Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"10" червня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/271/21
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участі секретаря судового засідання Ткачук І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Савчук Олени Валеріївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія РСТ" (33016, м.Рівне, вул.Будівельників, 1, ЄДРПОУ 38794585)
про стягнення 31 940,00 грн
Сторони не забезпечили явку своїх повноважних представників
У квітні 2021 року Фізична особа-підприємець Савчук Олена Валеріївна (далі Підприємець) звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія РСТ" (далі Товариство) про стягнення 31 940,00 грн боргу за організацію перевезень вантажу за договором.
Ухвалою суду від 19.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
07 травня 2021 року на адресу Господарського суду Рівненської області надійшов супровідний лист №50 від 05.05.2021, в якому Товариство просило суд долучити до матеріалів справи відзив №45 від 05.05.2021, заяву №47 від 05.05.2021 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та клопотання №46 від 05.05.2021 про повернення позовної заяви без розгляду.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12.05.2021, зокрема, у задоволенні заяви №47 від 05.05.2021 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено. Подальший розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 25.05.2021. У задоволенні клопотання про поновлення строку на подачу відзиву відмовлено, у зв'язку з тим, що процесуальний строк на подачу відзиву не сплив станом на його подання. Відзив №45 від 05.05.2021 долучено до матеріалів справи.
19 травня 2021 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Підприємця надійшла відповідь на відзив.
25 травня 2021 року Підприємцем до суду подано клопотання про слухання справи без участі представника позивача за наявними у ній документами.
Ухвалою суду від 25.05.2021 розгляд справи за клопотанням відповідача відкладено на 10.06.2021.
У судове засідання 10.06.2021 сторони не забезпечили явки своїх повноважних представників. Про дату, час та місце слухання справи повідомлені завчасно у встановленому законом порядку, що підтверджується повідомленнями про вручення сторонам поштових відправлень.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст.202 ГПК України).
Підстави для відкладення розгляду справи передбачені частиною 2 статті 202 ГПК України відсутні.
За таких обставин, враховуючи клопотання позивача про розгляд справи без його участі, відсутність повідомлення від відповідача про причини неявки, господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд зазначає наступне.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору про надання транспортно-експедиційних послуг №23 від 31.03.2021 в частині оплати наданих транспортно-експедиційних послуг.
Так, 31.03.2021 між Підприємством (експедитор) та Товариством (замовник) було укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг №23 (далі Договір, а.с. 6-8), відповідно до умов якого експедитор взяв на себе зобов'язання у відповідності із поданими замовником заявками здійснювати перевезення вантажним автомобілем довірений йому замовником вантаж, а замовник, в свою чергу, зобов'язався вантаж прийняти та сплатити за перевезення вантажу встановлену даним договором плату (п. 1.1 Договору).
Вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на навантажений або розвантажений вантаж (п. 1.3 Договору).
Розділами 2 та 3 Договору сторони погодили права та обов'язки перевізника та замовника.
Відповідно до п. п. 4.1, 4.2 Договору форма і порядок розрахунків, а також випадки зміни розміру оплати за перевезення вантажу і надання інших послуг, пов'язаних з цим, визначаються експедитором з вантажовідправником та вантажоодержувачем - замовником при укладенні ними договору на перевезення вантажів. Остаточний розрахунок між експедитором і замовником здійснюються по факту доставки вантажу шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок перевізника згідно акту здачі-приймання наданих послуг, рахунків-фактур, наданих експедитором, по вивантаженні авто, або в день отримання акту наданих послуг та рахунку.
За правовою природою укладений між сторонами Договір є договором транспортного експедирування.
Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.
За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
У відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З матеріалів справи вбачається, що 31.03.2021 в рамках Договору між Експедитором та ФОП Калинюк О.М., який виступав в якості перевізника, було підписано договір-заявку №23 від 31.03.2021 на виконання перевезення вантажу автомобільним транспортом за маршрутом Амстердам (Нідерланди) - Рівне (Україна); дата завантаження, термін доставки товару - 01.04.2021, 48 годин з моменту заїзду транспортного засобу на територію завантаження (перевізник самостійно контролює фіксацію дати та часу прибуття/виїзду з навантаження в листі простою); автомобіль марка Вольво, № НОМЕР_2 , №н/причепа НОМЕР_3 ; вартість перевезення та умови оплати - 1350Євро, безготівка по розмитненні авто, по курсу НБУ на момент розмитнення авто (з них 500 грн експедиційна винагорода) (а.с. 9).
