“27” квітня 2010 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим
у складі: головуючого, судді САВРАНСЬКОЇ Т.І.
при секретарі Юрченко С.В.
за участю:
позивачки ОСОБА_3
представника позивача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 і ОСОБА_5 до Державного підприємства «Санаторій «Форос», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Державного управління справами, - про визнання відмови органу приватизації у наданні дозволу на приватизацію кімнати у гуртожитку і зобов'язання провести приватизацію кімнати у гуртожитку,
Позивачі звернулись до Ялтинського міського суду АРК із зазначеним позовом в порядку цивільного судочинства і просять суд:
- Визнати дій ДП «Санаторій «Форос» щодо відмови у видачі ОСОБА_3 дозволу на приватизацію кімнати АДРЕСА_1 - незаконними;
- Зобов'язати ДП «Санаторій «Форос» провести приватизацію зазначеної кімнати.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивачі є наймачами вказаної кімнати у гуртожитку, який зареєстрований за ДП «Санаторій «Форос», і відповідно мають право на її приватизацію у порядку, визначеному Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».
У судовому засіданні ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала із зазначених підстав, а відповідач ОСОБА_5 не з'явилась у судове засідання і просила вирішити справу за її відсутності.
Представник ДП «Санаторій «Форос» на підставі довіреності ОСОБА_4 заперечував проти позову, посилаючись на те, що правовий режим майна, яке забезпечує діяльність Президента України, що і належить до завдань підприємства, визначається окремим порядком, який має визначаться у відповідністю зі ст. 3 Закону України «Про управління об'єктами державної власності».
Представники сторін не заявили у суді, що факти, які мають значення для справи, їм відомі особисто, тому не вирішувалось питання про їх допит як свідків згідно зі ст. 184 ЦПК України.
Вислухавши пояснення позивачки і представника відповідача, з'ясувавши обставини справи та дослідивши відповідні докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 345 ЦК України фізична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна.
ОСОБА_3 і ОСОБА_5, посилаючись на те, що вони є наймачами кімнати АДРЕСА_1, просять суд зобов'язати ДП «Санаторій «Форос» провести приватизацію зазначеної кімнати у гуртожитку у відповідністю з нормами Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».
Особи, які беруть участь у справі, з підстав, передбачених ч. 1 ст. 61 ЦПК України, визнали, що ОСОБА_3 і ОСОБА_5 є наймачами кімнати АДРЕСА_1, де зареєстровані і тривалий час проживають.
Згідно статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» сфера дії цього Закону поширюється на громадян, які на законних підставах тривалий час (не менше п'яти років) зареєстровані та фактично проживають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей, та не мають іншого житла.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» від 4 вересня 2008 року громадяни, на яких поширюється дія цього закону, які проживають у гуртожитках, що є об'єктами права державної чи комунальної власності, мають право на приватизацію займаного житла у вигляді окремої кімнати (кількох кімнат, жилих блоків, секцій).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» у редакції Закону України від 4 вересня 2008 року № 500-VІ приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), квартир у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб (далі - жилої площі у гуртожитках) (з урахуванням положення частини другої статті 2 цього закону), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.
За змістом п.п. 1-3, 5 частини 1 статті 3, ст. ст. 5, 14, 18 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» права мешканців гуртожитків реалізуються через передачу гуртожитків у власність територіальних громад протягом трьох років з дня прийняття цього Закону на підставі рішень органу, уповноваженого управляти державним майном, і відповідного органу місцевого самоврядування або суду, з подальшим наданням дозволів мешканцям гуртожитку на приватизацію жилих і нежилих приміщень таких гуртожитків.
Приватизація жилих приміщень (кімнат, жилих блоків, секцій) у гуртожитках, що є об'єктами права державної чи комунальної власності, здійснюється відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та прийнятих відповідно до нього підзаконних актів, але з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» (ст. 4).
Тобто є неможливим забезпечення реалізації права на житло мешканців гуртожитку шляхом приватизації відповідних приміщень без дотримання правил щодо передачі гуртожитків у власність територіальних громад.
Як убачається з повідомлення КП ЯМР «Бюро технічної інвентаризації» за № 7715 від 30 червня 2009 року і Довідок ДП «Санаторій «Форос», домоволодіння АДРЕСА_1 є гуртожитком, зареєстровано за ДП «Санаторій «Форос» і є державною власністю.
Отже, гуртожиток у власність відповідної територіальної громади не переданий, а тому щодо нього не може вирішуватись питання про приватизацію мешканцями належних до нього жилих і нежилих приміщень.
У цьому зв'язку є слушними посилання представника ДП «Санаторій «Форос» на положення ст. 3 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», за якою до об'єктів управління державної власності належить майно, що забезпечує діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, управління яким здійснюється в порядку, визначеному окремими законами. Тобто на гуртожитки, що знаходяться у віданні державних підприємств, що забезпечують діяльність Президента України, має розповсюджуватись окремий механізм управління майном, що виключає можливість передачі такого майна у власність територіальних громад.
Таким чином, розглянувши цивільну справу в присутності позивачки та представника відповідача, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню.
Судові витрати суд розподіляє відповідно до вимог статті 88 ЦПК України.
На підставі викладеного і керуючись ст. 345 ЦК України, ст. 1, п.п. 1-3, 5 частини 1 статті 3, ст. ст. 4, 5, 14, 18 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» від 4 вересня 2008 року, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» у редакції Закону України від 4 вересня 2008 року № 500-VІ, ст. 3 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», ст. ст. 1, 3, 10, 11, 14, 15, 60, 61, 158 ч. 1, 179, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 і ОСОБА_5 до Державного підприємства «Санаторій «Форос», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Державного управління справами, - про визнання відмови органу приватизації у наданні дозволу на приватизацію кімнати у гуртожитку і зобов'язання провести приватизацію кімнати у гуртожитку - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Ялтинський міський суд шляхом подачі в десятиденний строк з наступного дня після його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, що передбачені ст. ст. 223, 294 ЦПК України.
СУДДЯ -