю Прохорова С.А.
Ухвалою суду від 26.02.2021 було відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження та розпочато підготовче провадження.
29.03.2021 позивачем було подано до суду заяву вх. №7040 в якій він частково відмовляється від позовних вимог в частині стягнення 57 095,52 грн заборгованості за непоставлений товар, у зв'язку з його поставкою відповідачем.
Ухвалою суду від 29.03.2021 було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 19.04.2021.
У зв'язку з захворюванням судді Прохорова С.А. у період з 19.04.2021 по 04.05.2021, підготовче засідання, призначене на 19.04.2021 не відбулося.
Таким чином, проведення підготовчого провадження та призначення судового засідання в межах процесуальних строків, визначених ГПК України, було неможливим, у зв'язку з чим, ухвалою суду від 05.05.2021 після виходу судді на роботу (05.05.2021) було продовжено строки підготовчого провадження у справі на 30 днів та призначено підготовче засідання на 17.05.2021 з урахуванням розумного строку, який надав можливість учасникам справи скористатись всіма можливими способами процесуального захисту, а також бути належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання.
17.05.2021 позивачем було подано до суду заяву вх. №11099 про заміну назви та місцезнаходження відповідача.
Розглянувши заяву позивача, судом було встановлено, що згідно відомостей ЄДРПОУ відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Рейлмаркет" (61109, м. Харків, вул. Камишова, 14, код ЄДРПОУ 42133611) змінив своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "ТМ ПЛАЗА-СЕРВІС" та місцезнаходження на 61007, м. Харків, пр. Індустріальний, 12, оф. 1. (код ЄДРПОУ 42133611).
Ухвалою суду від 17.05.2021 було задоволено заяву позивача вх. №11099 від 17.05.2021, замінено назву відповідача у справі №922/621/21 з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейлмаркет" (код ЄДРПОУ 42133611) на Товариство з обмеженою відповідальністю "ТМ ПЛАЗА-СЕРВІС" (місцезнаходження 61007, м. Харків, пр. Індустріальний, 12, оф. 1. код ЄДРПОУ 42133611). Також, враховуючи, що відповідачем було змінено не тільки назву, а й адресу місцезнаходження, суд розгляд справи по суті не було розпочато 17.05.2021, а призначено судове засідання на іншу дату, в межах наявних строків, з метою повідомлення відповідача за належною адресою на 26.05.2021 р.
Судове засідання по розгляду справи по суті було відкладено на 14.06.2021, у зв'язку з неявкою відповідача, про, що було постановлено протокольну ухвалу від 26.05.2021.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набула чинності 15.12.2017р.) встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.
Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали за адресою, вказаною в ЄДРПОУ.
Проте ухвала суду, яка направлялася на адресу відповідача, повернута без вручення адресатові з позначкою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 14.06.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
08 листопада 2019 року між Товариством з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод» (надалі - Позивач, Покупець) та Това риством з обмеженою відповідальністю «Рейлмаркет» нова назва Товариство з обмеженою відповідальністю "ТМ ПЛАЗА-СЕРВІС" (надалі - Відповідач, Пос тачальник) було укладено договір поставки № ВЗК/1998 (надалі - Договір).
Згідно п.1.1 Договору, Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупця товар, відповідно до специфікацій, зазначених у додатках, які є невід'ємною частиною договору, а Покупець зобов'язується прийняти та опла тити поставлену продукцію на умовах даного договору.
Відповідно до п.7.2 Договору Умови оплати вказуються у специфікаціях, доданих до договору, які є невід'ємною частиною договору.
Як зазначає позивач в своїй позовній заяві, свої зобов'язання за специфікаціями №1 та №2 Сторонами договору були виконані повністю.
10.01.2020 була Сторонами було підписано специфікацію № 3 до Договору № ВЗК/1998 від 08.11.2019 (надалі Специфікація № 3).
Згідно з п. 4 Специфікації № 3 «Термін постачання», строк поставки - 45 ка лендарних днів з моменту передоплати.
Частина 1 та пункт 2 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлюють, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з статтею 174 Господарського кодексу України (надалі ГК України), господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
У відповідності до частини 1 статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Згідно частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
З огляду на наявний в матеріалах справи договір, між сторонами склались правовідносини поставки товару.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Умовами договору передбачено строки та порядок поставки товару, а саме відповідно до специфікації № 3 строк поставки 45 календарних днів з моменту передоплати.
На виконання п. 2 «Умови оплати» специфікації № 3, Позивачем була здій снена передплата Товару на суму 3 949 666,56 грн платіжним дорученням № 108 від 10.01.2020.
Таким чином, відповідач повинен був поставити товар - підшипник 30(36)-42726Е2М у кількості 1 176 шт. за ціною 1399,40 без ПДВ (1679,28 з ПДВ), підшипник 30(36)- 232726Е2М у кількості 1 176 шт. за ціною 1399,40 без ПДВ (1679,28 з ПДВ) на протязі 45 календарних днів з моменту 100% передоплати, тобто, до 24.02.2020 включно.