Як зазначає позивач, того ж дня між Підприємцем та Товариством, шляхом обміну електронними листами була погоджена заявка про організацію міжнародного перевезення, з умовами, які зазначені вище (а.с. 10).
На виконання умов Договору та вищевказаної заявки позивач надав відповідачу транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 44 329,00 грн, факт чого підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR (а.с. 11), а також підписаним представниками обох сторін актом приймання-передачі наданих послуг №71 від 05.04.2021 (а.с. 12).
З огляду на положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та умов Договору-заявки погодженої Товариством та підприємцем, відповідач зобов'язаний був оплатити надані транспортно-експедиційні послуги 06.04.2021.
Однак, як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг виконав лише частково в сумі 12 389,00 грн, заборгувавши позивачу 31 940,00 грн.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Товариством доказів погашення заборгованості в добровільному порядку не надано.
Відповідач заперечив проти задоволення позову, посилаючись на недотримання позивачем досудового порядку вирішення спору, а також неналежне надання послуг останнім, пов'язане із простроченням доставки вантажу, що визначений договором-заявкою №23 від 31.03.2021.
Так, за приписами статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно з листом Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007 № 72/14-612/1-1559 "Щодо набуття чинності міжнародними договорами" ця Конвенція набрала чинності для України 17.05.2007.
Встановлені судом обставини справи, умови укладеного сторонами Договору та заявки свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини з міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, в яких перевізником виступав не позивач, а ФОП Калинюк О.М., що не є учасником у даній справі, проте на спірні правовідносини поширюються дія Конвенції, положення якої мають пріоритет у застосуванні порівняно з іншими актами законодавства України.
Частиною третьою статті 30 Конвенції передбачено, що прострочення в доставці вантажу може призвести до сплати компенсації лише в тому випадку, якщо заява перевізнику була зроблена у письмовій формі протягом двадцяти одного дня від дня передачі вантажу у розпорядження одержувача.
Правова позиція про те, що положення статті 30 Конвенції поширюють свою дію на правовідносини щодо стягнення з перевізника штрафних санкцій у зв'язку з простроченням доставки вантажу, а також необхідності дотримання присічного двадцятиодноденного строку направлення перевізнику відповідної вимоги щодо компенсації таких штрафних санкцій викладено у постанові Верховного Суду від 02.05.2018 зі справи 910/6515/17.
Суд зазначає, що обставини пов'язані із простроченням доставки вантажу перебувають поза межами обставин, які підлягають дослідженню у даній справі, крім того, перевізник не є учасником у даній справі. Відтак, відповідач не позбавлений можливості задоволити свої вимоги у разі завдання йому збитків шляхом подання окремого позову.
Прострочення доставки вантажу, що визначений договором-заявкою №23 від 31.03.2021 не позбавляє відповідача обов'язку щодо сплати заборгованості за надані позивачем транспортно-експедиційні послуги згідно Договору.
З приводу необхідності досудового врегулювання спору, суд зазначає, що недотримання такого порядку не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог чи перешкодою безпосередньому зверненню до суду, оскільки досудове врегулювання спору у даних правовідносинах не є обов'язковою умовою, яку необхідно виконати перед поданням позову.
Доводи відповідача наведені у відзиві не спростовують вимог позивача та не є підставами для відмови у задоволенні позовних вимог, як помилково вважає Товариство.
Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором у розмірі 31 940,00 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.
У відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в розмірі 2 270,00 грн.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 5 400 грн 00 коп. судових витрат, пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги та 2 500 грн 00 коп. у якості відшкодування гонорару успіху у зв'язку із задоволенням позовних вимог.
Судом встановлено, що відповідач у відзиві висловив заперечення щодо стягнення з нього на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу адвоката у зв'язку з недотриманням позивачем досудового врегулювання спору. Однак, щодо розміру таких витрат чи їх неспівмірність не заперечив.
За приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).
Відповідно до п.9 ч.3 ст.162 ГПК України позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Судом встановлено, що у позовній заяві позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, а саме: судові витрати по справі складають судовий збір, витрати на надання правової допомоги - 5 400 грн 00 коп. та гонорар успіху - 2 500 грн 00 коп.
Як вбачається із матеріалів справи, 08.04.2021 року між Підприємцем (довіритель (клієнт) та адвокатом Лозою Віктором Миколайовичем (повірений), що діє на підставі свідоцтва виданого Тернопільською обласною КДК адвокатури, було укладено Договір про правову допомогу (а.с. 16-17), за умовами якого повірений зобов'язався від імені і за рахунок довірителя здійснити наступні дії: Надати правову допомогу у спорі з ТОВ "Компанія РСТ". З цією метою: здійснити огляд, дослідження та попередню правову оцінку доказів за їх місцезнаходженням (3 год.); провести заходи досудового врегулювання спору, шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу (0,5 год); підготувати пакет документів, необхідний для звернення до суду, підготувати позовну заяву (7 год); провести арифметичні розрахунки. (0,5 год.); вчинити інші дії необхідні для розгляду справи в суді та на стадії примусового виконання судового рішення (4 год.) (п. 1.1 договору).
У відповідності до розділу 2 Договору про правову допомогу сторони дійшли згоди щодо винагороди та порядку розрахунків. Так, за здійснення дій, що визначені у п. 1.1 цього Договору, довіритель сплачує повіреному винагороду в розмірі 5 400 грн 00 коп. Розрахунок здійснюється в момент передачі довірителю підготовленої позовної заяви. При задоволенні позову Довіритель сплачує повіреному премію (гонорар успіху) у сумі 2 500 грн 00 коп.
До матеріалів справи долучено виданий адвокатом Лозою В.М. на підставі договору про надання правової допомоги від 08.04.2021 року ордер серія ВО № 1016314 для представлення інтересів Підприємця у Господарському суді Рівненської області, копія квитанції №05-04 від 12.04.2021 про сплату адвокату гонорару та акт приймання-передачі наданих по договору послуг від 12.04.2021 (а.с. 18-20).
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з вимогами п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частинами 1-3 ст. 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як вбачається із акту приймання-передачі наданих послуг, підписаного Підприємцем та адвокатом Лозою В.М. 12.04.2021 року, повірений надав, а довіритель прийняв послуги за договором про правову допомогу від 08.04.2021, визначені в акті, вартістю (крім гонорару успіху) 5 400 грн 00 коп. Підписанням цього Акту сторони підтвердили факт належного надання послуг повіреним, відповідно до положень Договору та оплату наданих послуг готівкою, згідно прибуткового касового ордера (крім гонорару успіху); довіритель не має претензій до повіреного стосовно наданих послуг, вказаних у п. 1.1. цього акту.
Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач не заперечив проти розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та не просив про їх зменшення.
Згідно з ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ст. 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: складність справи та виконаних адвокатом Лозою В.М. робіт (наданих послуг); обсяг наданих адвокатом Лозою В.М. послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову.
Суд встановив, що витрати, які поніс позивач, сплативши 5 400 грн 00 коп. за Договором про правову допомогу від 09.04.2021 року є витратами на професійну правничу допомогу відповідно до ст. ст. 123, 126, 129 ГПК України, при цьому згідно з ст. ст. 126, 129 ГПК України - стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує за рахунок іншої сторони витрати на професійну правничу допомогу.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"). При встановленні розміру гонорару відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Сума понесених витрат позивачем на професійну (правничу) допомогу адвоката у розмірі 5 400 грн 00 коп. підтверджена належними та допустимими доказами, є співмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 висловлено таку правову позицію": "Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність." При цьому Велика Палата Верховного Суду, вказала, що відмовляючи у задоволенні заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5 000,00 грн, передбаченому пунктом 4.2 додаткової угоди, суди не врахували, що відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат, тому дійшла висновку, що суди не навели доводів та доказів нерозумності цих витрат, їх неспівмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача і вимоги позивача про стягнення "гонорару успіху" задовольнила пропорційно до розміру задавлених вимог.
З огляду на те, що позивач у справі домовився із адвокатом Лозою В.М. про сплату гонорару успіху за умови настання відкладальної обставини - задоволення даного позову, незважаючи на те, чи ці витрати понесені позивачем чи лише будуть виплачені у майбутньому, господарський суд дійшов висновку про необхідність задоволення вимоги про покладення на відповідача 2 500 грн 00 коп судових витрат у вигляді гонорару успіху.
Представник відповідача не довів належними та допустимими доказами, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 7 900 грн 00 коп. є завищеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг адвоката Лозою В.М.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія РСТ" (33016, м.Рівне, вул.Будівельників, 1, ЄДРПОУ 38794585) на користь Фізичної особи-підприємця Савчук Олени Валеріївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість у розмірі 31 940 (тридцять одну тисячу дев'ятсот сорок) грн 00 коп., 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. судового збору та 7 900 (сім тисяч дев'ятсот) грн 00 коп. витрат, пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги адвоката.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 11.06.2021.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя І.О. Пашкевич