Однак, в порушення умов договору, відповідачем не було виконано його обов'язку щодо повної та своєчасної поставки товару у строки, передбачені договором, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, поставка товару відбулася частками та не в передбачені строки, а саме:
14.04.2020 поставлено товар за видатковою накладною №30 на суму 1 622 184,48 грн з ПДВ
12.06.2020 поставлено товар за видатковою накладною №39 на суму 456 764,16 грн з ПДВ
11.12.2020 поставлено товар за видатковою накладною №60 на суму 1 813 622,40 грн з ПДВ
23.03.2021 поставлено товар за видатковою накладною №8 на суму 57 095,52 грн з ПДВ
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 п.11.1 договору ВЗК/1998 від 08.11.2019р. за несвоєчасну поставку товару Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості то вару за кожен день прострочення.
Згідно ч. 7 п. 11.1 Договору, Сторони передбачили, що у разі якщо продавець одержав суму попередньої оплати товару, ала не передав товар у встановлений строк - проценти, за користування чужи ми грошовими коштами, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару або повернення йому суми попередньої оплати.
У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки товару, позивачем останньому нарахована пеня у розмірі 680 604,43 грн та проценти у розмірі 288 176,60 грн, які й були заявлені до стягнення АТ "Покровський ГЗК" у своєму позові.
Враховуючи те, що факт порушення зобов'язання підтверджений належними та достатніми доказами, а також враховуючи, що сторони у договорі передбачили санкції у вигляді стягнення пені у разі прострочення поставки товару, а також сплату процентів за користування чужими грошовими коштами, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення пені та штрафу.
При цьому, перевіряючи розрахунок пені, здійснений позивачем, суд зазначає наступне.
Строком поставки товару на суму 3 949 666,56 грн встановлено 24.02.2020.
Тобто у відповідача виникла прострочка виконання його зобов'язання по договору саме з наступного дня - 25.02.2020, а не 24.02.2020, як помилково вказує позивач у своїх розрахунках.
Водночас, виходячи з того, що згідно положень ч. 3 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, суд розглядає вимоги виключно в межах заявлених позивачем в позовній заяві сум, виходячи з вартості непоставленої вчасно продукції, а не вартості товару.
За накладною №30 від 14.04.2020 було поставлено товар на суму 1 622 184,48 грн. Таким чином, на заборгованість в розмірі 3 949 666,56 грн підлягає нарахування 0,1% пені за 49 днів прострочення (25.02.2020-13.04.2020), що становить 193 533,66 грн та проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 109425,17 грн.
З 14.04.2020 у відповідача була прострочка з поставки товару на суму 2 327 482,08 грн.
За накладною №39 від 12.06.2020 було поставлено товар на суму 456 764,16 грн. Таким чином, на заборгованість в розмірі 2 327 482,08 грн підлягає нарахування 0,1% пені за 59 днів прострочення (14.04.2020-11.06.2020), що становить 137 321,44 грн та проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 62 574,93 грн.
24.06.2020 у відповідача була прострочка з поставки товару на суму 1 870 717,92 грн.
За накладною №60 від 11.12.2020 було поставлено товар на суму 1 813 622,40 грн. Таким чином, на заборгованість в розмірі 1 870 717,92 грн підлягає нарахування 0,1% пеня та проценти.
При цьому, судом при здійсненні перерахунку суми пені, застосовано вимоги частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.
Так, відповідно до частини 6 статті 232ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Оскільки, як вже було зазначено судом, прострочка зобов'язання відповідача щодо поставки товару виникла 25.02.2021 штрафні санкції нараховуються за період до 25.08.2020, а нарахування їх позивачем після зазначеного строку є неправомірним.
Таким чином, на заборгованість в розмірі 1 870 717,92 грн підлягає нарахування 0,1% пені за до 25.08.2020, що становить 140 303,84 грн та проценти за користування чужими грошовими коштами за період з 12.06.2020 по 10.12.2020 в сумі 111 629,67 грн.
З 11.12.2020 у відповідача була прострочка з поставки товару на суму 57 095,52 грн.
За накладною №8 від 23.03.2021 було поставлено товар на суму 57 095,52 грн. Таким чином, на заборгованість в розмірі 57 095,52 грн підлягає нарахуванню проценти за користування чужими грошовими коштами за період з 11.12.2020 по 22.02.2020 (визначений позивачем) в сумі 1 389,05 грн.
Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 471 158,94 грн пені та 285 018,82 грн процентів.
В задоволенні позову в частині стягнення 471 158,94 грн пені та 3157,78 грн процентів слід відмовити, у зв'язку з невірними розрахунком.
Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в сумі 12 199,09 грн.
Інших судових витрат позивачем заявлено не було.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 5, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, ст. ст. 236-239 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов Товариства з додатковою відповідальністю "Попаснянський вагоноремонтний завод" задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМ ПЛАЗА-СЕРВІС" (61107, м. Харків, пр. Індустріальний, 12, оф. 1, код ЄДРПОУ 42133611) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Попаснянський вагоноремонтний завод" (93100, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. ім. О. Довженка, 5, код ЄДРПОУ 34502350) - 471 158,94 грн пені, 285 018,82 грн процентів за користування чужими грошовими коштами та 12 199,09 грн судового збору.
В решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Позивач - Товариство з додатковою відповідальністю "Попаснянський вагоноремонтний завод", 93100, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. ім. О. Довженка, 5, код ЄДРПОУ 34502350
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТМ ПЛАЗА-СЕРВІС" (61107, м. Харків, пр. Індустріальний, 12, оф. 1, код ЄДРПОУ 42133611).
Повне рішення складено "14" червня 2021 р.
Суддя С.А. Прохоров